Постанова

від 25.06.2024 по справі 909/443/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа №909/443/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Хом`як Х.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 21.05.3024 (вх.ЗАГС 01-05/1464/24 від 21.05.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 (суддя Стефанів Т.В.) про відмову у відкритті провадження

у справі №909/443/24

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс"

про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, у розмірі 60 000,00 грн

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс" про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, у розмірі 60 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було сплачено відповідачу кошти в розмірі 60 000,00грн як авансовий платіж за купівлю частки у статутному капіталі відповідача, однак у подальшому між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі. Посилаючись на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, позивач вказує на те, що кошти в розмірі 60 000,00грн є такими, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 у справі №909/443/24 відмовлено у відкритті провадження у справі №909/443/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс" про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави у розмірі 60 000,00грн.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач не оспорює жодних корпоративних прав, не стверджує про наявність у нього будь-яких корпоративних прав та не ставить питання про їх захист. У позовній заяві відсутні посилання на наявність у позивача будь-яких корпоративних прав щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс". Позивач не є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс", будь-які корпоративні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні, а позовні вимоги не стосуються захисту порушених, невизнаних чи оспорених корпоративних прав. У даному випадку позивач вказує на порушення його права щодо повернення авансового плажету за попереднім договором купівлі частки у статутному капіталі відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу від 21.05.3024 (вх.ЗАГС 01-05/1464/24 від 21.05.2024), в якій просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 у справі №909/443/24 по відмову у відкритті провадження скасувати та передати матеріали справи для розгляду в Господарський суд Івано-Франківської області, посилаючись на те, що ухвала суду постановлено при неповному з`ясуванні всіх обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право. Порушене право позивача полягає у відмові відповідача повернути сплачені авансом кошти у загальному розмірі 60 000,00 грн, зокрема 10 000,00 грн за договором про розірвання попереднього договору № ПД-200921-2094/1247 від 29.11.2022, 20 000,00 грн за договором про розірвання попереднього договору № ПД-081121-2094/2081 від 29.11.2022, 20 000,00грн за договором про розірвання попереднього договору № ПД-201221-2094/3047 від 29.11.2022, 10 000,00 грн за договором про розірвання публічного договору комісії № КР004АА20320001 від 29.11.2022..

На думку скаржника, позивач звернувся з позовом у даній справі як фізична особа, що не є підприємцем, відповідно до встановленої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України юрисдикцією господарських судів щодо спору, який виник з корпоративних відносин та з правочину щодо корпоративних прав у юридичній особі. Предметом позову у справі № 909/443/24 є стягнення з TOB «Вендор-Фінанс» суми авансу у розмірі 60 000,00грн, сплаченого за попереднім договором № ПД-200921- 2094/1247 від 20.09.2021, попереднім договором № ПД-081121-2094/2081 від 08.11.2021, попереднім договором № ПД-201221-2094/3047 від 20.12.2021, публічним договором комісії № КР004АА20320001.

Скаржник зазначає, що незважаючи на те, що між TOB «Вендор-Фінанс», TOB «Контрольний фактор» (продавці) та ОСОБА_2 (покупцем) було укладено Попередні Договори купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, позивач (покупець) зобов`язався купити частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс», як визначено в п. 1.1 попередніх договорів купівлі - продажу, а тому ці договори стосуються набуття корпоративних прав.

Отже, скаржник вважає, що суд при прийнятті до розгляду справи мав виходити з того, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько - правовими, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки стосується набуття корпоративних прав, що судом зроблено не було та, як наслідок, відмовлено у відкритті провадження у справі. Те, що позивач звернувся з позовом у цій справі як фізична особа не спростовує характеру правовідносин, які стосуються набуття корпоративних прав. Таким чином, спір у цій справі виник з приводу реалізації сторонами своїх корпоративних прав як учасників указаних товариств.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 21.05.3024 (вх.ЗАГС 01-05/1464/24 від 21.05.2024) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №909/443/24, призначено розгляд справи на 25.06.2024.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, відповідачем про причини неявки суду не повідомлено.

29.05.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст.46, ст.42 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, учасники справи, зокрема, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.

В судовому засіданні 25.06.2024 прийнято постанову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Вендор-Фінанс" про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, у розмірі 60 000,00грн.

Зокрема, позивач зазначив, що ним було сплачено відповідачу кошти в розмірі 60 000,00грн як авансовий платіж за попередніми договорами про купівлю частки у статутному капіталі відповідача, однак у подальшому між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.Між відповідачем та позивачем було укладено договори про розірвання попередніх договорів і повернення позивачу сплачених авансових платежів. Посилаючись на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, позивач вказує на те, що кошти в розмірі 60 000,00грн є такими, що набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У такій формі у цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною першою статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Так, у поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач звернувся з позовом у даній справі як фізична особа, що не є підприємцем, відповідно до встановленої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України юрисдикцією господарських судів щодо спору, який виник з корпоративних відносин та з правочину щодо корпоративних прав у юридичній особі. Скаржник вважає, що незважаючи на те, що між TOB «Вендор-Фінанс», TOB «Контрольний фактор» (продавці) та ОСОБА_2 (покупцем) було укладено Попередні Договори купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, позивач (покупець) зобов`язався купити частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс», як визначено в п. 1.1 попередніх договорів купівлі - продажу, а тому ці договори стосуються набуття корпоративних прав.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/16979/17).

За приписами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з приписами ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України натомість, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 569/2749/15-ц).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Так, позивачем у позовній заяві сторонами визначено: ОСОБА_1. - позивач та ТОВ "Вендор-Фінанс" - відповідач.

Предметом спору визначено: стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави у розмірі 60 000,00 грн.

Водночас, позивач не оспорює жодних корпоративних прав, не стверджує про наявність у нього будь-яких корпоративних прав та не ставить питання про їх захист. У позовній заяві відсутні посилання на наявність у позивача будь-яких корпоративних прав щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вендор-Фінанс".

Сторонами корпоративного спору є або юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), зокрема учасник, який вибув, або лише учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи як особи, які володіють корпоративними правами.

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не є учасником (засновником) ТОВ "Вендор-Фінанс", будь-які корпоративні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні, а позовні вимоги не стосуються захисту порушених, невизнаних чи оспорених корпоративних прав. У даному випадку позивач вказує на порушення його права щодо повернення авансового плажету за договорами про розірвання попередніх договорів про купівлю частки у статутному капіталі відповідача.

Отже, не будучи учасником ТОВ "Вендор-Фінанс", не маючи жодних корпоративних правовідносин з відповідачем, позивач звернувся до суду з позовом про захист цивільного права.

Враховуючи наведене та з огляду на суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, судом правомірно встановлено, що цей спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства у зв`язку з тим, що даний спір за своїм характером є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З огляду на вищевикладене, подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Твердження скаржника, що позивач звернувся з позовом у даній справі як фізична особа, що не є підприємцем, відповідно до встановленої ст. 20 Господарського процесуального кодексу України юрисдикцією господарських судів щодо спору, який виник з корпоративних відносин та з правочину щодо корпоративних прав у юридичній особі є помилковим, з огляду на те, що такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки у даному випадку скаржник вказує на порушення його права щодо повернення авансового платежу за договором про розірвання попереднього договору про купівлю частки у статутному капіталі відповідача, з матеріалів справи не вбачається наявність у скаржника будь-яких корпоративних прав, які б підлягали захисту за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 у справі №909/443/24 - без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 21.05.3024 (вх.ЗАГС 01-05/1464/24 від 21.05.2024) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 у справі №909/443/24 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за скаржником.

3.Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження судових рішень до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

4.Матеріали справи повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.