Постанова

від 20.06.2024 по справі 907/46/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2024 р. Справа №907/46/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2024 (повний текст рішення складено 19.04.2024, суддя Лучко Р.М.)

у справі № 907/46/24

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Модуль М», м Ужгород

про стягнення 2394885,36 грн

за відсутності представників

22.01.2024 Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства (далі ПрАТ) «Модуль М» 2394885,36 грн штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати за землю, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору оренди землі від 15.09.2021.

Господарський суд Закарпатської області 15.04.2024 ухвалив рішення, в якому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задоволив частково; з ПрАТ «Модуль М» на користь позивача стягнув 99786,89 грн штрафу та 35923,28 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним та встановленим, зокрема, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2022 у справі № 907/680/22. Таким чином, з огляду на порушення встановлених договором строків сплати орендної плати, позивач мав право вимагати стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 14 договору. Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 100% річної орендної плати, який нараховано за порушення строків сплати орендної плати, з врахуванням зміни розміру орендної плати за договором в 2022 році, суд встановив, що означений розрахунок є арифметично правильним та виконаний позивачем у відповідності до умов договору. Водночас, з врахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд, встановивши що розмір штрафу в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання, дійшов висновку що заявлений до стягнення розмір штрафу не відповідає принципам розумності, справедливості та, по суті, виступає каральною санкцією для боржника, покладаючи на нього несправедливо непомірний тягар, який є невідповідним обсягу порушеного грошового зобов`язання, відтак, вирішив зменшити розмір штрафу до 50% від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем орендної плати за серпень 2022 (199573,78 грн) та стягнув з відповідача на користь позивача 99786,89 грн штрафу.

Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив йому в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та не врахував, що в даному випадку, мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені договором. Так, матеріалами справи в повній мірі підтверджено невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати у період з вересня 2021 по 01.10.2022, зокрема, неповна сплата орендної плати за вересень 2021 у жовтні 2021 та за лютий 2022 у березні 2022 року, а також повна несплата орендної плати за січень, березень, квітень, травень, червень, липень та серпень 2022 року. Внаслідок зазначених порушень, станом на 01.10.2022 (дата нарахування штрафу) заборгованість з орендної плати за вищевказаний період становила 1544971,76 грн. В свою чергу, департамент при наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу за 9 місяців окремо (загальний розмір штрафу у такому випадку становив би 21336251,4 грн.), застосував штрафні санкції у розмірі 100 відсотків річної орендної плати тільки 1 раз, за несплату орендної плати за серпень 2022 року у вересні відповідного року. За таких обставин, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи скаржника та зазначив, що ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги, апелянт не подав жодних доказів понесення позивачем додаткових витрат, які б були йому не відшкодовані та були б пов`язані з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 15 вересня 2021 року. Також, матеріали справи не містять доказів негативного впливу несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором на виконання Ужгородською міською радою своїх зобов`язань або інших рішень міської ради. З огляду на перелічене, твердження апелянта про будь-який негативний вплив дій відповідача на виконання Ужгородською міською радою її зобов`язань є голослівним та нічим не підтвердженим. Натомість з поданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості по орендній платі вбачається, що за період оренди з вересня 2021 по серпень 2023 року відповідачем сплачено 2345899,07 грн орендної плати та зазначено наявність переплати за червень 2022 на суму 0,01грн, за липень 2022 на суму 29936,07 грн та за серпень 2022 на суму 59872,13 грн, що свідчить про застосування позивачем штрафної санкції передбаченої в п.14 договору вже після погашення відповідачем основної заборгованості та за наявної переплати за договором. Таким чином, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Процесуальний хід розгляду даної справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. За клопотаннями представників сторін, розгляд справи судом апеляційної інстанції призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

19.06.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні.

20.06.2024 представник відповідача подав заяву, в якій підтвердив свою неможливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та долучив до такої копію листка непрацездатності.

Представник позивача на зв`язок із судом не вийшов пропри те, що був запрошений до участі у відеоконфренеції; про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи те, що ухвалою суду апеляційної інстанції про призначення до розгляду апеляційної скарги участь уповноважених представників обов`язковою не визнавалась, з огляду на наявність в матеріалах справи процесуальних документів сторін, в яких вони письмово виклали свої твердження (апеляційна скарга та відзив на неї), з врахуванням приписів ч. 5 ст. 197 ГПК України, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

15 вересня 2021 року на підставі рішення ІX cесії VIІI скликання Ужгородської міської ради від 07.09.2021 за № 406 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (найменування якого згодом змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради на підставі рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 за № 425 «Про реорганізацію виконавчих органів міської ради») (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Модуль М» (орендар) було укладено договір оренди землі (далі - договір) строком на 5 років.

На виконання умов договору земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:23:001:0081 була передана в оренду відповідачу за актом прийняття-передачі земельної ділянки від 15.09.2021.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік, відповідно до п. 5 договору, становила 72572282,52 грн згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим відділом в Ужгородському районі Головного Управління Держгеокадастру в Закарпатській області за №489/0/419-21 від 08.09.2021 року.

За умовами п. 10-11 договору розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 2177168,48 грн на рік; орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 181430,71грн.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у відповідності до п. 14 договору, у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Стягнення з ПрАТ «Модуль М» 1544968,77 грн заборгованості за неналежне виконання ним, як орендарем за договором, зобов`язань зі своєчасної та повної сплати орендної плати було предметом розгляду Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/680/22, який в рішенні від 20.12.2022, що набрало законної сили, задоволив позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та стягнув з ПрАТ «Модуль М» на користь позивача означену суму заборгованості орендної плати.

В ході розгляду справи №907/680/22 Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 20.12.2022 встановив, що позивач звертався до відповідача з листом № 30.01-12/399 від 23.02.2022 року з повідомленням про перегляд орендної плати в односторонньому порядку, в якому також пропонував відповідачу з`явитися у двотижневий строк з новим витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі. Разом з тим, судом також було встановлено, що зі зміною нормативної грошової оцінки землі, розмір орендної плати за договором за 2022 рік змінився з 181430,71 грн за місяць на 199574,31 грн, що відповідає розміру встановленої в п. 10 договору орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0081 (79829725,68 грн), визначеної відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за №2699/221-22 від 27.01.2022.

Покликаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати в повному обсязі у визначений договором строк орендної плати за користування земельною ділянкою, що встановлено Господарським судом Закарпатської області під час розгляду справи №907/680/22, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради нарахував ПрАТ «Модуль М», у відповідності до п. 14. договору, штраф в розмірі 2394885,36 грн за несвоєчасну сплату орендної плати за серпень 2022 року, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Під час розгляду Господарським судом Закарпатської області справи №907/680/22 в рішенні від 20.12.2022 встановлені преюдиційні для даної справи обставини:

- орендодавець звертався до орендаря з листом № 30.01-12/399 від 23.02.2022 року, відповідно до якого повідомив, що розмір місячної орендної плати за договором з січня 2022 року становитиме 199574,31 грн;

- розмір заборгованості ПрАТ «Модуль М» за договором оренди землі від 15.09.2021 за період з 07.09.2021 по серпень 2022 року становить 1544968,77грн.

Встановлений в ході розгляду справи №907/680/22 розмір заборгованості в цілому відповідає поданому під час розгляду даної справи розрахунку заборгованості ПрАТ «Модуль М» за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року включно, що вказує на неналежне виконання відповідачем договору в частині своєчасної сплати орендної плати за договором, в тому числі в серпні 2022 року.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За порушення грошових зобов`язань штрафні санкції, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони у п. 14. договору погодили, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором (10-денний строк) сплачується штраф у розмірі 100% річної орендної плати, встановленої цим договором.

Як зазначалося вище, Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 20.12.2022 у справі №907/680/22 стягнув з орендаря на користь орендодавця 1544968,77 грн заборгованості з орендних платежів за користування земельною ділянкою з вересня 2021 року по серпень 2022 року включно. Означена сума заборгованості з орендної плати за договором, за визначений в рішенні Господарського суду Закарпатської області у справі №907/680/22 період, в тому числі й за серпень 2022 року, сплачена відповідачем 22.06.2023 року.

Отже, факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати є доведеним. З огляду на встановлення такого факту, у позивача виникло право на застосування до орендаря заходу відповідальності, передбаченого п. 14 договору, у вигляді нарахування штрафу.

З аналізу наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати вбачається, що позивач, за прострочення сплати орендного платежу у серпні 2022 року (199573,78 грн), нарахував відповідачу штраф в розмірі 100% річної орендної плати 23994885,36 грн, який розраховано виходячи з розміру орендної плати 199573,78 грн за місяць. Судова колегія зазначає, що такий розрахунок є арифметично правильним та здійснений відповідно до умов договору.

Водночас, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, наведеного у постановах від 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 29.05.2023 у справі №904/907/22, від 20.12.2023 у справі №916/2263/22, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так й інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, місцевий господарський суд встановив, що штраф в розмірі 2394885,36 грн позивачем нараховано відповідно до умов п. 14 договору, виходячи з суми простроченого зобов`язання зі сплати орендної плати за серпень 2022 року, розмір якого (простроченого зобов`язання) становив 199573,78 грн. Разом з тим, вказану суму заборгованості зі сплати орендної плати за серпень 2022 року відповідачем добровільно оплачено 22.06.2023, що підтверджується сторонами у справі та вбачається з поданого позивачем розрахунку заборгованості за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року включно. Натомість, позивач жодними допустимими доказами не довів наявності в нього будь-яких матеріальних збитків чи інших витрат (втрат), пов`язаних з простроченням виконання зобов`язань відповідачем зі сплати орендної плати за серпень 2022 року.

Таким чином, встановивши явну не співмірність нарахованого відповідачу штрафу, який в 12 разів перевищує розмір простроченого зобов`язання, та стягнення якого в повному обсязі не може вважатися пропорційним допущеному відповідачем порушенню умов договору, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, суд першої інстанції зменшив розмір нарахованого позивачем штрафу до 50 % від суми простроченого відповідачем зобов`язання зі сплати нарахованої орендної плати за серпень 2022 (199573,78 грн) до 99786,89 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення штрафу за порушення строків внесення орендної плати, оскільки вважає, що стягнення штрафу в розмір 100% від річної орендної плати 2394885,36 грн не відповідає принципам розумності, справедливості та виступає, в цьому випадку, каральною санкцією для відповідача, покладаючи на нього непомірний тягар, що не відповідає обсягу порушеного зобов`язання. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що таке нарахування штрафу замість стимулювання орендаря до виконання основного грошового зобов`язання, виступає джерелом отримання орендодавцем невиправданих додаткових прибутків.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі про те, що за наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу за 9 місяців окремо Департамент застосував штрафні санкції у розмірі 100 відсотків річної орендної плати тільки одноразово, відхиляються судом апеляційної інстанції, з огляду на таке:

Предметом доведення у цій справі є наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, нарахованого позивачем за порушення зобов`язань зі своєчасної сплати орендної плати саме за серпень 2022 року, тоді як у випадку наявності підстав для нарахування неустойки за прострочення зобов`язань зі сплати орендної плати за інші періоди, позивач в будь-якому разі не позбавлений можливості скористатися правом на таке нарахування, що, в свою чергу, не охоплюється предметом доведення у даній справі.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що орендодавцем нараховано штраф у відповідності до п. 14 укладеного між сторонами договору, який за формою та змістом, відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі», відповідає типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220, що за умовами абз. 4 п. 288.1. ст. 288 ПК України, абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України виключає можливість відступу від умов такого типового договору та обмежує право орендаря на реалізацію права на свободу договору в частині визначення його умов на власний розсуд, зокрема, й щодо встановлення обов`язку сплачувати штраф за порушення строку сплати орендної плати в явно неспівмірному розмірі з обсягом самої місячної орендної плати.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2024 у справі № 907/46/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 01.07.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік