Постанова

від 27.06.2024 по справі 904/4311/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4311/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" та Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 (суддя Панна С.П.)

у справі № 904/4311/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі:

позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_5

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3"

про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_5, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3", в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду від ІНФОРМАЦІЯ_6 до договору від ІНФОРМАЦІЯ_7, укладеного між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" та військовою частиною НОМЕР_1 ;

- стягнути з ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь ІНФОРМАЦІЯ_5 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі ІНФОРМАЦІЯ_8.;

- стягнути з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_9 витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 справу № 904/4311/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_5, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_8. передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі №904/4311/23 та направити справу для продовження розгляду до господарського суду.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що вважає ухвалу такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Суд першої інстанції при долученні до матеріалів скан-копії аудиторського звіту №535/30/10 від 03.08.2023 порушив положення ч. 2 ст. 207, ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.01.2024. Частиною 2 ст. 207 ГПК України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. При долученні скан-копії аудиторського звіту №535/30/10 від 03.08.2023 представник ІНФОРМАЦІЯ_5 не ставить питання про поновлення строку на подання доказів, не зазначає жодних поважних причин неподання цього доказу на підготовчому судовому засіданні разом з заявами по суті. У своїх поясненнях представник зазначає про те, що аудиторський звіт отриманий представником ІНФОРМАЦІЯ_10 20 листопада 2023 року, при цьому до суду подається лише 02 січня 2024 року. Частиною 1 ст. 15 ЗУ «Про державну таємницю» визначено, що засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. В своєму клопотанні представник ІНФОРМАЦІЯ_10 та в оскаржуваній ухвалі не зазначено, до якої категорії відомостей, що становлять державну таємницю, та включені до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, відноситься аудиторський звіт №535/30/10 від 03.08.2023, який гриф секретності він має та чи має взагалі особа, яка надає його до суду, право доступу до державної таємниці, у відповідності до Закону України «Про державну таємницю». Суд першої інстанції на підставі припущень помилково при винесенні оскаржуваної ухвали відніс документи, які не містять грифу секретності, до державної таємниці, що не відповідає положенням ЗУ «Про державну таємницю», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію». Окрім того, суд першої інстанції помилково відніс документи, які містять службову інформацію, до документів, що містять державну таємницю. За приписами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". В даному випадку частина документів, які містяться в матеріалах справи має гриф «Для службового користування» - це стосується положення про військову частину, аудиторський звіт ІНФОРМАЦІЯ_11, довідка за результатами аудиторського дослідження (діяльності фінансово-економічної служби) Служби внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5 територіального управління внутрішнього аудиту від 19.05.2023 в свою чергу не містить грифу «Для службового користування», а тому віднесення його до відомостей, які містять службову інформацію, а тим паче до державної таємниці є помилковим. До матеріалів справи Військова частина НОМЕР_1 долучила відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є розробником вищезазначеного Положення. З цієї відповіді вбачається, що Положення про ІНФОРМАЦІЯ_12 , затвердженого наказом командувача ІНФОРМАЦІЯ_13 від 31.01.2022 № 10дек., відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державну таємницю», не містить інформацію, що може бути віднесена до державної таємниці. А тому на момент винесення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції мав належні докази, які не ґрунтуються на припущеннях, та підтверджують відсутність в Положенні інформації, що містить державну таємницю, а отже висновки суду не відповідають обставинам справи в цій частині.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі №904/4311/23 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Не погодившись з ухвалою суду про передачу справи за встановленою підсудністю, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі №904/4311/23 та направити справу для продовження розгляду до господарського суду. Військова частина, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано жодних доказів на підтвердження того, що Аудиторський звіт НОМЕР_3 містить державну таємницю. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну таємницю" віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Згідно Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом ІНФОРМАЦІЯ_14 від ІНФОРМАЦІЯ_15, серед документів, що становлять державну таємницю, аудиторський звіт відсутній. Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну таємницю", гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із: грифа секретності; номера примірника; статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення; найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності. Такі ж вимоги передбачені п. 153 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939. У військовій частині НОМЕР_1 у період з 12.03.2023 по 04.08.2023 проводився плановий внутрішній аудит щодо використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.02.2019 по 28.02.2023, за результатами якого був складений аудиторський звіт від 03.07.2022 № 535/30/10. Вказаний Аудиторський звіт № 535/30/10 від 03.07.2023 не містить гриф секретності, та не входить до переліку Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. З наведеного слідує висновок, що наявність Аудиторського звіту НОМЕР_3 в матеріалах справи № 904/4311/23 не впливає на підсудність судової справи. Предметом спору у даній справі є визнання недійсною додаткової угоди від ІНФОРМАЦІЯ_6 до договору від ІНФОРМАЦІЯ_7 про закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_22. З огляду на дану обставину, необхідно зазначити, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», інформація щодо закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_22 не відноситься до такої, що може бути віднесена до державної таємниці. При цьому договір № 56 від 24.05.2022 не був держаним контрактом (договором) на поставку (закупівлю) продукції за ІНФОРМАЦІЯ_47 в розумінні п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «ІНФОРМАЦІЯ_48» та абзаців 9, 10 п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» та не містить інформацію, яка може бути віднесена до державної таємниці. Окрім того апелянт звертає увагу, що всі документи, які свідчать про статус військової частини НОМЕР_1 , як суб`єкта господарської діяльності, суду були надані, а саме: Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №48/14 від 18.08.2014, Свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у ІНФОРМАЦІЯ_16 від 08.02.2016 № 1019, витяг з Положення про ІНФОРМАЦІЯ_12 від 31.01.2022. Згідно вказаних документів військова частина НОМЕР_1 , у відповідності із ст.ст. 3, 4 Закону України «Про господарську діяльність у ІНФОРМАЦІЯ_16 України» та ст. 55 Господарського кодексу України - є юридичною особою та суб`єктом господарської діяльності. Також звертаємо увагу суду на те, що жодний правовстановлюючий документ, а саме: Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 48/14 від 18.08.2014, Свідоцтво про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у ІНФОРМАЦІЯ_16 від 08.02.2016 № 1019 та витяг з Положення про ІНФОРМАЦІЯ_12 від 31.01.2022, не містить гриф секретності, та не входить до переліку Зводу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі №904/4311/23 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Об`єднано апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі №904/4311/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі №904/4311/23.

Спеціалізованою прокуратурою у ІНФОРМАЦІЯ_23 Центрального регіону подано відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційних скарг та зазначає, що матеріали вказаної справи містять службову інформацію та державну таємницю. Так, відповідно до абз.1 п.1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», до державної таємниці у сфері ІНФОРМАЦІЯ_18, а також інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, ІНФОРМАЦІЯ_17. Відповідно до ст.ст. 20-21 Закону України «Про інформацію» за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Відповідно до пунктів 1.4.7, 1.4.14 розділу II Звіду відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_14 від 23.12.2020 № 383, відомості про найменування, кількість, потребу, вартість ІНФОРМАЦІЯ_19 або особливого періоду повинні мати гриф «таємно». Помилковим є твердження апелянтів про те, що в аудиторському звіті від ІНФОРМАЦІЯ_20 та в самих матеріалах справи відсутні відомості, що становлять державну таємницю. Саме в матеріалах цієї справи є в наявності відомості про найменування, кількість, потребу, вартість ІНФОРМАЦІЯ_21 або особливого періоду, а також фінансова звітність, надходження коштів та потреба у грошових коштах, перевірки з цих питань. Все вищевикладене говорить про безпідставність доводів апеляційних скарг військової частини НОМЕР_1 та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на відзив, згідно якої зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання недійсною додаткової угоди від ІНФОРМАЦІЯ_6 до господарського договору від ІНФОРМАЦІЯ_7 про закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_22. Прокурор у відзиві зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом відноситься інформація у ІНФОРМАЦІЯ_23 про зміст ІНФОРМАЦІЯ_24, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, ІНФОРМАЦІЯ_17. Так Розділ II Закону України «Про державну таємницю» регулює віднесення інформації до державної таємниці. Стаття 8 цього Закону визначає інформацію, що може бути віднесена до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, дана норма Закону визначає лише сфери та види інформації, яка може бути віднесена до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом. Порядок віднесення інформації до державної таємниці встановлений вимогами ст.ст. 10 - 12 Закону України «Про державну таємницю», де зазначено, що віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян, яке підлягає реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_25 та є підставою для формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Зазначений Звод набирає чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, не можуть суперечити Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Прокурор у відзиві посилається на пункти 1.4.7., 1.4.14, розділу II Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом ІНФОРМАЦІЯ_14 від 23.10.2020 №383, та вказує на те, що в матеріалах даної справи містяться: відомості про найменування, кількість, потребу, вартість ІНФОРМАЦІЯ_26 та відомості за сукупністю всіх показників про найменування, кількість ІНФОРМАЦІЯ_27 наведене у розділі І Зводу відомостей, що становлять державну таємницю. Посилання прокурора на вказані норми Зводу відомостей, що становлять державну таємницю є необгрунтованим та помилковим, тому, що зі змісту вказаних норм слідує, що дані норми стосуються виключно відомостей про ІНФОРМАЦІЯ_28), які не мають жодного відношення до інформації, яка міститься у додатковій угоді ІНФОРМАЦІЯ_29 закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_22. Також прокурор у відзиві зазначає, про встановлення грифу згідно зазначеного Звіду посадовою особою, уповноваженою на встановлення грифа секретності, з урахуванням найвищого ступеня секретності відомостей про предмет та/або факт його закупівлі, встановленого висновками держекспертів. Те, що посадовими особами військової частини НОМЕР_1 цього не було зроблено, не означає про відсутність в матеріалах справи цих вищезазначених відомостей. Зі змісту викладеного, на думку прокурора, військова частина НОМЕР_2 повинна проходити процедуру визнання господарського договору та угод до нього, такими, що містить державну таємницю. Така позиція прокурора є цілком помилковою, оскільки суперечить вимогам ст.ст. 8-12 Закону України «Про державну таємницю». Також прокурор у відзиві посилається на Перелік відомостей ІНФОРМАЦІЯ_5, які містять службову інформацію (ПСІ - 2016), затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.12.2016 № 720 на виконання Законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», що не може бути прийнято до уваги. Проте даний Перелік втратив чинність від 17.10.2023.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в обґрунтування якого зазначає, що у зв`язку з прийняттям оскаржуваної ухвали, 11.01.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася з листом ІНФОРМАЦІЯ_43 до ІНФОРМАЦІЯ_44 (Автора аудиторського звіту) в якому просила підтвердити/ спростувати наявність/відсутність у аудиторському звіті НОМЕР_3 (03.08.2023) інформації, яка містить державну таємницю. 14.02.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася з листом ІНФОРМАЦІЯ_45 на адресу директора Департаменту внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5, в якому просила зобов`язати 2 територіальне управління внутрішнього аудиту надати відповідь з порушеного питання. 22.02.2024 військова частина НОМЕР_1 отримала відповідь ІНФОРМАЦІЯ_46 стосовно порушеного питання, з якої вбачається, що згідно з доповіддю керівника аудиторської групи під час аудиторського дослідження ним використовувалась інформація, що не мала грифів секретності. Таким чином, відповідь ІНФОРМАЦІЯ_46, спростовує наявність у аудиторському звіті НОМЕР_3 (03.08.2023) інформації, яка містить державну таємницю. З огляду на зазначене апелянт просить визнати поважними причини неподання доказів у строк, встановлений ст. 80 ГПК України та долучити до матеріалів справи копії вказаних листів.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зокрема частиною 2 статті 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу, оскарження якої передбачено пунктом 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_5, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3", в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду від ІНФОРМАЦІЯ_6 до договору від ІНФОРМАЦІЯ_7, укладеного між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" та військовою частиною НОМЕР_1 ;

- стягнути з ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь ІНФОРМАЦІЯ_5 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі ІНФОРМАЦІЯ_8.;

- стягнути з відповідача на користь ІНФОРМАЦІЯ_9 витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.10.2023 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.11.2023.

Ухвалою суду від 21.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.01.2024.

02.01.2024 від позивача-1 надійшло клопотання, в якому просив суд на підставі ч.5 ст.30 ГПК України передати справу №904/4311Ї/23 за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. В обґрунтування поданого клопотання зазначчи, що скан-копія аудиторського звіту №535/30/10 від 03.08.2023 містить службову інформацію та/aбо державну таємницю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 справу № 904/4311/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі позивача-1: ІНФОРМАЦІЯ_5, позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товару та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі ІНФОРМАЦІЯ_30. передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 44В).

В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що документи, наявні в матеріалах справи містять державну таємницю, які підпадають до ст.8 Закону України "Про державну таємницю", з огляду на що суд дійшов висновку про передачу справи № 904/4331/23 за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

В оскаржуваній ухвалі господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи, зокрема в довідці за результатами аудиторського дослідження (діяльності фінансово-економічної служби) ІНФОРМАЦІЯ_31 від 19.05.2023 міститься інформація щодо місцезнаходження КОАТУУ, код ЄДРПОУ, правовий статус суб`єкта, організаційно-правова форма за КОПФГ, вид діяльності за КВЕД, юридична та фактична адреси, телефон, військовий зв`язок, електронна адреса військової частини, що є державною таємницею та її не можна розголошувати.

Судом зазначено, що з витягу аудиторського звіту № 535/30/10 від 03.07.2023 Служби внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_32 вбачається, що в ході проведення аудиторського дослідження були досліджені договори про закупівлю товарів, процес руху ІНФОРМАЦІЯ_33, первинні, плануючі (звітні) та інші документи.

Закон України "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою ІНФОРМАЦІЯ_34.

Статтею 1 Закону України "Про державну таємницю" наведено визначення термінів, зокрема:

- державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у ІНФОРМАЦІЯ_23, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, ІНФОРМАЦІЯ_35, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

- віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього;

- гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;

- державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього закону віднесення інформації до державної таємниці у ІНФОРМАЦІЯ_23, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, ІНФОРМАЦІЯ_35, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;

- звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим законом сферах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну таємницю" до державної таємниці у порядку, встановленому цим законом, відноситься інформація у ІНФОРМАЦІЯ_23:

- про зміст ІНФОРМАЦІЯ_24, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, ІНФОРМАЦІЯ_17;

- про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв`язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об`єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об`єктів національної економіки у воєнний час;

- про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для ІНФОРМАЦІЯ_36;

- про застосування систем ІНФОРМАЦІЯ_37;

- про винаходи, дослідження і розробку нових зразків ІНФОРМАЦІЯ_38;

- про заходи та показники розвитку ІНФОРМАЦІЯ_39 та їх спроможностей;

- про склад, завдання та матеріально-технічне забезпечення розвідувального органу ІНФОРМАЦІЯ_5 та зібрану і створену ним інформацію в результаті його діяльності;

- про особовий склад Сил спеціальних операцій ІНФОРМАЦІЯ_39, а також осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі із ІНФОРМАЦІЯ_40 ІНФОРМАЦІЯ_39, фінансування та матеріально-технічне забезпечення руху опору, засоби, зміст, плани, організацію, завдання, форми, методи і результати ведення руху опору, оперативний резерв та мережу осередків руху опору.

Пунктом 1 розділу І Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_41 №383 від 23.12.2020, визначено, що цей Звід визначає відомості, що згідно із рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених законодавством сферах.

Розділом ІІ Зводу передбачено перелік відомостей, що становлять державну таємницю.

Зокрема, відповідно до п. п. 1.4.7 та 1.4.14 розділу ІІ Зводу до таких відомостей належать:

- відомості про найменування, кількість, потребу, вартість ІНФОРМАЦІЯ_28 для потреб ІНФОРМАЦІЯ_42));

- відомості за сукупністю всіх показників про найменування, кількість ІНФОРМАЦІЯ_28), вартість, терміни (строки) постачання (проведення робіт, надання послуг з відновлення (ремонту) ІНФОРМАЦІЯ_28), місце поставки, що містяться в окремих договорах (контрактах), які укладаються для потреб ІНФОРМАЦІЯ_42, ДССЗЗІ) при їх функціонуванні в умовах правового режиму воєнного стану або особливого періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну таємницю" віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.

Державний експерт з питань таємниць здійснює відповідно до вимог цього закону віднесення інформації у ІНФОРМАЦІЯ_23, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, ІНФОРМАЦІЯ_35 до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну таємницю»).

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну таємницю" передбачено, що інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Частиною 5 цієї статті передбачено, засекречуванню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить державну таємницю, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.

Відповідно до статті 15 Закону України " Про державну таємницю", засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.

Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із: грифа секретності; номера примірника; статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення; найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.

Дослідивши надані в матеріали справи докази, апеляційним судом встановлено, що предметом розгляду справи є Договір №56 від 24.05.2022 та додаткові угоди до нього, укладені між ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» (постачальник) та Військовою частиною № НОМЕР_1 (замовник), згідно якого замовник зобов`язався, в порядку та на умовах даного договору поставити замовнику товар (дизельні генератори).

По факту виконання сторонами договору Службою внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5 2 територіального управління внутрішнього аудиту було проведено перевірку Військової частини НОМЕР_1 , про що складено аудиторський звіт № 535/30/10 від 03.07.2023, в якому було досліджено порядок укладення договору та його виконання.

Разом з тим вказані документи, як і інші доказі, надані в матеріали справи не містять таких реквізитів як гриф секретності.

Як зазначає прокурор рішення щодо встановлення грифу секретності щодо вказаних документів, жодною уповноваженою особою не приймалось.

При цьому колегія звертає увагу, що віднесення інформації у ІНФОРМАЦІЯ_23 до державної таємниці, згідно закону, належить до виключної компетенції саме державного експерта з питань таємниць.

Отже в матеріалах справи відсутні носії інформації з грифами секретності в розумінні Закону України "Про державну таємницю" .

Окрім того, суд звертає увагу, що Військова частина НОМЕР_1 , після прийняття оскаржуваної ухвали, 11.01.2024 звернулася з листом ІНФОРМАЦІЯ_43 до ІНФОРМАЦІЯ_44 (Автора аудиторського звіту) в якому просила підтвердити/ спростувати наявність/відсутність у аудиторському звіті НОМЕР_3 (03.08.2023) інформації, яка містить державну таємницю. 14.02.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася з листом ІНФОРМАЦІЯ_45 на адресу директора Департаменту внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_5, в якому просила зобов`язати 2 територіальне управління внутрішнього аудиту надати відповідь з порушеного питання. 22.02.2024 військова частина НОМЕР_1 отримала відповідь ІНФОРМАЦІЯ_46 стосовно порушеного питання, з якої вбачається, що згідно з доповіддю керівника аудиторської групи під час аудиторського дослідження ним використовувалась інформація, що не мала грифів секретності.

За таких обставин, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського, розподіл суми судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 226, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3" та Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі № 904/4311/23 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2024 у справі № 904/4311/23 скасувати.

Справу № 904/4311/23 направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г.Іванов