Рішення
від 24.06.2024 по справі 902/130/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2024 р.Cправа № 902/130/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, буд. 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, 21050)

до Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24500)

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)

до Фермерського господарства "Тирново" (вул. Центральна, буд. 20, с. Велика Кісниця, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24546)

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

прокурора Моніч Л.В. за посвідченням;

позивача Мірошниченко Т.Д. згідно виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 Скоцька А.Е. згідно виписки з ЄДРЮО;

відповідача 3 Томляк Т.С. згідно ордера;

присутні ОСОБА_1 , Заточна А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації з вимогами до Ямпільської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Фермерського господарства "Тирново", у якій прокурор просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради та інших речових прав на вказану земельну ділянку;

- визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства за категорією - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В..

Суд, ухвалою від 09.02.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/130/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 07.03.2024.

22.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 22.02.2024 (вх. № 01-34/1952/24 від 22.02.2024) відповідача - Ямпільської міської ради.

23.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву №0-2-0.61472/2-24 від 19.02.2024 відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області .

05.03.2024 до суду надійшла відповідь прокурора № 53-1037вих-24 від 01.03.2024 на відзив відповідача - ФГ "Тирново".

05.03.2024 до суду надійшла відповідь прокурора № 53-1038вих-24 від 01.03.2024 на відзив відповідача - Ямпільської міської ради.

07.03.2024 до суду надійшла відповідь прокурора № 53-1130вих-24 від 06.03.2024 на відзив відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

За результатами судового засідання 07.03.2024, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 07.03.2024, згідно якої підготовче засідання відкладено на 02.04.2024.

08.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 29.02.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд" 29.02.2024) представника Фермерського господарства "Тирново" - адвоката Томляк Т.С.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2024, про що 02.04.2023 постановлено протокольну ухвалу.

У визначену судом дату (23.04.2024) судове засідання у справі не відбулось з підстав призупинення роботи Господарського суду Вінницької області в зв`язку із надходженням анонімного повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду. Для проведення оперативно-слідчих дій для пошуку вибухонебезпечних пристроїв було здійснено евакуацію працівників суду та учасників судових проваджень, про що складений акт № 1/2024 від 23.04.2024, копію якого долучено до матеріалів справи.

Суд, ухвалою від 23.04.2024 розгляд справи по суті призначив на 06.06.2024, про що сторін повідомив, в порядку, встановленому ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами слухання справи 06.06.2024, судом відкладено розгляд справи по суті на 20.06.2024, про що постановлено ухвалу у протокольній формі.

На визначену судом дату в судове засідання з`явилися прокурор у справі, представники позивача, відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та відповідача Фермерського господарства «ТИРНОВО».

Відповідач Ямпільська міська рада правом участі в засіданні суду не скористалася. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 06.06.2024, яка доставлена до його електронного кабінету 11.06.2024 о 21:03, та, в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 13.06.2024.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

З урахуванням неявки представника відповідача 1 суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 20.06.2024, суд, заслухавши вступне слово прокурора у справі, представників позивача та відповідачів 2, 3, провів стадії з`ясування обставин і перевірки їх доказами та судових дебатів, повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення, повідомивши представників сторін про орієнтовний час повернення з нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати 24.06.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Ямпільській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району згідно з актом приймання-передачі.

В подальшому, 14.12.2020 актом приймання-передачі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Ямпільська міська рада (Ямпільська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Ямпільська міської ради (Ямпільська територіальної громади) земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку із кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га (№ з/п 65 додатку до акту приймання-передачі).

На підставі значених наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №41-ОТГ від 10.12.2020 та акту приймання-передачі від 14.12.2020, державним реєстратором центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради 26.02.2021 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Ямпільською міською радою.

Крім того, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 30.01.2015 зареєстровано інше речове право право оренди земельної ділянки 0525681300:02:002:0601 на підставі договору оренди землі № 509, укладеного 29.07.2014 та договору щодо внесення змін до договору № СГ-054 від 16.05.2023 між Мунтягом В.Ф. та Ямпільською міською радою на підставі рішення Ямпільської міської ради № 1667 від 27.04.2023.

Згідно актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, орендарем земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 є Фермерське господарство «Тирново».

За твердженням прокурора, зазначена земельна ділянка розташована уздовж державного кордону, частина якої входить до складу прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Таким чином частина спірної земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 необхідна для забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону, будівництва. Облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Крім того, частина спірної земельної ділянки перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дністер, ширина якої, згідно вимог ст. 60 Земельного кодексу України, становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів, а тому земельна ділянка не може використовуватись для сільськогосподарських потреб.

За твердженням прокурора, земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Враховуючи наведене, на переконання прокурора, частина земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601, яка розташована у межах 30-ти та 50-ти метрової смуги уздовж державного кордону, може перебувати лише в державній власності, а з урахуванням вимог ст. 122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такими земельними ділянками належать виключно Вінницькій обласній державній адміністрації.

Обґрунтовуючи незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.12.2020 № 41-ОТГ в частині передання земельної ділянки у комунальну власність Ямпільської міської ради, прокурор зазначає, що прийняття Держгеокадастром оспорюваного наказу призвело до порушення ст. ст. 77, 117 та 122 Земельного кодексу України, тому останній, в оскаржуваній частині підлягає визнанню недійсним.

В обґрунтування необхідності скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, прокурор зазначає те, що відповідно до п. 9. ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, абз. 1 п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601, яка частково розташована у 30-ти та 50-ти метровій смузі уздовж лінії державного кордону, сформована, як землі сільськогосподарського призначення та перебуває у комунальній власності Ямпільської міської ради, Вінницька обласна військова адміністрація позбавлена можливості розпорядитися земельними ділянками уздовж лінії державного кордону та відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України надати її у постійне користування військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, належними способами захисту інтересів держави, на переконання прокурора, є пред`явлення вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державних реєстрацій земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності Ямпільської міської ради та інших речових прав на вказану земельну ділянку.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Могилів-Подільською окружною прокуратурою на адресу Вінницької обласної військової адміністрації скеровано лист, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено підстави, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання щодо інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи до захисту інтересів держави.

Проте Вінницька обласна військова адміністрація не повідомила окружну прокуратуру про вжиті заходи, та чи планує звертатись до суду з метою усунення порушень вимог закону, відповідну інформацію до окружної прокуратури не надала.

При цьому прокурор зауважує на тому, що проведено аудит земельних ділянок прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж українсько-молдовського державного кордону. Матеріалами зазначеного аудиту установлено, що спірна земельна ділянка перебуває у прикордонній смузі, що свідчить про обізнаність Вінницької обласної військової адміністрації про наявність порушень інтересів держави, однак заходів до відновлення порушених прав не вжито.

Вказані обставини стали підставою звернення прокурора до суду з вказаним позовом.

Відповідач 1 Ямпільська міська рада заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що відповідно до статей 15, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №707-р, Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ, Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449, Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113, наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2020 року №485, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 року №53 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 41-ОТГ від 10 грудня 2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність». Відповідно до п.1 вказаного наказу вирішено передати Ямпільській міській раді (Ямпільській міській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської територіальної громади Могилів-Подільського (Ямпільського) району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі у тому числі передано земельну ділянку з кадастровими номерами 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, що знаходиться на території Великокісницької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

14.12.2020 актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10 грудня 2020 року «Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» передає із державної власності, а Ямпільська міська рада (Ямпільська міська територіальна громада) приймає у комунальну власність Ямпільської міської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком. Цей Акт разом із вищевказаним наказом був підставою для державної реєстрації права на вказані у додатку земельні ділянки комунальної власності Ямпільської міської ради (Ямпільської міської територіальної громади).

На підставі наказу № 41-ОТГ від 10.12.2020 та акту приймання-передачі від 26.02.2021 державними реєстраторами здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на зазначену земельну ділянку за Ямпільською міською радою.

Відповідач 1 зауважує на тому, що на момент формування та на даний час вказана земельна ділянка визначена як землі сільськогосподарського призначення відповідно до природних угідь, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру НВ-0500267342024 від 20.02.2024.

На момент зарахування спірної земельної ділянки до земель комунальної власності Ямпільської міської ради Вінницької області, земельна ділянка відносилася до земель сільськогосподарського призначення і не була змінена в установленому Закону порядку на землі категорії - землі оборони.

Щодо факту накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 на землі оборони прокурор посилається на інформацію ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 14.11.2023 №1514 Про перелік земельних ділянок, наданих у власність (користування) уздовж лінії Державного кордону та уздовж берегової лінії української частини прикордонної річки (р. Дністер) на території Вінницької області та схему накладення території 30-ти (50-ти) метрової умовної смуги вздовж державного кордону. Проте з наведених фактів не зрозуміло як ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» схемою накладення території 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону визначив де проходить лінія кордону та від якої точки (координати) вимірювалася відстань 30-50 метрів. Не надано жодних геодезичних вимірювальних матеріалів. Також цим листом від 14.11.2023 за №1514 ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» повідомив, що прикордонна смуга шириною 30-50 метрів документально не встановлена. Інститутом не виявлено документів демаркації Державного кордону.

Відповідач 1 вважає, що прокурором не надано доказів та підтверджуючих документів, жодного нормативного акта, міжнародного договору, протоколу-опису проходження лінії державного кордону між Україною і Республікою Молдова, альбому топографічних карт державного кордону між Україною і Республікою Молдова, складених у результаті делімітації українсько-молдовського кордону, проведеної у 1995-1999 роках якими визначається кордон між державою Україна та Республікою Молдовою. Частиною 13 ст. 21 закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості про державний кордон України вноситься до Державного земельного кадастру на підставі документів щодо демаркації, ремаркації, делімітації державного кордону України. Позивачем до матеріалів справи не було надано жодних доказів внесення державного кордону до Національної кадастрової системи. Та про те, що спірна частина земельної ділянки відносяться до земель оборони, перебування земель в межах прикордонної смуги не є підставою визначення їх належності до наперед визначеної категорії.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що Фермерським господарством «Тирново» було нотаріально посвідчено заяву від 14.02.2024, зареєстровано в реєстрі за №289 приватним нотаріусом О.О. Подолян щодо своєї згоди на вилучення військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби частки орієнтовною площею 1,7 га із земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, що перебуває у фермерського господарства в користуванні на підставі договору оренди землі №509 від 29 липня 2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_2 , додаткової угоди № СГ-054 від 16.05.2023 до договору оренди землі №509 від 29.07.2014, укладеного між Ямпільською міською радою Могилів-Подільського району Вінницької області та ОСОБА_3 , зареєстрованого Реєстраційною службою Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області в державному реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право: 8548305, дата, час державної реєстрації 30.01.215 08:54:08, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 560699105256.

За наведеного, відповідач 1 вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельної ділянки, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, не підлягають задоволенню та є вкрай обтяжливими.

Відповідач 2 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що земельна ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, яка розташована на території Великісницької сільської ради Могилів-Подільського (Ямпільського) району Вінницької області згідно даних Державного земельного кадастру, починаючи з моменту відкриття поземельної книги (25.06.2012 року) і на даний час відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, вид угіддя рілля, підтвердженням чого слугує витяг з Державного земельного кадастру від 12.02.2024 та поземельна книга на дану земельну ділянку.

Відповідач 2 стверджує, що вказана земельна ділянка, як за природними властивостями так і в силу положень частини 2 статті 22 Земельного кодексу України, відносилась до земель сільськогосподарського призначення.

На момент прийняття оспорюваного прокурором наказу, земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 відносилася до земель сільськогосподарського призначення і не була змінена в установленому законом порядку на землі на категорію земель - землі оборони.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка не надана в користування, відноситься до сільськогосподарських земель, відповідач 2 вважає, що стверджувати, що дана земельна ділянка є землями оборони не має правової підстави.

При цьому відповідач 2 зауважує, що лише з 01.01.2020 законодавчо закріплено можливість набуття права постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, і такі зміни передбачали необхідність набуття права постійного користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Однак, військова частина, не виконуючи вказану норму закону, не набула право постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Тому, вказані земельні ділянки не підпадають під ознаки земель оборони.

Також відповідач 2 стверджує, що прокурор у позовній заяві помилково ототожнює прикордонну смугу із землями оборони, і як наслідок приходить до хибного висновку про те, що частина зазначеної вище земельної ділянки відноситься до земель оборони.

Заперечує відповідач 2 і щодо доказів, на яких ґрунтується позов прокурора, наголошуючи на тому, що лист ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою № 1514 від 14.11.2023 (із додатками) є неналежним доказом, який грунтується на припущеннях, оскільки в ньому зазначені лише орієнтовні площі земельних ділянок що накладаються на умовну прикордонну смугу.

Окремо відповідач 2 зауважує на тому, що вимога прокурора про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, є неналежним способом захисту, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, відповідач стверджує, що прокурор не вправі заявляти даний позов до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

З огляду на викладене, на переконання відповідача 2, позов є необрунтованим та безпідставним, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідач 3 Фермерське господарство «Тирново» заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер 335288723 від 12.06.2023 інше речове право - право оренди земельної ділянки загальною площею 34,0586 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0601, зареєстроване за Фермерським господарством «Тирново» (дата закінчення дії речового права 29 липня 2039 року).

Відтак, Фермерське господарство «Тирново» є орендарем земельної ділянки загальною площею 34,0586 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0601.

ФГ «Тирново» обов`язки орендаря зазначений земельних ділянок виконує належним чином, земельні ділянки використовує на цільовим призначенням.

Земельна ділянка площею 34,0586 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 перебуває в користування ФГ «Тирново» уже майже 10 років (з 29 липня 2014 року) та була сформована ще до передачі її в оренду та на момент формування й по теперішній час визначена як земля сільськогосподарського призначення.

З моменту укладення договорів оренди землі ФГ «Тирново» законно та відкрито користується спірною земельною ділянкою відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Укладення договору оренди землі було здійснено за участі державного органу, наділеного відповідною компетенцією щодо визначення статусу і категорії земельних ділянок та укладання договорів оренди - Головного управління Держземагенства (зараз Держгеокадастр) у Вінницькій області. Тому, ФГ «Тирново», як орендар земельних ділянок, могло на законних підставах сподіватися на виконання умов цих договорів і не мало причин піддати сумніву правильність визначення уповноваженими органами статусу орендованих земельних ділянок, а тому ФГ «Тирново» не може бути позбавлене права мирно володіти своїм майном у вигляді титульного права оренди спірних земельних ділянок та законних сподівань здійснювати таке право оренди. Що узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України у постанові від 23.03.2016 у справі №918/31033/15.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Жодного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженими органами не приймалося.

Військова частина НОМЕР_1 може набувати у постійне користування земельні ділянки у спосіб визначений земельним законодавством.

Прокурор, заперечуючи доводи відповідачів, у відповідях на відзиви, зазначає наступне. Щодо доводів про те, що визнання недійсним наказу не є підставою припинення права власності на земельну ділянку, наказ є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію після державної реєстрації права власності за Ямпільською міською радою прокурором вказується, що до компетенції Держгеокадастру не належали повноваження щодо розпорядження земельними ділянками оборони. Тому прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області наказу № 41-ОТГ від 10.12.2020 в частині передачі у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601, призвело до порушення ст. ст. 77, 117 та 122 Земельного кодексу України. Як наслідок, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 в частині передання у комунальну власність вказаної земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

Щодо доводів відповідачів 1,2,3 про те, що відсутні підстави для віднесення частини земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 до земель оборони прокурором зазначається, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Отже, встановлення факту розташування частини спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", ст. 77 Земельного кодексу України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Нерозроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

04.08.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №8980 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань прикордонного режиму", яка передбачала приведення у відповідність до положень цієї постанови усіх нормативно-правових актів, виданих місцевими органами державної виконавчої влади.

Так, розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №780 від 02.11.2021 (що знаходиться у вільному доступі на сайті обласної військової адміністрації) установлено вздовж українсько-молдовського державного кордону України в межах Вінницької області на його сухопутних ділянках і вздовж берегів річки Дністер, річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки п`ять кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, згідно зі Схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в Могилів-Подільському та Тульчинському контрольованих прикордонних районах.

Крім того, статтею 5 Договору між Україною та Республікою Молдова про державний кордон, укладеного 18.08.1999 та ратифікованого Законом України від 06.04.2000 № 1633-111, передбачено, що державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками.

Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2023 № 10-28-0.202-1248/2-23 на сьогодні лінію українсько-молдовського державного кордону в межах Могилів- Подільського району Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.

Згідно схеми накладення ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», частина земельної ділянки 0525681300:02:002:0601, що перебуває у комунальній власності Ямпільської міської ради, розташована в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону, а саме: площа території в межах 30-ти метрової смуги вздовж кордону становить 0,51 га, площа території в межах 50-ти метрової смуги вздовж кордону становить 1,37 га.

Те, що прикордонна смуга документально не встановлена, не свідчить про її відсутність, оскільки лінію державного кордону в межах Могилів-Подільського району Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками, що відповідає ст. 5 Договору між Україною та Республікою Молдовою та підтверджується інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 10.02.2023 № 10-28-0.202-1248/2-23.

Враховуючи вищевикладене, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то частина земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення, що у свою чергу вказує на їх приналежність до земель комунальної власності.

За доводами прокурора відповідачами не спростовано того, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 не входить до 30-50 метрової смуги вздовж лінії державного кордону, будь-яких доказів протилежного не надано.

Зважаючи на те, що позовну заяву подано прокурором в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації, підлягає дослідженню питання існування процесуальної підставності у прокурора для представлення інтересів держави саме у даних правовідносинах з огляду на процесуальний статус позивача у даній справі в площині доказів долучених до матеріалів справи. При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Вінницької обласної військової (державної) адміністрації у зв`язку із невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправному оформленні права комунальної власності на земельну ділянку у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, що відносяться до земель оборони, та може перебувати лише у державній власності.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Законом України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (переважна більшість положень якого набрала чинності 27.05.2021), Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 у розділі X "Перехідні положення", відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зазначених у пунктах а-є, зокрема земель оборони.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, Вінницька обласна державна адміністрація є розпорядником земель у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України та у разі порушення виявлення порушень .

Указом Президента України Про утворення військових адміністрацій № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Вінницьку обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Вінницька обласна військова (державна) адміністрація.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Вінницької ОВА з листом від 27.11.2023 №53-5546 вих - 23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Однак, як зазначає прокурор, відповіді на цей лист від ОВА не надходило.

Доказів вжиття заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі у суді, позивач суду не надав.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що останній вірно визначив Вінницьку ОВА позивачем, оскільки ОВА є компетентним органом, втім не звернувся до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Вінницької ОВА про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Вінницької військової (обласної) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

29.07.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди землі № 509, згідно Орендар набув право оренди строком на 25 (двадцять п`ять) років земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 34,0586 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0601, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, яка розташована за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Ямпільська міська рада (колишня адреса: Вінницька область, Ямпільський район, с/рада Великокісницька).

В подальшому право оренди земельної ділянки загальною площею 34,0586 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_2 .

Тому, на підставі додаткової угоди № 824 від 09.12.2019 до договору оренди землі № 509 від 29.07.2014 було замінено сторону договору - Орендаря, а саме ОСОБА_4 на його спадкоємицю ОСОБА_2 .

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.12.2020 року № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність передано Ямпільській міській раді (Ямпільській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3770,5171 га, які розташовані на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району згідно з актом приймання-передачі.

14.12.2020 за актом приймання-передачі Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Ямпільська міська рада (Ямпільська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Ямпільської міської ради (Ямпільської територіальної громади) земельні ділянки згідно з додатком.

Як убачається із додатку до зазначеного акту до переліку земельних ділянок включено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, яка розташована на території Великокісницької сільської ради Могилів-Подільського (Ямпільського) району Вінницької області.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0500210922024 від 14.02.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, цільове призначення 01.02 (для ведення фермерського господарства), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, зареєстрована 25.06.2012 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 363563178 від 29.01.2024 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 560699105256) 26.02.2021 зареєстровано за Ямпільською міською радою. Документами, які стали підставою виникнення права є: наказ, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області 10.12.2020 41-ОТГ; акт приймання передачі, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області 10.12.2020 41-ОТГ; рішення, Ямпільська міська рада Ямпільського району Вінницької області № 2 від 17.11.2020; додаток до акту приймання передачі, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області 10.12.2020 б/н; відомості з ДЗК, Державний земельний кадастр 26.02.2021 36229228.

Рішенням Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 1667 від 27.04.2023 вирішено: змінити сторону в договорах оренди землі, а саме: Орендодавець Головне управління Держземагенства у Вінницькій області на Орендодавець Ямпільська міська рада; надати дозвіл на укладання додаткових угод до договорів оренди землі у зв`язку з переходом в порядку спадкування з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 права оренди на договори оренди землі, що розташовані за межами населеного пункту с. Велика Кісниця Ямпільської міської територіальної громади згідно додатку.

16.05.2023, згідно додаткової угоди № СГ-054 до договору оренди землі № 509 від 29.07.2014 замінено сторони договору оренди: Орендодавця - Головне управління Держземагенства у Вінницькій області на Ямпільську міську раду; Орендаря - ОСОБА_2 на її спадкоємця ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав індексний номер 335288723 від 12.06.2023 інше речове право - право оренди земельної ділянки загальною площею 34,0586 га, кадастровий номер 0525681300:02:002:0601, зареєстроване за Фермерським господарством «ТИРНОВО» (дата закінчення дії речового права 29 липня 2039 року).

Судом встановлено, що Державним підприємством Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою виконано проектно-вишукувальні роботи та на підставі існуючих картографічних матеріалів визначено 30-ти та 50-ти метрову смугу уздовж державного кордону та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки та надано схеми накладання територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону та перелік земельних ділянок наданих у власність (користування) уздовж лінії державного кордону.

Згідно схеми накладення територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону встановлено, що частина земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Ямпільської міської ради розташовані в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону, зокрема земельна ділянка 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0,51 га/1,37 га).

Листом від 20.12.2022 № 0-2-0.6-4797/2-22 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у відповідь на запит Могилів-Подільської окружної прокуратури від 12.12.2022 від № 53-5326 вих-22 повідомило, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було проведено первинний аудит земельних ділянок прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж українсько-молдовського державного кордону, під час якого були використані відомості Державного земельного кадастру та індексні кадастрові карти (за межами населеного пункту) з метою визначення ймовірних власників та користувачів земельних ділянок, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги та визначено земельні ділянки, які розташовані в межах орієнтовної прикордонної смуги.

Як вбачається із орієнтовного переліку зареєстрованих земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та несформованих земельних ділянок, в межах орієнтовної прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України та Республіки Молдова в межах Вінницької області Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області до вказаного переліку, зокрема віднесено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га із відомостями, що орієнтовна площа земельної ділянки в прикордонній смузі становить -1,4518 га.

Договір між Україною та Республікою Молдова про державний кордон (далі - Договір) укладено 18.08.1999 та ратифіковано Законом України від 06.04.2000 № 1633-ІІІ.

Згідно зі статтею 1 Договору державний кордон між Україною і Республікою Молдова встановлюється відповідно до документів делімітації, які є невід`ємною частиною цього Договору: Протоколу-опису проходження лінії державного кордону між Україною і Республікою Молдова; Альбому топографічних карт державного кордону між Україною і Республікою Молдова, складених в результаті делімітації українсько-молдовського кордону, проведеної у 1995-1999 роках.

Відповідно до статті 7 Договору Україна та Республіка Молдова для позначення лінії державного кордону на місцевості створили Спільну демаркаційну комісію.

Статтею 5 Договору передбачено, що державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0202-1248/2-23 від 10.02.2023 лінію державного кордону між Україною і Республікою Молдова у межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному вебсайті Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 охороняє ділянку загальною протяжністю 190,703 м державного кордону в межах Могилів Подільського та Тульчинського районів Вінницької області. 141,200 м по річці Дністер з республікою Молдова; 49,503 м на Центральній ділянці українсько молдовського кордону.

У листі № 710/12391-23-вих від 15.12.2023 Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що частина спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 входить до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Ямпільської міської ради, тобто перебуває в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони Державного кордону України в межах ділянки відповідальності.

Отже, спірна земельна ділянка розташована уздовж державного кордону України з Республікою Молдова та знаходиться у межах прикордонної смуги.

Прокурор вважає, що частина земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601, яка розташована у межах 30-ти (50-ти) метрової смуги уздовж державного кордону, може перебувати лише в державній власності, повноваження щодо розпорядження якою згідно вимог статті 122 Земельного кодексу України належить виключно Вінницькій обласній державній адміністрації.

Натомість відповідачем 2, у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України ст. 22 Закону України Про державний кордон України, частину земельної ділянки, яка розташована уздовж державного кордону України, безпідставно вилучено з державної власності та зареєстровано на праві комунальної власності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до приписів частин 1-2 статті 18 Земельного кодексу України (далі ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Частиною 1 статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями частини 3 статті 19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями частини 1-4 статті 77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про використання земель оборони (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відповідно до частин 2, 3 статті 2 Закону України Про використання земель оборони особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Приписами частин 2-3 статті 115 ЗК України визначено, що уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Приписами статті 3 Закону України Про використання земель оборони встановлено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про державний кордон України" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно статті 2 Закону України "Про державний кордон України" державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями статті 22 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.98 № 1147 "Про прикордонний режим" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно пункту 2 Положення "Про прикордонний режим", контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів; лінія інженерних прикордонних споруджень - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів; прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Судом встановлено, що 05 листопада 2018 року Вінницькою обласною державною адміністрацією за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 травня 2018 року № 0.22-5217/0/6-18 Про зміну ширини прикордонної смуги в межах Вінницької області прийнято розпорядження № 842 Про зміну ширини прикордонної смуги, яким постановлено змінити ширину прикордонної смуги в межах області вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках та вздовж берегів прикордонних річок (р. Дністер), озер та інших водойм, у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, встановивши її ширину до десяти кілометрів від лінії державного кордону в глиб території України, але не меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень, відповідно до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області, що додається (знаходиться у публічному доступі на сайті Вінницької обласної військової адміністрації за посиланням https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/431-rozporiadzhennia-2018-rik/14414-rozporyadzhennya-842-vid-05-lystopada-2018-roku).

Додатком до вказаного рішення є додаток до схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження умовної тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського, Ямпільського, Крижопільського, Піщанського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок перетину умовної межі прикордонної смуги та схема проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області (за посиланням https://www.vin.gov.ua/images/doc/vin/ODA/rozp/rozp-2018/scheme842.png).

Доводи відповідачів про недоведеність обставини віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони за відсутності документів із землеустрою щодо її відведення та надання із визначеним цільовим призначенням суд відхиляє, оскільки, за змістом частин 2, 3 статті 115 ЗК України та статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, розташування частини спірної земельної ділянки у межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони в силу вимог закону.

У постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц, від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19 викладено висновок, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.98 "Про прикордонний режим". Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

04.08.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №8980 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань прикордонного режиму", яка передбачала приведення у відповідність до положень цієї постанови усіх нормативно-правових актів, виданих місцевими органами державної виконавчої влади.

Так, 02 листопада 2021 року Вінницькою обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 780 Про зміну ширини прикордонної смуги згідно якого визначено установити вздовж українсько-молдовського державного кордону України в межах Вінницької області на його сухопутних ділянках і вздовж берегів річки Дністер, річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки п`ять кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, згідно зі Схемою проходження тилової межі прикордонної смуги в Могилів-Подільському та Тульчинському контрольованих прикордонних районах, що додається (https://www.vin.gov.ua/oda/normatyvno-pravovi-dokumenty/77-rozporiadzhennia/712-rozporiadzhennia-2021-rik/41145-rozporyadzhennya-780-vid-02-lystopada-2021-roku).

Додатком до вказаного рішення є додаток до Схеми проходження тилової межі прикордонної смуги в контрольованих прикордонних районах Вінницької області із описом проходження тилової межі прикордонної смуги в межах Могилів-Подільського та Тульчинського контрольованих прикордонних районів Вінницької області із зазначенням координат точок проходження тилової межі прикордонної смуги.

Відповідачами не спростовано обставин, на які посилається прокурор, що частина спірної земельної ділянки входить до 30-50 метрової смуги вздовж лінії державного кордону, будь-яких доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то частина земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу, що у свою чергу вказує на їх приналежність до земель комунальної власності.

При цьому судом враховано, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Як зазначено судом вище, земельна ділянка кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, зареєстрована на праві власності за Ямпільською міською радою, проте, в силу закону частина зазначеної земельної ділянки не може належати до земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на таку земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з визначенням цільового призначення для ведення фермерського господарства та категорії - землі сільськогосподарського призначення.

Щодо речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Скасовуючи державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, як похідну вимогу від вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки (ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр"), не ставиться питання про скасування правочину, на підставі якого таке речове право виникло.

Крім того, згідно умов п. 33 договору оренди від 29.07.2014 земельна ділянка кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення речових прав, за взаємною згодою сторін умови договору можуть бути змінені, в тому числі щодо площі наданої в користування земельної ділянки, за виключенням площі, що входить до прикордонної смуги.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради та інших речових прав на вказану земельну ділянку є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають до задоволення.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь - яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Положеннями частини 10 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Із сукупного аналізу наведених норм вбачається, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На день розгляду справи земельна ділянка кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га зареєстрована на праві комунальної власності за Ямпільською міською радою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення районних військових адміністрацій" на базі існуючих районних державних адміністрацій утворено відповідні районні військові адміністрації.

За таких обставин уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Вінницька обласна військова адміністрація.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Вінницької обласної військової адміністрації.

Враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника спірної земельної ділянки вбачаються підстави для скасування державної реєстрації права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, у зв`язку з чим вимога прокурора у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За змістом ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 13, якою доповнено статтю 79-1 Земельного кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" №340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500267342024 земельна ділянка з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га зареєстрована у Державному земельному кадастрі 25.06.2012 із зазначенням її цільового призначення - для ведення фермерського господарства, яким згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, присвоєно код 01.02 та категорію земель - землі сільськогосподарського призначення.

Враховуючи, що відомості щодо цільового призначення та категорії сформованої земельної ділянки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки частина цієї земельної ділянки накладається на прикордонну смугу та за категорією така частина земельної ділянки є землями оборони, проте в цілому сформованій та зареєстрованій земельній ділянці присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення, відновити порушене право держави можливо лише шляхом скасування загалом державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

З огляду на викладене, вимога прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з цільовим призначенням 01.02 (для ведення фермерського господарства), категорія земель землі сільськогосподарського призначення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 41-ОТГ від 10.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Так, спірний наказ разом з актом приймання-передачі земельних ділянок стали підставою для державної реєстрації права власності Ямпільської міської ради на земельні ділянки, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадаструГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже було зазначено, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 117 ЗК України).

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в межах повноважень та відповідно до вимог земельного законодавства, видало наказ № 41-ОТГ від 10.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, якими передало у комунальну власність Ямпільської міської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 34,0586 га, яка розташована на території Великокісницької сільської ради Могилів-Подільського (Ямпільського) району.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов орган зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 зі справи № 807/2076/17.

Таким чином слід констатувати, що приймаючи спірний наказ, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області діяло в межах своїх дискреційних повноважень, передбачених ст. ст. 15-1, 117, 122 ЗК України.

Здійснивши ґрунтовний аналіз матеріалів справи та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд не встановив порушення відповідачем 2 норм чинного на час видачі спірного наказу законодавства, оскільки ще у 2013 році Державним земельним кадастром в порушення вимог чинного законодавства було неправильно визначено категорію землі та її цільове призначення, що також слугувало однією з підстав для подальшої її передачі до земель комунальної власності, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.12.2020 № 41-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, якими передало у комунальну власність Ямпільської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 34,0586 га, які розташовані на території Великокісницької сільської ради Могилів-Подільського (Ямпільського) району.

При цьому посилання другого відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 суд не приймає, оскільки правовідносини, які виникли у цій справі, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у справі № 902/130/24. У справі № 922/1830/19 прокурор як самостійний позивач в інтересах держави заявив позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області. Крім того, були заявлені вимоги про повернення державі земельної ділянки державної власності, право оренди на яку набула Особа 2 на підставі оспорюваного наказу ГУ Держземагентства. Тому у справі № 922/1830/19 позивач - держава в особі прокурора і відповідач ГУ Держгеокадастру у Харківській області збігалися, і такий збіг унеможливлював наявність спору. Натомість у справі №902/130/24, що розглядається, прокурор звернувся в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації до відповідачів, зокрема ГУ Держгеокадастру. Отже, позивач і відповідач у справі № 902/130/24 не збігаються в одній особі.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідачів, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 67 від 25.01.2024 сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача 1 в розмірі 6 056,00 грн та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Ямпільської міської ради на земельну ділянку кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, припинивши право комунальної власності Ямпільської міської ради та інших речових прав на вказану земельну ділянку.

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства за категорією - землі сільськогосподарського призначення.

Стягнути з Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24500; код ЄДРПОУ 03772660) через її Виконавчий комітет на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056 грн. 00 коп.

В позові щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №41-ОТГ від 10.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі із державної в комунальну власність Ямпільської міської ради земельної ділянки кадастровий номер 0525681300:02:002:0601 площею 34,0586 га відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі - до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 01 липня 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення24.06.2024
Оприлюднено03.07.2024
Номер документу120085160
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —902/130/24

Судовий наказ від 23.07.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Рішення від 24.06.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 06.06.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 23.04.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 02.04.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 07.03.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 09.02.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні