Рішення

від 20.06.2024 по справі 908/261/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/15/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 Справа № 908/261/24

м.Запоріжжя

За позовом: Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1», код ЄДРПОУ 31646512 (69069, м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го Батальйону, буд. 21)

про стягнення суми 152 123,95 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Литвиновій О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Білик Н.Р.;

від відповідача: Сідельников Б.Д.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» заборгованості за договором оренди землі в розмірі 326903,54 грн, яка нарахована за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Ухвалою суду від 12.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/261/24, присвоєний номер провадження 9/15/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.03.2024. Ухвалою суду від 12.03.2024 підготовче засідання у справі відкладено на 09.04.2024. Ухвалою суду від 09.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/261/24 на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 07.05.2024, потім 13.05.2024. Ухвалою суду від 13.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2024. У судовому засіданні 06.06.2024 оголошено перерву до 20.06.2024.

20.06.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 152 123,95 грн. за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, відповідно до поданої позивачем та прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, що відображено в ухвалі суду від 13.05.2024. Позивач підтримав вказані позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиним Г.Г. (реєстровий №3241) та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1763 від 25.10.2002, за вищевказаний період, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 152 123,95 грн, яка заявлена до стягнення. Позов обґрунтовано ст.ст. 1, 13, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 83, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 270, 287, 289 Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 762 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 283 ГК України та умовами Договору оренди земельної ділянки (з урахуванням внесених до нього змін).

04.06.2024 до суду від ТОВ «В-Хортиця-1» надійшов відзив на позов з урахуванням зменшеного позивачем розміру позовних вимог (ухвала суду від 13.05.2024), в якому відповідач фактично визнає заявлені позовні вимоги. Тобто має місце визнання позову, яке може бути реалізоване відповідачем у відповідності до приписів ч. 1 ч. 191 ГПК України на будь-якій стадії судового процесу, і яке подане до початку розгляду справи по суті та прийнято судом до розгляду. За змістом вказаного відзиву, відповідач зазначив, що погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром заборгованості за договором оренди, а саме: за 2021 рік в розмірі 41476,51 грн, за 2022 рік рік в розмірі 50894,16 грн, за 2023 рік в розмірі 59753,28грн. Загальний розмір заборгованості за договором оренди за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 складає 152123,95 грн, який відповідач визнає у повному обсязі. Просив суд зазначені позовні вимоги задовольнити та надати розстрочку погашення вказаної заборгованості на 12 місяців з оплатою рівними частинами. Зазначена позиція та клопотання про розстрочення виконання судового рішення підтримані відповідачем в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

15.10.2002 між Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» (Орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), згідно з умовами якого Орендодавець відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.09.2002 №272/81 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,31838 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 21, для розташування торгівельного майданчика (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Договір укладається на термін до 03.09.2027 (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 9.1 Договору, останній набирає чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і підлягає державній реєстрації у Запорізькому міському управлінні земельних ресурсів.

Договір 15.10.2002 посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиним Г.Г., зареєстровано за реєстровим № 3241.

Договір зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1763 від 25.10.2002.

У пункті 1.6 Договору сторони встановили, що грошова оцінка земельної ділянки становить 97360,60 грн. в цінах 2002 року і дійсна до введення об`єкта в експлуатацію.

У розділі 3 Договору визначений розмір орендної плати за календарний рік користування земельною ділянкою та порядок її внесення.

В подальшому неодноразово вносились зміни до вищевказаного Договору, шляхом укладення відповідних Договорів про внесення змін. Зокрема, 08.04.2008 між Запорізькою міською радою (Орендодавець, позивач у даній справі) та ТОВ «В-Хортиця-1» укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, яким були внесені зміни до пунктів 3.1 - 3.5 Договору.

24.03.2009 та 03.02.2010 сторонами також укладені Договори про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, шляхом викладення пункту 3.1 в новій редакції.

Так, згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції Договору про внесення змін від 03.02.2010, визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 26122,77 грн, що складає 3% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2010 року із врахуванням часткового звільнення орендаря від сплати орендної плати на 2010 рік, згідно рішень сесій Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 6, та Запорізької обласної ради від 27.11.2008 № 7.

30.01.2015 Запорізької міською радою та ТОВ «В-Хортиця-1»укладений Додатковий договір до Договору оренди землі від 15.10.2002 за № 3241, згідно з яким пункт 1.2 доповнено словами «кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:006:0029». Пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі: 34349 грн 70 коп. (тридцять чотири тисячі триста сорок дев`ять грн. 70 коп.), щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби у Ленінському районі м. Запоріжжя 33216812700006 отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025423, код 13050200».

Невід`ємною частиною даного Додаткового договору є рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 17 «Про встановлення розміру орендної плати ТОВ «В-Хортиця-1».

Вказаним вище рішенням міської ради вирішено:

1.Затвердити значення коефіцієнту Км2 рівним одиниці для земельної ділянки по вул. Шушенській, 21 Товариству з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1» (код ЄДРПОУ 31646512).

2. Встановити річний розмір орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:006:0029 загальною площею 0,31838 га, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Шушенська, 21, у сумі 34349,70 грн.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької області № 585 від 23.09.2016 вилицю Шушенську у місті Запоріжжі перейменовано на вулицю Героїв 37-го батальйону.

Відповідно до інформації щодо перерахування коштів до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб», доданої до листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради від 09.01.2024 № 06.1-14/530 про надання інформації щодо плати орендної плати за землю юридичними особами, в т.ч. ТОВ «В-Хортиця-1» (код ЄДРПОУ 31646512), останнім за 2021 рік сплачено 10700,00 грн, за 2022 рік 6500,00 грн, 2023 рік (станом на 30.11.2023) 5850,00 грн.

В матеріалах справи міститься копія претензії від 24.04.2023 № 01/02-11/0962 про сплату заборгованості з орендної плати, що була направлена на адресу ТОВ «В-Хортиця-1», відповідно до змісту якої відповідачу повідомлялось про необхідність сплати заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, наявної станом на 01.12.2022 року.

Як зазначив позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог, загальний розмір заборгованості відповідача з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат у 2021-2023 роках) складає 152 123,95 грн.

Неналежне виконання ТОВ «В-Хортиця-1» зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/261/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст.ст. 122, 123, 24 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України, плата за землю є складовою податку на майно.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

За змістом частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17, від 31.10.2021 у справі 910/14176/20).

Згідно з підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, від 31.10.2021 у справі 910/14176/20.

За змістом частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Отже нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (п. 289.3 ст. 289 ПК України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Вищенаведеними нормами чинного законодавства визначена індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки в порядку, визначеному Податковим кодексом та індексація орендної плати згідно із Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (у відкритому доступі за посиланням: https://land.gov.ua/vyznacheno-koefitsiient-indeksatsii-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2022-rik/), на виконання статті 289 Податкового кодексу України, повідомлено, зокрема, про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок: 2008 рік 1,152; 2009 рік 1,059; 2010 рік 1,0; 2011 рік 1,0; 2012 рік 1,0; 2013 рік 1,0; 2014 рік 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь); 2016 рік 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); за 2017, 2018, 2019 та 2020 рік 1,0 та за 2021 рік 1,1 (для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення); за 2022 рік 1,15 (крім сільськогосподарських угідь).

Згідно з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду, викладених в постановах від 18.12.2019 у справі № 804/937/16, від 23.06.2022 у справі № 160/8668/19, вказано, що нормами Податкового кодексу України (п. 289.2 ст. 289) прямо передбачено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти розраховує Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин і їх чинність не залежить від того, чи іншого рішення ради. На відповідні коефіцієнти індексується нормативна грошова оцінка, яка є чинною у відповідний період.

Як зазначалося вище, згідно з Додатковим договором від 30.01.2015 до Договору оренди землі було визначено, що Орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 34 349 грн. 70 коп., щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 Договору оренди земельної ділянки в редакції Договору про внесення змін від 08.04.2008, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням, зокрема, коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік, зокрема у разі: підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством України.

В пункті 4.4 Договору оренди землі визначено, що орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити оренду плату.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, на підставі умов Договору відповідач повинен у повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації за попередній рік за наростаючим підсумком, оскільки вона є складовою орендної плати.

Як слідує з положень статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 цього Кодексу повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач у період з січня 2021 по грудень 2023 не сплачував орендну плату в розмірі, який відповідає встановленій у договорі оренди ставці 3% від розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як то передбачено умовами договору та положеннями ст. ст. 288-289 ПК України.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем наведений докладний розрахунок заборгованості відповідача за договором оренди землі за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, з якого слідує, що розмір річної орендної плати у 2015 році 34349,70 грн, який встановлений у Додатковому договорі від 30.01.2015, визначено виходячи наступного розрахунку: 1144990,00 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2015 року) х 3 % (ставка розміру орендної плати за земельну ділянку надану відповідачу у користування) = 34 349,70 грн.

В подальшому при визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку, яка на підставі договору оренди перебуває у користуванні ТОВ «В-Хортиця-1», за спірний період (01.01.2021 31.12.2023) послідовно враховано відповідні значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2016 2022 роки.

Так, за результатами обчислень, наведених у розрахунку, що викладений у заяві про зменшення розміру позовних вимог, розмір річної орендної плати, яку Орендар (ТОВ «В-Хортиця-1») повинен був внести: у 2021 році становить 52176,51 3% від НГО землі в цінах 2021 року (1739216,91 грн); у 2022 році 57394,16 грн 3% НГО землі в цінах 2022 року (1913138,60 грн); у 2023 році 66003,28 грн 3% від НГО в цінах 2023 року (2200109,39 грн).

Згідно з наведеним позивачем розрахунком, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем за 2021, 2022 та 2023 рік, заборгованість відповідача складає: за 2021 (з 01.01.2021 по 31.12.2021) 41476,51 грн, за 2022 рік (з 01.01.2022 по 31.12.2022) 50894,16 грн, за 2023 рік (з 01.01.2023 по 31.12.2023) 59753,28 грн. Загальна сума заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 становить 152123,95 грн.

У заяві, яка надійшла до суду 04.06.2024 відповідач у повному обсязі визнав позовні вимоги про стягнення заборгованості за 2021, 2022 та 2023 роки в загальній сумі 152123,95грн та просив суд надати розстрочку погашення зазначеної заборгованості на 12 місяців з оплатою рівними частинами.

За змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 152123,95 грн заборгованості за договором оренди землі є законними та обґрунтованими, а визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому позов судом задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає чіткого переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна здійснюватися судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку в будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними або винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Встановлення необхідності надання відстрочки або розстрочки виконання рішення здійснюється в залежності від конкретних обставин, що мають бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, інші обставини справи, надзвичайні події тощо. При цьому, суд бере до уваги викладені відповідачем обставини, специфіку підприємства відповідача, його фінансовий стан, який підтверджується звітом про фінансові результати та іншими доказами.

При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Крім того, оскільки сама по собі розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах процесуального права, а також у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

В обґрунтування свого клопотання про розстрочення виконання судового рішення відповідач, посилаючись на введений з 24.02.2022 в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зазначив, що вказані обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, які не залежать від волі відповідача, суттєво ускладнили його роботу і унеможливили виконання ним своїх зобов`язань за договорами. Джерелом оплати платежів за договорами є власні доходи товариства, які на теперішній час відповідач не отримує, що підтверджується фінансовою звітністю за 2022 та 2023 роки. На даний час діяльність відповідача є збитковою, а отже такою, що не може в повному обсязі покривати витрати товариства. Враховуючи викладене, ТОВ «В-Хортиця-1» просило суд надати розстрочку в погашенні загальної суми боргу з оплатою рівними частинами щомісячно до 25 числа протягом 11 календарних місяців з моменту набрання рішення по справі законної сили в розмірі 12 676,00 грн, останній 12-й місяць в розмірі 12687,95 грн.

Позивач в усній формі зазначив, що відповідач не надав документів на обґрунтування заявленого ним клопотання та підтвердження обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення; залишив вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення на розсуд суду.

Вирішуючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд, зокрема, приймає до уваги наявність загальновідомих надзвичайних обставин, а саме - введення на території України воєнного стану, що негативно впливає на провадження господарської діяльності, отримання прибутків та, як наслідок, спроможність своєчасного ведення розрахунків з контрагентами та/або кредиторами. Хоча місто Запоріжжя не відноситься та не відносилося до тієї територій, на яких велися активні бойові дії, однак необхідно враховувати загальні тенденції, які призвели до негативних наслідків у вигляді спаду економічної активності суб`єктів господарювання як у місті Запоріжжі, яке знаходиться у безпосередній наближеності до лінії зіткнення, та виїзду у зв`язку із цим певної частини мешканців міста в інші більш безпечні місця, так і на території Запорізької області, з огляду на тимчасову окупацію більшої її частини.

Відповідачем на підтвердження наведених ним обставин щодо матеріального становища товариства надано в матеріали справи копії фінансової звітності ТОВ «В-Хортиця-1» за 2022, 2023 роки, згідно з якими фінансові результати товариства за вказані періоди мали від`ємні значення.

Оцінивши у сукупності викладені відповідачем обставини та надані ним документи, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, зокрема й можливі негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково, що сприятиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора, та надати розстрочку виконання судового рішення строком на шість календарних місяців, шляхом сплати рівними частинами до останнього дня кожного місяця, починаючи з липня 2024 року,

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З пункту 1 частини 1 статті 7 зазначеного Закону слідує, що у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в розмірі переплаченої суми повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до платіжної інструкції № 60 (внутрішній номер 325742033) від 24.01.2024 за подання позовної заяви у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 4903,55 грн 1,5 % від ціни первісно заявлених позовних вимог (326903,54 грн). Платником судового збору за вказаною платіжною інструкцією є Виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892).

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, ціна позову склала 152123,95 грн, тому належний до сплати судовий збір за цією вимогою становить 3028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2024).

Отже переплата судового збору у зв`язку зі зменшення розміру позовних вимог становить 1875,55 грн (4903,55-3028,00).

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем викладено відповідне клопотання про повернення з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1875,55 грн.

З огляду на наведені вище норми права, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання позивача про повернення позивачу в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору в сумі 1875,55 грн.

Крім того, з положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слідує, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, особі, яка сплатила судовий збір за подання даної позовної заяви (платнику) також підлягає поверненню з Державного бюджету сума 1514,00 грн (50 % від 3028,00 грн).

Отже в даному випадку загальна сума судового збору, яку належить повернути платнику (Виконавчому комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892) з Державного бюджету України складає 3389,55 грн.

На підставі викладеного та враховуючи приписи статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1514,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки є Виконавчий комітет Запорізької міської ради. Саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради, як про це зазначав і сам позивач у заяві про зменшення розмірі позовних вимог.

Як зазначалося вище, відповідно до платіжної інструкції № 60 від 24.01.2024 платником судового збору за подачу позову у даній справі виступав Виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892), тому судовий збір належить до стягнення з відповідача саме на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236 - 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1», код ЄДРПОУ 31646512 (69089, м. Запоріжжя вул. Героїв 37-го Батальйону, буд. 21) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600) суму 152 123 (сто п`ятдесят дві тисячі сто двадцять три) грн 95 коп. заборгованості з орендної плати.

Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення суми 152 123,95 грн. заборгованості з орендної плати на 6 (шість) місяців, з щомісячною оплатою рівними частинами до останнього дня кожного місяця, починаючи з липня 2024 року, а саме:

- до 31.07.2024 25354 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.;

- до 31.08.2024 25354 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.;

- до 30.09.2024 25354 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.;

- до 31.10.2024 25354 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.;

- до 30.11.2024 25354 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.;

- до 31.12.2024 25353 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Хортиця-1», код ЄДРПОУ 31646512 (69089, м. Запоріжжя вул. Героїв 37-го Батальйону, буд. 21) на користь Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 206) розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892) суму 1514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Запорізькій міській раді (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 04053915) в особі платника Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206) з Державного бюджету України суму 3389 (три тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 55 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 60 (внутрішній номер 325742033) від 24.01.2024 на суму 4903,55 грн.

Дане рішення є підставою для повернення Запорізькій міській раді (69105, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 04053915) в особі платника Виконавчого комітету Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 02140892 (69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 206) з Державного бюджету України суми 3389 (три тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 55 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 60 (внутрішній номер 325742033) від 24.01.2024 на суму 4903,55 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва