Рішення

від 27.06.2024 по справі 909/404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/404/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ"

вул. Шевченка, буд. 101, смт Богородчани, Івано-Франківська обл., 77701

про: стягнення збитків в сумі 34 781,45 грн.

Представники сторін не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення збитків в сумі 34 781,45 грн.

Представник позивача в судове не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 30.05.2024) до електронного кабінету позивача. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду, зокрема не виконав вимог до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як наслідок, позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 34 781,45 грн.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів (ухвали про відкриття провадження у справі від 01.05.2024 та ухвали суду від 30.05.2024) до електронного кабінету відповідача.

Слід сказати, що Європейський суд з прав людини у рішеннях від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України", від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" звертає увагу на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" вказує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Станом на 27.06.2024 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, своїх пояснень стосовно позову до суду не подав. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1 та 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, явка яких не визнавалась судом обов`язковою; - наявність у суду всіх необхідних матеріалів (доказів) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 28.03.2022 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 11/04/313-Р (далі - договір).

У порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується на свій ризик виконати, вказані у пункті 1.2 договору роботи за завданням замовника, а замовник в особі Нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта" зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Найменування робіт: поточний ремонт будівлі контори, побутового приміщення ГЗНіГ№2 Бр№2 ЦВНіГ№1 (влаштування санвузла, душової, ремонт побутового приміщення) Інв.№48034, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Долина, вул. Технічна, 31 (далі - роботи) (п. 1.2 договору).

Загальна вартість робіт по цьому договору становить 541 619,70 грн, у тому числі ПДВ - 90 269,95 грн (п. 2.1 договору).

Оплата вартості робіт здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку: - авансовий платіж, у розмірі 70% від вартості сировини та матеріалів, яка складає суму 175 681,49 грн в т.ч. ПДВ 29 280,25 грн; - решта, в сумі 365 938,21 грн в т.ч. ПДВ - 60 989,70 грн, по факту виконаних робіт на основі акту приймання виконаних будівельних робіт протягом 30 календарних днів (п. 2.5 договору).

Строк виконання робіт становить 90 календарних днів з дати отримання авансового платежу, передбаченого п. 2.5 цього договору та закінчуючи датою підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (п. 3.1 договору).

Виконання робіт оформляється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2В), який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-3) (п. 5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 14.1 договору).

Сторони підтверджують, що замовник та підрядник за цим договором є платниками податків відповідно до Податкового кодексу України (п. 15.9 договору).

Сторони підписали додаток № 1 до договору корпоративний стандарт "Золоті правила безпечного виконання робіт ПАТ "Укрнафта", додаток № 2 відомість обсягів робіт; додаток № 3 - договірна ціна із відповідними розрахунками: локальний кошторис та підсумкова відомість ресурсів.

По факту виконаних підрядником робіт сторонами було підписано акти приймання виконання будівельних робіт 29.08.2022 на суму 88 093,18 грн в т. ч. ПДВ 14 682,20 грн та 23.09.2022 на суму 120 595,49 грн , в т. ч. ПДВ 20 099,25 грн.

Останнім днем для реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних за актом від 29.08.2022 на суму 88 093,18 грн, в т. ч. ПДВ 14 682,20 грн був 15.09.2022 та за актом від 23.09.2022 на суму 120 595,49 грн, в т. ч. ПДВ 20 099,25 грн був 15.10.2022.

Відповідач не зареєстрував податкові накладні по вказаних вище актах у Єдиному реєстрі податкових накладних, що унеможливлює для позивача реалізацію права включити вищевказану суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 34 781,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 24.10.2023 надіслав відповідачу претензію, у якій просив сплатити кошти в сумі 34 781,45 грн. Докази направлення містяться у матеріалах справи.

Відповідач кошти не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 34 781,45 грн.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що зазначений вище договір підряду та додатки до нього укладено сторонами у письмовій формі, підписано та скріплено печатками, погоджено всі умови та досягнуто згоди щодо виконання їх умов.

Суду не надано доказів визнання недійсними договору підряду та додатків до нього чи наявності правових підстав для встановлення їх нікчемності, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України), останні є правомірними та належною підставою виникнення прав та обов`язків у сторін договору.

За змістом положень ч. 1 та ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 в справі № 917/877/17. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 в справі № 918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Слід також зазначити, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 в справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 в справі № 910/3338/21.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за актом від 29.08.2022 на суму 88 093,18 грн , в т. ч. ПДВ 14 682,20 грн та за актом від 23.09.2022 на суму 120 595,49 грн, в т. ч. ПДВ 20 099,25 грн відповідно до яких сума ПДВ становить 34 781,54 грн, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму.

Доказів реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами господарських операцій з позивачем по вищезазначених актах матеріали справи не містять.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 34 781,45 грн до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 34 781,45 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція № 16974УГ24 від 22.04.2024). Інших судових витрат позивач не заявив.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 028,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 13, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" про стягнення збитків в сумі 34 781,45 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбуд-ІФ" (вул. Шевченка, буд. 101, смт Богородчани, Івано-Франківська обл., 77701; ідентифікаційний код 41081657) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) 34 781,45 грн збитків та 3 028, 00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.07.2024.

Суддя С. М. Кобецька