Рішення

від 01.07.2024 по справі 910/946/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/946/24

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромсервіс"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 73 108,96 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Заболотівської селищної ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромсервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 73 108,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.02.2024 до канцелярії суду прокуратурою подано заяву про усунення недоліків по справі з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення №06 002 501 431 65 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Первомайського Леоніда , будинок 5А, офіс 85, м. Київ, 01133.

Вищезазначена ухвала Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 повернута до суду у зв`язку з неврученням поштового відправлення за адресою відповідача.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/946/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а тому таким чином відповідач позбавив себе можливості отримувати процесуальні документи та інші документи у справі в електронному вигляді, шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову. Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За результатами проведення відкритих торгів згідно ідентифікатора закупівлі UA-2020-12-02-006342-с, "Природний газ за ДК 021:2015 - 09120000-6 - Газове паливо", між Заболотівською селищною радою (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромсервіс" (далі - постачальник) укладено договір на постачання природного газу №4 від 28.01.2021 (далі - договір).

Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник передає споживачу газ в обсягах 164 тис. м3 (сто шістдесят чотири тисячі) куб. метрів.

Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного Договору, з врахуванням вартості транспортування природного газу по території України складає 6 380, 00 грн. з ПДВ (п.2.1. Договору).

Загальна вартість даного договору складає 1 046 320 грн., в тому числі ПДВ:174386, 67 грн. (п.2.2. Договору).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачу у лютому - грудні 2021 року товар: Код національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015 (CPV:2008) 09120000-6 "Газове паливо" (09123000-7 природний газ) - (далі газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 11.1. Договору зазначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз протягом 30 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Застосування даної підстави повинно підтверджуватись документами, які постачальник надає споживачу, що посвідчуватимуть коливання ціни в тих розмірах, на які буде підвищена ціна товару. Зміна ціни має бути підтверджена довідкою наданої Торгово-промисловою палатою України та/або ДП "Держзовнішінформ". Постачальник також додатково може надати довідку іншого органу, установи чи організації, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни на ринку.

Сторони встановили строк дії договору, про те, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, в частині поставок газу з 01.02.2021 до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх закінчення (пункт 10.1 договору)

В подальшому, між сторонами укладалися додаткові угоди до договору на постачання природного газу №4 від 28.01.2021, а саме:

№1 від 29.01.2021, згідно якої збільшено ціну товару за 1000 м3 до 7 018, 00 грн. та зменшено обсяг постачання м3 газу до 149,090909 тис м3. Дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021 (далі - додаткова угода №1);

№2 від 22.02.2021, згідно якої збільшено ціну товару за 1000 м3 до 7 719, 70 грн. та зменшено обсяг постачання м3 газу до 135 538, 945 м3. Дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2021(далі - додаткова угода №2)

№3 від 31.03.2021, згідно якої збільшено ціну товару за 1000 м3 до 8 028,48 грн. та зменшено обсяг постачання м3 газу до 131,594814 тис. м3. Дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.03.2021(далі - додаткова угода №3);

№4 від 24.05.2021, згідно якої збільшено ціну товару за 1000 м3 до 8 787, 00 грн. та зменшено обсяг постачання м3 газу до 124,493757 тис. м3. Дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.05.2021 (далі - додаткова угода №4);

№5 від 25.06.2021, згідно якої збільшено ціну товару за 1000 м3 до 9 664, 00 грн. та зменшено обсяг постачання м3 газу до 117,673009 тис. м3. Дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.05.2021(далі - додаткова угода №5);

№6 від 09.08.2021, згідно якої збільшено ціну товару за 1000 м3 до 10 629, 00 грн. та зменшено обсяг постачання м3 газу до 111, 489682 тис. м3. Дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.07.2021(далі - додаткова угода №6).

На виконання умов договору від 28.01.2021 між споживачем та постачальником підписано акти приймання-передачі природного газу №48 від 11.03.2021, №86 від 12.04.2021, №124 від 18.05.2021, №195 від 18.08.2021, № 204 від 18.08.2021, №177 від 31.08.2021, №213 від 31.08.2021, згідно яких фактично поставлено 49, 88928 тис м3 природного газу та сплачено споживачем, відповідно надісланих постачальником рахунків, суму в розмірі 391 402, 57 грн.

Пізніше, постачальник та споживач дійшовши згоди розірвати договір, уклали додаткову угоду №7 від 21.09.2021, згідно якої дія договору №4 від 28.01.2021 припиняється з 01.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

У період виконання договору сторони уклали 6 додаткових угод, якими вносились зміни щодо вартості одиниці природного газу. У результаті чого ціна природного газу за договором за 1000 куб. метрів збільшилася з 6 380, 00 грн. до 10 629, 00 грн., тобто на 66,6%.

До додаткової угоди №1, постачальником надавалися листи виданих Товарною біржею "Українська енергетична біржа" № 05/01-14 від 05.01.2021 та №13/01-36 від 13.01.2021.

Лист ТБ "Українська енергетична біржа" №05/01-14 від 05.01.2021 надає інформацію про котирувальну ціну природного газу ресурсу січня 2021 року станом на 22.12.2020, а також станом на 30.12.2020.

Лист ТБ "Українська енергетична біржа" №13/01-36 від 13.01.2021 надає інформацію про котирувальну ціну природного газу ресурсу січня 2021 року станом на 30.12.2020, на 05.01.2021 та станом на 12.01.2021.

Вищезазначені документи не містять інформацію про стан/відсоток коливання ціни на ринку природного газу між певними датами, а дати, які зазначені в листах не стосуються дати укладення договору чи внесення змін до нього.

На етапі укладення додаткової угоди №1, ціна за постачання 1 тис. м3 газу від ціни, встановленої договором від 28.01.2021, збільшилася на 10%.

Окрім цього позивач зауважує, що дана угода укладена на наступний день після укладення договору та встановлює нову зміну ціни у день набрання чинності договору, тобто 01.02.2021.

На підставі викладеного, відповідач ініціював укладення додаткової угоди №1 від 29.01.2021 у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

До додаткової угоди №2, постачальником надавався експертний висновок Черкаської Торгово-промислової палати від 09.02.2021 №О-138, в якому міститься інформація про вартість природного газу станом на 01.02.2021 у п`яти постачальників по Україні та середній рівень вартості між ними.

Даний висновок дає інформацію станом на одну дату та не вказує на будь-яке коливання ціни на ринку між попередньою та поточною датою зміни ціни на товар.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору», внесення змін до договору про закупівлю в залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).

Таким чином, лише документи компетентного органу, які містять інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, можуть бути підставою для внесення змін до Договору в частині визначення ціни.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

На етапі укладення додаткової угоди №2, ціна за постачання 1 тис. м3 газу від ціни, встановленої договором від 28.01.2021, збільшилася на 20,9 %.

Таким чином позивач зауважив, що сторонами порушено встановлений п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" імперативний максимальний ліміт щодо збільшення ціни в розмірі не більше 10% за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального,газу та електричної енергії.

До додаткової угоди №3, постачальником надавалася цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 784-21 від 30.03.2021, яка надає інформацію про рівень коливання ціни між 22.03.2021 та 28.03.2021 - +5,07%.

Дана угода змінила ціну за одиницю товару з 01.03.2021, а тому відомості про коливання ціни у довідці № 784-21 від 30.03.2021 не стосуються дати укладення додаткової угоди № 3 та не може бути належним документальним підтвердженням даних змін.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною.

Недійсність додаткових угод є наслідком того, що ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше ніж на 10%, визначених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, у порівнянні з основним договором.

На підставі викладеного, ТОВ «ГАЗПРОМСЕРВІС» ініціювало укладення додаткової угоди № 3 від 31.03.2021 у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а відтак вона підлягає визнанню недійсною в судовому порядку.

До додаткової угоди №4, постачальником надавалася цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 916/21 від 14.04.2021, яка надає інформацію про рівень коливання ціни в період між 01.04.2021 та 13.04.2021.

Позивач зауважив, що дана угода змінює ціну за одиницю товару з 01.05.2021, а тому відомості про коливання ціни у довідці Харківської торгово-промислової палати взагалі не стосуються дати укладення Додаткової угоди № 4 та не може бути належним документальним підтвердженням даних змін.

До додаткової угоди №5, постачальником надавався експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1110/21 від 11.05.2021, який надає інформацію про рівень коливання ціни між 27.04.2021 та 01.05.2021.

Дана угода змінює ціну за одиницю товару з 01.05.2021, а тому відомості про коливання ціни у висновку № 1110/21 від 11.05.2021 не стосуються дати укладення додаткової угоди № 5 та не може бути належним документальним підтвердженням даних змін.

До додаткової угоди №6, постачальником надавався експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1409/21 від 23.06.2021, який надає інформацію про рівень коливання ціни в період з 20.05.2021 по 19.06.2021.

Дана угода змінює ціну за одиницю товару з 01.07.2021, а тому відомості про коливання ціни у висновку № 1409/21 від 23.06.2021 не стосуються дати укладення додаткової угоди № 6 та не може бути належним документальним підтвердженням даних змін. На етапі укладення додаткової угоди № 6 ціна за постачання 1 тис. м3 газу від ціни, встановленої договором від 28.01.2021, збільшилася на 66,6%.

Таким чином порушено встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону імперативний 10% максимальний ліміт щодо збільшення ціни, визначеної у договорі.

В подальшому, Заболотівською селищною радою проведено переговорну процедуру, ідентифікатора закупівлі UA-2021-11-15-016355-а та укладено договір на суму 3 799 143, 00 грн. на поставку природного газу з листопада 2021.

Позивач зазначає, що враховуючи первісну ціну у договорі, відповідач мав би поставити за 391 402,57 грн. 61, 348 тис м3 газу, проте внаслідок укладення необґрунтованих додаткових угод поставлено лише 49,88928 м3 газу, що на 11,458 тис м3 менше.

Таким чином, в результаті укладення сторонами з порушенням вимог Закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, з місцевого бюджету Заболотівською селищною радою безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 73 108, 96 грн. чим порушено інтереси територіальної громади.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Відповідно до ч.4 статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 судом зроблено висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»:

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В інших випадках не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документальне підтверджене постачальником); ціна на одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Крім того, суд зазначає, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі.

Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Також постачальник має довести, що підвищення ціни не є прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як зазначено вище сторонами збільшено ціну за 1000 куб. м. газу більше ніж на 10%, при цьому, зменшено загальний обсяг природного газу, що мав бути поставлений відповідачем.

Як зазначив Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19, метою регулювання Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19 (у подібній справі).

Враховуючи те, що додаткові угоди №1-6 до договору №4 від 28.01.2021, укладені із порушенням вимог ч.1 ст. 203 та п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то в силу статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо визнання додаткових угод недійсними та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів в розмірі 73 108,96 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Додаткові угоди №1 від 29.01.2021, №2 від 22.02.2021, №3 від 31.03.2021, №4 від 24.05.2021, №5 від 25.06.2021, №6 від 09.08.2021 до Договору постачання природного газу № 4 від 28.01.2021, укладеного між Заболотівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромсервіс".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромсервіс" (01133, місто Київ, вулиця Первомайського Леоніда, будинок 5А, офіс 85; ідентифікаційний код 31767581) на користь Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (78315, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, селище міського типу Заболотів, пл. Бандери С., будинок 3, ідентифікаційний код 04355355) грошові кошти в розмірі 73 108 (сімдесят три тисячі сто вісім) грн. 96 коп. та судовий збір в розмірі 21 196 (двадцять одна тисяча сто дев`яносто шість) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ