Рішення

від 21.06.2024 по справі 372/5820/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5820/23

Провадження № 2/368/341/24

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"21" червня 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, с-ще Українське, вул. Миру, 22), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав , -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про його народження.

Шлюб між батьками було розірваний. Після розірвання шлюбу у 2014 році відповідачка поїхала мешкати до м. Києва і з цього ж цього часу перестала приймати жодну участі у вихованні позивача.

Згідно характеристики, яка надана Новеселівським ліцеєм Української сільської ряди Синельниківського району Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року за вих. № 24 на позивача, вбачається, що відповідачка, вихованням сина не займається, до навчання дитини ніякого інтересу не проявляла, так як проживає та працює в іншому регіоні країни.

А тому просить позбавити її батьківських прав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і суду пояснив, що позивач проживає разом з батьком, відповідачка жодних обов`язків як мати не виконує, життям сина не цікавиться.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання нез`явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Представник третьої особи органу опіки та піклування просили слухати справу у їхню відсутність та вважають за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобовязані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_1 .

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний, про що свідчить рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровській області від 25 вересня 2013 року у справі №188/1318/13-ц, дане рішення набрало законної сили 04.10.2013 року.

Так, після розірвання шлюбу у 2014 році ОСОБА_2 поїхала мешкати до м. Києва, та з цього ж часу перестала приймати жодну участі у вихованні сина.

04 січня 2017 року рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області було визнано ОСОБА_2 , такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , відповідно до якого було встановлено, що відповідачка за вищезазначеною адресою не проживає з 2014 року, дане рішення набрало законної сили 23.01.2017 року.

03 липня 2017 року рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області було визначено місце проживання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_1 разом з батьком ОСОБА_3 та стягнуто з відповідачки аліменти на утримання дітей, дане рішення набрало законної сили 17.08.2017.

З довідки виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області вбачається, що у ОСОБА_3 на його утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно характеристики, яка надана Новеселівським ліцеєм Української сільської ряди Синельниківського району Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року за вих. № 24 на ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_5 , виховання ОСОБА_1 не займається, до навчання дитини ніякого інтересу не проявляла, так як проживає та працює в іншому регіоні країни.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.09.2023 проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається що умови проживання ОСОБА_1 задовільні, зокрема у нього є окрема кімната з ліжком, шафою, письмовим столом, комп`ютером, одягом та взуттям. Стан у сім`ї доброзичливий та він знаходиться на утримання батька, а мати (відповідач) у виховання не приймає участі та проживає окремо (копія акту додається).

Разом, з тим висновком органу опіки та піклування виконавчого комітетуУкраїнської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, зокрема було вирішено про доцільність позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_1 .

Так у постанові КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 про позбавлення батьківських прав зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК України, і може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХХП від 27 лютого 1991 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. і ст. 164 СК України).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.89 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № з "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до ї внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (п. 16 ППВСУ від 30.03.2007 року № 3).

Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", покладається відповідальність на кожного із батьків щодо виховання, навчання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1 ст. 164 СК України, Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: і) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини: 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дане стверджується копіями паспортів, витягу з реєстру територіальної громади на ОСОБА_1 , витягу про реєстрацію, рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, від 25.09.2013, 04.01.2017, 03.07.2017, свідоцтва про народження, свідки виконавчого комітету № НОМЕР_1 від 09.10.2023, характеристики, акту обстеження умов проживання, висновку органу опіки та піклування.

Таким чином, діючи виключно в інтересах дитини, а також те, що відповідачка ухиляється від обов`язку щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим завдає йому сильних моральних переживань та страждань, завдає шкоди психологічному здоров`ю дитини, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 150, 164, 165 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, 12 Закону України "Про охорону дитинства", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити .

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.06.2024 року.

Суддя: Іванюта Т.Є.