Рішення

від 19.06.2024 по справі 532/20/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

532/20/24

2/532/208/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2024 м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

судді Назарьової Л. В,

з участю

прокурора - Ребрик Ю. А,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання Маляренко І. М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької територіальної громади до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки та скасування її державної реєстрації

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла заява заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької територіальної громади до ОСОБА_2 та Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки та скасування її державної реєстрації.

У позовній заяві зазначено, що рішенням 14 позачергової сесії Кобеляцької міської ради від 19.11.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га, розташованої на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, призначеної для ведення особистого селянського господарства. У подальшому право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2671432453080).

Однак передача земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог законодавства, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» та на неї встановлено обмеження 10.3, а міська рада, в порушення вимог п. в ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, - передала земельну ділянку під об`єктом природно-заповідного фонду у власність як землі сільськогосподарського призначення.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти цільовим призначенням земельної ділянки вказано ведення особистого селянського господарства, ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території. Відтак, спірна земельна ділянка, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду.

Таким чином, передача у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, розташованої в межах Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» для ведення особистого селянського господарства не відповідає меті створення та допустимим видам використання такої території об`єкту природно-заповідного фонду. Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду, то відноситься до тих земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст. 83 ЗК України не можуть бути надані у приватну власність громадянину для ведення особистого селянського господарства.

У зв`язку з тим, що рішення 14 позачергової сесії Кобеляцької міської ради від 19.11.2021 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га, не відповідає вимогам земельного законодавства, а тому має бути визнано незаконним та скасовано. Також, ураховуючи, що спірна земельна ділянка природно-заповітного фонду сформована як ділянка з основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, є підстави для скасування її державної реєстрації з урахуванням вимог п. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр». Крім цього, зважаючи на те, що ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо відповідно до ст. 16 ЦК України, в тому числі шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка відносяться до земель природно-заповідного фонду, має статус обмежено оборотоздатної та згідно із законом не може перебувати у приватній власності, проте продовжує бути зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_2 , порушення прав їх законного володільця - територіальної громади - на реалізацію усіх правомочностей власника триває і перешкод для задоволення позову про повернення ОСОБА_2 цієї ділянки немає.

Враховуючи викладені обставини, представник позивача прохає суд визнати незаконним та скасування рішення 14 позачергової сесії Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 19.11.2021 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га, розміщену на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2671432453080) та всі права, похідні від права власності; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області з одночасним припиненням усіх речових прав на неї; зобов`язати ОСОБА_2 повернути, а Кобеляцьку міську раду Полтавського району Полтавської області прийняти земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, яка розташована на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області; стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури судових збір в сумі 10736 грн.

25 січня 2024 року від представника Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Кобеляцька міська рада вважає позов безпідставним і необґрунтованим.

Разом з тим, суд не приймає до уваги поданий відзив на позовну заяву, оскільки в судовому засіданні 19 червня 2024 року представник Кобеляцької міської ради - Мирошнеченко В. І. визнав позовні вимоги.

15 лютого 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заступник керівника Полтавської обласної прокуратури заперечує щодо підстав, викладених у відзиві на позовній заяві Кобеляцької міської ради та прохає позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити. При цьому, оскільки судом відзив до уваги не береться, тому відповідь на відзив Полтавської обласної прокуратури теж судом не братиметься до уваги.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Прокурор Ребрик Ю. А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області Мирошнеченко В. І. в судовому засіданні позов визнав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак 18.01.2024 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав повністю, не заперечував проти задоволення вимог прокурора. При вирішенні питання по суті, прохав стягнути з нього 50 відсотків понесених судових витрат.

Представник третьої особи, Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 04 березня 2024 року представник Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації подав до суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначив, що рішенням Полтавської обласної ради від 24.12.2002 «Про оголошення територій та об?єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» організовано регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об?єктів у їх власників або користувачів загальною площею 23200 га. Відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський», РЛП є природоохоронною, рекреаційною установою місцевого значення. РЛП входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання і є складовою частиною світової системи природних територій та об?єктів, що перебувають під особливою охороною. На території РЛП забороняється, зокрема, будь-яка господарська та інша діяльність, які суперечать меті і завданням Парку, заборонено відведення території Парку для потреб, не передбачених законодавством України і цим Положенням. Зазначає, що відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 24.12.2002 року до території РЛП увійшли 7 існуючих заповідних територій на загальну площу 5061 га, у тому числі ландшафтний заказник місцевого значення «Вільховатський» площею 452 га. Відповідно до проекту створення РЛП, всі заказники увійшли до заповідної зони РЛП «Нижньоворсклянський» (в тому числі, і заказник «Вільховатський»), у той час як сільськогосподарські землі стали господарською зоною РЛП, що не змінює особливий статус земель як природно-заповідних, які відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України не можуть передаватися у приватну власність. Відтак, матеріалами проекту створення РЛП підтверджується входження земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 в межі РЛП як частини господарської зони РЛП. Разом з тим, вказує, що до Департаменту не находили звернення розробника та проекти землеустрою щодо відведення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 з метою отримання інформації, передбаченої пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій». Враховуючи вищевикладене, представник Департаменту прохає задовольнити позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури.

Суд, з`ясувавши позицію учасників справи, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що рішенням чотирнадцятої позачергової сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради № 17 від 19 листопада 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, загальною площею 2 га, розміщену на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 31).

У подальшому право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2671432453080) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 48743028, що підтверджується відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 29-30).

Також судом установлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03) за межами населених пунктів на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області виготовлений ТОВ «Полтавська експерта землевпорядна компанія» на замовлення ОСОБА_2 у 2021 році (а.с. 32-47). Дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки на території Кобеляцької міської ради надано на підставі рішення десятої позачергової сесії Кобеляцької міської ради № 3 від 18 червня 2021 року (а.с. 39).

Вивченням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 встановлено, що вся земельна ділянка розташована на території Регіонального ландшафтного парку «Нижньо- ворсклянський» і на неї встановлено обмеження 10.3 (регіональні ландшафтні парки). Відповідно передача земельної ділянки у власність відбулася з порушенням вимог законодавства з огляду на таке.

Передаючи земельну ділянку під об`єктом природно-заповідного фонду у власність як землі сільськогосподарського призначення, Кобеляцька міська рада порушила вимоги п. в) ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, відповідно до якої до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Особливий статус земельної ділянки у цивільних правовідносинах визначається тим, що вона є природним об`єктом та, крім економічної та соціальної, має й екологічну цінність, перебуваючи у постійному тісному взаємозв`язку з іншими природними об`єктами (атмосферним повітрям, водами, надрами, лісами тощо).

Такі унікальні характеристики визначають цільове призначення кожної окремої земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Рішення про встановлення такого призначення, за ст. 20 Земельного кодексу України (далі ЗК України), приймається компетентним органом відповідно до визначених Земельним кодексом України повноважень.

Фактично ж під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти установлені законодавством порядок, умови та правовий режим її експлуатації (використання), тобто допустимі з урахуванням особливостей та характеристик кожної окремої ділянки види діяльності на ній.

Для встановлення цільового призначення земель визначальне значення має те, які саме угіддя за якісними характеристиками складають земельну ділянку, а не дані земельного кадастру чи землевпорядна та містобудівна документація. Якщо землевпорядна, містобудівна або кадастрова документація не відповідають фактичному стану земельних ділянок, вони мають бути виправлені, оскільки за своєю правовою природою така документація фіксує існуюче цільове призначення земельної ділянки, а не є підставою для його встановлення.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти цільовим призначенням земельної ділянки вказано ведення особистого селянського господарства, ця обставина не має правового значення, оскільки статус цієї ділянки першочергово визначається тим, що вона розташовується в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі №813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Враховуючи зазначене, спірна земельна ділянка, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку із розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду, що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду.

У постанові від 07.10.2020 року у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Враховуючи, що земля належить до числа обмежених і невідновних ресурсів, вимагається чітка диференціація антропогенного навантаження на земельні ресурси, що досягається встановленням дозволених та недозволених способів її експлуатації, мінімізації негативного впливу на довкілля.

Усі землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, перелік яких наведений у статті 19 ЗК України, з яких виокремлено зокрема: а) землі сільськогосподарського призначення; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Верховний Суд у постанові від 03.09.2020 року у справі № 911/3306/17 вказував, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршує екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Кожен із видів цільового призначення земельних ділянок характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Тобто належність земель до тієї чи іншої категорії за цільовим призначенням визначається їх характеристиками і не може бути змінена шляхом прийняття відмінного за змістом рішення органу державної влади або місцевого самоврядування.

Таке твердження повністю узгоджується зі змістом статті 19 Конституції України, відповідно до якої, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року № 916/2791/13).

Кожен правовий режим окремої категорії земель передбачає ті чи інші обмеження, обтяження, вимоги і правила щодо використання земельних ділянок, які встановлюються для забезпечення раціонального та ефективного використання земель на основі урахування їх природних особливостей, якісних характеристик, місця розташування тощо.

Землі природно-заповідного фонду є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, відповідно до ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільсько- господарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Особливий порядок охорони таких земель визначений пунктами «б», «д» ч. 1 ст. 164 та ст. 166 ЗК України.

Тобто на відміну від земель сільськогосподарського призначення, режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки якостей землі, а й природних якостей об`єктів природно-заповідного фонду.

Штучна зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення призводить до зміни режиму охорони цих земель, та має негативні екологічні, економічні та соціальні наслідки.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що регіональні ландшафтні парки включаються до земель природно-заповідного фонду.

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» прямо передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Судом установлено, що рішенням Полтавської обласної ради від 24 грудня 2002 року «Про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» організовано регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів загальною площею 23200 га з урахуванням площі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Лучківський» (1620 га) без ліквідації його статусу та категорії, а також встановленого заповідного режиму та оголошено заказниками та пам`яткою природи місцевого значення території та об`єкти, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне та пізнавальне значення (а.с. 63).

Відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський», затвердженого в новій редакції Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації № 3 від 26.05.2021 року (а.с. 64-84), РЛП «Нижньоворсклянський» є природоохоронною, рекреаційною установою місцевого значення.

Пунктами 1.5. та 1.6. Положення визначено, що РЛП «Нижньоворсклянський» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Територія РЛП «Нижньоворсклянський» має важливе значення, як ділянка найменш порушених природних наземних і водних екосистем центральної та гирлової частини пониззя р. Ворскла з острівною системою Кам`янського водосховища, де виявлена значна кількість регіонально рідкісних та занесених до Червоної книги України видів тварин і рослин, а також види, занесені до Європейського Червоного списку.

Також п. 1.7. Положення зазначено, що територія РЛП «Нижньоворсклянський» із додержанням вимог, встановлених Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства може використовуватись: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Метою створення РЛП «Нижньоворсклянський» є: а) вивчення та збереження в природному стані ділянки типових і унікальних найменш порушених природних наземних і водних екосистем центральної та гирлової частини пониззя р. Ворскла з острівною системою Дніпродзержинського водосховища, де виявлена значна кількість регіонально рідкісних та занесених до Червоної книги України видів тварин і рослин, а також види, занесені до Європейського Червоного списку; б) комплексне вирішення питань охорони типових та унікальних ландшафтів, об`єктів живої природи на фоні проведення широкої науково-дослідницької, освітньої, виховної та пропагандистської роботи; в) забезпечення умов для організованого відпочинку населення (п. 2.1. Положення).

На території РЛП «Нижньоворсклянський», відповідно до п. 4.2.1. Положення, забороняється, зокрема, будь-яка господарська та інша діяльність, які суперечать меті і завданням Парку, що встановлені Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншим законодавством та не погоджені з місцевим органом охорони навколишнього природного середовища (в установлених законодавством випадках із Мінприроди України) і з спеціальною адміністрацією РЛП «Нижньоворсклянський». А пунктом 4.2.25 Положення прямо заборонено відведення території Парку для потреб, не передбачених законодавством України і цим Положенням.

Отже, передача у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, розташованої в межах Регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» для ведення особистого селянського господарства не відповідає меті створення та допустимим видам використання території об`єкту природно-заповідного фонду.

Знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 в межах РЛП «Нижньоворсклянський» підтверджується дослідженими судом доказами:

- матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, в якому прямо вказано, що земельна ділянка потрапляє в межі об`єкту природно-заповідного фонду;

- листами ДП «Центр державного земельного кадастру» від 08.06.2023 року № 1/333 та від 08.09.2023 року № 2.1/430 з відповідними графічними матеріалами, відповідно до яких спірна земельна ділянка потрапляє в межі РЛП «Нижньоворсклянський» відповідно до проекту землеустрою з організації та встановлення меж РЛП «Нижньоворсклянський», який розроблявся ДП «Центр державного земельного кадастру» в 2012 році з винесенням меж Парку в натуру. Проект отримав, зокрема, погодження відділу Держгеокадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області № 213 від 24.12.2015 року та Вільховатської сільської ради від 20.12.2013 року. Спірна ділянка входить до масиву «194» та представлена землями запасу Вільховатської сільської ради;

- листом Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації від 14.09.2023 року № 4000/04.3-09, відповідно до якої земельна ділянка, окрім інших, входить до РЛП «Нижньоворсклянський» відповідно до проекту його створення.

Крім цього, відповідно до п.п. а) п. 1-2 Прикінцевих Положень Закону України «Про землеустрій» (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) передбачено, зокрема, що до 1 січня 2024 року до складу проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельних ділянок, розташованих на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, включається інформація про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони та використання відповідної території та вимоги природоохоронного законодавства, надана органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, а також проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, проекти організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду, положення про них та/або схеми формування екологічної мережі, програми у сфері формування, збереження та використання екологічної мережі.

Згідно з інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації, що є додатком до листа заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів від 09.02.2023 року №3085/0/2-23, до Департаменту не надходили звернення розробника та проекти землеустрою щодо відведення, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 з метою отримання інформації, передбаченої пунктом 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про землеустрій».

Також, всупереч вимогам ч. 7 ст. 20 та ч. 8 ст. 123 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, внаслідок якої ділянка виведена зі складу такої категорії, відбулася без погодження з Кабінетом Міністрів України та без узгодження проекту землеустрою з обласною державною адміністрацією (лист заступника Державного секретаря Кабінету Міністрів України від 09.02.2023 року № 3085/0/2-23 з додатками).

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ст. 16, 21 ЦК України, ст. 152 ЗК України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування.

За статтею 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі 488/402/16-ц, вимогу про скасування рішення про передачу земельної ділянки можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права, що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень. Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного суду від 19.01.2022 у справі № 592/10260/16.

У постанові від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які спрямоване, тому його оскарження має на меті не позбавлення рішення юридичної сили, а захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення).

Оскільки спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, входить в межі об`єкта природно-заповідного фонду, то відноситься до тих земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст. 83 ЗК України не можуть бути надані у приватну власність громадянину для ведення особистого селянського господарства.

Також всупереч п.п. а) п. 1-2 Прикінцевих Положень Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення спірної ділянки не погоджений Управлінням екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації та всупереч вимогам ч. 7 ст. 20 та ч. 8 ст. 123 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду, внаслідок якої ділянка виведена зі складу такої категорії, відбулася без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Оскільки рішення 14 позачергової сесії Кобеляцької міської ради від 19.11.2021 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 загальною площею 2 га, не відповідає вимогам земельного законодавства, на підставі ст. 21 Цивільного кодексу України має бути визнано незаконним та скасовано.

Також відповідно до ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Пунктом 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка природно-заповідного фонду сформована як ділянка з основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, є підстави для скасування її державної реєстрації з урахуванням п. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18).

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку природно-заповідного фонду) за особою, яка не має на нього будь-яких прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Пунктами 1-3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на те, що за ОСОБА_2 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, в тому числі шляхом скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Також спірна земельна ділянка має бути повернута Кобеляцькій територіальній громаді з огляду на таке.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Таке відновлення може відбутися і у цій справі за заявленої вимоги про повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До цього, розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричинених цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб: у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку.

У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним, таке повернення відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стосовно землі природо-заповідного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною.

Системний аналіз ст. 178 ЦК України дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 81) та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 96) висловила правові висновки про те, що набуття прав громадянами та юридичними особами на землі з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.

У такому разі позовну вимогу про повернення земельної ділянки потрібно розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Оскільки спірна земельна ділянка відносяться до земель природно-заповідного фонду, має статус обмежено оборотоздатної та згідно із законом не може перебувати у приватній власності, проте продовжує бути зареєстрованою на праві власності за ОСОБА_2 , порушення прав їх законного володільця - територіальної громади - на реалізацію усіх правомочностей власника триває та перешкод для задоволення позову про повернення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки немає.

Такі твердження узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

При цьому, суд звертає уваги, що задоволенню підлягають вимоги лише про повернення земельної ділянки територіальній громаді, а це часткове задоволення вимоги позивача про «зобов`язати відповідача повернути, а Кобеляцьку міську раду зобов`язати прийняти земельну ділянку».

Крім того, відповідно до ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. «а», «ґ» ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Враховуючи вказані вище норми законодавства, спірна земельна ділянка у розумінні нових змін є «іншою земельною ділянкою» (ч. 3 п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України), яка переходить у комунальну власність з 27.05.2021 року.

Вказана земельна ділянка перейшла у власність Кобеляцької міської ради, і саме Кобеляцька міська рада є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року, № 7-рп/2009, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Такі ж висновки знайшли своє відображення у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, справа № 698/119/18 від 15.01.2020 року.

Таким чином, Кобеляцьку міську раду позбавлено можливості самостійно скасувати свої рішення щодо передачі землі у власність.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений ст. 21, 393 ЦК України та п. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача.

Однак, у цьому випадку Кобеляцькою міською радою, всупереч інтересам територіальної громади, вчинені неправомірні дії щодо передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.

Порушення цього порядку та протиправне надання землі у власність з порушенням чинного законодавства, завдає шкоду власності відповідної територіальної громади та суперечить інтересам держави в цілому.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, суд вважає за потрібне:

- визнати незаконним та скасувати рішення 14 позачергової сесії Кобеляцької міської ради від 19.11.2021 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га, розміщену на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2671432453080) та всі права, похідні від права власності;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області з одночасним припиненням усіх речових прав на неї;

- повернути Кобеляцькій територіальній громаді Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.

У задоволенні решти позовних вимог зобов`язального характеру - відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судом установлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 10 736,00 грн, згідно платіжної інструкції №1067 від 16 травня 2023 року (а.с. 1). Оскільки позов частково задоволено, з відповідачів пропорційно з кожного підлягає до стягнення на користь позивача сума сплаченого ним судового збору, а саме 5368,00 грн (10 736,00 / 2). При цьому, оскільки відповідачі визнали позов до початку розгляду справи по суті, то з них потрібно стягнути лише 50 % судового збору з кожного, а саме по 2684,00 грн (5368,00 / 2), а тому поверненню з державного бюджету позивачеві підлягає 5368,00 грн.

Крім цього, відповідно до ч.7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 січня 2024 року у справі № 532/20/24 (провадження № 2-з/532/1/2024) заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької територіальної громади про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га.

За таких обставин, оскільки відповідних клопотань до суду не надходило, вжиті за цією ухвалою заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га, продовжують свою дію відповідно до ст. 158 ЦПК України.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 78-80, 141, 258, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Іллі Титарчука в інтересах держави в особі Кобеляцької територіальної громади до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, повернення земельної ділянки та скасування її державної реєстрації задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 14 позачергової сесії Кобеляцької міської ради від 19.11.2021, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183 площею 2 га, розміщену на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2671432453080) та всі права, похідні від права власності.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області з одночасним припиненням усіх речових прав на неї.

Повернути Кобеляцькій територіальній громаді Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0183, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Стягнути з Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (ЄДРПОУ 21051562, вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки Полтавський район Полтавська область, 39200) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути Полтавській обласній прокура- турі (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060), шляхом списання з р/р UA878999980313121206000016682, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код отримувача 37959255, отримувач коштів ГУК у Полтавській області м. Ко- беляки /22030101, 50 % від сплаченої суми судового збору 10736 грн, що становить 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень, згідно з платіжною інструкцією № 1067 (внутрішній номер 272822205) від 16 травня 2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач:

- Полтавська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910060, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172;

відповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ;

- Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області, ЄДРПОУ 21051562, вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки Полтавський район Полтавська область;

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги:

- Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ 38719424, м. Полтава вул. Капітана Володимира Кісельова,1

Суддя