Ухвала

від 01.07.2024 по справі 910/304/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/304/24Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши

заяву Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром»

про затвердження мирової угоди у справі №910/304/24

за позовом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром», м. Київ

про стягнення 28 432,54 грн,

Встановив:

Господарський суд міста Києва рішенням від 02.04.2024 у справі №910/304/24 позовні вимоги Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана задовольнив; присудив до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром» на користь Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана заборгованість з орендної плати у розмірі 15 489,29 грн, заборгованість із компенсації витрат зі сплати земельного податку у сумі 1 790,75 грн, заборгованість із компенсації витрат зі сплати комунальних послуг у розмірі 11 152,50 грн та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

06.05.2024 Господарський суд міста Києва видав наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/304/24.

25.06.2024 через канцелярію суду від Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром» надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди у справі №910/304/24.

Дослідивши матеріали справи, заяву про затвердження мирової угоди у справі №910/304/24 та редакцію мирової угоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно зі ст. 330 ГПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом із тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною другою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований у ст. 330 ГПК України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, зі змісту ч. 1 ст. 330 ГПК України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб`єктів, які уповноважені звернутися до суду із клопотанням про затвердження мирової угоди, яке розширеному тлумаченню не підлягають.

Так, ч. 1 ст. 330 ГПК України встановлює, що зазначене право може бути реалізовано лише в процесі примусового виконання судового рішення, тобто за наявності відкритого виконавчого провадження.

Суб`єктами, які уповноважені звертатися до суду із клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.

Оскільки положення ГПК України не регулюють питання щодо процесуального рішення, яке слід прийняти за мировою угодою сторін, яка надійшла до суду від неналежного суб`єкта, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме: положення п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, згідно з яким позовна заява повертається, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заяву про затвердження мирової угоди подано неналежним суб`єктом відповідно до ч. 1 ст. 330 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що на час подання заяви судовий процес закінчено, що унеможливлює розгляд заяви за правилами, встановленими для розгляду спільної письмової заяви сторін, поданої під час судового розгляду.

Водночас, суд звертає увагу, що до заяви про затвердження мирової угоди додано докази добровільної сплати Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром» на користь Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана присуджених до стягнення коштів, що свідчить про відсутність виконавчого провадження, відкритого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 у справі №910/304/24.

Ураховуючи встановлене, заява Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром» про затвердження мирової угоди у справі №910/304/24 з доданими до неї документами підлягає поверненню заявникам.

Керуючись статтями 170, 174, 234, 330, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Техпром» про затвердження мирової угоди у справі №910/304/24 з доданими до неї документами - повернути заявникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Віта Бондарчук