Рішення

від 01.07.2024 по справі 910/4858/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/4858/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирбо ЛТД"

про стягнення 410 758,67 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» про стягнення 410 758,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 103078 від 05.05.2021, в частині повернення невідпрацьованого авансу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4858/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.04.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 02.05.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 06002638011226.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2021 року між Національним банком України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» (далі - виконавець) укладено Договір № 103078 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався на власний ризик, власними силами та, у разі потреби, з залученням субпідрядних організацій, надати, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити якісно надані послуги з технічного обслуговування систем вентиляції, кондиціювання, теплопостачання, холодного та гарячого водопостачання, водовідведення будівель і споруд Національного банку України в м. Києві - 50530000-9-1, згідно з Додатками 1, 2, 3, 4, 5 до цього Договору, які включають в себе такі види послуг (далі - послуги):

- послуги з технічного обслуговування (профілактичного технічного обслуговування та технічного обслуговування щодо усунення несправностей, в тому числі, послуг з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території) відповідно до визначень ДСТУ EN13306:2019: систем вентиляції, кондиціювання (за винятком систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення); систем теплопостачання, гарячого водопостачання; систем холодного водопостачання, водовідведення (далі все разом - системи). При цьому, під видом послуг розуміється певний перелік послуг щодо кожної із вищеперелічених систем (пп. 1.1.1).

- організація нагляду за системами (у тому числі, системами підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення), виконання поточних заявок та локалізації аварій черговим персоналом (пп. 1.1.2).

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість (обсяги), вид послуг, перелік послуг, що мають надаватись, назва обладнання, систем, які будуть обслуговуватись Виконавцем за цим Договором, а також об`єкти (будівлі) замовника, на яких буде здійснюватися надання послуг, та інша інформація, яка потрібна для виконання умов цього Договору, зазначені в Додатках 1, 2, 3, 4 до цього Договору.

Послуги надаються протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних місяців з дати підписання цього Договору уповноваженими особами обох сторін (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору факт надання послуг підтверджується актом про приймання-передавання наданих послуг, підписаним уповноваженими особами обох сторін.

За змістом пунктів 2.7 - 2.9 Договору у разі виникнення несправностей систем (за винятком систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення) об`єктів, що обслуговуються відповідно до умов цього Договору, виконавець повинен в строк не більше 2 (двох) робочих днів від дати отримання заявки від замовника прибути (вартість проїзду врахована в загальній вартості послуг за цим Договором) на об`єкт для складання дефектного акту. У разі неприбуття виконавця у зазначений строк замовник має право скласти дефектний акт, в якому зазначає перелік несправностей, та надсилає цей акт виконавцю засобами поштового зв`язку (копія документа направляється на офіційну електронну адресу виконавця) на підписання. У разі не підписання виконавцем такого акту протягом 2 (двох) робочих днів від дати вручення, цей акт, підписаний в односторонньому порядку замовником, вважається визнаним виконавцем в повному обсязі та є обов`язковим до виконання останнім.

Строк надання послуг щодо усунення несправностей систем (за винятком систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення) об`єктів повинен становити не більше 2 (двох) робочих днів з дати складання дефектного акту, за винятком випадків, коли цей термін визначається терміном постачання необхідних вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів, але в будь-якому випадку за згодою сторін. Строк надання послуг з відновлення конструктиву та оздоблення будівель, споруд та прибудинкової території не входить до строку надання послуг щодо усунення несправностей і визначається за згодою сторін шляхом обміну електронними листами.

Послуги надаються протягом всього строку дії Договору відповідно до планів-графіків, заявок замовника. Після завершення надання послуг, виходячи з кількості послуг та будівель, обладнання яких пройшли технічне обслуговування, що підтверджується щоденними підписами (записами) в журналах, чек-листах та інших підтверджуючих документах відповідальних осіб замовника на об`єктах, вартості вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів, що були використані під час надання послуг, щомісячно складається акт про приймання-передавання наданих послуг у 2 (двох) примірниках -1 (один) для замовника, 1 (один) для Виконавця, який підписується уповноваженими особами обох сторін. Виконавець не пізніше останнього робочого дня звітного місяця складає та передає на підпис замовнику акт про приймання-передавання наданих послуг. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання від виконавця відповідного акта про приймання-передавання наданих послуг, у разі відсутності зауважень, підписує цей акт та передає його один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та визначає строки для їх усунення.

У пункті 3.1 Договору визначено його загальну вартість, яка становить 26 199 997,86 грн.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 Договору попередня щомісячна (авансова) оплата здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) робочих днів від початку місяця, в якому будуть надаватись послуги, в розмірі 5% від суми витрат на вузли, комплектуючі, запасні частини та матеріали, що використовуються під час технічного обслуговування (профілактичного технічного обслуговування та технічного обслуговування щодо усунення несправностей (за винятком систем підтримання кліматичних умов в приміщеннях спеціального призначення)), що планує витратити Замовник протягом строку дії Договору згідно з Додатком 4 до цього Договору, і складає 201 970,81 грн., у тому числі ПДВ.

Оплата за якісно надані послуги здійснюється з урахуванням авансового платежу згідно з фактичним обсягом наданих послуг та використаних при цьому вузлів, запасних частин, комплектуючих матеріалів протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів від дати підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передавання наданих послуг.

Оплата здійснюється за умови наявності в акті (ах) про приймання-передавання наданих послуг посилання на повний номер і дату укладання цього Договору, останнього додаткового договору до цього Договору (у разі укладення), вартості наданих послуг, використаних при цьому вузлів, запасних частин, комплектуючих, матеріалів.

Пункт 5.1 Договору визначає, що виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких забезпечує надійну і безперебійну роботу об`єктів замовника.

Виконавець здійснює контроль за якістю послуг, у тому числі матеріалів, вузлів, запасних частин та комплектуючих, які використовуються під час надання послуг, несе відповідальність за відповідність їх технічним умовам, стандартам (п. 5.7 Договору).

За змістом пунктів 5.9 - 5.11 Договору у разі наявності у замовника зауважень до якості послуг, що надаються за цим Договором, останній надсилає на офіційну електронну адресу виконавця перелік зауважень (невідповідностей, недоліків, доопрацювань), які виконавець повинен усунути та доопрацювати в строк, зазначений у повідомленні від замовника.

У пункті 9.1 Договору визначено, що його розірвання можливе лише за письмової згоди сторін, за рішенням суду та у випадках, передбачених цим Договором.

Пунктом 6.2.1 Договору замовнику надано право у разі невиконання або неналежного (неповного/неякісного) виконання виконавцем зобов`язань за цим Договором, достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це виконавця у строк не менше ніж 30 (тридцять) календарних днів до дати фактичного розірвання Договору.

Відповідно до п. 9.3 Договору у разі відмови виконавця в односторонньому порядку виконувати цей Договір або у разі розірвання Договору з ініціативи замовника у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням виконавцем зобов`язань за цим Договором (крім випадку, передбаченого пунктом 6.4.2 Договору) виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 15% від загальної вартості цього Договору.

У відповідності до п. 9.5 Договору, у випадках односторонньої відмови від Договору, передбаченої у п. 9.3 цього Договору, або у разі розірвання цього Договору за згодою сторін, за рішенням суду чи у випадках, передбачених Договором, виконавець на вимогу замовника зобов`язаний, протягом 3 робочих днів з дати її отримання повернути замовникові кошти в сумі отриманого авансу з вирахуванням сум фактично наданих послуг які підтверджені актом (актами) про приймання-передавання наданих послуг, підписаним уповноваженими особами сторін, та здійснити оплату за користування цими коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період користування цими коштами, від суми коштів, що підлягають поверненню, за кожний день з дати їх отримання на свій рахунок до дня повернення цих коштів у повному обсязі на рахунок замовника.

Усі поштові повідомлення, відправлені замовником за цим Договором вважаються належним чином відправлені у разі, якщо їх надіслано за адресою (місцезнаходженням) виконавця, зазначеною у розділі 17 цього Договору, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені виконавцю (його представнику) під підпис про отримання. У разі коли пошта не може вручити виконавцю поштове повідомлення через відсутність за місцезнаходженням виконавця, його відмову прийняти поштове повідомлення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) виконавця або з інших причин, поштове повідомлення вважається врученим виконавцю у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 13.9 Договору).

Офіційною електронною адресою виконавця за цим Договором є mirbo_ltd@ukr.net. Виконавець погоджується, що обмін повідомленнями між ним та замовником може відбуватись через його офіційну електронну адресу (п. 13.10 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін/накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженою особою сторони, яка робить це останньою (у разі укладення у вигляді електронного документа з накладанням кваліфікованого електронного підпису) і діє до 30.06.2023 включно.

У разі невиконання умов цього Договору у встановлений термін, він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором (пункти 14.1 та 14.2 Договору).

На виконання умов Договору сторонами складено та підписано акти про приймання-передавання наданих послуг № 1 від 15.07.2021 на суму 813 895,82 грн. та акт № 2 від 09.08.2021 на суму 787 304,82 грн. за виконані роботи та на суму 70 578,96 грн. за комплектуючі та запасні частини.

Відповідно до меморіальних ордерів № 1139001739 від 03.06.2021 на суму 201 970,81 грн., № 1139002121 від 06.07.2021 на суму 201 970,81 грн., № 1539007546 від 27.07.2021 на суму 611 925,01 грн., № 1139002549 від 05.08.2021 на суму 201 970,81 грн., № 1539008728 від 02.09.2021 на суму 655 912,97 грн., позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачеві загалом 1 873 750,41 грн.

Враховуючи систематичне порушення виконавцем умов Договору, у тому числі в частині якості надання послуг, недотримання переліку та періодичності надання послуг, невиконання поточних заявок про надання послуг, порушення строків надання послуг щодо усунення несправностей систем, систематичне незабезпечення персоналом об`єктів замовника, Національний банк України листом № 65-0008/82590 від 06.09.2021 повідомив ТОВ «МИРБО ЛТД» про дострокове розірвання Договору № 103078 від 05.05.2021 в односторонньому порядку відповідно до пп. 6.2.1 Договору. Відповідно до повідомлення позивача, Договір вважається розірваним через 30 календарних днів з дати направлення цього повідомлення.

Відповідно до картки реєстрації вихідного документа, повідомлення позивача про розірвання Договору було направлено на офіційну електронну адресу відповідача 06.09.2021, а відтак, з урахуванням пункту 13.10 Договору, він вважається розірваним з 07.10.2021.

У зв`язку з допущенням відповідачем недоліків у виконуваній відповідно до умов Договору роботі, за що пунктом 8.4 Договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 614 796,07 грн. штрафу на несвоєчасно усунені несправності (недоліки), а також 3 929 999,68 грн. штрафу за дострокове розірвання Договору з ініціативи замовника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/1501/22 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/1501/22 скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" на користь Національного банку України 4 501 481,98 грн. штрафу та 67 522,30 грн. судового збору за подачу позову, в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" на користь Національного банку України 101 283,45 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що розмір невідпрацьованого авансу ТОВ «Мирбо ЛТД» за Договором з урахуванням сплачених позивачем коштів складає 201 970,81 грн., які позивач просив повернути згідно надісланого відповідачу Листа № 65-0008/83108 від 30.11.2022, який залишений відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач на підставі п. 9.5 Договору та ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача 201 970,81 грн. авансового платежу, а також 194 459,64 грн. оплати за користування коштами та 14 328,22 грн. інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/1501/22 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/1501/22 скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" на користь Національного банку України 4 501 481,98 грн. штрафу та 67 522,30 грн. судового збору за подачу позову, в решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МИРБО ЛТД" на користь Національного банку України 101 283,45 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Як встановлено судом, постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 910/1501/22, встановлено, що Договір розірвано з 07.10.2021 в односторонньому порядку за ініціативою позивача як замовника

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

В свою чергу, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Як встановлено судом, з урахуванням складених та підписаних сторонами актів про приймання-передавання наданих послуг № 1 від 15.07.2021 на суму 813 895,82 грн. та акт № 2 від 09.08.2021 на суму 787 304,82 грн. за виконані роботи та на суму 70 578,96 грн. за комплектуючі та запасні частини, а також меморіальних ордерів № 1139001739 від 03.06.2021 на суму 201 970,81 грн., № 1139002121 від 06.07.2021 на суму 201 970,81 грн., № 1539007546 від 27.07.2021 на суму 611 925,01 грн., № 1139002549 від 05.08.2021 на суму 201 970,81 грн., № 1539008728 від 02.09.2021 на суму 655 912,97 грн., відповідачем надано позивачу послуг на суму 1 671 779,60 грн., а позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачеві загалом 1 873 750,41 грн., а отже сума невикористаного за Договором авансу становить 201 970,81 грн.

У відповідності до п. 9.5 Договору, у випадках односторонньої відмови від Договору, передбаченої у п. 9.3 цього Договору, або у разі розірвання цього Договору за згодою сторін, за рішенням суду чи у випадках, передбачених Договором, виконавець на вимогу замовника зобов`язаний, протягом 3 робочих днів з дати її отримання повернути замовникові кошти в сумі отриманого авансу з вирахуванням сум фактично наданих послуг які підтверджені актом (актами) про приймання-передавання наданих послуг, підписаним уповноваженими особами сторін, та здійснити оплату за користування цими коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період користування цими коштами, від суми коштів, що підлягають поверненню, за кожний день з дати їх отримання на свій рахунок до дня повернення цих коштів у повному обсязі на рахунок замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2022 та 01.12.2022 позивач звернувся до відповідача із Листом № 65-0008/83108 від 30.11.2022 у якому на просив повернути невикористаний аванс у сумі 201 970,81 грн., який залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

З огляду на викладене, оскільки Договір між сторонами розірвано, правова підстава для утримання відповідачем грошових коштів у розмірі 201 970,81 грн. відпала.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за Договором на всю суму перерахованого позивачем авансу, а договір є розірваним в односторонньому порядку, вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 201 970,81 грн., сплачених у якості авансу, є обґрунтованою.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення з відповідача 14 328,22 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір річних не узгоджено сторонами у Договорі.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому в зв`язку з розірвання Договору у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 14 328,22 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача оплати за користування коштами в розмірі 194 459,64 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

У відповідності до п. 9.5 Договору, у випадках односторонньої відмови від Договору, передбаченої у п. 9.3 цього Договору, або у разі розірвання цього Договору за згодою сторін, за рішенням суду чи у випадках, передбачених Договором, виконавець на вимогу замовника зобов`язаний, протягом 3 робочих днів з дати її отримання повернути замовникові кошти в сумі отриманого авансу з вирахуванням сум фактично наданих послуг які підтверджені актом (актами) про приймання-передавання наданих послуг, підписаним уповноваженими особами сторін, та здійснити оплату за користування цими коштами в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період користування цими коштами, від суми коштів, що підлягають поверненню, за кожний день з дати їх отримання на свій рахунок до дня повернення цих коштів у повному обсязі на рахунок замовника.

Отже, з умов укладеного Договору вбачається, що сторони, керуючись частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, якою визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, у п. 9.5 Договору встановили розмір процентів за користування чужими коштами та узгодили, що такі відсотки нараховуються з дати їх отримання відповідачем до дня повернення цих коштів у повному обсязі.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми оплати за користування коштами, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає оплата за користування коштами в розмірі 194 459,64 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирбо ЛТД» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 39-В; ідентифікаційний код: 39342111) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9; ідентифікаційний код: 00032106) авансовий платіж у розмірі 201 970 (двісті одна тисяча дев`ятсот сімдесят) грн. 81 коп., плату за користування коштами в розмірі 194 459 (сто дев`яносто чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 64 коп., інфляційні втрати в розмірі 14 328 (чотирнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 161 (шість тисяч сто шістдесят одна) грн. 38 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 01.07.2024

Суддя О.А. Грєхова