Рішення

від 25.06.2024 по справі 911/858/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/858/22

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», Київська обл., Бориспільський р-н., м. Бориспіль - 7

про стягнення 987000,00 грн. та зобов`язання виконати пункти договору

за участю представників:

від позивача О.Дзюбайло

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/858/22 (суддя Подоляк Ю.В.) позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 987000,00 грн. неустойки та зобов`язання виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30 задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року та періодичні місячні звіти. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 419000,00 грн. неустойки, 15051,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 568000,00 грн. неустойки відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року у справі №911/858/22 рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2024 року у справі №911/858/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення неустойки в розмірі 149000,00 грн. Справу №911/858/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 залишено без змін.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу №911/858/22 передано для розгляду судді Зайцю Д.Г.

Ухвалою суду від 21.03.2024 року прийнято справу №911/858/22 до свого провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 23.04.2024 року. Зобов`язано учасників справи у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали, надати суду письмові пояснення з приводу постанови Верховного Суду від 27.02.2024 року у справі №911/858/22.

До суду від позивача надійшли пояснення б/н від 25.03.2024 року (вх. №3182/24 від 25.03.2024) на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024 року.

До суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 10.04.2024 року (вх. №3881/24 від 11.04.2024) на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2024 року.

Також, від відповідача надійшло клопотання б/н від 23.04.2024 року (вх. №4366/24 від 23.04.2024) про зменшення розміру неустойки.

У судовому засіданні 23.04.2024 року представники сторін надали пояснення щодо справи.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/858/22 та відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 року.

До суду від позивача надійшли заперечення б/н від 24.04.2024 року (вх. №4473/24 від 25.04.2024) на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі №911/858/22 та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2024 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 25.06.2024 (вх. №7205/24 від 25.06.2024), у зв`язку із неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні 25.06.2024.

Розглянувши у судовому засіданні 25.06.2024 року подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи по суті б/н від 25.06.2024 (вх. №7205/24 від 25.06.2024), суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, відповідачем не доведено суду неможливість заміни представника у даній справі, а також, неможливість розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів, що містяться у справі, при цьому, не зазначено причин неможливості представника позивача бути присутнім у судовому засіданні з розгляду справи по суті. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні. Крім того, судом враховано обмеження встановленими ГПК України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті не підлягає задоволенню судом.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2024 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи, належне повідомлення відповідача про розгляд справи, достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.06.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро України», (змінено назву на ТОВ «Аеро Ресторантс») (за договором - орендар) 31.07.2014 укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1609 (далі Договір оренди), згідно умов п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D" загальною площею 20,0 м2, розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на третьому поверсі термінального комплексу "D" (інв № 47578) загальною площею 107850,5 м2, що перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач).

Згідно п. 5.10 Договору оренди, орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг, податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком усіх видів послуг та цін згідно з діючими тарифами, в тому числі податок на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендарю.

Судом встановлено, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а сааме, частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу "D", загальною площею 20 м2, яке розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, на третьому поверсі термінального комплексу "D" (інв. № 47578), що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 06.02.2015.

Також, між позивачем та відповідачем 20.04.2015 укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-30 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого визначено, що у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна для розміщення та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці №1 цього договору.

Відповідно до пп. 1.1.1 п. 1 Договору, балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.

Підпунктом 2.2.2 п. 2.2 Договору, передбачено, що орендар зобов`язався, щомісячно, до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмета цього договору, та періодичний місячний звіт, виданий касовим апаратом. Довідка має бути підписана керівником та головним бухгалтером орендаря.

Згідно пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору, орендар зобов`язується щомісяця з десятого числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг.

У п. 4.3 Договору сторони домовилися про те, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1000,00 грн. без урахування ПДВ за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що у зв`язку із порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, передбачених пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору щодо надання позивачу довідок про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за звітний місяць відповідно до предмета договору, та періодичних місячних звітів, виданих належними відповідачу касовими апаратами, позивач не мав можливості розрахувати вартість наданої відповідачу за період червень 2019 - травень 2021 послуги, визначеної у пп. 1.1.1 п. 1.1 Договору. У зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив зобов`язати відповідача виконати визначені у пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору від 20.04.2015 №02.5-14/1-30 зобов`язання.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 у справі №911/2631/21 частково задоволено позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль". Зобов`язано ТОВ "Аеро Ресторантс" виконати встановлені підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору від 20.04.2015 №02.5-14/1-30 зобов`язання щодо надання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності, за підписом керівника і головного бухгалтера ТОВ "Аеро Ресторантс" та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами.

У зв`язку із подальшим невиконанням відповідачем обов`язку, встановленого пп. 2.2.2 п. 2.2 Договору від 20.04.2015 №02.5-14/1-30 щодо надання довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, та періодичних місячних звітів, виданих касовими апаратами, з червня 2021 по лютий 2022, а також, допущенням прострочення виконання зобов`язання відповідача щодо надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період з січня 2021 по лютий 2022 включно, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду Київської області із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у справі №911/858/22 (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року у справі №911/858/22, позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 987000,00 грн. неустойки та зобов`язання виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору від 20.04.2015 №02.5-14/1-30, задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» виконати умови п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору від 20.04.2015 № 02.5-14/1-30, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності за червень 2021-лютий 2022 року та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами за червень 2021 - лютий 2022 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 419000,00 грн. неустойки, 15051,00 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про стягнення 568000,00 грн. неустойки відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2024 року у справі №911/858/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення неустойки в розмірі 149000,00 грн. Справу №911/858/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22 залишено без змін.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2024 року у справі №911/858/22 зазначено, що проаналізувавши приписи ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України Верховний Суд констатує, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Верховний Суд погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про те, що збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що пункт 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання понад строк, установлений частиною 6 ст. 232 ГК України, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки, приписи ст. 232 ГК України не містять інших строків, аніж ті, які визначені частиною 6 цієї статті. Наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 року у справі №911/858/22 зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити доводи сторін, наявні у справі докази, належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок штрафу і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства прийняти відповідне рішення.

Під час нового розгляду судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до ТОВ "Аеро Ресторантс" про стягнення 987000,00 грн. та зобов`язання виконати умови пункту договору. Підставою позовних вимог є невиконання відповідачем умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.04.2015 №02.5-14/1-30.

У рішенні Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року (суддя Ю.В.Подоляк) встановлено, що відповідач зобов`язаний був надавати позивачу щомісяця довідку про чистий дохід за звітний місяць, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, із зазначенням у цій довідці даних про чистий дохід та періодичні місячні звіти, видані касовими апаратами. Укладеним між сторонами договором не встановлено форми довідки про чистий дохід, проте, визначальним у даному випадку є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні.

З урахуванням наведеного, рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 року у даній справі встановлено порушення відповідачем встановленого договором обов`язку щодо надання позивачеві довідок про чистий дохід та Періодичних місячних звітів, виданих належними відповідачу касовими апаратами за спірні періоди.

Так, позивачем посилаючись на п. 4.3 Договору заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1000,00 грн. без урахування ПДВ за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 01.12.2021 по 31.07.2022, становить 987000,00 грн. за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період січень 2021-лютий 2022 включно.

Під час нового розгляду судом розглядаються позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення неустойки в розмірі 149000,00 грн.

Так, судом встановлено, що пунктом 4.3 Договору передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 1000,00 грн., без урахування ПДВ, за кожний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного надання довідок про чистий дохід за спірний період, позивачем складено рахунки-фактури: від 31.12.2021 №61/1285, від 31.12.2021 №61/1286, від 31.12.2021 №61/1287, від 31.12.2021 №61/1288, від 31.12.2021 №61/1289, від 31.12.2021 №61/1290, від 31.12.2021 №61/1291, від 31.12.2021 №61/1292, від 31.12.2021 №61/1293, від 31.12.2021 №61/1294, від 31.12.2021 №61/1295, які отримані відповідачем. Також, позивачем складено рахунки-фактури від 17.08.2022 №61/624, від 17.08.2022 №61/625, від 17.08.2022 №61/626, від 17.08.2022 №61/627, які листом від 19.08.2022 №14-22-85 надіслані на адресу відповідача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період січень 2021-лютий 2022 включно були подані відповідачем своєчасно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що умовами Договору сторони не передбачили можливості нарахування неустойки понад шість місяців.

Водночас, Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Статтею 232 ГК України зокрема встановлено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, приписи ст. 232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, судом встановлено, що припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.

За таких обставин, перевіривши поданий позивачем розрахунок неустойки у сумі 149000,00 грн., з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, судом встановлено, що стягненню підлягає неустойка, нарахована позивачем за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід за січень 2021 року, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 року, травень 2021 року у сумі 149000,00 грн.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки на 90%. Розглянувши подане клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правила частини 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також, об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (така правова позиція викладена в у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19).

Судом враховано, що розмір неустойки, заявлений до стягнення з відповідача є значним, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку, а також, що період прострочення, за який позивачем нараховано неустойку припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента від 24.02.2022, що призвело до не здійснення відповідачем господарської діяльність в орендованому приміщенні.

Беручи до уваги викладене та враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення зобов`язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру неустойки, нарахованої у сумі 149000,00 грн. на 50% що складає 74500,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, оскільки, саме такий розмір судового збору належало сплатити з поданої позовної заяви та сплачено позивачем за подачу даного позову та враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій.

Крім того, у зв`язку із частковим скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору, сплаченого позивачем за подання касаційної скарги здійснюється судом, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» в частині стягнення 149000,00 грн. неустойки задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (м. Бориспіль, 7 Бориспільський р-н, Київська обл., 08301, ідентифікаційний код 37222400) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код 20572069) 74500 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот) грн. неустойки, 2235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) грн. витрат зі сплати судового збору та 13632 (тринадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.07.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць