Рішення

від 01.07.2024 по справі 911/1097/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1097/24

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику учасників справи, справу № 911/1097/24

за позовом Державного підприємство Укрриба, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Скім-Лекс, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ

простягнення 120 059,75 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Укрриба (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Скім-Лекс (далі-відповідач) про стягнення 120 059,75 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2467 від 24.11.2021, в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 107 972,74 грн, з огляду на наявність якої позивачем також нараховані до стягнення 9 621,11 грн пені, 933,72 грн 3 % річних та 1 532,18 грн інфляційних нарахувань.

Звертаючись з позовною заявою № 11-09/29 від 22.04.2024 (вх. № суду 605/24) Державне підприємство Укрриба просило суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2024 постановлено відкрити провадження у справі № 911/1097/24 та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач має право подати відзив; у разі надання відзиву на позов, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 165 ГПК України, та відзив до суду не надіслав.

Суд відзначає про належне повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі та направлення ухвали суду від 01.05.2024 про відкриття провадження у справі № 911/1097/24 за належною адресою відповідача. Ухвалу суду від 01.05.2024 про відкриття провадження у справі № 911/1097/24 було повернуто підприємством зв`язку на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого терміну зберігання", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

На дату відкриття провадження у справі у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Скім-Лекс був відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Київської області від 01.05.2024 у справі № 911/1097/24 оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

13.05.2024 через канцелярію суду від Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшли письмові пояснення № 52-04.01-1494 від 07.05.2024 (вх. № 5853/24).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2021 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Державним підприємством «Укрриба» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скім-Лекс» (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2467, за яким орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, зокрема, зимувальний став № 1 (інв. № 684), зимувальний став № 2 (інв. № 685), зимувальний ставу № 3 (інв. № 686), літньоматочник № 1 (інв. № 213), літньоматочник № 2 (інв. № 214), риборозплідник № 1 (інв. № 208), риборозплідник № 2 (інв. № 209), риборозплідник № 3 (інв. № 210), риборозплідник № 4 (інв. №211), риборозплідник № 5 (інв. № 212), садок товарний (інв. № 215), став «Антонівський» (інв. № 203), став «Маслозаводський» (інв. № 201), став «Хуторянський» (інв. № 205), став зимувальний № 4 (інв. № 207), став нерестовий (інв. 206), площею 2039400 кв. м, які розташовані за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, за межами с. Ставище та с. Розкішна.

Вартість майна становить 3 560 791,66 коп. без ПДВ (п. 6.1 Умов).

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 43 357,00 грн (п. 3.1 Незмінюваних умов договору, п. 9 Умов).

Відповідно до п. 3.2 Незмінюваних умов договору, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає на перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.3 Незмінюваних умов договору, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов, а саме: 30 % балансоутримувачу та 70 % державному бюджету, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Пунктом 3.4. Незмінюваних умов договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків баласоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частин орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нараховану на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець та балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за яким у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову (п. 3.8 Незмінюваних умов договору).

Пунктом 12.1 Умов визначено, що строк договору становить 5 років з дати набарання чинності цим договором.

На виконання умов договору оренди позивач передав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, що підтверджується актом передачі-приймання від 24.11.2021 року.

Як зазначає позивач, після отримання майна в оренду, в порушення взятих на себе зобов`язань, зазначених в пунктах 3.3, 3.8 Незмінюваних умов договору № 2467, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів, внаслідок чого за ним у період з 01.09.2023 по 31.03.2024 утворилась заборгованість в сумі 107 972,74 грн.

Як вбачається із наданих суду письмових пояснень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, у зв`язку із систематичним порушенням відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, Фонд листом № 50-02.01-760 від 22.02.2023 повідомив відповідача про розірвання договору оренди та вимагав у відповідача повернути орендоване майно шляхом підписання з позивачем акту прийому-передачі. Однак, орендар не повернув майно у встановленому законом порядку.

Окрім того, у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати, ДП Укрриба листом № 11-05/56 від 31.10.2023 також повідомляло Фонд про неналежне виконання ТОВ «ЮК «Скім Лекс» умов Договору оренди №2467 від 24.11.2021 та наявну за ним заборгованість.

Зважаючи на те, що станом на час складання позовної заяви орендні платежі відповідачем залишились не оплачені, позивач звернувся до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою спірні правовідносини сторін за Договором оренди нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 24.11.2021 № 2467, віднесені до зобов`язань найму (оренди).

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У справі, що розглядається, орендоване майно є державним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна (ч. 2 ст.17 Закону).

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду (ч. 5 ст.17 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної оплати балансоутримувачу орендної плати за період з 01.09.2023 по 31.03.2024. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів у розмірі 107 972,74грн належним чином доведена, при цьому доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час винесення рішення матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної плати в сумі 107 972,74 грн.

Приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати орендної плати, позивач також просить суд стягнути з відповідача, на підставі п. 3.9 Незмінних умов договору, 9 621,11 грн. пені, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 933,72 грн 3 % річних та 1 532,18 грн інфляційних нарахувань.

Розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних здійснено позивачем в кожному місяці окремо та від суми заборгованості, яка мала місце щомісячно.

У пункті 3.9 Незмінюваних умов договору визначено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 наголошено на тому, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок, 3 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо їх задоволення.

Разом з цим, судом здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що з урахуванням вимог ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, за вересень 2023 року підлягає стягненню пеня в сумі 2 477,10 грн, яка розрахована за період з 16.09.2023 по 16.03.2024. Отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, з урахуванням здійсненого перерахунку та підлягають задоволенню в сумі 9 417,79 грн.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скім-Лекс» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 114/2, кв. 95, код 37587835) на користь Державного підприємства «Укрриба» (04053, м. Київ, вул. Кониського Олександра, буд. 82-А, код 25592421) 107 972 (сто сім тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 74 коп заборгованості, 9 417 (дев`ять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 79 коп пені, 933 (дев`ятсот тридцять три) грн 72 коп 3 % річних, 1 532 (одну тисячу п`ятсот тридцять дві) грн 18 коп інфляційних нарахувань та 3 022 (три тисячі двадцять дві) грн 87 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 01.07.2024.

Суддя О.О. Христенко