Рішення

від 01.07.2024 по справі 918/429/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/429/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-Б, код ЄДРПОУ 37229740)

до відповідача Дочірнього підприємства виробничо-комерційного приватного підприємства "Форос" телерадіокомпанія "Діагональ-ТV" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд.6, код ЄДРПОУ 33214375)

про стягнення в сумі 25690 грн. 37 коп..

без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Дочірнього підприємства виробничо-комерційного приватного підприємства "Форос" телерадіокомпанія "Діагональ-ТV" в якому просить стягнути з останнього 25 690 грн. 37 коп.. Даний позов обгрунтовує наступним. 28.12.2018 року між ТОВ «Медіа Група Україна» та ДП ТРК «Діагональ-TV» у письмовій формі було укладено Субліцензійний договір №Ф1/Ф2-078094/2018. За умовами вищевказаного договору Позивач, в період з 01.01.2019 до 31.08.2020 включно, надав Відповідачу не виключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою Телемережі та технології Аналогової/DVB-C мережі, а Відповідач зобов`язався оплатити та використовувати надане йому право на Розповсюдження відповідно до умов цього Договору.

Позивач зазначає, що загальна сума роялті за вказаний період склала 110000,00 грн.. Однак Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в повному обсязі, а виконав його частково. Станом на 11.04.2024 року заборгованість Відповідача становить 25690,37 грн., яка складається з наступного: 8800,00 грн. - сума основного простроченого зобов`язання; 9371,50 - пеня відповідно до умов п. 5.3 Договору; 2187,57 - 3 % річних (ст. 625 ЦК України); 5331,30 - інфляційне збільшення суми боргу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позов не надав. До господарського суду повернулася Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 30.04.2024 року, яка направлялася на адресу відповідача вказану у позовній заяві - 35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд.6, з відміткою поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до Відповіді №567808 від 30.04.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду, місцезнаходження Дочірнього підприємства виробничо-комерційного приватного підприємства "Форос" телерадіокомпанія "Діагональ-ТV" значиться: Україна, 35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд.6.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Ухвала суду від 30 квітня 2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена Позивачу в його електронний кабінет. Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

28 грудня 2018 року між ТОВ «Медіа Група Україна», як Ліцензіатом та ДП ТРК «Діагональ-TV», як Субліцензіатом у письмовій формі було укладено Субліцензійний договір №Ф1/Ф2-078094/2018 (далі по тексту Договір).

Пунктом 6.1. Договору передбачено строк його дії до 31.12.2019 року включно (дата закінчення чинності), а в частині розрахунків - до повного його виконання. Сторони пролонгували строк дії договору до 15.03.2020 року, а потім і до 31.08.2020 року включно, відповідно до умов додаткової угоди №1 від 03.12.2019 року та додаткової угоди №2 від 13.03.2020 року.

За умовами вищевказаного договору Позивач на умовах, визначених у Договорі, надає Відповідачу невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою Телемережі та технології Аналогової/DVB-C мережі, (далі право на Розповсюдження"), а Відповідач зобов`язався оплатити та використовувати надане йому право на Розповсюдження відповідно до умов цього Договору (п. 2.1. Договору). Перелік програм та детальні умови сторони погодили в 1 розділі Договору.

Порядок приймання-передачі наданих Послуг визначається п. 2.2. Договору. Так, вказаним пунктом визначено, що Передача права на Розповсюдження у Звітному місяці підтверджується двосторонніми Актами прийому-передачі прав (далі - "Акт"), датованими останнім днем Звітного місяця, що будуть підписуватися Ліцензіатом, а також Субліцензіатом за кожен Звітний місяць. Ліцензіат направляє Субліцензіату два підписаних зі сторони Ліцензіата примірники Акта рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Субліцензіат зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання Акта підписати та повернути Ліцензіату один примірник Акта. У випадку, якщо у вказаний строк Ліцензіат не отримав від Субліцензіата підписаний примірник Акта, Акт вважається підписаним Субліцензіатом та право на Розповсюдження Програм переданим Субліцензіату.

Підпунктом 2.2.1. Договору встановлено, що Ліцензіат підписує та надсилає Субліцензіату кореспонденцію (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, інші документи) на поштову адресу, про яку Субліцензіат письмово повідомив Ліцензіата, в інших випадках - на адресу місцезнаходження Субліцензіата (юридичну адресу), зазначену у Договорі. Ризики, пов`язані з отриманням кореспонденції за повідомленою Субліцензіатом поштовою адресою та за його місцезнаходженням (юридичною адресою) приймає на себе Субліцензіат. У разі неможливості Субліцензіата отримати за поштовою адресою та/або за своїм місцезнаходженням (юридичною адресою) кореспонденції незалежно від причин (зміни фактичного місця перебування,блокування офісу, проведення антитерористичної операції, фактичної відсутності адресата за вказаною адресою, недоставляння/повернення кореспонденції відділенням пошти/кур`єрською службою, з будь-яких інших причин) у Субліцензіата на підставі цього пункту Договору виникає зобов`язання завчасно письмово повідомити про такі обставини Ліцензіата, а також зазначити нову адресу чи з`явитися в офіс Ліцензіата для одержання уповноваженою особою Субліцензіата відповідних документів. Субліцензіат за цим пунктом Договору зобов`язується самостійно звертатися до Ліцензіата (у т.ч. зв`язуватися засобами телефонного зв`язку, електронної пошти тощо), а також за необхідності з`являтися до офісу Ліцензіата у разі неодержання та/або неможливості одержання кореспонденції від Ліцензіата з причин, за які Ліцензіат не відповідає. При цьому презюмується, що Субліцензіат, який не повідомляє Ліцензіата про неодержання кореспонденції та/або який не з`являється до офісу Ліцензіата для отримання кореспонденції, є таким, що належно отримує всю кореспонденцію від Ліцензіата (у т.ч. рахунки, Акти, додаткові угоди, цей Договір, інші документи), а також позбавляється права посилатися в подальшому на обставини неодержання від Ліцензіата кореспонденції (п.п. 2.2,2. Договору).

Відповідно до підпункту 2.2.3. Договору, Субліцензіат зобов`язується докласти необхідних зусиль з тим, щоб належно і своєчасно отримувати від Ліцензіата кореспонденцію, а також у разі неможливості одержувати кореспонденцію у погоджений спосіб - зобов`язується з`являтися за кореспонденцією до офісу Ліцензіата.

Зокрема відповідно до п. 4.2. Договору, Сторони погодили, що щомісячна сума Винагороди становить 5500,00 грн. без ПДВ.

Пункт 4.5. Договору визначає, що Субліцензіат до 15 числа місяця, наступного за Звітним, зобов`язується перераховувати на відповідний поточний рахунок Ліцензіата Винагороду за Звітний місяць в розмірі, що визначається згідно п. 4.2 Договору, на підставі рахунку-фактури Ліцензіата за Звітний місяць.

На виконання умов Договору Відповідачу надсилались акти прийому-передачі прав і останній повернув їх підписаними, крім акту №5154 від 31.08.2019 року. Доказом направлення Відповідачу Акту №5154 від 31.08.2019 року є Квитанція Укрпошти №0305613447704 з описом вкладення у цінний лист (а.с. 49).

Відповідно до п. 2.2. Договору, в разі неповернення Відповідачем підписаних актів протягом 5 днів, вони вважаються підписаними, а право на Розповсюдження Програм переданим.

На виконання умов Договору Позивачем були надані Відповідачу права в період з 01.09.2019 до 31.08.2020 включно.

Загальна сума роялті за вказаний період склала 110000,00 грн. (сто десять тисяч грн. 00 копійок).

Відтак, взяті на себе зобов`язання Позивач виконав в повному обсязі та належним чином надав Відповідачу невиключне суміжне право на використання Програм шляхом їх Розповсюдження у складі Базового Пакету або в межах умови «Базовий Пакет + Преміальні Пакети» у роздільній якості SD за допомогою Телемережі та технології Аналогової/DVB-С мережі.

Відповідно до умов договору у Відповідача виникло зобов`язання сплатити на користь Позивача наступні суми та в наступні строки:

за січень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.02.2019 р.;

за лютий 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.03.2019 р.;

за березень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.04.2019;

за квітень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.05.2019р.;

за травень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.06.2019р ;

за червень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.07.2019 р;

за липень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.08.2019 р.;

за серпень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.09.2019 р;

за вересень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.10.2019 р;

за жовтень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.11.2019 р;

за листопад 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.12.2019 р;

за грудень 2019 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.01.2020 р;

за січень 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.02.2020 р.;

за лютий 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.03.2020 р.;

за березень 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.04.2020 р;

за квітень 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.05.2020 р.;

за травень 2020 року суму 5500,00 грн, повинен був сплатити в строк до 15.06.2020 р;

за червень 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.07.2020 р;

за липень 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.08.2020р.;

за серпень 2020 року суму 5500,00 грн. повинен був сплатити в строк до 15.09.2020 р.

В свою чергу, Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в повному обсязі, а виконав його частково.

Так, 22.03.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №1914; 06.05.2019 оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №1935; 08.05.2019 здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №1941; 24.06.2019 року здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №1969; 17.07.2019 року здійснена оплата в сумі 1500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №1983; 18.07.2019 року здійснена оплата в сумі 1500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №1984; 30.07.2019 року здійснена оплата в сумі 2500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №2; 20.08.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 1500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №22; 30.08.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 2500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №24; 18.09.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 1500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №37; 21.10.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 2500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №61; 22.10.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 3000,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №62; 26.11.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №81; 26.12.2019 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №101; 19.06.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 1500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №212; 22.06.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 3000,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №213; 26.06.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 1000,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №215; 06.08.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 2000,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №247; 19.08.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 3500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №252; 30.09.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №274; 22.10.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №286; 29.10.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №289; 27.11.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 5500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №304; 29.12.2020 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 2000,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №323; 22.01.2021 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 3500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №332; 27.01.2021 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 3500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №334; 15.02.2021 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 4500,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №347; року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 3000,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №353; 13.10.2021 року Відповідачем була здійснена оплата в сумі 2200,00 грн. без ПДВ, згідно з платіжною інструкцією №388.

Враховуючи вищевикладене, Позивач зазначає, що станом на 16.09.2020 року прострочена заборгованість Відповідача без нарахування штрафних санкцій складала 8800,00 (вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок) грн.

Отже, все вищевикладене свідчить про те, що існує у Відповідача грошова заборгованість за укладеним договором.

Факт надання та прийняття послуг підтверджується актами прийому-передачі прав, а факт відправки актів Відповідачу описом вкладення поштового відправлення.

Також про факт існування та визнання Відповідачем боргу свідчить акт звірки з підписом Відповідача станом на 31.08.2020 рік. (а.с. 45).

Щодо основного боргу за Субліцензійним договором №Ф1/Ф2-078094/2018.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України 1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦКУ передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в статті 193 Господарського кодексу України.

Відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача 8800 грн. 00 копійок заборгованості за надане останньому право Розповсюдження на підставі Субліцензійного договору №Ф1/Ф2-078094/2018 від 28.12.2018 року ґрунтуються на договорі та законі, і, відповідно, підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності за невиконання (несвоєчасне виконання) зобов`язань.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цього ж Кодексу передбачено правові наслідки порушення зобов`язання. Зокрема, за приписами вказаної статті у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ж до статті 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Умовами договору (п. 5.3 Договору) передбачено, що у випадку несвоєчасної виплати Субліцензіатом на рахунок Ліцензіата Винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 цього Договору, Ліцензіат має право нарахувати, а Субліцензіат зобов`язується сплатити на відповідний рахунок Ліцензіата пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно сплаченої Винагороди за кожен день прострочення.

Частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частиною шостою статті 232 ГК України, встановлено такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір, а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на вищезазначене Позивачем правомірно, в межах строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за Субліцензійним договором №Ф1/Ф2-078094/2018 від 28.12.2018 року в сумі 9371 грн. 50 коп. за періоди прострочення в оплаті з 16.02.2019 по 11.04.2024 року..

В той же час суд зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином правомірними є і вимоги Позивача про стягнення з Відповідача три відсотки річних у сумі 2187 грн. 57 коп. та інфляційних втрат у сумі 5331 грн. 30 коп., які нараховані за періоди прострочення в оплаті з 16.02.2019 по 11.04.2024 року.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач довів належними та допустимими доказами несвоєчасність виконання Відповідачем зобов`язань за Субліцензійним договором №Ф1/Ф2-078094/2018 від 28.12.2018 року, а Відповідач вказаного не спростував позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі в частині судового збору покладаються на Позивача.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства виробничо-комерційного приватного підприємства "Форос" телерадіокомпанія "Діагональ-ТV" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Лесі Українки, буд.6, код ЄДРПОУ 33214375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Група Україна" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-Б, код ЄДРПОУ 37229740) 8800 грн. 00 коп. основного боргу, 9371 грн. 50 коп. пені, 3% річних у сумі 2187 грн. 57 коп., інфляційні втрати у сумі 5331 грн. 30 коп. та судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 грн..

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.