Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/1649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1649/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1; код ЄДРПОУ: 37139847) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 32; код ЄДРПОУ: 44049155) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

10.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" заборгованість у загальному розмірі 250 000 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3 750,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару в погоджений сторонами строк та не повернення попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1649/24. Вирішено розгляд справи №922/1649/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановити строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України) та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України).

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідач станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував.

Відтак, 13.05.2024 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 32) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/1649/24 від 13.05.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

22.05.2024 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/1649/24 від 13.05.2024 було повторно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС", а саме: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 32, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Разом з цим, з метою належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, секретарем судового засідання 01.07.2024 було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, зазначений позивачем в позовній заяві як засіб зв`язку із відповідачем. Однак, вказану телефонограму відповідачу передано не було, оскільки зазначений в позовній заяві номер не існує.

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.

В свою чергу відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 01.07.2024 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як стверджує позивач, його представниця за знайденим і мережі Інтернет оголошенням звернулась до представника відповідача з замовленням товару. На підтвердження зазначеного позивач надає скріншот переписки в месенджері Telegram.

Згідно вказаної переписки між покупцем та продавцем від 21 жовтня (рік не зазначено), предметом поставки є генератор (модель ML70-R3), максимальною потужністю 55 кВт, номінальною потужністю 50 кВт, вартістю 450 000,00 грн.

Як слідує з вказаної переписки, сторонами було погоджено попередню оплату та наступний платіж по факту отримання на складі покупця. В подальшому, продавець надіслав на електронну пошту покупця договір та рахунок на оплату.

Як стверджує позивач, після погодження всіх питань по доставці, замовленні і порядку оплати від представника відповідача було отримано рахунок на оплату №1029 від 21.10.2022 та скан договору поставки №90/10 від 21.10.2022.

В матеріалах справи наявний договір поставки №90/10 від 21.10.2022, сканкопію якого на адресу позивача було надіслано продавцем.

Згідно вказаної сканкопії договору поставки №90/10 від 21.10.2022 (надалі - Договір), цей Договір підписано від імені постачальника - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" Парфеновим С.Ю. та засвідчено печаткою підприємства.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору, (далі - товар), а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ") прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку - фактури.

Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.

Вартість товару визначається постачальником в рахунку фактурі та специфікації до даного Договору (п.2.1.Договору).

Витрати на перевезення включені постачальником в ціну товару (п.2.2.Договору).

Згідно п.3.1. Договору поставка партії товару здійснюватися на наступних умовах: товар має бути поставлений постачальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання договору. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад покупця розташований за адресою: м. Київ вул. Січових Стрільців, 60.

Доставка товару здійснюється автотранспортом постачальника на об`єкт визначений в п.3.1.1 даного Договору.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноважному представнику покупця відповідно до накладної. Повноважним представником покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару зі заповненими обов`язковими реквізитами первинного документа (п.3.2.Договору).

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця (п.3.3.Договору).

Отримання товару відбувається тільки за наявності оригіналу довіреності зі заповненими обов`язковими реквізитами первинного документа (п.3.4.Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% від загальної вартості товару, протягом 1 (одного) банківського дня з дати підписання договору (п.4.1.Договору).

Постачальник зобов`язується здійснити реєстрацію податкової накладної в ЕРПН протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту її складання (п.4.2.Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору (п.9.1.Договору).

Факсимільні копії та листи, передані електронною поштою, мають юридичну силу оригіналу, але протягом двадцяти календарних днів підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток, шляхом надсилання даних документів рекомендованими листами за адресою, вказаною в реквізитах договору або шляхом безпосереднього вручення стороні (п.10.1.Договору).

В той же день, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару (Дизельна електростанція "MATARI" 50 кВт (модель ML70-R3 комплект з АВР)) №1029 від 21.10.2022 на суму 450 000,00 грн. шляхом надсилання його сканкопії на електронну адресу позивача.

Вказаний рахунок виписано ОСОБА_1 та засвідчено печаткоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС".

Згідно платіжного доручення №7934 від 21.10.2022 в той же день позивач перерахував на рахунок відповідача 250 000,00 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за дизельну електростанцiю MATARI 50 кВт зг.рах.№1029 вiд 21.10.2022".

25.10.2022 продавець шляхом надсилання повідомлень в месенджері Telegram повідомив покупця про те, що товар буде доставлено на склад після 10 години цього ж дня.

Проте, як стверджує позивач, товар не було поставлено ані цього ж дня, ані в інші дні. Представник відповідача більше не вийшов на зв`язок, що підтверджується повідомленнями у месенджері Telegram. Позивач вже давно втратив інтерес до такої поставки і вимагає термінового повернення грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відтак, правочин - це вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи, і за цією ознакою правочин відрізняють від юридичних вчинків, правові наслідки яких настають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як було встановлено судом, представниця позивача за знайденим і мережі Інтернет оголошенням звернулась до представника відповідача з замовленням товару, а саме: генератора (модель ML70-R3), максимальною потужністю 55 кВт, номінальною потужністю 50 кВт, вартістю 450 000,00 грн. На підтвердження зазначеного позивач надає скріншот переписки в месенджері Telegram.

Однак із наданого позивачем скріншоту переписки в месенджері Telegram неможливо ідентифікувати сторін цієї переписки.

Водночас, як слідує із вказаної переписки, сторонами було погоджено попередню оплату та наступний платіж по факту отримання на складі покупця. В подальшому, продавець надіслав на електронну пошту покупця договір та рахунок на оплату.

Як стверджує позивач, після погодження всіх питань по доставці, замовленні і порядку оплати від представника відповідача було отримано рахунок на оплату №1029 від 21.10.2022 та скан договору поставки №90/10 від 21.10.2022.

З наявних матеріалів справи вбачається, що договір поставки №90/10 від 21.10.2022 підписано від імені постачальника - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" Парфеновим С.Ю. та засвідчено печаткою підприємства, а його сканкопію (без накладення кваліфікованого електронного підпису) надіслано позивачу засобами електронного зв`язку.

Покупцем Договір не підписано.

Згідно п.10.1. Договору факсимільні копії та листи, передані електронною поштою, мають юридичну силу оригіналу, але протягом двадцяти календарних днів підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток, шляхом надсилання даних документів рекомендованими листами за адресою, вказаною в реквізитах договору або шляхом безпосереднього вручення стороні.

Доказів виконання сторонами п.10.1. Договору матеріали справи не містять.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази належного укладання сторонами договору поставки №90/10 від 21.10.2022.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату №1029 від 21.10.2022, виставлений відповідачем позивачу на оплату товару, а саме: дизельної електростанції "MATARI" потужністю 50 кВт (модель ML70-R3 комплект з АВР) на суму 450 000,00 грн., із зазначенням платіжних реквізитівТовариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС".

Вказаний рахунок виписано ОСОБА_1 , засвідчено печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" та виставлено його позивачу шляхом надсилання його сканкопії засобами електронного зв`язку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Згідно платіжного доручення №7934 від 21.10.2022 в той же день позивач перерахував на рахунок відповідача 250 000,00 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за дизельну електростанцiю MATARI 50 кВт зг.рах.№1029 вiд 21.10.2022".

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч.2 ст.641 ЦК України).

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ч.2 ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 7 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

З огляду на вище встановлені обставини в їх сукупності та вимоги чинного законодавства, за висновком суду між сторонами було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату товару №1029 від 21.10.2022 позивачу та часткової оплати останнім відповідного рахунку (надалі - Договір поставки).

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положення ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач свої зобов`язання за Договором поставки виконав належним чином здійснивши часткову попередню оплату товару у розмірі 250 000,00 грн., однак відповідач товар позивачу не поставив, суму попередньої оплати позивачу не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись з цим позовом до суду, предметом позову позивач визначив суму попередньої оплати у розмірі 250 000,00 грн., яку було перераховано позивачем на рахунок відповідача на виконання умов договору поставки та на яку відповідач товар так і не поставив і грошові кошти у розмірі попередньої оплати позивачу не повернув.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17) (п. 68 постанови).

Відповідно до положення ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Судом встановлено, що станом на день прийняття цього рішення відповідач не поставив оплачений позивачем товар за Договором поставки, та грошові кошти у розмірі попередньої оплати у сумі 250 000,00 грн. позивачу не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З наявних в матеріалах справи скріншотів переписки, 25.10.2022 продавець шляхом надсилання повідомлень в месенджері Telegram повідомив покупця про те, що товар буде доставлено на склад після 10 години цього ж дня.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо) (частина друга, четверта статті 267 ГК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та четверта статті 251 ЦК України).

Як стверджує позивач, він вже давно втратив інтерес до такої поставки і вимагає термінового повернення грошових коштів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач встановлені обставини справи не спростував, беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" заборгованості за договором поставки у розмірі попередньої оплати в сумі 250 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 3 000,00 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив суд вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката та надав орієнтовний розрахунок, який, як зазначив позивач, буде уточнено.

17.06.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№15573 від 17.06.2024) про долучення доказів про сплату витрат на правничу допомогу.

Однак, станом на день прийняття цього рішення позивачем не надано суду уточнений розрахунок витрат на правничу допомогу, про що останнім було зазначено в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне надати сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання цього рішення (враховуючи розгляд цієї справи у спрощеному провадженні) для надання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотань тощо (за необхідності).

У разі ненадання сторонами вищезазначених документів у строк встановлений судом, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом буде вирішено за наявними матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Вестлей Агро Груп ЛЛС" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 32; код ЄДРПОУ: 44049155) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ФРЕШ" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1; код ЄДРПОУ: 37139847) заборгованість в сумі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а також суму судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "01" липня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко