Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/1575/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1575/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "Харків-Авто", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний експертно-технічний центр", м. Харків про стягнення 93129,25 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харків-Авто" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний експертно-технічний центр" про стягнення 93129,25 грн заборгованості за Договором про надання послуг №329/21 від 26.10.2021. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

На підставі ухвали від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1575/24 без повідомлення учасників справи. ЗОБОВ`ЯЗАНО ВІДПОВІДАЧА ЗАРЕЄСТРУВАТИСЬ В ЕЛЕКТРОННОМУ КАБІНЕТІ В ЄДИНІЙ СУДОВІЙ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ. (ч. 6 ст. 6 ГПК України). Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Запропоновано надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву. Відповідачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено відповідача, що у разі неподання ним обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у десять днів з дня отримання відзиву на позов. Запропоновано надати до суду докази направлення на адресу відповідача. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у десять днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано надати до суду докази направлення на адресу позивача.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції (ухвала суду про відкриття провадження у справі) за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61057, місто Харків, вулиця Сумська, будинок, 6, квартира, 4.

Копія ухвали суду від 06.05.2024 про відкриття провадження по справі була повернута до суду з довідкою (відміткою) Укрпошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення (зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №205/1129/19).

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Необхідно зазначити, що існує правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд даної справи в господарському суді.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Приватним акціонерним товариством "Харків-Авто" (далі по тексту - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східний експертно-технічний центр" (далі по тексту - Виконавець, Відповідач) 26 жовтня 2021 року було укладено договір № 329-21 про надання послуг (далі по тексту - Договір), у відповідності , до умов якого Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати 1 Замовнику послуги за переліком, а саме:

1.Відновлення журналу нагляду (паспортів) на підйомник автомобільний в кількості 13 од;

2.Проведення частково технічного огляду ресивера (повітронакопичувача) РГ495.600.01 зав № 393;

3.Проведення експертного обстеження (технічного діагностування), позачергового технічного огляду обладнання, що працює під тиском в кількості 3 од.;

4.Проведення технічного огляду ліфта пасажирського в/п 320 кг зав. № 15547;

5.Організація робіт з проведення експертизи стану безпеки промислового виробництва при виконанні робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації обладнання підвищеної небезпеки та/або експлуатації обладнання підвищеної небезпеки відповідно до "Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки", затверджене постановою Кабінету міністрів України від 26.10.11р. №1107 (зі змінами та доповненнями (обладнання, що працює під тиском; ванжопідіймальні крани та машини; устаткування напругою понад 1000В; ліфта.

Загальна вартість послуг складає 93129,25 грн., в т.ч. ПДВ.

Замовником 01 грудня 2021 року на підставі виставленого Виконавцем рахунку № 329 від 16.11.2021 було здійснено попередню оплату в розмірі 100% вартості послуг.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що він діє до 31 грудня 2021 року.

За твердженнями позивача, у зв`язку з припиненням дії договору грошові суми втрачають ознаки авансу та стають грошовими коштами, набутими Виконавцем без достатньої правової підстави. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майна або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зв`язку з закінченням строку дії Договору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію вих. № 17-119 від 21.03.2024 з вимогою повернути суму сплаченої попередньої оплати в розмірі 93129,25 грн. не пізніше семи днів від дати направлення претензії. Однак, Відповідач не отримав адресовану йому кореспонденцію, в результаті чого поштове відправлення було повернуте Укрпоштою нашому підприємству за закінченням встановленого терміну зберігання. Відповідно, вимога про повернення грошових коштів не була виконана Відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, із припиненням дії договору грошова сума, перерахована стороною за таким договором в якості авансу, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17, відповідно до якої суд зробив правовий висновок, що ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.02.2019 по справі № 910/21154/17, господарський суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати повернення сплачених на користь відповідача грошових коштів через припинення між сторонами договірних відносин, оскільки підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відтак, у відповідача відсутні правові підстави утримувати 93129,25 грн, що були йому сплачені як аванс, і ці кошти мають бути стягнуті на користь позивача.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не повернув 93129,25 грн, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, тому є такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, тому судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 29, 42, 46, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 130, 236-238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СХІДНИЙ ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР" (місцезнаходження: вул. Сумська, буд. 6, кв. 4, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43492521) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВ-АВТО" (вул. Надії, буд. 15, смт Пісочин, Харківський район, Харківська область, 62416, код ЄДРПОУ 03120457, п/р НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк") грошові кошти в розмірі 93129,25 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" липня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко