Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/1445/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1445/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № № 922/1445/24

за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 93, код ЄДРПОУ 43456290)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг бюро» (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 9-А, офіс 12, код ЄДРПОУ 40681332)

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 106000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСББ "Німецький проект" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 1445/24 від 25.04.2024) до відповідача - ТОВ «Клінінг бюро», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 106000,00 грн, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що ОСББ "Німецький проект" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.01.2020. У подальшому керівники ОСББ кілька разів змінювалися, зокрема 06.04.2022 змінився керівник з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , 22.02.2023 - з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , 04.05.2023 - з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Після останньої зміни керівника під час здійснення перевірки розрахунків з контрагентами було виявлено, що в період з 01.04.2022 по 11.12.2022 з рахунку позивача на рахунки відповідача були безпідставно перераховані грошові кошти у загальному розмірі 106000,00 грн. Грошові кошти перераховані від імені та з рахунку ОСББ «Німецький проект» колишнім головою правління ОСББ "Німецький проект" (позивача) ОСОБА_2 на рахунки ТОВ «Клінінг бюро» (відповідача), співвласником якого є також ОСОБА_2 . Проте відповідач не поставляв будь-які товари позивачу, не надавав будь-яких послуг, жодного договору, первинної бухгалтерської документації, актів виконаних робіт, рахунків-фактури тощо стосовно перерахованих коштів у позивача не має, а отже відповідач безпідставно набув вказані грошові кошти, тому вони підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 у справі № 922/1445/24 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.

Також зазначеною ухвалою повідомлено відповідачу - ТОВ «Клінінг бюро» про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС та відповідачу, а також засновникам відповідача - в паперовому вигляді листами з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на їх адреси (які зазначені позивачем у позовній заяві та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Від учасників справи після відкриття провадження у даній справі будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань на адресу суду станом на день прийняття судом цього рішення не надходило.

Позивач - ОСББ "Німецький проект" копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримав 01.05.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК), що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач - ТОВ «Клінінг бюро», в порушення вимог ч. 6 ст. 6, ч. 7 ст. 42 ГПК України не зареєстрував особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, своїм правом на захист не скористався, ні в установлений судом строк, ні станом на день прийняття судом даного рішення не подав відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 30.04.2024 про відкриття провадження у справі № 922/1445/24, що була направлена на юридичну адресу відповідача - ТОВ «Клінінг бюро» (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 9-А, офіс 12, код ЄДРПОУ 40681332), не вручена адресату та повернулася за зворотною адресою до суду 20.05.2024 з довідкою працівника оператора поштового зв`язку про причину повернення поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Копії ухвали суду від 30.04.2024 про відкриття провадження у справі № 922/1445/24, що були направлені за адресами місцезнаходження засновників відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), - також не були вручені адресатам та повернулися за зворотною адресою до суду 20.05.2024 з довідками працівників оператора поштового зв`язку про причину повернення поштових відправлень: «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.

Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання відповідачем та його засновниками кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання відповідачем зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.

Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду від 30.04.2024 про відкриття провадження у справі № 922/1445/24 була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача - ТОВ «Клінінг бюро» про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодного доказу для долучення до матеріалів справи не надав, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено та обґрунтовано свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та докази, надані позивачем до позовної заяви, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Протоколу № 1 від 13.01.2020, відбулися установчі збори ОСББ "Німецький проект", якими, зокрема, створено ОСББ "Німецький проект" та Головою ОСББ обрано ОСОБА_1 .

17.01.2020 ОСББ "Німецький проект" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З моменту створення ОСББ "Німецький проект" останнє стало управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 .

Як зазначає у позові позивач, після створення ОСББ "Німецький проект" неодноразово змінювалися його керівники, зокрема 06.04.2022 змінився керівник з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , 22.02.2023 - з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , 04.05.2023 - з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , який є керівником і дотепер, що підтверджується наявною в справі відповідною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Приступивши до виконання покладених на нього Статутом ОСББ функцій Голови Правління ОСББ, ОСОБА_4 під час здійснення перевірки розрахунків з контрагентами було виявлено, що в період з 01.04.2022 по 11.12.2022, тобто в період, коли Головою Правління Об`єднання був ОСОБА_2 з рахунку Об`єднання на рахунки відповідача - ТОВ «Клінінг бюро», співвласником якого також є ОСОБА_2 , було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 106000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах позову банківською випискою з рахунку позивача - ОСББ "Німецький проект" за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, а саме:

- 28.09.2022 - 22000,00 грн як «Сплата за надання послуг консьєржів за липень 2022р. згiдно договору дог.№02/22 вiд 01.05.2022, без ПДВ»;

- 16.09.2022 - 4000,00 грн як «Сплата за послуги прибирання будинку та території за червень 2022р. згiдно договору №01/22 вiд 01.05.2022року, без ПДВ»;

- 28.07.2022 - 8800,00 грн як «Сплата за послуги прибирання будинку та території за червень 2022р. згiдно договору №01/22 вiд 01.05.2022року, без ПДВ»;

- 20.07.2022 - 5000,00 грн як «Сплата за послуги прибирання будинку та території за червень 2022р. згiдно договору №01/22 вiд 01.05.2022року, без ПДВ»;

- 20.07.2022 - 24000,00 грн як «Сплата за надання послуг консьєржів за травень 2022р. згiдно договору №02/22 вiд 01.05.2022року, без ПДВ»;

- 20.07.2022 - 42200,00 грн як «Сплата за послуги прибирання будинку та території за травень 2022р. згiдно договору №01/22 вiд 01.05.2022року, без ПДВ».

Станом на день прийняття судом даного рішення, в матеріалах справи відсутні, а ТОВ «Клінінг бюро» (відповідачем) не надано суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б спростували отримання ним від ОСББ "Німецький проект" (позивача) грошових коштів у сумі 106000,00 грн, а також не надано укладених між позивачем та відповідачем договорів № 02/22 вiд 01.05.2022 щодо надання послуг консьєржів та № 01/22 вiд 01.05.2022 щодо надання послуг з прибирання будинку та території, та не надано жодних доказів, які б свідчили про укладення вказаних договорів у будь-якій формі, в тому числі в письмовій чи усній, або в формі телефонних переговорів, шляхом електронного листування тощо. До матеріалів справи сторонами не надано також доказів (первинної бухгалтерської документації, актів виконаних робіт, рахунків-фактури тощо) на підтвердження надання відповідачем послуг консьєржів та послуг з прибирання будинку та території, або здійснення будь-яких інших робіт на замовлення позивача чи на підтвердження поставки товарів відповідачем на користь позивача.

В матеріалах справи містяться Акти обстежень технічного стану ліфтів, котелен, внутрішньобудинкових електричних мереж, внутрішньобудинкових інженерних електричних мереж, комунікацій житлового будинку, місць загального користування, прилеглої території, електрообладнання ОСББ «Німецький проект», які свідчать про їх занедбаний стан та про те, що роботи по благоустрою будинку не проводились.

16.04.2024 позивач звернувся до Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області засобами поштового зв`язку із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 192, ч. 1 ст. 364-1 ОСОБА_2 , що підтверджується копіями поштового фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення до цінного листа № 610581088679 від 16.04.2024.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з даною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, положеннями чч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Тобто, виходячи зі змісту ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до чч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Як вже було встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутні укладені між позивачем та відповідачем договори № 02/22 вiд 01.05.2022 щодо надання послуг консьєржів та № 01/22 вiд 01.05.2022 щодо надання послуг з прибирання будинку та території, згідно з якими, начебто, були перераховані в період з 01.04.2022 по 11.12.2022 грошові кошти у загальному розмірі 106000,00 грн на рахунки відповідача - ТОВ «Клінінг бюро» з рахунку позивача - ОСББ "Німецький проект".

Також у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про укладення між позивачем та відповідачем вказаних договорів у будь-якій формі, в тому числі в письмовій чи усній, або в формі телефонних переговорів, шляхом електронного листування тощо. До матеріалів справи сторонами не надано також доказів (первинної бухгалтерської документації, актів виконаних робіт, рахунків-фактури тощо) на підтвердження надання відповідачем послуг консьєржів та послуг з прибирання будинку та території, або здійснення будь-яких інших робіт на замовлення позивача чи на підтвердження поставки товарів відповідачем на користь позивача.

Станом на день прийняття судом даного рішення, в матеріалах справи відсутні, а ТОВ «Клінінг бюро» (відповідачем) не надано суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про повернення позивачу грошових коштів на суму 106000,00 грн.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання Глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України Глави 83 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень Глави 83 ЦК України.

За змістом глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 743/2174/19, від 13.10.2020 у справі № 917/32/17, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19, від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору чи іншого правочину в будь-якій формі, в тому числі в письмовій або усній формі, у формі телефонних переговорів, шляхом електронного листування тощо, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 106000,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, є належним способом захисту, здатним забезпечити реальне поновлення прав позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що станом на день прийняття судом даного рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про повернення ним грошових коштів на суму 106000,00 грн позивачу, з огляду на відсутність правових підстав для набуття відповідачем від позивача грошових коштів у зазначеній сумі, суд дійшов висновку, що вказані грошові кошти підлягають поверненню позивачу в повному обсязі на підставі ст. 1212 ЦК України, як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 106000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підтверджені матеріалами справи, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено 1 вимогу майнового характеру (про стягнення 106000,00 грн), отже за подання до суду зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме: у розмірі 3028,00 грн. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінг бюро» (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 9-А, офіс 12, код ЄДРПОУ 40681332) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 93, код ЄДРПОУ 43456290) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 106000,00 грн, а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2024.

СуддяН.А. Новікова