Постанова

від 25.06.2024 по справі 544/625/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/625/22 Номер провадження 22-ц/814/2308/24Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року м. Полтава

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника Кабінету Міністрів України - Чемериса В.М.,

представник Офісу Генерального прокурора - Кравчук О.А.,

представника Полтавської обласної прокуратури - Іценко М.В.,

представника відповідача (Пирятинської міської ради) - Соловйова Р.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора В. Літвінової на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2024 року

у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Оксана Олександрівна, про повернення земельної ділянки

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В червні 2022 року заступник Генерального прокурора М. Якубовський звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (наразі - Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський», відповідно до якого прохав:

- визнати недійсним рішення 17 сесії 6 скликання Харківецької сільської ради від 12.11.2012 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» у частині надання такого дозволу ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним рішення 22 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради від 12.10.2017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 у власність ОСОБА_1 »;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2018 № 40055210, здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 та припинити право власності ОСОБА_1 на неї;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 від 15.03.2018 № 256, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Удача»;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Лубенського районного територіального округу Полтавської області Запорожець О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.03.2018 № 40178073, здійсненої на його підставі реєстрації права оренди земельної ділянки за ПП «Удача» та припинити право оренди Приватного підприємства «Удача» на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040;

- зобов`язати Приватне підприємство «Удача» повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов прокурором обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка має особливий правовий статус, а саме відноситься до категорії земель природно-заповідного фонду. Проте, Харківецькою сільською радою Пирятинського району попри вимоги природоохоронного законодавства та з перевищенням повноважень оскаржуваними рішеннями було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано їй вказану земельну ділянку у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Після реєстрації у 2018 році за собою права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 передала її в оренду ПП «Удача» за договором від 15.03.2018 № 256.

Прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка розташована у межах масиву територій НПП «Пирятинський» відповідно до проекту створення національного парку, до якого увійшло 12 028,42 га земель державної власності, з яких 5 555,14 га передано в постійне користування. У тому числі до території парку увійшло 880 га земель Харківецької сільської ради Пирятинського району (боліт - 443,9 га, луків - 416,1 га, лісових площ - 20,0 га).

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 у межах НПП «Пирятинський» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, відтак, земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність.

Оскільки органами, уповноваженими у спірних правовідносинах органами не вчинено впродовж розумного строку дій, направлених на повернення земельної ділянки у власність держави та в користування парку, прокурор у передбаченому Законом України «Про прокуратуру» звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позову заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» до Харківецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, Пирятинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Удача», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець Оксана Олександрівна, про повернення земельної ділянки.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала

В апеляційній скарзі заступник Генерального прокурора В. Літвінова прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, cудові витрати стягнути з відповідачів на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, p/p UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ).

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, надав невірну оцінку зібраним у справі доказам, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначено, що місцевий суд безпідставно констатував відсутність в матеріалах справи проєкту створення НПП «Пирятинський», необґрунтовано вважаючи, що він має становити цілісний документ згідно з правилами діловодства (яких саме не зазначено). Натомість, прокурором до позову долучено проєкт створення НПП «Пирятинський», складові документи якого повністю відображають проходження процедури створення об`єкту природно-заповідного фону, визначеної Законом України «Про природно-заповідний фонд», і кінцевим етапом є прийняття Президентом України Указу № 1046/2009 від 11.12.2009, що свідчить як про створення НПП «Пирятинський» так і про розроблення проєкту створення НПП «Пирятинський». Суд не врахував, що розробка проєкту створення природно-заповідного фонду завжди передує самому створенню такого об`єкта.

Щодо накладення меж спірної земельної ділянки на територію НПП «Пирятинський», прокурором зазначено, що місцевий суд не надав належної оцінки картографічній схемі території Парку під назвою «Проект «НПП «Пирятинський», на якому умовно позначені землі, що запроектовані до складу Парку, у тому числі із зазначенням земель, які підлягають вилученню. Відхиляючи подану прокурором картографічну схему територій Парку - карту з назвою «Проект «НПП «Пирятинський», на якій наявна відмітка про погодження і Харківецьким сільським головою, суд послався лише на відсутність у найменуванні карти слова «створення», що свідчить про формальний підхід суду до оцінки поданих прокурором доказів, який не відповідає засадам здійснення цивільного судочинства і не спрямований на досягнення його завдань.

Прокурором також зазначено, що проєкт «НПП «Пирятинський» є належним доказом у справі, розроблений науковими співробітниками кафедр зоології та ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка і Канівського природного заповідника, до видів діяльності яких, згідно з установчими документами, належать наукові дослідження та/або розробки, що повністю узгоджується зі змістом статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Безпідставно суд не прийняв до уваги і відповіді Інституту географії НАН України від 15.11.2021 № 01-03/263, від 03.06.2022 № 01-03/33 та висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.11.2022 № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, надавши перевагу повідомленню Полтавського відділення при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи, при тому, що це повідомлення не є висновком експерта. Будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться в іншому місці і не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки суду відповідачами не було не надано.

Стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проєктами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. В рішенні суд зазначив, що на день постановлення Указу Президента України № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» (11.12.2009) стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не містила норми щодо визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду відповідно до проєктів створення. Проте, ці доводи жодним чином не спростовують правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті були внесені 16.02.2010, тобто вказана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (12.10.2012), на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу (12.11.2012) і на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у її власність (12.10.2017).

Також, прокурором зазначено, що суд першої, стверджуючи про те, що прокурором не надано жодних доказів зміни цільового призначення земельної ділянки і що оскаржувані рішення сільської ради є законними, не врахував, що територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановлення Указу Президента України № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки закону з 11.12.2009 набула статусу земель природно-заповідного фонду, тому, незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду внатурі під час відведення ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки для ведення сільського господарського фактично було змінено цільове призначення земельної ділянки з порушенням вимог законодавства. Орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність, мав враховувати зазначену обставину та пересвідчитися в тому, що відповідна земля не є територією НПП «Пирятинський».

Прокурором також зазначено на хибність висновків суду першої інстанції щодо непропорційного втручання у право особи на мирне володіння майном, враховуючи спеціальний режим спірної земельної ділянки, яка не може перебувати ані в приватній власності, ані в оренді, та стверджував про відсутність непропорційного втручання у дане право з боку держави, оскільки питання захисту навколишнього природного середовища і забезпечення населенню доступу до об`єкта природно-заповідного фонду превалюють над індивідуальними правами окремих осіб.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП «Удача», адвокат Ступнік С.В., прохав

апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Вказував, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що надані прокурором документи, особливо графічні матеріали дрібного масштабу, фактично не є системними складовими «проєктів» та не дають реальної можливості поза розумним сумнівом візуально визначити межі природно-заповідного фонду та факт накладення на них меж спірної земельної ділянки. Співпадіння точки суду із спірного питання висновкам, наведеним у повідомленні експерта про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи жодним чином не є дефектом судового рішення.

Вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про законність оскаржуваних рішень Харківецької сільської ради та що станом на час виникнення орендних правовідносин не існувало жодних законодавчих та технічних перешкод для укладення договору оренди спірної земельної ділянки, тому ПП «Удача» є добросовісним набувачем відповідного речового права (права оренди спірної земельної ділянки).

Також, у відзиві зазначено, що обраний прокурором спосіб захисту (скасування рішень органу місцевого самоврядування) є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо клопотання представника ПП «Удача», адвоката Ступнік С.В., про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У судове засідання представник ПП «Удача», адвокат Ступнік С.В., надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю у судовому засіданні в іншій справі.

Колегія суддів апеляційного суду не вбачає повідомлені адвокатом обставини (надання преваги прийняттю участі в іншій справі) поважними причинами неявки у судове засідання, враховуючи межі апеляційного перегляду справи та надання адвокатом відзиву на апеляційну. Враховуючи те, що ПП «Удача» скористалось своїм правом викласти свої аргументи у відзиві на апеляційну скаргу, тому відсутні підстави вважати неможливим розгляд справи у даному судовому засіданні.

Щодо встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що 01.12.2008 року Президентом України постановлено Указ № 1129/2008 Про розширення мережі та території національного природного парку та інших природно-заповідних об`єктів.

На виконання даного Указу Пирятинська РДА Полтавської області просила Держуправління навколишнього природного середовища підняти клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про надання дозволу на проведення робіт щодо попереднього погодження місця розташування НПП «Пирятинський», про що свідчить лист від 18.02.2009 вих. № 65 (том 1 а.с. 124).

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області листом за вих. № 621/05-01 від 06.03.2009 «Про подання на розгляд клопотання про необхідність створення національного природного парку «Пирятинський» із додатком "Орієнтовна площа під створення НПП «Пирятинський», порушило клопотання перед Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 114-118).

Пирятинська районна рада Полтавської області надіслала до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України клопотання «Про створення НПП «Пирятинський» (лист вих. № 86 від 11.03.2009), де вказала про те, що територія запропонована для створення 11 000 га, повністю знаходиться в адміністративних межах Пирятинського району Полтавської області, користувачі, зокрема і Харківецька сільська рада (том 1 а.с. 120-123).

Рішеннями Березоворудської сільської ради, Березоворудського технікуму Полтавської державної аграрної академії, Великокручанської сільської ради, Грабарівської сільської ради, Давидівської сільської ради, Дейманівської сільської ради, Каплинцівської сільської ради, Олександрівської сільської ради, Сасинівської сільської ради, Пирятинської міської ради, ВАТ «Каплинцівське», ДП «Пирятинське лісове господарство», ДП СГП «Березівське» попередньо погоджено створення НПП «Пирятинський» на території із вказанням площ в т.ч. з вилученням надавши їх у постійне користування (том 1 а.с. 127-128, 130, 150-160).

Рішенням 28 сесії 5 скликання Харківецької сільської ради від 17.03.2009 погоджено створення НПП «Пирятинський» на території сільської ради загальною площею 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт 443,9 га, луки 416,1 га, лісових площ 20,0 га) в тому числі з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (боліт 443,9 га, луків 336,1 га) (том 1 а.с. 149).

Листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.04.2009 «Щодо розгляду клопотання» (том 1 а.с. 119) повідомлено Пирятинську районну раду про розгляд та схвалення клопотання щодо створення НПП «Пирятинський».

Рішенням 27 сесії 5 скликання Пирятинської районної ради Полтавської області від 10.04.2009 «Про попереднє погодження матеріалів вибору земельних ділянок під створення Національного природного парку «Пирятинський» із додатком попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12 474,18 га, в т.ч. з вилученням 7 128,0 га під створення НПП «Пирятинський», та перелік земель, що входять до складу (том 1 а.с. 139-141).

Розпорядженням голови Пирятинської районної державної адміністрації «Про надання згоди на створення на території району Національного природного парку «Пирятинський» від 16.06.2009 № 205 із додатком (том 1 а.с. 146), враховуючи рішення сесії міської і сільських рад та подані документи, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, в тому числі із вилученням у відповідних місцевих радах 5 555,14 га землі та надання її в постійне користування зазначеному парку (том 1 а.с. 142-143).

В подальшому розпорядженням голови Пирятинської районної ради Полтавської області уточнено площу земельних ділянок під створення НПП «Пирятинський» від 17.07.2009 № 53 із додатком (том 1 а.с. 125-126).

Рішенням 22 сесії 5 скликання Полтавської обласної ради від 28.08.2009 «Про оголошення, зміну меж територій та об`єктів природо-заповідного фонду Полтавської області» вирішено «Дати згоду на оголошення національного природного парку "Пирятинський"........ та звернутися до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про необхідність створення .... об`єктів (додаток 4)...." (том 1 а.с. 131-136).

Висновками Пирятинської районної санітарно-епідеміологічної станції вих. № 1530 від 29.09.2009, відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Пирятинської районної державної адміністрації вих. № 165 від 29.09.2009, відділу Держкомзему у Пирятинському районі Полтавської області вих. № 01-01.11/1072 від 04.11.2009 надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 137-138, 144-145).

Своїми листами Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства вих. № 06-02/1172 від 01.10.2009, управління культури Полтавської обласної державної адміністрації вих. № 01-20/3164 від 07.10.2009, відділ з питань туризму і курортів Полтавської обласної державної адміністрації вих. № 01-20/278 від 12.10.2009 дали згоду на створення НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 146-148).

Указом Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 на території Пирятинського району Полтавської області з метою збереження, відтворення й ефективного використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів степової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність, створено Національний природний парк «Пирятинський» (том 1 а.с. 51-52).

Відповідно до наданих охоронних зобов`язань від 23.05.2012 Харківецька сільська рада Пирятинського району в особі сільського голови Журби Юрія Олександровича дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження національного природного парку «Пирятинський» відповідно до Указу Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 у межах Харківецької сільської ради Пирятинського району загальною площею 100 га. Дане охоронне зобов`язання зареєстроване в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 25.04.2012 за № 575 (том 1 а.с. 68).

Крім того, охоронні зобов`язання 24.05.2012 були підписані міським головою Пирятинської міської ради на 800 га та НПП «Пирятинський» на 5 555,14 га (том 1 а.с. 69-70).

14.08.2014 наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 263 затверджено проект організації територій НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, розроблений Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий комплекс «Курс» (відповідно до інформації з Реєстру юридичних осіб, вид діяльності останніх: Дослідження експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук) (том 1 а.с. 204-250, том 2 а.с. 1-75). Вказаний проект містить зміст, що складається із 7 розділів. Підпункт 1.1 розділу 1 інформує про місцезнаходження, склад земель, межі та загальну площу НПП в цифрах. Розділ 7 містить додатки, один з яких під № 4 Карти і Картосхеми (том 2 а.с. 3) пустий аркуш.

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції станом на 11.12.2009) (далі - Закон № 2456-XII) порядок створення і оголошення територій та об`єктів природно- заповідного фонду регулювався Розділом VІІ цього Закону.

Стаття 51 Закону № 2456-XII закріплювала, що підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд. Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал. До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. ч. 1-4, 6, 7 ст. 52 Закону № 2456-XII клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк: щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища; щодо територій та об`єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях. У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природнього середовища та його органами на місцях проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам`яток природи, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 5 ст. 53 Закону № 2456-XII рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України. Заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об`єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 45, 79, 183, 184 Земельного Кодексу України (в редакції чинній станом на 11.12.2009), статтею 45 було визначено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Стаття 79 ЗК України закріплювала, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Стаття 183 ЗК України передбачала, що основними завданнями землеустрою є: а) реалізація політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем; б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель; в) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Стаття 184 ЗК України закріплювала, що землеустрій передбачає: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно територіальних утворень; г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення внатурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Місцевим судом також установлено, що у 2021 році ДП «Центр Державного земельного кадастру» було опрацьовано (тобто оцифровано, векторізовано та прив`язано до державної геодезичної мережі) географічні дані надані в електронному виді Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Також, Центром ДЗК забезпечено оновлення даних в інформаційно-довідковому шарі «Природно-заповідний фонд» Публічної кадастрової карти України.

Проект створення об`єкту природно-заповідного фонду, який визначає межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду та охоронні зони, що необхідні для їхньої охорони, зберігається у Мінприроди та обласних департаментах (управліннях) екології та природних ресурсів. Такий проект визначає територію природно-заповідного фонду чи місце розташування об`єкту природно-заповідного фонду і є підставою включення у кадастрову карту інформації про існуючі обмеження та обтяження.

Також, місцевим судом установлено, що 12.10.2012 від ОСОБА_1 до сесії Харківецької сільської ради надійшла заява про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га із земель запасу Харківецької сільської ради (том 1 а.с. 166).

Рішенням 17 сесії 6 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 12.11.2012, «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок громадянам» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на площу 0,9 га Харківецької сільської ради (том. 1 а.с. 168-169).

11.10.2017 від ОСОБА_1 надійшла до сесії Харківецької сільської ради заява про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться у с. Харківці у адміністративних межах Харківецької сільської ради ( том 1 а.с. 170).

Рішенням 22 сесії 7 скликання Харківецької сільської ради Пирятинського району від 12.10.2017, на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.10.2017, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано їй у власність ділянку площею 1 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0040 для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 171).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О.О. 05.03.2018 № 25186459 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40055210 від 12.03.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 173-175).

Також, місцевим судом установлено, що 15 березня 2018 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Удача» було укладено договір оренди № 256 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - Договір оренди), загальною площею 1 га, кадастровий номер 5323886201:01:005:0040 на 10 років (том 1 а.с. 179-180). Строк дії договору оренди встановлено до 15.03.2028 року. Як було повідомлено представником у судовому засіданні, орендар вчасно сплачує земельний податок.

Окрім того, наразі спірна земельна ділянка відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/5201/22-К) (том 2 а.с. 161-163) перебуває під обтяженням (арештом) за клопотанням Офісу Генерального прокурора у зв`язку з порушенням кримінального провадження за фактом невиконання чи неналежного виконання своїх обов`язків службовими особами КМУ, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та фактом незаконного заволодіння протягом 2019-2021 років частиною об`єкта природно-заповідного фонду України, шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, за ч. 2 ст. 367, ч. 4 ст. 190 КК України. Викладене можна побачити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 49-51) та Витязі з ЄРДР від 29.07.2021 (том 1 а.с. 176-178, том 2 а.с. 94-95, 154-155).

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, місцевий суд дійшов висновку, що закон про природно-заповідний фонд передбачав певний послідовний порядок створення об`єкту природно-заповідного фонду, а саме: підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду; попередній розгляд та погодження клопотань; забезпечення розробки спеціалізованими проектними та науковими установами проекту створення об`єкта природно-заповідного фонду; державна екологічна експертиза; передача матеріалів до органів, уповноважених приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду; створення об`єкта природно-заповідного фонду шляхом прийняття рішення про його організацію чи рішення про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; відведення земельної ділянки об`єкту природно-заповідного фонду; за необхідності оформлення охоронного зобов`язання. Таким чином, розробка проекту створення об`єкта природно-заповідного фонду відповідно, зокрема, до процедури, встановленої вищевказаними нормами, мала передувати самому створенню такого об`єкту. Прокурор у своїй позовній заяві вказує про те, що Проект організації територій НПП «Пирятинський» з картами і картосхемами в додатку, являє собою офіційний документ, яким має керуватися суд при дослідженні спірного питання (віднесення спірної земельної до території НПП «Пирятинський»), проте, місцевий суд не погодився з цими доводами прокурора, оскільки Проект організації територій НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, розроблений приватним акціонерним товариством «науково-виробничий комплекс «Курс» та затверджений 14.08.2014 наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 263 відображає лише внутрішню організаційну структуру НПП «Пирятинський» і не встановлює зовнішніх меж парку. По друге, єдиним можливим документом, який би, в силу приписів ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» міг би слугувати підставою для встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду є проект створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Стороною позивача надано до суду систематизований пакет документів (листів, заяв, схем та інші процесуальні документи), які, як вказує позивач, і є в сукупності проектом створення та стали підставою видання Указу Президента про створення НПП «Пирятинський». На думку сторони позивача вказаний Проект має визначати межі НПП «Пирятинський» за відсутності встановлення їх в натурі з посиланням на ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд». Проте, станом дату підписання Указу Президента про створення НПП «Пирятинський» стаття 7 вказаного закону взагалі не містила частини 4 з відповідним змістом: «Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду». Статтю 7 лише згодом доповнено новою частиною згідно із Законом № 1826-УІ (1826-17) від 21.01.2010). За таких умов, визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду мало відбуватись (з врахуванням положення щодо зворотної дії Закону в часі) за вищезгаданими чинними раніше нормами Закону та Земельного Кодексу України - з проведенням робіт із землеустрою, тощо. Всупереч згаданим вище приписам, закріпленим у ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд», документ «Проект створення» не містить розробленого спеціалізованими проектними та науковими установами проекту створення НПП «Пирятинський». У розробці проекту мають приймати участь одночасно/послідовно - 1) спеціалізовані проектні установи; 2) наукові установи. Наявний у матеріалах справи «Проект...» не був розроблений спеціалізованими проектними установами, а лише містить певну наукову складову, яка відображає обґрунтування та погодження створення НПП та його внутрішню структуру діяльності. Наданий на дослідження Проект організації територій НПП «Пирятинський» та інші документи, що стали підставою його створення, не є розробленим в установленому законодавством порядку Проектом створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду Національного природного парку «Пирятинський».

Місцевий суд констатував, що ні позивач, ні жодна з осіб, в інтересах яких подано позов, не надали, в тому числі на вимогу суду, у встановленому порядку оригіналу чи належно завіреної копії такого Проекту, як цілісного документу, який би, зокрема, відповідав вимогам діловодства. Наданий позивачем перелік (набір) погоджувальних та інших документів (один з яких має заголовком «Проект НПП «Пирятинський» (без слова «створення»), які, на думку позивача і являють собою Проект створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду Національного природного парку «Пирятинський», не може вважатися належною підставою для визначення меж природно-заповідного фонду та не дає суду мотивів для висновку щодо їх порушення у спірних правовідносинах.

Законність передачі Харківецькою сільською радою спірної земельної ділянки у власність відповідачці ОСОБА_1 місцевий суд обґрунтовував тим, що станом на дату ухвалення рішення щодо надання у власність та реєстрації за ОСОБА_1 земельної ділянки на Публічній кадастровій карті України відомості про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі національного природного парку «Пирятинський», були відсутні. Вказане підтверджується як представником НПП «Пирятинський», так і листом НПП «Пирятинський» від 27.05.2022 № 136. Так, в рамках заходів з адміністрування Державного земельного кадастру з 2021 року були вжиті заходи з публікації як окремого шару на Публічній кадастровій карті відомостей про об`єкти природно-заповідного фонду України, у тому числі НПП «Пирятинський». Шар «Природно-заповідний фонд» - це шар, що містить дані про межі та об`єкти природно-заповідного фонду. Шар створено в рамках інформаційної взаємодії з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Шар не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформативний характер. Харківецька сільська рада Пирятинського району Полтавської області при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у 2017 році діяла відповідно до норм земельного та іншого законодавства, в межах наданих повноважень. Спірна земельна ділянка перебувала і наразі перебуває у межах населеного пункту, що, в свою чергу, також підтверджує повноваження Харківецької сільської ради щодо передачі її у власність ОСОБА_1 , а тому і виділення земельної ділянки чи зміни її цільового призначення у сільської ради, не було підстав погоджувати з відповідними органами.

Щодо перебування спірної земельної в оренді ПП «Удача» місцевим судом зазначено, що станом на час укладення договору оренди не існувало жодних ні законодавчих, ні технічних перешкод для укладення останнього. Повноваження власника підтверджувалися внесеними даними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутність арештів та обтяжень, про що у своїх письмових поясненнях також вказував приватний нотаріус (як реєстратор), який діяв в повній відповідності до приписів законодавства. Даний об`єкт дозволяв проведення з ним цивільного обороту. На час укладення договору оренди земельної ділянки власник у повній мірі мав право розпоряджатися своїм майном, шляхом його передачі в оренду, а ПП «Удача» в рамках своєї господарської діяльності мав право на оренду спірної земельної ділянки та став добросовісним набувачем відповідного речового права оренди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ст. 263 ЦПК України)

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає, що обґрунтовується наступним.

Щодо Проекту створення НПП «Пирятинський»

НПП «Пирятинський» - це об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, створений на території Пирятинського району Полтавської області, метою створення кого є збереження, відтворення й ефективне використання цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів лісостепової зони, що мають особливу природоохоронну, рекреаційну, наукову, культурно-освітню й естетичну цінність.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульовані спеціальним Законом України «Про природно-заповідний фонд».

Вказаний закон відносить національні природні парки до природно-заповідного фонду України. (ст. 3 Закону)

Території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу. (ст. 4 Закону)

Порядок створення й оголошення території національним природним парком (НПП) врегульовано статтями 51-53 розділу VІІ Закону, які передбачають певні етапи, серед яких, погодження клопотань щодо створення НПП, розробка спеціалізованими проектними та науковими установами проекту створення НПП, який у подальшому передається уповноваженому приймати рішення про створення НПП, яким є Президент України.

Кінцевим етапом створення НПП «Пирятинський» було прийняття Президентом України Указу № 1046/2009 від 11.12.2009 (а.с. 51-52 т. 1).

Тобто, розробка проєкту створення об`єкта природно-заповідного фонду завжди передує створенню такого об`єкта. Прийняття відповідного рішення про створення засвідчує, що проєкт створення був розроблений. Такий висновок зроблено також в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 910/3724/14.

Місцевий суд вірно дослідив історію створення НПП «Пирятинський» за певними послідовними етапами, вірно констатував, що розробка проекту створення об`єкта природно-заповідного фонду має передувати самому створенню такого об`єкту, однак дійшов безпідставного висновку, що прокурором у справі подано набір паперових погоджень та інших документів, не оформлених як цілісний документ згідно з правилами діловодства, що свідчить про нерозроблення проекту створення НПП «Пирятинський» в установленому законодавством порядку і відсутність у нього статусу офіційного. Такі висновки суду не узгоджуються з нормами законодавства.

Спеціальний Закону не надає визначення поняттю «проєкт створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду» і не встановлює жодних правил діловодства для розробки такого проекту, як цілісного єдиного документу.

Вперше на державному рівні уніфіковано підхід до розроблення та затвердження проєктів створення природних територій і об`єктів природно-заповідного фонду України у 2018 році прийняттям Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, які затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2018 № 306. До 2018 року будь-яких вимог до форми та змісту проєкту створення/оголошення об`єкта природно-заповідного фонду не передбачалось.

Враховуючи передбачену статтями 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» процедуру створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, можна зробити висновок, що проєкт створення - це сукупність документів (погоджувальних, проектних і проектно-планувальних), складення яких передувало прийняттю уповноваженим суб`єктом рішення про створення й оголошення відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором до позову долучено отримані від центрального органу, що забезпечує формування державної політики у сфері організації охорони та використання природно-заповідного фонду - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також від НПП «Пирятинський», наступні документи проєкту створення НПП «Пирятинський»:

- наукове обґрунтування створення Парку, розроблене доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидатом біологічних Подобайлом А.В. й асистентом цієї кафедри кандидатом біологічних наук Горобчишиним В.А. (документ, який формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду відповідно до Закону) (а.с. 114-118 т. 1);

- картографічний матеріал з назвою «Проект НПП «Пирятинський» із відмітками про його погодження, у тому числі і Харківецьким сільським головою, підпис якого міститься за 11 номером у переліку погоджень (документ, який формується на першому створення/оголошення території природно-заповідного фонду) (а.с. 71-49, 161 т. 1);

- клопотання про створення НПП «Пирятинський» від 11.03.2009, адресоване Пирятинською районною радою Полтавської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (документ, який формується на першому етапі створення/оголошення території природно-заповідного фонду) (а.с. 120 т. 1);

- лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.04.2009 до Пирятинської районної ради Полтавської області про розгляд і схвалення клопотання (документ, який формується на другому етапі створення території природно-заповідного фонду) (а.с. 119 т. 1);

- рішення і листи власників та землекористувачів про погодження створення НПП «Пирятинський», зокрема рішення Харківецької сільської ради від 17.03.2009 (а.с. 149 т. 1), згідно з яким під створення НПП «Пирятинський» виділено 880 га за рахунок земель сільської ради (боліт - 443,9 га, луки - 416,1 га, лісові площі - 20,0 га), в тому чисті з вилученням 780 га та надання їх у постійне користування НПП «Пирятинський» (низка документів, які формуються на другому етапі створення території природно-заповідного фонду);

- проєкт створення НПП «Пирятинський», розроблений старшим науковим співробітником Канівського природного заповідника, кандидатом біологічних наук Шевчиком В.Л. , доцентом кафедри зоології біологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидатом біологічних наук Подобайлом А.В. і провідним інженером кафедри ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка Сенчилом О.А. , який включає: вступ, опис місцезнаходження Парку, дані про фізико-географічні умови та природні ресурси; відомості про тваринний рослинний світ; соціально-економічну характеристику; оцінку історико-культурно спадщини; опис екскурсійних маршрутів; функціональне зонування; відомості про соціально-економічні та екологічні наслідки створення Парку (документ, який формується на третьому етапі створення території природно-заповідного фонду) (а.с. 90-113 т. 1);

- Указ Президента України від 11.12.2009 № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» на території Пирятинського району Полтавської області на землях площею 12 028,42 га, з них 5 555,14 га з вилученням (документ, який приймається на четвертому (завершальному) етапі створення території природно-заповідного фонду) (а.с. 51 т. 1).

Місцевий суд не надав належної оцінки вказаним документам та дійшов необґрунтованого висновку, що наданий стороною позивача перелік (набір) погоджувальних та інших документів (один з яких має заголовком «Проект НПП «Пирятинський» (без слова «створення»), не може вважатися належною підставою для визначення меж природно-заповідного фонду та не дає суду мотивів для висновку щодо їх порушення у спірних правовідносинах, та що наявний у матеріалах справи «Проект...» не був розроблений спеціалізованими проектними установами, а лише містить певну наукову складову, яка відображає обґрунтування та погодження створення НПП та його внутрішню структуру діяльності.

Такий підхід місцевого суду щодо оцінки доказів у справі є формальним, не відповідає засадам цивільного судочинства і не спрямований на досягнення його завдань.

Відхиляючи доказове значення картографічної схеми територій НПП «Пирятинський» - карти з назвою «Проект «НПП «Пирятинський», на якій наявна відмітка про погодження, серед інших, головою Харківецької сільської ради, з підстави відсутності у назві слова «створення», місцевий суд не звернув уваги на зміст цього документу, який містить умовні позначення території Парку, у тому числі червоним кольором позначені землі, що запроєктовані до складу Парку з вилученням, а також перелік підписів землевласників та землекористувачів, якими вони погодили цю карту.

Як вбачається з Проекту створення НПП «Пирятинський», він розроблений науковими співробітниками кафедр зоології та ботаніки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка і Канівського природного заповідника, що відповідно до своїх установчих документів можна віднести до спеціалізованих на розробку проектів створення територій і об`єктів природно-заповідного фонду.

Стаття 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачала, що на підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення, серед іншого, національних природних парків.

Безпосередньо у Законі України «Про природно-заповідний фонд України» не вказано, які саме установи підпадають під ознаки зазначених у статті 52 вказаного Закону.

Проте відповідно до Методичних рекомендаціях щодо розроблення проектів створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затверджених Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2018 № 306, визначено, що спеціалізовані проектні та наукові установи - це установи, підприємства та організації, до видів діяльності яких згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки.

Так, Указом Президента України від 25.11.1999 № 1496/99 «Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка» встановлено, що він має непересічне значення як провідний вищий навчальний заклад України, є унікальним надбанням національної освіти, науки і культури з урахуванням сформованих у ньому авторитетних наукових шкіл.

Згідно зі Статутом Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка університет є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, що проводить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти, також фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових та науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність. Основною метою наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності Університету є здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок та їх спрямування на створення й впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу.

Відповідно до Положення про Канівський природний заповідник він є неприбутковою, природоохоронною, науково-дослідною установою. До завдань заповідника належить проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища та розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, розробка наукових основ збереження, відновлення та відтворення рідкісних, зникаючих видів рослин, тварин, мікобіоти та природних комплексів, здійснення координації і проведення наукових досліджень на територіях природно-заповідного фонду в регіоні.

Проєкт створення НПП «Пирятинський» розроблений науковими співробітниками установ, до видів діяльності яких, згідно з установчими документами належать наукові дослідження та/або розробки, що повністю узгоджується зі змістом статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, висновок місцевого суду про те, що прокурором не надано розробленого у встановленому законодавством порядку проєкту створення НПП «Пирятинський» є помилковим і спростовується матеріалами справи.

Щодо меж НПП «Пирятинський»

З матеріалів справи вбачається наступні обставини визначення земельних ділянок до складу Парку.

Так, рішенням Харківецької сільської ради від 17.03.2009 погоджено створення НІ «Пирятинський» на території ради загальною площею 880 га, у тому числі з вилученням 780 га та наданням їх у постійне користування Парку.

Надалі рішенням Пирятинської районної ради від 10.04.2009 попередньо погоджено матеріали вибору земельних ділянок загальною площею 12 474,18 га, у тому числі з вилученням 7 128,0 га, під створення НПП «Пирятинський».

Додатками до цього рішення є відомість матеріалів вибору земельних ділянок та перелік земель, що входять до складу НП «Пирятинський», у розрізі місцевих рад, зокрема й Харківецької сільської ради (1 053 га усього, з них 780 га з вилученням).

Розпорядженням Пирятинської районної державної адміністрації від 16.06.2009, з урахуванням рішень рад, надано згоду на створення на території району НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі з вилученням у відповідних місцевих рад 5 555,14 та землі та наданням її в постійне користування Парку згідно з додатком до вказаного розпорядження (з них 880 га за рахунок Харківецької сільської ради, у тому числі 780 та вилученням).

У подальшому розпорядженням голови Пирятинської районної ради від 17.07.2009 уточнено площі земельних ділянок під створення НПП «Пирятинський» згідно з експлікацією земель. Загальна площа не змінилася і становить 12 028,42 га, в тому числі з вилученням - 5 555,14 га, зокрема й за рахунок Харківецької сільської ради 880 га, з них 780 га з вилученням та переданням у постійне користування НПП «Пирятинський».

Після остаточного вибору й уточнення площ земельних ділянок НПП «Пирятинський», територія, що надавалася Парку з вилученням у Харківецької сільської ради, не змінилася і становила 780 га.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28.08.2009 надано згоду на оголошення НПП «Пирятинський» загальною площею 12 028,42 га, у тому числі за рахунок 880 га земель Харківецької сільської ради (додаток 4 до рішення) (у тому числі 780 га з вилученням земель Харківецької сільської ради Пирятинського району).

Межі НПП «Пирятинський» в натурі (на місцевості) не встановлювались у передбаченому Земельним кодексом порядку, та виділення їх внатурі (на місцевості) не вимагалось спеціальним Законом України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема статтею 7, що не свідчить про відсутність погоджених меж Парку. Межі Парку визначались погодженою картографічною схемою територій НПП «Пирятинський», як складової Проекту створення Парку.

У 2010 році статтю 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» згідно із Законом № 1826-VI від 21.01.2010 було доповнено четвертою частиною, яка встановила, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються згідно з проєктами створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Місцевий суд послався на застосування правила зворотної дії закону у часі до вказаної норми, та оскільки на день постановлення Указу Президента України № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» (11.12.2009) стаття 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не містила вказаної норми, визначення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду мало відбуватись за чинними раніше нормами Закону та Земельного Кодексу України - з проведенням робіт із землеустрою, тощо.

Проте ці доводи жодним чином не спростовують викладену у позові правову позицію прокурора, оскільки відповідні зміни до згаданої статті внесені 16.02.2010, тобто вказана норма існувала на день звернення ОСОБА_1 до Харківецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (12.10.2012), на день прийняття рішення про надання відповідного дозволу (12.11.2012) і на день прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність (12.10.2017).

Харківецька сільська рада була обізнана про місцезнаходження заповідних територій (як вилучених, так і тих, що увійшли до складу Парку без вилучення), про що свідчить підпис голови Харківецької сільської ради на карті «Проект НП «Пирятинський» (№ 11 в переліку погоджень) та підписане ним 23.05.2012 охоронне зобов`язання № 575 про прийняття під охорону 100 га земель, наданих без вилучення.

У постановах від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18, від 15.02.2023 у справі N? 734/1560/20 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу НПП «Пирятинський» за договором від 28.09.2012 було припинене у зв`язку із розбіжністю між проектною та фактичною площею територій через передачу частини земельних ділянок у власність фізичним особам.

Однак, не виділення земель НПП «Пирятинський» в натурі (на місцевості) відповідно до порядку, передбаченого Земельним Кодексом, не спростовує статусу земель природно-заповідного фонду, що обумовлює їх особливий режим використання.

Щодо перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський».

У 2021 році ДП «Центр Державного земельного кадастру» було внесено дані в інформаційно-довідковому шарі «Природно-заповідний фонд» до Публічної кадастрової карти України.

Картографічні зображення території НПП «Пирятинський» з проєкту створення, розробленого у 2013 році, проєкту організації території НП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (карти «Сучасне використання територій НП «Пирятинський», «Розташування територій та ділянок НПП») та згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України (інформаційний шар «Природно-заповідний фонд») є ідентичними.

Відповідачами не доведено наявність розбіжностей чи суперечностей у цих матеріалах, які унеможливлюють з`ясування дійсного розташування природно-заповідних територій на землях Харківецької сільської ради. Будь-яких доказів того, що охоронювані території знаходяться в іншому місці і не мають перетинів із територією спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором подано картографічні матеріали, виконані провідною українською науково-дослідною установою - Інститутом географії Національної академії наук України (листи від 15.11.2021 № 01-03/263, від 03.06.2022 № 01-03/33) (а.с. 185-192 т. 1), а також висновок судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 30.11.2022 № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41 (а.с. 44-161 т. 4), проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 42021000000001567, порушеного за фактом незаконного вибуття земель НПП «Пирятинський» (том 4 а.с. 44-161), згідно з якими за результатами просторового геоінформаційного співставлення в ідентичному масштабі земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 і території НПП «Пирятинський» встановлено їх повне накладення.

На вирішення вказаної судової експертизи були поставлені наступні питання: чи сформовані земельні ділянки, зокрема спірна, за рахунок об`єкту природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський»? Чи відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування: - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,000 га (код згідно КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 у межах населеного пункту на території Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323886201:01:005:0040?

Згідно з висновком експерти № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, спірна земельна ділянка повністю сформована за рахунок територій об`єкту природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський». За результатами проведених досліджень встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної 1,000 га (код згідно КВЦПЗ-01.03) гр. ОСОБА_1 у межах населеного пункту на території Харківецької сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер 5323886201:01:005:0040 не відповідають за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним на дату державної реєстрації вказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Безпосередньо на місце розташування земельних ділянок експерти не виїжджали, з матеріалів справи вбачається, що об`єктами дослідження стали матеріали кримінального провадження у 9-ти томах, шейп-файли та в електронному вигляді графічні матеріали. (а.с. 45, 116, 126, 148 т. 4)

Також, згідно із долученою до позову відповіддю Інституту географії HAH України від 15.11.2021 № 01-03/263 з картографічними матеріалами, наданою на запит Спеціалізованої екологічної Офісу Генерального прокурора від 30.09.2021 щодо перебування земельних ділянок, зокрема і спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 в межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський», повідомлено, що за результатом проведеного просторового геоінформаційного співставлення меж вищеназваних земельних ділянок, у відповідності з даними публічної кадастрової карти України з межами Національного природного парку «Пирятинський», у відповідності з схемою Проекту створення НПП, встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена в південній частині урочища «Великі Солонці» в межах території об`єкта ПЗФ НПП «Пирятинський» (том 1 а.с. 185-188).

Місцевий суд належної оцінки доказам, наданим прокурором на підтвердження факту накладення спірної земельної ділянки на землі НПП «Пирятинський», не надав, всупереч принципу змагальності у цивільному судочинстві не обґрунтував якими доказами спростовується дана обставина.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування. (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17).

Відхиляючи висновок експерта № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, отриманого в межах розслідування у кримінальному провадженні по факту незаконного вибуття земель із складу НПП «Пирятинський», місцевий суд послався на камеральність проведення експертами даної експертизи, тобто без виїзду на місцевість, що на думку суду спростовує доказовість вказаного висновку.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки доказовість значення доказу, зокрема його достовірність, не може бути спростована лише способом, який обрано експертом для проведення експертизи, однак може бути спростована іншими належними достовірними і достатніми доказами, наданими іншою стороною на рахунок своїх заперечень.

В рамках даної цивільної справи стороною відповідача, ПП «Удача», було ініційовано проведення судової земельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Полтавському відділенню при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлено питання: чи мало місце накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040, яка належить ОСОБА_1 , на землі природно-заповідного фонду, передані до складу Національного природного парку «Пирятинський», станом на 12.10.2017 року? (том 3 а.с. 197-198).

В результаті дослідження наданих в розпорядження експертів матеріалів, експертом було складено Повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи № 1012.

Як вбачається з цього повідомлення, неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи мотивовано тим, що на думку експерта, надані на дослідження копії документів та матеріалів не є розробленим в установленому законодавством порядку Проектом створення природних територій та об`єктів природно-заповідного фонду Національного природного парку «Пирятинський» із каталогами координат (в СК 63) поворотних точок меж території, земельних ділянок, що увійшли до його складу при створенні відповідно до проекту.

Тобто фактично експерт надав юридичну оцінку наданим для проведення експертизи документам (щодо проекту створення НПП «Пирятинський») з точки зору права, повноти, достатності та стилю оформлення, що є припущенням, яке не може бути покладено в основу доказування у справі.

Також, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи було обумовлено ти, що прокурором для забезпечення проведення експертизи надано Shape-файли із даними про межі НПП «Пирятинський», отримані від державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», проте в Полтавському відділенні при Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України немає ліцензійного програмного забезпечення, яке дає можливість опрацювати файли такого формату.

Відповідно до ч. ч. 1-2, 7 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Повідомлення про неможливість надання висновку не є висновком експертизи у розумінні норм чинного ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу», а є технічним документом, яким закінчується експертиза у разі неможливості її проведення, що вбачається з пункту 1.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. При цьому, експерт не несе відповідальності правдивість викладеним ним у повідомленні суджень і такі судження не можуть бути покладені в основу доказування у справі.

Доводи відзиву ПП «Удача» на апеляційну скаргу про те, що співпадіння точки зору суду із точкою зору експерта, викладеною у повідомленні про неможливість проведення експертизи, не є дефектом судового рішення, не спростовує факту, що стороною відповідача не надано належних, законних і достатніх доказів на рахунок своїх заперечень.

Технічна неможливість експерта (через відсутність необхідного ліцензійного програмного забезпечення) опрацювати надані на дослідження файли з координатами меж НПП «Пирятинський», отримані прокурором від Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, не свідчить про об`єктивну неможливість отримати висновок експерта з приводу поставлених питань і не звільняє сторону, що ініціювала експертизу, від надання доказів на рахунок своїх заперечень.

Сторона відповідача, що ініціювала її проведення, а також інші відповідачі у справі, не були позбавлені права ініціювати доручення експертизи іншій експертній установі, однак диспозитивно розпорядились своїми процесуальними правами на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи № 1012 не є доказом у справі, що спростовує доказове значення наданого прокурором висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.11.2022 № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, а також інших доказів на підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки у межах об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Пирятинський».

Окрім вищевказаного експертного висновку № 8381/22-41/21105/22-41/30941:30585/22-41, прокурором на підтвердження факту формування спірної ділянки за рахунок земель НПП «Пирятинський» надано наступні докази: проєкт створення НПП «Пирятинський» (2009 рік), склад якого узгоджується з положеннями Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і включає кольоровий картографічний матеріал, на якому зображено місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради; проєкт організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 рік), який також містить кольорові картографічні матеріали із зображенням місцезнаходження природно-заповідних земель на території Харківецької сільської ради, обриси яких є ідентичним проєкту створення; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 15.11.2021 № 01-03/263, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради; текстові та картографічні матеріали Інституту географії Національної академії наук України від 03.06.2022 № 01-03/33, якими підтверджено накладення меж спірної земельної ділянки на територію Парку на землях Харківецької сільської ради, які надавалися з вилученням.

Місцевий суд належної оцінки вказаним доказам у їх сукупності та взаємозв`язку не надав в порушення норм статей 12, 76-80, 89, 110 ЦПК України, що призвело до помилкових висновків про недоведеність прокурором позовних вимог і відсутність порушеного права та інтересу держави у спірних правовідносинах.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що усі ці докази не містять протиріч і повністю узгоджуються між собою, водночас відповідачі, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, всупереч принципу змагальності, жодних документів на підтвердження того, що територія Парку знаходяться в іншому місці і спірна земельна ділянка розташована за її межами, не надали.

Щодо правомірності передачі спірної земельної ділянку у приватну власність зі зміною цільового призначення та перебування її в оренді

Місцевий суд дійшов висновку, що Харківецька сільська рада правомірно своїм рішенням затверджувала технічну документацію на земельну ділянку кадастровим номером 5323886201:01:005:0040 та передала земельну ділянку у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка в свою чергу, мала право передати її в оренду ПП «Удача», для якого не існувало жодних перешкод для реєстрації речового права оренди.

Проте такий висновок суперечить нормам матеріального права.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (тут і далі в редакції, що діяла станом на час виникнення передання у власність та в оренду спірної земельної ділянки) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (стаття 9) визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить їх цільовому призначенню, а також встановленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Статтею 14 вказаного Закону визначено, що режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення.

Земельним Кодексом України (розділ 7 ст. 44) визначено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки- пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Частинами 1-2 статті 45 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Відповідно до пункту «г» частини четвертої цієї статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Згідно з частиною 3 статті 3 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів.

Згідно з ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду віднесені до особливо цінних земель.

Частиною 2 ст. 150 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції, стверджуючи про законність передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, не врахував, що вона належить до земель державної форми власності, що перебуває в межах об`єкта природно-заповідного фонду та у постійному користуванні національного природного парку, отже має особливий порядок використання за цільовим призначенням і не могла бути передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без передбаченого законом порядку узгодження зміни цільового призначення.

Як встановлено апеляційним судом вище, територія, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, після постановлення Указу Президента України № 1046/2009 про створення НПП «Пирятинський» в силу імперативної вказівки з 11.12.2009 набула статусу земель природно-заповідного фонду.

Передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним-підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 7 Земельного Кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 у справі № 371/470/17 зробив висновок, що отримання у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства без відповідних згоди та погодження суперечить вимогам законодавства.

Спірна земельна ділянка належить до тієї частини земель Харківецької сільської ради, що надавалися у постійне користування НПП «Пирятинський» з вилученням, розташована у масиві земель поза межами села Харківці, є землею державної форми власності, розпорядником якої є відповідна обласна державна адміністрація в силу норм ст. 84 122 ЗК України. Тобто, титульним володільцем спірної земельної ділянки є Полтавська обласна державна адміністрація (наразі, згідно з Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 - Полтавська обласна військова адміністрація).

З матеріалів справи вбачається, що Полтавською обласною державною адміністрацією не погоджувалась передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 із зміною цільового призначення використання землі, а Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів не отримувало проєктів рішень Уряду та відповідної документації щодо вилучення, надання, зміни цільового призначення земельних ділянок в межах НПП «Пирятинський».

Орган місцевого самоврядування, приймаючи рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації, затверджуючи її і передаючи спірну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 , мав враховувати зазначену обставину та пересвідчитися в тому, що відповідна земля не є територією національного природного парку, враховуючи те, що станом на час прийняття рішень існувало підписане головою сільської ради охоронне зобов`язання, існувала картографія із проєкту створення (2009 р) та із проєкту організації території НПП «Пирятинський», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (2013 р). Відсутність визначення меж національного парку в натурі (на місцевості) не звільняло місцеву раду від обов`язку діяти в межах передбачених законом повноважень.

Таким чином, затвердження розробленої на замовлення ОСОБА_1 землевпорядної документації та передання спірної земельної ділянки їй у приватну власність із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (тобто зміною цільового призначення) відбулося без відповідного погодження у передбаченому законом порядку.

Незаконне передання спірної земельної ділянки у приватну власність із державної, що має особливий режим використання земель природно-заповідного фонду, нівелює законність її подальшого передання в оренду, у зв`язку із чим договір оренди є недійсним в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України, а речові права, на підставі якого вони виникли (право оренди), підлягають припиненню.

Щодо втручання у право на вільне володіння своїм майном.

Відповідно до абзацу третього преамбули до Закону України «Про природно-заповідний фонд» природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Тому на землях природно-заповідного фонду заборонена будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (речення перше частини третьої статті 7 цього Закону).

Дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, зокрема пляжної зони, та об`єкта природно-заповідного фонду, з тією метою, щоби попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і зокрема частині світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною, і конкретному водному об`єкту.

Велика Палата Верховного Суду раніше вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).

З огляду на вищевказане у втручанні держави у право володіння спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 та орендарем ПП «Удача», що відноситься до території національного природного парку, є легітимна мета контролю за використанням цієї земельної ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, також постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24).

Критеріями ефективності судового рішення про задоволення позову щодо захисту прав власників і користувачів земельних ділянок є: судове рішення забезпечить захист/відновлення порушеного/оспорюваного права/інтересу; у позивача не буде потреби ще раз звертатися до суду з іншими вимогами (виконання завдання судочинства); судове рішення можливо виконати.

У даній справі, яка переглядається, предметом позову є вимоги: про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передання земельної ділянки приватну власність ОСОБА_1 ; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку та припинення праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ПП «Удача»; скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та припинення права оренди ПП «Удача» на земельну ділянку; зобов`язання ОСОБА_1 та ПП «Удача» повернути у власність держави спірну земельну ділянку.

Мета позову спрямована на усунення перешкод власникові (у даному випадку - держава), який не втратив володіння специфічним об`єктом цивільних відносин (земельною ділянкою на території об`єкта природно-заповідного фонду), у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом її повернення.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Тобто, власник може подати негаторний позов, якщо він не втратив володіння його майном, але є перешкоди у користуванні та розпорядженні останнім.

Власник, який зберігає володіння його майном, може заявити негаторний позов (про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні відповідним об`єктом), зокрема шляхом повернення майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.20 22 у справі №483/448/20 Верховний Суд зазначив, що обов`язок орендаря повернути спірну земельну ділянку є наслідком визнання недійсним відповідного договору (пункт 9.59).

Негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення, і приписи про позовну давність на такі позови не поширюють дію (пункт 7.34 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16). Тобто, на позовну вимогу прокурора про повернення земельної ділянки не поширюється позовна давність.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі № 554/10517/16-ц від 20.06.2023, за змістом якої зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням закону потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку, тому за таких умов негаторний позов є ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику (пункти 7.29-7.30).

Також, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтвердженні державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 545/1847/20 (провадження № 61-8128св 22) виснував, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання наказу незаконним, його скасування є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та зобов'язання повернути її у власність держави та у постійне користування національного природного парку матиме наслідком внесення державним реєстратором до реєстру відомостей про припинення права власності, що буде відповідати ефектиному способу захисту та призведе до належного виконання рішення у справі.

висновки за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вище викладені висновки, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 282 ЦПК України у випадку скасування або зміни судового рішення в постанові апеляційного суду, зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції; також апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі за подачу позову до суду Офісом генерального Прокурора було сплачено судовий збір у сумі 17 367 грн (а.с. 34 т. 1; із розрахунку по 2 481 грн за кожну із семи заявлених вимог немайнового характеру) та 26 050,50 грн - за подачу апеляційної скарги (а.с. 34 т. 6) (150% ставки судового збору за подачу позову).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (за вимогами про повернення спірної земельної ділянки - по 2 481 грн з кожного; за вимогою про визнання договору оренди недійсним - по 1 240,50 з кожного (2 481/2)) з ОСОБА_1 та ПП «Удача» на користь Офісу Генерального прокурора підлягає компенсації судовий збір за подачу позову до суду у сумі 3 721,50 грн та за подачу апеляційної скарги у сумі 5 582,25 грн, а всього по 9 303,75 грн з кожного.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора В. Літвінової - задовольнити частково.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 18 березня 2024 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації), Національного природного парку «Пирятинський» - задовольнити частково.

Припинити право приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040, площею 1 га, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2018 за № 25186459.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (наразі - Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1 га кадастровий номер 5323886201:01:005:0040 від 15.03.2018 № 256, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватним підприємством «Удача» (Код ЄДРПОУ 30941421).

Зобов`язати Приватне підприємство «Удача» (Код ЄДРПОУ 30941421) повернути з незаконного користування у власність держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) та у постійне користування Національного природного парку «Пирятинський» земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 5323886201:01:005:0040

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, p/p UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ) суму судового збору за подачу позову до суду у сумі 3 721,50 грн та за подачу апеляційної скарги у сумі 5 582,25 грн, а всього 9 303,75 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Удача» (Код ЄДРПОУ 30941421) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051, p/p UA058201720343190001000000164, ДКСУ м. Київ) суму судового збору за подачу позову до суду у сумі 3 721,50 грн та за подачу апеляційної скарги у сумі 5 582,25 грн, а всього 9 303,75 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 липня 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко