Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2024м. ХарківСправа № 922/884/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Махлай Б.В.

за участю представників учасників процесу:

прокурора: Пєскова Ю.В., службове посвідчення № 072829 від 01.03.2023 р.;

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився;

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом Керівника Лозівської окружної прокуратури, Харківська область, Лозівський район, місто Лозова, в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС-ЛВК", Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Харківська область, м. Лозова,

про визнання недійсною додаткової угоди та витребування ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС-ЛВК", про визнання недійсною додаткової угоди від 10.09.2020 до договору оренди землі від 29.03.2019, укладеного між Близнюківською селищною радою, ТОВ «Сатіс-ЛВК», ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:01:004:0058 площею 0,5279 га (номер запису про інше речове право 31118165) та витребування із володіння ТОВ «Сатіс-ЛВК» на користь власника Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області земельної ділянки, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Близнюки, в`їзд Механізаторів, 1.

1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20 березня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Керівника Лозівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/884/24. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/884/24 підготовче провадження і призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ). 20 травня 2024 року, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером 0600256483650 (а.с. 115 т.с. 1), ухвала суду від 20 березня 2024 року є врученою відповідчу за датою 25.03.2024 року. Третя особа також не скористалась своїм правом на подання заяви по суті справи, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером 0600256483634 (а.с. 116-119 т.с. 1), ухвала суду від 20 березня 2024 року є повернутою із відміткою: "за зазначеною адресою не проживає" по даті 29.03.2024 року. До п.п. 3, 5 ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

При цьому, суд зазначає, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). У пунктах 2, 4 частини 3статті 129 Конституції Українизакріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях7,13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів"(пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що справу розглянуто в межах розумного строку; судом, під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ

Як зазначено у позовній заяві, рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 15.12.2021 у справі № 612/723/19 задоволено позов керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області. Скасовано рішення державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Оганян М.В. № 43626088 від 23.10.2018 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під реєстраційним номером 1673632263206, права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю - склад, літ. «Я-1», загальною площею 1955,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення LXVII сесії VII скликання Близнюківської селищної ради Харківської області «Про надання в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » від 21.03.2019 № 1126-VІІ. Визнано недійсним договір оренди від 29.03.2019 земельної ділянки площею 0,5279 га (к. н. 6320655100:01:004:0058), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.04.2019 за № 46405805. Відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовані будівлі та споруди (на нежитлову будівлю - склад літ. «Я-1», загальною площею 1955,2 кв.м. та паркан) на земельній ділянці площею 0,5279 га (к.н.6320655100:01:004:0058) та повернуто дану земельну ділянку у відання Близнюківської селищної ради Харківської області. Водночас, ОСОБА_1 , який не набув у встановленому порядку право власності на самочинно збудовану будівлю літ. «Я-1» - склад загальною площею 1955,2 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська область, смт. Близнюки, в`їзд Механізаторів, 1, відчужено її 30.03.2020 за договором купівлі-продажу на користь ТОВ «Сатіс-ЛВК». Рішенням Близнюківського районного суду від 08.02.2023 по справі № 612/189/22 визнаний недійсним цей договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.03.2020 року. В ході судового провадження у справі № 612/189/22 судом констатовано, що нежитлова будівля - склад, літ. «Я-1», загальною площею 1955,2 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська область, смт Близнюки, в`їзд Механізаторів, 1, є самочинно збудованою на земельній ділянці комунальної власності Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, а діями державного реєстратора порушено інтереси громади, оскільки прийнятим рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території смт. Близнюки Харківської області, яке проведено на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності. В свою чергу, прокурор зазначає, що рішенням Близнюківської селищної ради № 1514-VII від 27.08.2020 визнаний перехід права оренди на земельну ділянку, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, по АДРЕСА_2 , до нового власника нежитлової будівлі - ТОВ «САТІС-ЛВК». Крім того, в рішенні № 1514-VII від 27.08.2020 зазначено, що у зв`язку з набуттям ТОВ «САТІС-ЛВК» статусу орендаря автоматично в силу прямої норми закону, здійснити документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, по в`їзду Механізаторів, 1 в смт Близнюки Близнюківського району Харківської області про заміну сторони в договорі та внесення вказаної інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, саме у спосіб укладання між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 та ТОВ САТІС-ЛВК додаткової угоди 10.09.2020 до договору оренди від 29.03.2019 щодо земельної ділянки, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, по в`їзду Механізаторів, 1 в смт Близнюки Близнюківського району Харківської області про заміну сторони в договорі та внесення вказаної інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №46405805, здійснено документальне переоформлення орендних правовідносин до орендаря ТОВ «САТІС-ЛВК». Проте, як зазначено вище, договір оренди від 29.03.2019 земельної ділянки площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, яка розташована за адресою: в`їзду Механізаторів, 1 в смт Близнюки Близнюківського району Харківської області, визнаний недійсним та скасовано його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.04.2019 за № 46405805 на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 15.12.2021 у справі № 612/723/19. У зв`язку із вищевикладеним, прокурор просить про визнання недійсною додаткової угоди від 10.09.2020 до договору оренди землі від 29.03.2019, укладеного між Близнюківською селищною радою, ТОВ «Сатіс-ЛВК», ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:01:004:0058 площею 0,5279 га (номер запису про інше речове право 31118165) та витребування із володіння ТОВ «Сатіс-ЛВК» на користь власника Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області земельної ділянки, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Близнюки, в`їзд Механізаторів, 1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

3. ВІДНОСНО ПІДСТАВНОСТІ (ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ) ПРОКУРОРА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ З ДАНИМ ПОЗОВОМ

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом. Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Згідно з частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, щоКонституцією Українивстановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону). Крім того, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

На переконання суду, прокурор, звертаючись з даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, а саме вказав, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод територіальної громади первинного суб`єкта місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Порушення ж порядку обігу земельних ділянок, внаслідок чого територіальна громада позбавляється такої земельної ділянки, становить державний інтерес.

Прокурором також представлено документи, що підтверджують дотримання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме листами № 61/1-1792вих-23 від 18.05.2023 та № 61/1-2516вих-23 від 10.07.2023 Лозівською окружною прокуратурою запропоновано Близнюківській селищній раді надати інформацію про вжиті заходи щодо усунення порушень законних інтересів Близнюківської селищної територіальної громади шляхом повернення Близнюківській селищній раді земельної ділянки. Листом № 61/1-702вих-24 від 28.02.2024 року Лозівською окружною прокуратурою повідомлено позивача в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про вжиття заходів представницького характеру.

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто, вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

4. ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ

Предметом позову у цій справі є визнання недійсною додаткової угоди від 10.09.2020 до договору оренди землі від 29.03.2019, укладеної між Близнюківською селищною радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатіс-ЛВК», ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:01:004:0058 площею 0,5279 га (номер запису про інше речове право 31118165).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29 березня 2019 року між Близнюківською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 1 цього Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6320656100:01:004:0058. У відповідності до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5279 га. Згідно із п. 8 договору він укладений строком на 5 (п`ять) років.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Близнюківської селищної ради Близнюківського району Харківської області XCII сесії VII скликання № 1514-VII від 27 серпня 2020 року вирішено визнати перехід права оренди на земельну ділянку, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, по АДРЕСА_2 , до нового власника нежитлової будівлі ТОВ «САТІС-ЛВК» (код ЄДРПОУ: 37876551). Також, у цьому рішенні зазначено, що у зв`язку з набуттям ТОВ «САТІС-ЛВК» (код ЄДРПОУ: 37876551) статусу орендаря автоматично в силу прямої норми закону, здійснити документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320656100:01:004:0058 по в`їзду Механізаторів, 1 в смт. Близнюки Близнюківського району Харківської області про заміну сторони в договорі та внесення вказаної інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

10 вересня 2020 року між Близнюківською селищною радою Близнюківського району Харківської області (орендодавцем), ОСОБА_1 (орендар) та ТОВ «САТІС-ЛВК» укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої змінено орендаря з ОСОБА_1 на ТОВ «САТІС-ЛВК».

Водночас, як вбачається із позову, прокурор посилається на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 15 грудня 2021 року у справі № 612/723/19. Як вбачається із резолютивної частини цього рішення, судом визнанонедійсним договір оренди від 29.03.2019 земельної ділянки площею 0,5279 га (к. н. 6320655100:01:004:0058), скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.04.2019 за № 46405805. В свою чергу, додаткова угода від 10 вересня 2020 року укладена саме до цього Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що недійсний Договір не породжує інших наслідків окрім самої недійсності, то наявні підстави для задоволення позову прокурора та визнання недійсною додаткову угоду від 10.09.2020 до договору оренди землі від 29.03.2019, укладеної між Близнюківською селищною радою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатіс-ЛВК», ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:01:004:0058 площею 0,5279 га (номер запису про інше речове право 31118165).

Крім того, на запит суду отримана Інформація з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та їх обтяжень № 382950357 від 14.06.2024 року (параметри інформації актуальні дані). Відповідно до цієї інформації, судом встановлено, що відповідач не значиться орендарем спірної земельної ділянки. Водночас, з Інформації з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та їх обтяжень № 382955028 від 14.06.2024 року (деталізована інформація) вбачається, що Договір мав строк дії до 29.03.2024 року. Тобто, на момент ухвалення цього рішення договір припинив свою дію. Однак, судом враховується, що позивач у справі (орендодавець) заявою (вх. № 15641 від 17 червня 2024 року) повідомив суд, що після завершення строку дії договору 29.03.2024 земельна ділянка Близнюківській селищній раді не повернута.

Тобто, суд має всі законні підстави для застосування наслідків, що передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України у вигляді реституції, тобто задоволення вимоги прокурора про витребування із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатіс-ЛВК» на користь власника Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області земельної ділянки, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Близнюки, в`їзд Механізаторів, 1.

5. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати, понесені прокурором, покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, керуючись статтями1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Лозівської окружної прокуратури задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 10.09.2020 до договору оренди землі від 29.03.2019, укладеного між Близнюківською селищною радою (64801, Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки, вулиця Свободи, будинок 30; код ЄДРПОУ 04400021), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатіс-ЛВК» (64801, Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки, в`їзд Механізаторів, будинок 1/11; код ЄДРПОУ 37876551), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320655100:01:004:0058 площею 0,5279 га (номер запису про інше речове право 31118165).

Витребувати із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатіс-ЛВК» (64801, Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки, в`їзд Механізаторів, будинок 1/11; код ЄДРПОУ 37876551) на користь власника Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (64801, Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки, вулиця Свободи, будинок 30; код ЄДРПОУ 04400021) земельну ділянку, площею 0,5279 га, кадастровий номер 6320655100:01:004:0058, яка знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Близнюки, в`їзд Механізаторів, 1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САТІС-ЛВК" (64801, Харківська область, Близнюківський район, селище міського типу Близнюки, в`їзд Механізаторів, будинок 1/11; код ЄДРПОУ 37876551) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ 02910108; р/р UA178201720343160001000007171, код ЄДРПОУ 02910108, Банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код банку: 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 4844,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "01" липня 2024 р.

СуддяН.В. Калініченко