Рішення

від 19.06.2024 по справі 922/1377/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024м. ХарківСправа № 922/1377/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрика України", м.Львів до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України, м.Харків про стягнення 534 550,49грн. за участю представників:

від позивача: Зеленін С.С.

від відповідача: Крічфалушій-Степанової К.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (надалі - відповідач) про стягнення 534550,49грн., з яких: 449447,15грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, 26535,34грн. пені, 44944,71грн. штрафу, 5448,72грн. 3% річних, 8174,57грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 2803-2301 від 28.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу в частині оплати спожитої електричної енергії за період березень 2023 року - січень 2024 року.

Ухвалою від 29.04.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2024.

08 травня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення вимог позивача заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість.

09 травня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він з доводами відповідача не погодився та наполягав на правомірності своїх позовних вимог.

Вказані заяви по суті спору були подані сторонами в строки, встановлені в ухвалі про відкриття провадження у даній справі, а тому були прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.05.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 19.06.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2024 підтримав доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

28 березня 2023 року між позивачем, як постачальником, і відповідачем, як споживачем, укладено договір №2803-2301 постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію для бюджетної установи код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п.1.2 Договору його умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.

Також відповідачем була підписана заява-приєднання до Договору, в якій відповідач зазначив, що ознайомлений з умовами Договору, приєднується до нього, а також зазначив дані точок комерційного обліку (постачання).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору - Комерційна пропозиція. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до цього Договору.

За умовами п. 5.7. Договору та п. 5 Комерційної пропозиції оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем у формі після оплати протягом 15 робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі спожитої електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

При цьому, пунктом 3 Комерційної пропозиції встановлено, що остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі обсягу фактично спожитої електричної енергії, визначеної оператором системи розподілу, з врахуванням сум попередніх оплат (за наявності) за електричну енергію. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у розрахункових документах, які споживач отримує поштою, електронними засобами або самостійно не пізніше 16 календарного дня наступного за розрахунковим періодом будь-яким способом.

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Отже не пізніше 16-го числа місяця споживач повинен оплатити поставлену електричну енергію за попередній місяць.

Відповідно до Додатку 2 до Договору (Комерційна пропозиція) встановлено тариф (ціну) електричної енергії який розраховується відповідно до формули, яка наведена у п. 1 Комерційної пропозиції.

За умовами Договору відповідач у період квітень 2023 року - січень 2024 року спожив електричну енергію на загальну суму 597532,57грн., що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі електроенергії, які підписані обома сторонами.

Згідно з доданою до позову довідкою АТ "Ощадбанк" від 14.03.2024 №76 відповідач оплатив вартість спожитої електроенергії лише частково - на загальну суму 148085,42грн., а саме:

- 16.08.2023 на суму 59067,62грн. за квітень 2023 року,

- 18.08.2023 на суму 50445,55грн. за травень 2023 року,

- 05.10.2023 на суму 38572,25 за червень 2023 року.

У зв`язку з цим, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 449447,15грн. (597532,57грн. - 148085,42грн.)

Відповідач наявність даної заборгованості в межах даної справи не оспорював.

25 березня 2024 року позивач надіслав відповідачу претензію №145/03-01 від 25.03.2024, в якій вимагав сплати заборгованості протягом 7 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідач залишив дану претензію без реагування, суму заборгованості не погасив.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 449447,15грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, 26535,34грн. пені, 44944,71грн. штрафу, 5448,72грн. 3% річних, 8174,57грн. інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, встановлено, що постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником останньої надії. Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника останньої надії визначаються у встановленому законодавством порядку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач у період квітень 2023 року - січень 2024 року поставив відповідачу електричну енергію за Договором на загальну суму 597532,57грн., проте відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконав неналежним чином, здійснивши лише часткове погашення заборгованості за спожиту електричну енергію в загальному розмірі 148085,42грн. Інша частина вартості електричної енергії в сумі 449447,15грн. (597532,57грн. - 148085,42грн.) відповідачем не сплачена.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати спожитої за Договором електричної енергії.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 449447,15грн. заборгованості за поставлену електричну енергію законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору) передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 10% від вартості поставленого обсягу електричної енергії в місяці, за який виникла заборгованість.

За порушення умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 26535,34грн. пені за період 16.08.2023-16.04.2024 , а також застосував 10% штраф в розмірі 44944,71грн.

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, нараховані позивачем суми пені та штрафу є штрафними санкціями.

В той же час, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до даного часу.

Таким чином, суми пені та штрафу були нараховані позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до пункту 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022) НКРЕКП на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (тут і надалі в редакції станом на 26.04.2022) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 даного Закону встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і надалі в редакції станом на 26.04.2022) Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 14 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Таким чином, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022), якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії, у тому числі й позивачем, відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постановах Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у cправі № 911/1359/22 та від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

Враховуючи викладене, здійснення позивачем під час дії в Україні воєнного стану нарахування штрафних санкцій суперечить обов`язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому є неправомірним.

У зв`язку з цим, у задоволенні позову про стягнення 26535,34грн. пені та 44944,71грн. штрафу слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми законодавства позивач за період 16.08.2023-31.12.2023 здійснив нарахування відповідачу 5448,72грн. 3% річних, 8174,57грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, даний лист ТПП України не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язань з оплати вартості спожитої електричної енергії, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що внаслідок введення воєнного стану він був об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання щодо оплати поставленої електроенергії за Договором.

Також, відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, саме сертифікат ТПП України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Даний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором.

Наведене свідчить про відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для невиконання узятих на себе зобов`язань за Договором внаслідок вищевказаних обставин.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану і військових дій, є необґрунтованими.

Окрім вищенаведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, оскільки відповідач має саме грошове зобов`язання за Договором щодо оплати отриманого товару, він не може бути звільнений від відповідальності за неможливість його виконання.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України (61026, м.Харків, вул.Тваринників, буд.1-А, код 00497199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (79004, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.4, код 42976911) 449447,15грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, 5448,72грн. 3% річних, 8174,57грн. інфляційних втрат, 6946,06грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "01" липня 2024 р.

СуддяМ.В. Калантай