Рішення

від 01.07.2024 по справі 922/1342/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. ХарківСправа № 922/1342/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" (вх.№ 16399 від 24.06.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ЕКОПРАЙМ", м. Південне, Харківський район, Харківська область про стягнення 169530,45 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ЕКОПРАЙМ" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 169530,45 грн., з яких: 110925,00 грн. - сума попередньої оплати за Договором № 30/04-21-1 від 30.04.2021, в т.ч. ПДВ 20% - 18487,50 грн.; 40969,87 грн. сума збитків від інфляції за період з 03.06.2021 - 30.11.2023; 8633,79 грн. - 3% річних; 9001,79 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань. Також, згідно позову позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24500,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 позов було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ЕКОПРАЙМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" суму попередньої оплати у розмірі 110925,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 18487,50 грн.); суму збитків від інфляції за період з 03.06.2021 - 30.11.2023 у розмірі 40969,87 грн.; 3% річних у розмірі 8633,79 грн. та суму судового збору в розмірі 2867,52 грн. В решті позову відмовлено.

24.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" подало до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 16399). Згідно даної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" просило суд поновити строк на подання доказів про витрати на професійну правничу допомогу; покласти витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" на професійну правничу допомогу у сумі 24500,00 грн. на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ЕКОПРАЙМ"; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ЕКОПРАЙМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24500,00 грн.; заяву розглядати у відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.06.2024 було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" пропущений процесуальний строк на подання доказів про витрати на професійну правничу допомогу. Прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" (вх.№ 16399 від 24.06.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Призначено судове засідання на 01.07.2024 о 11:30.

Позивач 01.07.2024 за вх.№ 16880 надав заяву про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, 30.12.2022 року між відповідачем (клієнт) і адвокатом Розумовський О.С. (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором за домовленістю сторін.

Також, 18.04.2024 між відповідачем і адвокатом Розумовським О.С. була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги від 30.12.2022 в частині надання правової допомоги у господарській справі № 922/1342/24.

Пунктом 4.1. договору було передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої у цьому договорі встановлюються в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Згідно п. 4.2. договору, суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Як свідчать матеріали справи, 13.06.2024 між відповідачем і адвокатом Розумовським О.С. було складено акт приймання-передачі виконаних робіт/послуг із надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг, виконаних адвокатом станом на 13.06.2024 за договором. Загальна вартість професійної правничої допомоги за цим актом складає 24500,00 грн., вона прийнята клієнтом, зауважень з приводу кількості та якості не має, підлягає сплаті до 31.12.2024.

Окрім того, в обґрунтування вимог про стягнення 24500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1115616 від 27.06.2024 адвокатом Розумовським О.С. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5057 від 30.05.2018, яке видане Розумовському О.С.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 12000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" (вх.№ 16399 від 24.06.2024) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 922/1342/24 додаткове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство ЕКОПРАЙМ" (62461, Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. 1-го Травня, буд. 16Б, код ЄДРПОУ 41769297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудконсалт" (01034, м. Київ, пров. Рильський, буд. 10, оф. 214, код ЄДРПОУ 36239717) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено 01.07.2024.

Суддя А.М. Буракова справа № 922/1342/24