Рішення

від 03.06.2024 по справі 160/8030/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокуСправа №160/8030/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 912010200741 від 10.01.2024 р. в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 50 % суддівської винагороди судді (заробітної плати);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40380972) призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 04 січня 2024 року, встановивши його у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судці (заробітної плати), згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 02.01.2024 року № 04.1-03/2/2024, наданого Дніпровським апеляційним судом, а також здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 04 січня 2023 року у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді (заробітної плати), згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 02.01.2024 року № 04.1-03/2/2024, наданого Дніпровським апеляційним судом, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не зараховано позивачу до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, 3 роки стажу (досвіду), який надавав право для призначення на посаду судді та період проходження строкової військової служби 10 місяців 28 днів. Відповідно, пенсійним органом протиправно встановлено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді замість 56% суддівської винагороди. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що розрахунок стажу здійснено відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 4 листопада 2004 року № 1367/2004 призначений строком на п`ять років на посаду судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2010 року № 2195-VI обраний на посаду судді цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2012 року № 5262-VI обраний на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області.

Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведений на роботу на посаді судді Дніпровського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя №1381/0/15-23 від 21.12.2023 року позивача звільнено з посади судді Дніпровського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Голови Дніпровського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року позивача звільнено з посади судді Дніпровського апеляційного суду з 02 січня 2024 року.

04.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Розпорядженням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912010200741 від 10.01.2024 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 50 % від суддівської винагороди, починаючи з 04.01.2024 року, виходячи з встановленого відповідачем стажу суддівської роботи 18 років 10 місяців 21 день.

Так, Вища рада правосуддя, приймаючи рішення №138/01/15-23 від 21.12.2023 року визначила, що станом на 21 грудня 2023 року до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню:

час роботи на посаді судді 19 років 1 місяць 17 днів;

період проходження строкової військової служби 10 місяців 28 днів;

стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, 3 роки.

Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, становить 23 роки 15 днів.

Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII).

Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Оскільки на момент призначення позивача на посаду судді вперше (10.12.2001) діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його іншої роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Частиною 3 статті 127 Конституції України (у редакції, яка діяла на момент призначення позивача на посаду судді) встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" (в редакції, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді), на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді підлягає застосуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена Конституцією та надає право для призначення на посаду судді, що становить 3 роки.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція також знайшла своє підтвердження у висновках Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду покладених в основу рішення від 22 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Таким чином, у позивача наявне право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково трьох років роботи в галузі права.

Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 та від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно якої стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція щодо обрахунку стажу судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, Суд зазначив, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI/призначення позивача на посаду, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області є структурним підрозділом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а тому рішення (рішення № 912010200741 від 10.01.2024 р.) саме цього органу підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912010200741 від 10.01.2024 р. в частині призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 50 % суддівської винагороди судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби 10 місяців 28 днів та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді 3 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області встановити ОСОБА_1 з 04 січня 2024 року щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 04 січня 2024 року, виходячи з розміру 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова