Рішення

від 01.07.2024 по справі 160/5964/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 рокуСправа №160/5964/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764), яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.11.2023 вих. №4864/2-14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та передачу у приватну власність земельної ділянки;

-зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764) розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0500 га та передачу у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.05.2023 він звернувся до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою про безоплатну передачу земельної ділянки у власність, яка розташована на задньому дворі від ділянки позивача ( АДРЕСА_1 ), а саме: зі сторони посадки та поля. Заява зареєстрована 11.05.2023 за вх.341/2-15. При цьому, відповідач проявив бездіяльність, що виявилась у ненаданні відповіді на заяву від 11.05.2023, відповідач не надав ані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані вмотивованої відмови у його ненаданні. Враховуючи таку бездіяльність відповідача та керуючись приписами ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, позивач замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, для чого 11.06.2023 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №11/06-2023 та 12.06.2023 подав повідомлення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області разом із копією договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.06.2023 №11/06-2023. В подальшому, 10.11.2023 звернувся до відповідача із заявою, надавши проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 , 02.01 для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для його затвердження. Позивач наголошує, що сформована по проекту землеустрою, розробленому ФОП ОСОБА_2 , земельна ділянка відповідає вимогам містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що узгоджується з вимогами, встановленими ч.7 ст.118 ЗК України. Зазначений проект земельної ділянки був погоджений в порядку ст.186 Земельного кодексу України. Однак, рішення про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та передачу у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_1 або відмови у їх затвердженні прийнято не було. Наведені обставини зумовили звернення до суду із цим позовом, тому просить його задовольнити та відновити порушене право у спосіб, що заявлений.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5964/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Цією ж ухвалою витребувано у Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, чи надходила до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області заява позивача від 10.11.2023 вих.№4864/2-14 та відомості щодо дати її отримання, а також щодо того, чи було розглянуто таку заяву та чи надано відповідь (у разі її надання копію такої відповіді та докази її направлення/вручення позивачу).

14.03.2024 відповідачем подані письмові пояснення, в яких зазначає не погодження з доводами позивача та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Заява, про яку пише позивач за № 4864/2-14 від 10.11.2023, до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області не надходила, що підтверджується копією з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції Новоолександрівської сільської ради з 01.06.2023. На електронну пошту Новоолександрівської сільської ради 10.11.2023 від ОСОБА_1 надійшов електронний лист, який включав у себе 3 повідомлення про оскарження в судовому порядку рішень сільради та тексти ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду у форматі MS Word, зміст 2-х із яких викладений російською мовою. Даний електронний лист був зареєстрований за №4864/2-14. Крім того, заяви щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) подаються через Центр надання адміністративних послуг. Заява від ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) разом з проектом землеустрої до Новоолександрівської сільської ради не надходили. Відповідач зазначає, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у власність постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі. За таких обставин, зобов`язання судом органів місцевого самоврядування прийняти певне рішення органу місцевого самоврядування за відсутності відповідного волевиявлення такого органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», компетенції на здійснення права управління землями, яке підлягає захисту.

19.03.2024 від позивача надійшли заперечення на письмові пояснення відповідача, в якому зазначає, що на його електронну адресу від відповідача надійшли письмові пояснення, однак зазначені докази у електронному листі від сільради відсутні, а письмові пояснення не підписані. Позивач зазначає, що такого доказу як «Копії з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції (лист)» не отримував від відповідача, що є підставою для залишення такого доказу без розгляду. Позивач вказує, що дійсно 10.11.2023 подав до відповідача повідомлення про оскарження рішень сільради у справі №160/28754/23, яке зареєстровано у Новоолександрівській сільській раді 10.11.2023 №4864/2-14; повідомлення про оскарження рішень сільради у справі №160/28752/23, яке зареєстровано у Новоолександрівській сільській раді 10.11.2023 №4864/2-14, повідомлення про оскарження рішень сільради у справі №160/28753/23, яке зареєстровано у Новоолександрівській сільській раді 10.11.2023 №4864/2-14; та заяву від 10.11.2023 вих. №4864/2-14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. При цьому, працівниками Новоолександрівської сільської ради всі листи зареєстровані за реєстраційним номером №4864/2-14 від 10.11.2023. Крім того, про протиправну бездіяльність свідчить й те, що позивач направляв зазначені листи електронною поштою з цифровим підписом на електронну адресу сільради, проте відповідач повідомив, що в них наявні технічні проблеми і вони його не приймають, тож позивач був змушений в той же день нарочно звернутись до сільради та здати додані до цього заперечення заяви.

20.03.2024 від позивача надійшла заява про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, оскільки на його електронну адресу від відповідача надійшли письмові пояснення, однак зазначені докази у електронному листі від сільради відсутні, а письмові пояснення, що надійшли від відповідача не підписані. Тобто, відповідач у справі недобросовісно ставиться до своїх процесуальних обов`язків, не виконує ухвалу суду, чим проявляє неповагу як до суду, так і до інших учасників справи.

22.03.2024 до суду від відповідача надійшли докази надіслання позивачу письмових пояснень засобами електронного зв`язку на електронну пошту та засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Розглянувши подану позивачем заяву з процесуальних питань, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 45 КАС України).

За правилами частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За частиною другою цієї статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти певні дії однієї зі сторін спору, що спрямовані на затягування строків розгляду справи, на спричинення додаткових необов`язкових витрат сторони, на вчинення стороною позасудових дій, які фактично свідчать про визнання позовних вимог, та/або інших дій, що передбачені законом та/ або є такими, що на розсуд суду мають на меті створення перешкод здійсненню належного судочинства у конкретному спорі, тим самим перешкоджаючи доступу сторони до правосуддя та реалізації права на справедливий суд.

При цьому, дії учасника процесу як, подання пояснень іншій стороні без ЄЦП та долучених додатків (що не доведено позивачем належними та допустимими доказами, а відтак є лише припущенням), не передбачені частиною другою статті 45 КАС України, тому відсутні підстави для вжиття відповідних наслідків.

Крім того, позивачем у заяві не вказано конкретних дій відповідача, що суперечать завданню адміністративного судочинства.

За вказаних обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 09.01.1998 Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

11.05.2023 позивач звернувся до голови Новоолександрівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області із заявою, в якій просив розглянути питання про видачу в користування земельної ділянки, розташованої на задньому дворі від його ділянки ( АДРЕСА_1 ), а саме зі сторони посадки та поля, аналогічно виданим ділянкам за адресою АДРЕСА_3 .

До заяви було долучено копію паспорту, копію іпн, копію витягу плану.

Згідно із відміткою у заяві від 11.05.2023, вона зареєстрована в сільській раді за вх.№341/2-15.

11.06.2023 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №11/06-2023 про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

12.06.2023 позивач звернувся до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із повідомленням в порядку п.2 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

У повідомленні зазначив, що 11.05.2023 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ним подана заява про безоплатну передачу земельної ділянки у власність на підставі ст. 118, 121 Земельного кодексу України, яка була зареєстрована 11.05.2023 року вх. 341/2-15. Зазначена заява від 11.05.2023 не розглянута. Враховуючи вимог п.2 ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, надає копію договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.06.2023 №11/06-2023, зобов`язуючись одразу після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на задньому дворі від його ділянки ( АДРЕСА_1 ) згідно з витягом з плану, що надавався із заявою від 11.05.2023, надати його до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Повідомлення зареєстроване в Новоолександрівській сільській раді 12.06.2023 за вх.№575/2-15.

На підставі договору №11/06-2023 від 11.06.2023 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 1221486200:02:002.

10.11.2023 позивачем подано до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області заяву, в якій просив:

-погодити у профільному структурному підрозділі архітектури та містобудування наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

До вказаної заяви долучено копії листів ОСОБА_1 від 11.05.2023 та від 12.06.2023, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із відміткою у заяві від 10.11.2023, її зареєстровано Новоолександрівській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області за вх.№4864/2-14.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді заяви вх.№4864/2-14 від 10.11.2023, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України в редакції на час спірних відносин) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частина перша та друга статті 19 ЗК України).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (стаття 39 ЗК України).

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

За змістом частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 ЗК України).

Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 Земельного кодексу України).

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини шостої статті 118 цього Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 КАС України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина 10 та 11 статті 118 ЗК України).

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Згідно з частиною п`ятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Отже, з урахуванням наведених норм, рішення про затвердження чи відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність належить до виключних повноважень міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (частина 8 статті 186 Земельного кодексу України).

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (частина 10 статті 186 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено право громадян на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають подати до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування таке клопотання із зазначенням цільового призначення земельної ділянки, її орієнтовні розміри, долучивши графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

При цьому, законодавцем чітко визначено, що такі клопотання розглядаються в місячний строк і надається або дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 12.06.2023 повідомлено відповідача про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вже 10.11.2023 подано до відповідача заяву про затвердження розробленого проекту.

У межах спірних правовідносин позовні вимоги заявлені щодо визнання протиправною бездіяльності Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 10.11.2023 вих. №4864/2-14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, позивач акцентує, що звертався до відповідача із заявою про безоплатну передачу земельної ділянки у власність, яка розташована на задньому дворі від ділянки позивача, однак відповідачем заява від 11.05.2023 вх.№ 341/2-15 не була розглянута, тому, керуючись ч.7 ст. 118 ЗК України, подав відповідачу повідомлення від 12.06.2023 з копією договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.06.2023 №11/06-2023 та з отриманням розробленого проекту звернувся до відповідача із заявою від 10.11.2023 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, підставою для звернення позивача до відповідача із повідомленням від 12.06.2023 та в подальшому із заявою від 10.11.2023 про затвердження проекту землеустрою, з не розглядом якої позивач пов`язує протиправну бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах, стала відсутність за наслідками розгляду заяви від 11.05.2023 про безоплатну передачу земельної ділянки у власність, яка розташована на задньому дворі від ділянки позивача, прийнятого рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача із клопотанням до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Тобто, доказів того, що позивач звертався до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із клопотанням про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в порядку, визначеному абзацом першим частини шостої статті 118 ЗК України, матеріали не містять, позивачем таких доказів не надано.

Посилання позивача на заяву від 11.05.2023 за вх.№341/2-15 не враховуються судом, оскільки в цій заяві позивач прохав вирішити питання «про видачу земельної ділянки в користування», що не є тотожним передачі земельної ділянки у власність.

На переконання суду, не виконання позивачем вимог закону в частині звернення до уповноваженого органу із відповідним клопотанням в порядку, визначеному абзацом першим частини шостої статті 118 ЗК України, унеможливлює останнім взагалі вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак не обґрунтовує право позивача на подальші дії щодо розроблення проекту за відсутності дозволу.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено права суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, як і громадянам, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови лише за наслідками розгляду відповідного клопотання.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

З огляду на викладене, суд вважає, що за відсутності доказів звернення позивача до відповідача із клопотанням про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в порядку, визначеному абзацом першим частини шостої статті 118 ЗК України, подальші дії позивача щодо повідомлення відповідача про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо розроблення проекту землеустрою та щодо звернення із заявою від 10.11.2023 про затвердження розробленого проекту є необґрунтованими та безпідставними, бездіяльності з боку відповідача, яку стверджує позивач, судом не встановлено, тому позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують надання відповідачем відповіді на заяву позивача від 10.11.2023 вх.№4864/2-14.

Суд звертає увагу, що відповідач у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, а тому зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача у письмових поясненнях про те, що заява від 10.11.2023 вх.№4864/2-14 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області не надходила, що підтверджується витягом з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.06.2023, неприйнятні.

Наявна в матеріалах справи копія заяви позивача до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки містить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області зі вхідним номером №4864/2-14 від 10.11.2023.

Відповідачем не обґрунтовано відсутність відомостей про таку заяву в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 01.06.2023.

Отже, Новоолександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області не здійснено розгляду заяви позивача від 10.11.2023 за вх.№4864/2-14 за наявності беззаперечних доказів про її отримання відповідачем.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті неприйнятності доводів відповідача щодо відсутності протиправної бездіяльності з його боку по відношенню до позивача), сформовану, зокрема у справі «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача від 10.11.2023 за вх.№4864/2-14, тому з метою відновлення порушеного права слід зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 10.11.2023 за вх.№4864/2-14 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1211,20грн.

Клопотання позивача про відстрочення виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні не підлягає задоволенню, оскільки в цій частині позову відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764, місцезнаходження: 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764, місцезнаходження: 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74), яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 10.11.2023 за вх.№4864/2-14.

Зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764, місцезнаходження: 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74) розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 10.11.2023 за вх.№4864/2-14 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764, місцезнаходження: 52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова