Ухвала

від 01.07.2024 по справі 160/1148/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 липня 2024 рокуСправа № 160/1148/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті адміністративну справу за позовною заявою Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Служби у справах дітей Павлоградської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Відділу освіту Павлоградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Служби у справах дітей Павлоградської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Відділу освіту Павлоградської міської ради, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Павлоградської міської ради щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку;

зобов`язати відділ освіти Павлоградської міської ради нарахувати та виплатити випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , одноразову грошову допомогу, передбачену ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, кожному.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області було встановлено, що згідно з інформацією, наданою Відділом освіти Павлоградської міської ради, у 2020 році освітні навчальні заклади Павлоградської територіальної громади закінчили 18 випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проте одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів не виплачено жодному з них. Так, у листі Відділу освіти Павлоградської міської ради №1502 від 20.11.2023 щодо стану виплат грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування зазначалось, що така допомога не виплачувалась, так як вказані особи не були працевлаштовані після закінчення навчальних закладів. Однак ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускнику навчального закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при цьому, ця норма встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа, незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні, а сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом. Це порушення вимог чинного законодавства зумовило звернення позивача з цим позовом до суду.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/1148/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Крім того, вказаною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора та залучено до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 як третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

22.01.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника Служби у справах дітей Павлоградської міської ради надійшли заяви про проведення засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі.

02.02.2024 до суду за допомогою засобів електронного зв`язку, з наступним наданням оригіналу 06.02.2024 року до канцелярії суду, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон) встановлено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошової допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативно-правовим актом, що регулює питання виплати одноразової грошової допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів за умови працевлаштування, є постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - постанова № 226). Відділом освіти Павлоградської міської ради з метою отримання додаткових роз`яснень щодо положень ст.7, ст. 8 вищевказаного Закону України направлялися запити до Міністерства соціальної політики України, як до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері захисту прав дітей та здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства за дотриманням прав дітей і Міністерства освіти і науки України, як до центрального органу виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки. У відповіді МОН (вих. №6/855-20 від 02.07.2020) на запит відділу освіти повідомлено, що одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виплачується випускникам з числа дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням), саме за умови їх працевлаштування. У відповіді Мінсоцполітики (вих. №7307/0/290-2029 від 24.07.2020) на запит відділу освіти зазначено, що одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виплачується випускникам з числа дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування без дотримання умови працевлаштування за таких поважних причин: встановлення інвалідності 1 або 2 групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням; якщо випускник - вагітна жінка, жінка, яка має дитину у віці до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); випускникам навчальних закладів, призваним на строкову військову службу у Збройні Сили та інші військові формування; особам, які закінчили навчальний заклад, та звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості і зареєстровані як такі що шукають роботу. Також у листі МОН від 12.03.2021 № 1/11-1667 «Щодо грошової допомоги випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт» направленого на департамент освіти та науки Дніпропетровської облдержадміністрації повідомляється, що одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виплачується випускникам з числа дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням), саме за умови їх працевлаштування. Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не отримували виплати одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів, оскільки вони не були працевлаштовані, вступили та продовжили навчання у закладах професійно-технічної освіти та закладах вищої освіти 1-4 рівнів акредитації. Відділом освіти було додатково направлено листи до Міністерства соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України (вих. №1473 від 14.11.2023) з проханням надати ґрунтовну відповідь щодо подальших дій, які стосуються виплат одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів випускникам з числа дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням), враховуючи правові висновки постанов Верховного Суду та запит Павлоградської окружної прокуратури №04/63 5481 вих-23 від 10.11.2023 до відділу освіти Павлоградської міської ради. Міністерством освіти і науки України у відповіді (вих. №1/8706-23 від 27.11.2023) зазначено, що норми підпунктів 4 та 5 пункту 13 постанови № 226 не суперечать статтям 8, 25, 39 Закону, тому одноразова грошова допомога в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виплачується випускникам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою (піклуванням), саме за умови її працевлаштування. Одночасно зазначено, що на погодженні у Міністерстві освіти і науки перебували проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо врегулювання деяких питань здійснення державного забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування при закінченні навчальних закладів» (реєстр. № 9100 від 13.03.2023 та реєстр. № 9100-д від 28.07.2023), до якого МОН надало свої пропозиції та зауваження. Проектом акта передбачається внесення змін до Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги всім випускникам закладів освіти із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, без дотримання умов працевлаштування. Тому виплата зазначеної допомоги без дотримання умови працевлаштування стане можливою виключно після внесення змін до Закону.

06.02.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

26.02.2024 до суду від Служби у справах дітей Павлоградської міської ради надійшли пояснення, в яких зазначено, що відповідно до законодавства держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Для недопущення порушень законодавства України щодо матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, службою у справах дітей та відділом освіти Павлоградської міської ради на відкритому загальному рівні було неодноразово винесене питання, якій саме категорії випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів. З метою отримання роз`яснень щодо положень ст.7, ст. 8 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-1V «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», були направлені запити до Департаменту освіти і науки Дніпропетровської державної адміністрації, до Міністерства освіти і науки України та до Міністерства соціальної політики України, як до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері захисту прав дітей та здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства за дотриманням прав дітей і Міністерства освіти і науки України, як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки. У відповідях повідомлено, що одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів виплачується випускникам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебували на повному державному утриманні та під опікою(піклуванням), саме за умови їх працевлаштування, у відповідності до норм чинної постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», яка регулює зазначене питання.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

За результатами опрацювання інформації щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на території Павлоградської територіальної громади Дніпропетровської області, Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт неналежного виконання відділом освіти Павлоградської міської ради вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо не нарахування та не виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги упродовж 2021 та 2022 років.

Так, у 2020 році освітні навчальні заклади Павлоградської територіальної громади закінчили 18 випускників із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 353 від 19.04.2010 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері та батька батьківських прав, закінчила у 2020 році Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 Павлоградської міської ради;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 484 від 22.07.2015 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері батьківських прав, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчив у 2020 році Павлоградський навчально-виховний комплекс №2 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1019 від 13.10.2009 має статус дитини-сироти, у зв`язку зі смертю матері, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчив у 2020 році 9 класів Павлоградського навчально-виховного комплексу №2 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 286 від 22.04.2015 має статус дитини-сироти, у зв`язку зі смертю матері та батька, закінчила у 2020 році 9 класів Павлоградського навчально-виховного комплексу №2 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 138 від 14.03.2018 має статус дитини-сироти, у зв`язку зі смертю матері та батька, у 2020 році закінчив 9 класів Павлоградської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 532 від 09.08.2017 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку зі смертю матері, батько позбавлений батьківських прав, у 2020 році закінчила 9 класів Павлоградської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 324 від 24.04.2019 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку зі смертю матері, батько має тривалу хворобу, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, закінчила у 2020 році Павлоградську Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 575 від 23.08.2017 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері та батька батьківських прав, закінчила у 2020 році 9 класів Ліцею №11 Павлоградської міської ради відділу освіти Павлоградської міської ради.

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1560 від 10.02.2008 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з відібранням у матері, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчив у 2020 році 9 класів Ліцею № 11 Павлоградської міської ради відділу освіти Павлоградської міської ради.

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 265 від 11.03.2009 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з відібранням у матері строком на один рік, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчила у 2020 році 9 класів Ліцею № 11 Павлоградської міської ради відділу освіти Павлоградської міської ради.

- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 182 від 28.03.2018 має статус дитини-сироти, у зв`язку зі смертю матері, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчив у 2020 році Павлоградську Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №12 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 1080 від 28.10.2009 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері та батька батьківських прав, закінчив у 2020 році 9 класів Павлоградської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 179 від 07.03.2012 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері батьківських прав, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчив у 2020 році 9 класів Павлоградського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» №14 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на підставі розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-207/0/335-115 від 21.05.2015 має статус дитини- сироти, у зв`язку зі смертю матері та батька, закінчила у 2020 році Павлоградську Загальноосвітню школуІ-ІІІ ступенів №15 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 754 від 11.09.2019 має статус дитини-сироти, у зв`язку зі смертю матері, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчив у 2020 році Павлоградську Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №15 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 607 від 26.09.2014 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням одинокої матері батьківських прав, батько записаний в порядку ст.135 СК України, закінчила у 2020 році 9 класів Павлоградської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 451 від 08.07.2015 має статус дитини-сироти, у зв`язку зі смертю батька та матері, закінчив у 2020 році Павлоградську Загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

- ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , на підставі рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 462 від 22.04.2009 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв`язку з позбавленням матері та батька батьківських прав, закінчив у 2020 році 9 класів Гімназії з інтернатним відділенням Павлоградської міської ради Дніпропетровської області;

Вказані діти продовжили своє навчання шляхом вступу до інших навчальних закладів, а саме:

- ОСОБА_1 продовжує навчатися в Національному технічному університеті «Харківському політехнічному інституті» за спеціальністю 075 «Маркетинг», термін закінчення навчання 30.06.2024 р., що підтверджено відповідною довідкою № 66-03-200/448 від 10.09.2020 року;

- ОСОБА_2 продовжує навчатися в «Харківському національному університеті радіоелектроніки» на факультеті комп`ютерна інженерія та управління, що підтверджено відповідною довідкою № 4990 від 25.09.2020;

- ОСОБА_3 продовжує навчатися в Тернівському професійному гірничому ліцеї, що підтверджено відповідною довідкою № 903 від 02.09.2020;

- ОСОБА_4 продовжує навчатися в Павлоградському коледжі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка за спеціальністю «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», термін закінченні навчання 30.06.2024, що підтверджено відповідною довідкою № 15-65 від 03.09.2020;

- ОСОБА_5 продовжує навчатися в Павлоградському коледжі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» за спеціальністю комп`ютерна інженерія, термін закінчення навчання 30.06.2024, що підтверджено відповідною довідкою № 1393 від 03.09.2020;

- ОСОБА_15 продовжує навчатися в Павлоградському медичному коледжі Дніпропетровської обласної ради за спеціальністю 223 «Медсестринство», що підтверджено відповідною довідкою № 332 від 30.07.2020;

- ОСОБА_6 продовжує навчатися в «Харківському національному університеті внутрішніх справ», що підтверджено відповідною довідкою №2/281 с від 21.09.2020;

- ОСОБА_7 продовжує навчатися в Дніпровському індустріальному коледжі, термін закінчення навчання 30.06.2024, що підтверджено відповідною довідкою № 52;

- ОСОБА_8 продовжує навчатися в Павлоградському коледжі Національного технічного університету «Дніпровську політехніка» за спеціальністю гірництво, термін закінчення навчання 30.06.2024, що підтверджено відповідною довідкою № 1621 від 03.09.2020;

- ОСОБА_9 продовжує навчатися в «Павлоградському медичному коледжі» Дніпропетровської обласної ради» за спеціальністю 223 «Медсестринство», термін закінчення навчання 30.06.2024, що підтверджено відповідною довідкою № 385 від 31.07.2020;

- ОСОБА_10 продовжує навчатися в Тернівському професійному гірничому ліцеї, термін закінчення навчання 01.09.2021, що підтверджено відповідною довідкою № 882 від 02.09.2020;

- ОСОБА_11 продовжує навчатися в «Західно-Донбаському професійному ліцеї м. Павлограда» за спеціальністю «електрослюсар (слюсар) черговий, та з ремонту устаткування. Електрогазозварник», термін закінчення навчання 23.06.2023, що підтверджено відповідною довідкою № 482 від 10 09.2020;

- ОСОБА_12 продовжує навчатися в «Західно-Донбаському професійному ліцеї м. Павлограда» за спеціальністю «електрослюсар (слюсар) черговий з ремонту устаткування. Електрозварщик», термін закінчення навчання 23.06.2023, що підтверджено відповідною довідкою № 475 від 10.09.2020;

- ОСОБА_13 продовжує навчатися в Комунальному вищому навчальному закладі «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради акушерського відділення, термін закінчення навчання 01.02.2023, що підтверджено відповідною довідкою №305 від 23.09.2020;

- ОСОБА_14 продовжує навчатися в Національної академії Національної гвардії України, термін закінчення навчання червень 2024 року, що підтверджено відповідною довідкою № 4/533 від 25.09.2020;

- ОСОБА_16 продовжує навчатися в «Західно-Донбаському професійному ліцеї м. Павлограда» за спеціальністю «кравець», термін закінчення навчання 26.06.2023, що підтверджено відповідною довідкою № 491 від 10.09.2020;

- ОСОБА_17 продовжує навчатися в «Інституті прокуратури та кримінальної юстиції Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, що підтверджено відповідною довідкою № 169 від 10.11.2020;

- ОСОБА_18 продовжує навчатися в Павлоградському коледжі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» за спеціальністю «гірництво», термін закінчення навчання 30.06.2024, що підтверджено відповідною довідкою № 1659 від 03.09.2020.

Із листа відділу освіти Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 20.11.2023 №1502 та листа Служби у справах дітей справах дітей Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 21.11.2023 №979 встановлено, що одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів вищевказаним дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування - випускникам загальноосвітніх навчальних закладів Павлоградської міської територіальної громади не виплачувалася, оскільки вони не були працевлаштовані.

Крім того, відповідно до листа виконавчого комітету Павлоградської міської ради вих.№360/0/2-23 від 16.02.2023, листа відділу освіти Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 20.11.2023 №1502 та листа Служби у справах дітей справах дітей Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 21.11.2023 №979 заходи претензійно-позовного характеру зокрема щодо зобов`язання виплати одноразової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування не вживались.

Листом Дніпропетровської обласної державної адміністрації «Про розгляд листа» вих. №11-961/0/139-23 від 11.12.2023 повідомлено, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація безпосередньо не є суб`єктом, що може здійснювати представництво інтересів третіх осіб у суді, у тому числі й дітей з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчальні заклади. Отже, держава здійснює захист прав дітей, у тому числі через діяльність служб у справах дітей, які безпосередньо забезпечують реалізацію на території відповідних рад державної політики з питань захисту прав дітей. При цьому, безпосереднє ведення справ і координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, покладається на службу у справах дітей, зокрема, виконавчих органів міських, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад. У той же час, у листі викладені факти порушення або загроза порушення не інтересів держави, захист яких має здійснювати служба у справах дітей, а конкретних фізичних осіб. Фактично не виплата одноразової грошової допомоги порушує інтереси саме осіб-випускників навчальних закладів із числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а не відповідної служби. Вважаємо, що в цьому разі інтереси дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не збігаються з інтересами держави, оскільки саме держава не виплатила через свої уповноважені органи їм одноразову грошову допомогу після закінчення навчального закладу. Отже, не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, а звернення до суду в інтересах конкретних осіб не можна вважати зверненням до суду з вимогами в інтересах держави.

Павлоградською окружною прокуратурою встановлено, що у 2020 році мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , як випускникам загальноосвітніх навчальних закладів у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 13308 грн.

За наведених обставин, у зв`язку із виявленням порушень відділом освіти Павлоградської міської ради та відсутністю дій Служби у справах дітей Павлоградської міської ради та Дніпропетровської обласної державної адміністрації, прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Частиною 3 статті 2 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

У свою чергу, Розділом IV Закону № 1697-VII регламентовано повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, статтею 23 якого унормовано представництво інтересів громадянина або держави в суді, згідно із частиною першою якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Абзацами першим та другим частини другої статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший та другий частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII).

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

При цьому, підпунктом 37 пункту 5 Розділу XII Прикінцевих положень Закону № 1697-VII було внесено зміни до статті 13 Закону України від 23.12.1997 № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», пункт 10 якої було викладено в новій редакції:

« 10) з метою захисту прав і свобод людини і громадянина особисто або через свого представника в установленому законом порядку:

звертатися до суду про захист прав і свобод осіб, які через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права і свободи; брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);

вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) інших осіб, на будь-якій стадії їх судового розгляду;

ініціювати незалежно від його участі у судовому провадженні перегляд судових рішень».

Тож, з урахуванням усталеної судової практики Верховного Суду, а також положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді (стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону №1697-VII «Про прокуратуру», стаття 53 КАС України) таке представництво реалізується в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, можливість процесуального представництва прокурором в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист за правилами частини другої статті 23 Закону № 1697-VII виникала лише у разі доведення прокурором існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

У свою чергу, за наслідками внесення змін до Конституції України Законом № 1401-VIII Конституцію доповнено статтею 131-1, згідно з якою в Україні діє прокуратура, функції якої визначено в цій самій статті, зокрема пунктом 3 частини першої до функцій прокуратури віднесено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тобто, з переліку функцій прокуратури вилучено низку не властивих (за європейськими стандартами) їй функцій, таких як: нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами (так званий «загальний нагляд»); нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних із обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з якими інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону № 1697-VII.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.

За таких обставин, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє (бездіє) або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії (бездіяльність), що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2022 року у справі № 910/5201/19.

Отже, суд звертає увагу, що аналіз положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Як видно з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави, зокрема, Служби у справах дітей Павлоградської міської ради внаслідок неналежного виконання Відділом освіти Павлоградської міської ради вимог ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині нарахування та виплати випускникам навчальних закладів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Так, на території Павлоградської територіальної громади Дніпропетровської області вказані повноваження здійснює Служба у справах дітей Павлоградської міської ради.

Рішенням 19 сесії VIII скликання Павлоградської міської ради від 22.02.2022 №560-19/ VIII затверджено Положення про службу у справах дітей Павлоградської міської ради (далі - Положення)

Відповідно до п.п. 1.1-1.3. Положення, Служба у справах дітей Павлоградської міської ради (надалі - служба) є структупним підрозділом міської ради, який утворюється рішенням міської ради, підзвітна і підконтрольна міській раді, виконавчому комітету та службі у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Служба є юридичною особою, має самостійні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. В межах, визначених законодавством України, приймає самостійні рішення, які оформлюються актами та наказами за підписом начальника служби. Служба у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказами Мінсоцполітики, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, служби у справах дітей облдержарміністрації, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, цим Положенням та іншими нормативними актами.

Основними завданнями та повноваженнями служби, згідно з розділом ІІ Положення, є, зокрема, реалізація на території територіальної громади державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; визначення пріоритетних напрямів поліпшення становища дітей у територіальній громаді, їх соціального захисту сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку; розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей; координація діяльності виконавчих органів міської ради, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, розташованих на території територіальної громади, у розв`язанні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, надання їм у межах компетенції практичної, методичної та консультаційної допомоги в цій сфері. (п.п. 6.1, 6.2, 6.4 розділу ІІ Положення).

Згідно з п. 7.4 розділу ІІІ Положення, служба має право звертатися щодо фактів порушення прав та інтересів дітей до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності в разі виявлення таких фактів.

Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати заходи щодо реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, на території Павлоградської міської територіальної громади Дніпропетровської області є служба у справах дітей Павлоградської міської ради.

Разом з тим, Павлоградською окружною прокуратурою Дніпропетровської області встановлено, що Службою у справах дітей повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей здійснюються неналежним чином. Зокрема, відповідно до вимог чинного законодавства Службою стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не перевірявся (не досліджувався). Як наслідок, порушення вимог чинного законодавства не виявлялись, заяви до суду в інтересах указаної вище категорії дітей про нарахування та виплату сум одноразової допомоги не подавались, що в свою чергу вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушених прав таких дітей.

Крім того, обов`язок Служби у справах дітей щодо захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є безумовним та не залежить від наявності звернень про не виплату грошової допомоги.

Павлоградська окружна прокуратура своїми листами №04/63-5482вих-23 від 10.11.2023 та №04/63-6114 вих-23 від 18.12.2023 повідомила Службу у справах дітей Павлоградської міської ради про наявність підстав та необхідність захисту інтересів вищезазначених осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі, у разі невирішення питання в позасудовому порядку, шляхом звернення з відповідним позовом до суду, проте, листами №979 від 21.11.2023 та №1084 від 25.12.2023 Служба у справах дітей Павлоградської міської ради зазначила, що одноразова грошова допомога у розмірі 6 прожиткових мінімумів вищезазначеним особам не виплачувалась, заходи претензійно-позовного характеру не здійснювались.

Також, Павлоградська окружна прокуратури своїм листом № 04/63-5771вих-23 від 24.11.2023 повідомила Дніпропетровську обласну державну адміністрацію про наявність підстав та необхідність захисту інтересів вищезазначених осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в тому числі, у разі невирішення питання в позасудовому порядку, шляхом звернення з відповідним позовом до суду, однак у своїй відповіді №11-961/0/139-23 від 11.012.2023 Дніпропетровська обласна державна адміністрація підтвердила не виплату особам зазначеної категорії одноразової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів, але не вбачає підстав для звернення до суду з відповідним позовом.

Прокурор зазначив, що Служба у справах дітей Павлоградської міської ради не здійснює належним чином повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей, а саме дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Як наслідок, позови до суду в інтересах вказаної вище категорії дітей про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги не подавалися, що в свою чергу вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушення прав таких дітей.

Отже, на думку прокурора, з огляду на виключну соціальну важливість ролі держави у сфері захисту прав дітей та нездійснення уповноваженим органом відповідних функцій, у прокурора виникає виключне право на звернення до суду із цим позовом.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2024 року у справі № 340/11/23 зазначив таке:

« 132. Зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави в порядку представництва Служби у справах дітей Петрівської селищної ради зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

133. Судова палата наголошує на тому, що інтерес держави у сфері охорони дитинства - це публічний інтерес в широкому його розумінні (тобто інтерес щодо чітко невизначеного широкого кола осіб), натомість індивідуально виражені права чи інтереси конкретних осіб не можуть захищатись прокурором в обраний ним спосіб шляхом представництва інтересів держави, оскільки публічний інтерес складається з інтересів держави, її органів і посадових осіб, а також інтересів суспільства, тоді як приватний інтерес це завжди інтерес окремої особи.

134. При цьому, обґрунтування пред`явленого прокурором позову в порядку представництва не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб, оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб-дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

135. Тож, обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).

136. До того ж, судова палата зазначає, що з метою забезпечення представництва інтересів громадян у суді і водночас зменшення повноважень прокурора у цій сфері Законом № 1697-VII передбачено посилення ролі інституту безоплатної правової допомоги шляхом внесення змін до Закону України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», за правилами якого право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають у тому числі діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

137. При цьому, як було зазначено вище, статтею 131-1 Основного Закону України до повноважень прокурора з виконання покладених на прокуратуру функцій не віднесено функцію представництва інтересів громадянина.

138. Водночас, оскільки на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України, залишення у частині другій статті 23 Закону № 1697-VII норми, якою передбачено можливість прокурора здійснювати представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист, вступає у прямий конфлікт із положеннями Основного Закону України щодо функцій прокуратури.

139. Відтак, Верховний Суд констатує, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.»

За приписами ст. 1 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV) статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, згідно зі статтею 3 Закону № 2342-IV, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону № 2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються конкретні діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Згідно з частинами першою-третьою та дев`ятою статті 8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Розмір допомоги та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа незалежно від форми їх влаштування та утримання.

Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, незалежно від форми їх утримання та виховання, гарантовано перебувають на повному державному утриманні.

Згідно з частиною сьомою статті 8 цього Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Вказаною нормою зазначеного Закону чітко врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускникам навчального закладу, незалежно від подальшого працевлаштування або продовження навчання, а тому сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 303/5849/16-а, від 26 травня 2020 року у справі № 303/5848/16-а та від 28 січня 2021 року у справі № 164/1907/16-а.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави стверджувати про те, що невід`ємною складовою державної соціальної політики є забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка спрямована на захист прав та інтересів таких дітей, утвердження рівних можливостей цих дітей з іншими категоріями осіб у сфері освіти, охорони здоров`я та інших соціальних сферах, зокрема шляхом створення умов для повноцінного та всебічного розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення їх благополуччя через відповідні механізми запроваджені державою.

Реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування сприяє створенню здорового та освіченого населення, протидії безпритульності, зниженню соціальної нерівності та напруги, що в цілому позитивно впливає на соціально-економічний розвиток держави. До того ж Україна, як держава, яка взяла на себе зобов`язання виконувати міжнародні та національні стандарти у галузі захисту прав дітей (зокрема, ратифікувавши Конвенцію про права дитини від 20 листопада 1989 року), зобов`язана утверджувати принцип забезпечення найкращих інтересів дитини в усіх сферах та галузях суспільного життя, особливо у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як соціально вразливої категорії населення.

Зазначене свідчить про те, що захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як сукупності інтересів невизначеного, широкого кола осіб, є невід`ємною частиною інтересів держави з огляду на її гуманітарні, моральні, соціально-економічні та правові обов`язки перед своїми громадянами, та повинен здійснюватися насамперед профільними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 цього ж Закону визначено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Суд звертає увагу, що зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави в особі позивача-1: Служби у справах дітей Павлоградської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

За таких обставин суд вважає, що у цьому випадку прокурор фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.

Відтак, суд констатує, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 240/23133/23.

Суд звертає увагу, що всі постанови Верховного Суду, на які посилався прокурор в обґрунтування наявності у третіх осіб права на отримання спірної грошової допомоги, були прийняті у справах за позовом прокурора в інтересах конкретних громадян, а не відповідних державних органах, що мало місце у даній справі, а відтак обставини у порівнюваних справах не є релевантними.

Суд не виключає, що представництво цих же осіб у суді може здійснюватися й прокурором в порядку частини другої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, суд дійшов висновку, що прокурор не позбавлений можливості здійснювати представництво в суді інтересів вищевказаних громадян, однак повинен довести існування передбачених законом підстав для цього, зокрема, неспроможність ними самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, не здійснення або неналежне здійснення захисту цих осіб законними представниками або органами, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси.

У цьому ж випадку підстави для звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовував порушенням саме інтересів держави у сфері охорони дитинства й тим, що Служба у справах дітей, в інтересах якої подано позов, і яка, на думку прокурора, уповноважена здійснювати функції держави у спірних прав, захисту цих інтересів, у тому числі в судовому порядку, не здійснює.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, з позовної заяви прокурора не вбачається існування у спірних відносинах інтересів держави, захист яких необхідно здійснювати у обраний прокурором спосіб, а наявність визначених законом підстав для представництва ним в суді інтересів вищевказаних осіб не доведена з посиланням на ті обставини, які вказані у частині другій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», і можуть зумовлювати право прокурора на подання такого позову.

Варто зазначити, що за визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування, відносяться до категорії осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з частиною другою статті 43 здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

З позовної заяви та доданих до неї документів судом установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 досягли повноліття та набули адміністративної процесуальної дієздатності у розумінні частини другої статті 43 КАС України та у спорах з приводу публічно-правових відносин вони можуть самостійно брати участь, в тому числі звернутися за захистом оспорюваного чи порушеного права.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що вказані особи, маючи повну адміністративну процесуальну дієздатність, мають бажання ініціювати такий спір на захист власних прав чи інтересів, чи висловлювали свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв`язку з чим є потреба захисту їх інтересів органами прокуратури.

З огляду на викладене, суд повторно дійшов висновку, що цей адміністративний позов подано, насамперед, в інтересах фізичних осіб, представництво інтересів яких прокурором не доведено, а не держави.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 140/4953/20, від 08 серпня 2023 року у справі № 120/2940/23.

Беручи до уваги усе вищевикладене, слід констатувати, що у справі, яка розглядається, прокурор, зазначаючи у своєму позові про необхідність захисту інтересів держави, не навів належних обґрунтувань стосовно того, у чому саме виражається порушення або загроза порушення таких інтересів і які саме інтереси держави, сумісні з вказаними у цій постанові критеріями, підлягають судовому захисту.

Враховуючи встановлені обставини, суд уважає, що у цій справі прокурором не доведено наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави або в інших, визначених законодавством випадках.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

У п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Суд зазначає, що відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 240/400/19 та від 25 червня 2021 року у справі № 420/26/20.

Пунктом 2 частини першої статті 240 КАС України обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Оскільки після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів судом установлено відсутність підстав для представництва прокурором за позовом, поданим в інтересах держави в особі позивача-1: Служби у справах дітей Павлоградської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а фактично пред`явленим в інтересах конкретних фізичних осіб, то це є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Служби у справах дітей Павлоградської міської ради, позивача-2: Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Відділу освіту Павлоградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Кучугурна