Рішення

від 01.07.2024 по справі 240/33403/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/33403/21

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправною відмову Пулинської селищної ради, Пулинського району, Житомирській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, оформлену рішенням від 15.04.2021 за № 379;

- зобов`язатиПулинську селищну раду, Пулинськогорайону, Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на земельній ділянці з кадастровим номером 1825486200:01:000:0064 на території Пулинської селищної ради, Пулинського району, Житомирської області, згідно поданої заяви.

Крім того, позивач просить зобов`язати Пулинську селищну раду, Пулинського району, Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

В обґрунтування позову вказано, що вернувся до відповідача із відповідною заявою з проханням надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Пулинської селищної ради, Пулинського району, Житомирської області із земель запасу комунальної власності, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064. Позивач зазначає, що рішенням Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області №379 від 15.04.2021 протиправно відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення фермерського господарства з земельної ділянки з кадастровим номером 1825486200:01:000:0064, мотивуючи це тим, що код її класифікації 08.01 та вона призначена для сінокосіння та випасання худоби та посилається на ст. 34 Земельного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що не звертався до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з правом передачі у власність для ведення фермерського господарства, як про це зазначив у рішенні відповідач.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування відзиву вказано, що 24.02.2021до Пулинської селищної ради надійшла заява від ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за межами с. Стара Олександрівка у межах норм безоплатної приватизації та вказав про наявність аграрної освіти у відповідності до вимог ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України. Однак, ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що звертався до селищної ради із заявою стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства та не звертався з проханням щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. 15 квітня 2021 року рішенням 6 сесії 8-го скликання №379 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, оскільки бажана земельна ділянка призначена для сінокосіння та випасання худоби, яка згідно частини 1 статті 34 Земельного кодексу України може передаватися громадянам лише в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Крім того, вказує, що в рішенні 6 сесії 8-го скликання №379 від 15.04.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для фермерського господарства» допущено описку та невірно вказано код класифікації, а саме: 08.01 замість 01.08. - для сінокосіння і випасання худоби.

Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 24.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Пулинської селищної ради із завою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства за межами с. Стара Олександрівка у межах норм безоплатної приватизації та вказав про наявність аграрної освіти у відповідності до вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви.

Рішенням 6 сесії 8-го скликання Пулинської селищної ради, Пулинського району, Житомирської області від 15 квітня 2021 року №379 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, оскільки бажана земельна ділянка призначена для сінокосіння та випасання худоби, яка згідно частини 1 статті 34 Земельного кодексу України може передаватися громадянам лише в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Пунктами а-в статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, у тому числі для ведення селянського господарства у межах населеного пункту, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у лютому 2021 року, при цьому додавши до неї ряд документів, передбачених законодавством. Жодних зауважень щодо доданих позивачем до заяви документів, або їх відсутності відповідачем в рішенні не зазначено.

Підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Натомість у рішенні від 15.04.2021 №379 Пулинська селищна рада Житомирської області обґрунтувала відмову у наданні дозволу на розроблення проекту позивачу, тим, що бажана земельна ділянка призначена для сінокосіння та випасання худоби, яка згідно частини 1 статті 34 Земельного кодексу України може передаватися громадянам лише в оренду для сінокосіння та випасання худоби.

Суд вважає за необхідне наголосити, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема заявою ОСОБА_1 , спростовано твердження позивача щодо того, що він звертався до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою ведення особистого селянського господарства, оскільки зміст поданої ним заяви свідчить, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із завою щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, у ході судового розгляду встановлено, що рішенням Пулинська селищна рада Житомирської області 16 сесії 7-го скликання №752 від 04.04.2019 зарезервовано земельні ділянки згідно додатку, в тому числі зазначені позивачем земельні ділянки з кадастровими номерами 1825486200:01:000:0064, 1825486200:01:000:0065, 1825486200:01:000:0066 та 1825486200:01:000:0076.

Слід вказати, що рішення про резервацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, та включення таких земель до переліку земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби на території Пулинської селищної ради не свідчить про зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок, оскільки зміна цільового призначення вважається закінченою з моменту державної реєстрації такої зміни і їй має передувати процедура виготовлення проекту землеустрою.

У свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Лише, рішенням 27 сесії 7-го скликання №1734 від 21.05.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27,7495 га, кадастровий номер 1825486200:01:000:0064, з земель запасу (16.00) на 01.08 для сінокосіння і випасання худоби. До суду не було надано жодних доказів про дату подальшої державної реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1825486200:01:000:0064.

Тобто, станом на день прийняття рішення №379 від 15.04.2021 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та на день подання позову, земельна ділянка за кадастровим номером 1825486200:01:000:0064 мала цільове призначення - землі запасу, площею 27,7495 га.

Вказане свідчить про безпідставність відмови Пулинської селищної ради Житомирської області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу.

З наведених судом норм статті 116, частини 7 статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймається за умови дотримання особою законодавчо визначених умов на його одержання та не містить обмежень по кількості таких дозволів на одну і ту ж земельну ділянку.

Положення наведеної судом статті 118 Земельного кодексу України передбачають реалізацію таких послідовних етапів для передачі земельних ділянок у власність громадянам:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи, при цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №766/6141/16-а, від 08.05.2018 у справі №808/7064/14, від 28.11.2018 у справі №826/5735/16.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Таким чином, правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц). У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

Усі учасники земельних відносин мають рівне право на розроблення проектів землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, яка отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи практику Верховного Суду, оскаржуване рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою третій особі прийняте не у відповідності до положень частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, порушує право позивача та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд у постанові від 04.05.2022 у справі №802/1446/17-а вказав на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Визначаючись зі способом захисту порушеного права суд враховує наступне.

Оскільки в межах розгляду даної справи суд аналізує лише протиправність відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 та розглянувши справу за наявними у справі матеріалами суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення та не подано до суду доказів для підтвердження правомірності свого рішення, у зв`язку з чим суд вважає таке рішення протиправним та скасовує його .

Застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021, яка зареєстрована Пулинською селищною радою 24.02.2021, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача задовольнити заяву позивача шляхом надання відповідного дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки заявнику не може бути задоволена судом, оскільки належить до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Дискреційні повноваження повноваження, які залишають адміністративному органу певний ступінь свободи щодо прийняття рішення, дозволяючи йому обирати з-поміж кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає більш відповідним (Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді)

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене суд задовольняє адміністративний позов частково, визнає протиправним та скасовує рішення Пулинської селищної ради Житомирської області від 15.04.2021 №379 та зобов`язує Пулинську селищну раду Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про на дання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду у даній справі.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

З приводу вимоги позивача про встановлення судового контролю варто зазначити наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення по даній справі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_1 ) до Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області (вул. Незалежності, 13, смт Пулини, Житомирська область,12001, код ЄДРПОУ 04347175) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Пулинської селищної ради Житомирської області від 15.04.2021 №379 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення фермерського господарства за межами с. Стара Олександрівка, що розташована на території Пулинської селищної ради, за кадастровим номером 1825486200:01:000:0064.

Зобов`язати Пулинську селищну раду Житомирської області розглянути повторно на найближчій черговій сесії заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021, яка зареєстрована Пулинською селищною радою 24.02.2021, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення фермерського господарства за межами с. Стара Олександрівка, що розташована на території Пулинської селищної ради, за кадастровим номером 1825486200:01:000:0064, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пулинської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 908,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева