Рішення

від 01.07.2024 по справі 320/13513/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року справа №320/13513/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.09.2020 № 0005563301;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 категорично не погоджується із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 22.09.2020 № 0005563301, вважає його необґрунтованим та протиправним, таким, що не базуються на нормах чинного законодавства України, складеними відповідачем з перевищенням повноважень, наданих йому ст.ст. 19-1, 20 ПК України, а висновки перевірки - суб?єктивними, такими, що протирічать наданим до перевірки документам і дійсним обставинам господарської діяльності платника, а також перевірки заснованими на довільному трактуванні контролюючим органом.

За результатом автоматизованого розподілу 17.12.2020 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/13513/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Частиною 14 ст. 31 КАС України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 адміністративну справу №320/13513/20 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє, вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки нормами п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо з результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) виключено; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з?ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Враховуючи вищевикладене, за результатами камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за червень 2020 з додатками ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) неможливо встановити факт придбання дизельного пального (41814150), в кількості 5259,7 літрів на суму 13,9 тис. грн. контрагентом ТОВ "НК СОЛАР" (41814150).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПІДВ) у рахунок сплати грошових зобов?язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за червень 2020 року платника податків фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 19.08.2020 року №2/10-36-33-01/ НОМЕР_1 , згідно якого зафіксоване порушення платником п.200.1, 200.4 ст. 200 ПІК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2020 року. В результаті вказаного платнику було відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ за період, охоплений перевіркою, в сумі 50 000,00 грн.

На підставі матеріалів камеральної перевірки контролюючим органом відносно платника було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005563301 від 22.09.2020 року у зв?язку з чим відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2020 року на суму 50 000,00 грн.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.09.2020 №0005563301, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За правилами підпункту 200.7.2, пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно пункту 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вищевказані норми статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 5, 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (надалі Порядок №26), який набрав чинності 01.04.2017.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру (пункт 5 Порядку №26).

Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку (пункт 6 Порядку №26).

Згідно пункту 7 Порядку №26, у разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Відповідно пункту 12 Порядку №26, узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Отже, перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється органом Казначейства на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який формується шляхом автоматичного внесення до нього контролюючим органом заяв платників податків про повернення сум бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження, або даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника за результатами адміністративного або судового оскарження.

Судом встановлено, що видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.

Так, оскільки позивач займається міжнародними вантажними перевезеннями, то у відповідності до абз. «А» п.п.195.1.3 п. 195.1 ст. 193 ПК України ним у періоді, охопленому перевіркою, застосовується ставка оподаткування ПДВ « 0» відсотків. Застосування зазначеної ставки призводить до виникнення від?ємного значення суми ПДВ та заявлення її до відшкодування в декларації за червень 2020 року.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом було встановлено, що при відображенні платником у декларації за червень 2020 року від?ємного значення між сумою податкового зобов?язання та сумою податкового кредиту в сумі 52 094,00 грн. (рядок 19 декларації), сума від?ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму, обчислену відповідно ст. 200-1 Кодексу на момент подання податкової декларації у сумі 0 грн. (рядок 19.1 декларації суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 55 075 грн. (рядок 21 декларації) бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 50 000 грн. (рядок 20.2.1 декларації) та у рахунок сплати грошових зобов?язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету у сумі 0, 00 грн. (рядок 20.2.2 декларації) арифметичних чи методологічних порушень не встановлено.

В п.3.6 Акту перевірки контролюючим органом стверджується, що за результатами камеральної перевірки декларації ФОП ОСОБА_1 з ПДВ за червень 2020 року не можливо встановити факт придбання дизельного пального в кількості 5 259, 7 літрів на суму 13, 9 тис. грн. у ТОВ «НК СОЛАР» (код ЄДРПОУ 41814150). Також відповідач стверджує, що у ТОВ «НК СОЛАР» відсутня звітність з ПДВ з січня 2020 року по червень 2020 року, з приводу чого слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідно до податкової звітності позивача, внаслідок господарських операцій з ТОВ «НК СОЛАР» сторонами у цей період були оформлені наступні видаткові накладні: від 02.05.2020 року № PC-0013737 на поставку дизельного пального об?ємом 610 л на загальну суму 9 150, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1 525, 00 грн.; від 04.05.2020 року № PC-0013778 на поставку дизельного пального об?ємом 369, 62 л на загальну суму 5 468, 89 грн., в т.ч. ПДВ 911, 48 грн.; від 08.05.2020 року № PC-0014631 на поставку дизельного пального об?ємом 200 л на загальну суму 3 019, 20 грн., в т.ч. ПДВ 503, 20 грн.; Від 13.05.2020 року № PC-0014895 на поставку дизельного пального об?ємом 610, 25 л на загальну суму 9 212, 34 грн., в т.ч. ПДВ 1 535, 39 грн.: від 13.05.2020 року № PC-0015045 на поставку дизельного пального об?ємом 300 л на загальну суму 4 528, 80 грн., в т.ч. ПДВ 754, 80 грн.; від 15.05.2020 року № PC-0015200 на поставку дизельного пального об?ємом 450 л на загальну суму 6 706, 80 грн., в т.ч. ПДВ 1 117, 80 грн.; від 19.05.2020 року № PC-0015670 на поставку дизельного пального об?ємом 20 л на загальну суму 298, 08 грн., в т.ч. ПДВ 49, 68.; від 22.05.2020 року № PC-0015869 на поставку дизельного пального об?ємом 300 л на загальну суму 4 471, 20 грн., в т.ч. ПДВ 475, 20 грн.; від 22.05.2020 року № PC-0016189 на поставку дизельного пального об?ємом 640 л на загальну суму 9 538, 56 грн., в т.ч. ПДВ 1 589, 76 грн.; від 29.05.2020 року № РС-0016818 на поставку дизельного пального об?ємом 604, 77 л на загальну суму 9 013, 49 грн., в т.ч. ПДВ 1 502, 25 грн.; від 30.05.2020 року № PC-0016842 на поставку дизельного пального об?ємом 400 л на загальну суму 5 961, 60 грн., в т.ч. ПДВ 993, 60 грн; від 30.05.2020 року № РС-0016949 на поставку дизельного пального Об?ємом 180 л на загальну суму 2 682, 72 грн., в т. ч. ПДВ 447, 20 грн; від 01.06.2020 року № PC-0017162 на поставку дизельного пального об?ємом 300 л на загальну суму 4 651, 20 грн., в т.ч. ПДВ 775, 20 грн.; від 04.06.2020 року № PC-0017660 на поставку дизельного пального об?ємом 510 л на загальну суму 8 157, 96 грн., в т.ч. ПДВ 1 359, 66 грн.; від 05.06.2020 року № PC-0017703 на поставку дизельного пального об?ємом 700 л на загальну суму 11 197, 20 грн., в т.ч. ПДВ 1 866, 20 грн.; від 12.06.2020 року № PC-0018802 на поставку дизельного пального об?ємом 973, 08 л на загальну суму 15 378, 55 грн., в т.ч. ПДВ 2 563, 09 грн.; від 13.06.2020 року № PC-0018594 на поставку дизельного пального об?ємом 400 л на загальну суму 6 321, 60 грн., в т.ч. ПДВ 1 053, 60 грн.; від 16.06.2020 року № PC-0019107 на поставку дизельного пального об?ємом 461, 31 л на загальну суму 7 240, 72 грн., в т.ч. ПДВ 1 206, 79 грн.; від 19.06.2020 року № РС- 0019626 на поставку дизельного пального об?ємом 300, 01 л на загальну суму 4 708, 96 грн., в т.ч. ПДВ 784, 83 грн.; від 21.06.2020 року № PC-0019675 на поставку дизельного пального об?ємом 400 л на загальну суму 6 278, 40 грн, в т.ч. ПДВ 1 046, 40 грн.; від 25.06.2020 року № РС-0020221 на поставку дизельного пального об?ємом 474, 67 л на загальну суму 7 501, 68 грн., в т.ч. ПДВ 1 250, 28 грн.; від 27.06.2020 року №РС-0020932 на поставку дизельного пального об`ємом 440 л на загальну суму 6 953, 76 грн., в т.ч. ПДВ 1 158, 96 грн.; від 27.06.2020 року № РС-0020463 на поставку дизельного пального об?ємом 300 л на загальну суму 4 741, 20 грн., в т.ч. ПДВ 790, 20 грн.

Таким чином позивачем підтверджено, що ТОВ «НК СОЛАР» протягом травня-червня 2020 року на користь ФОП ОСОБА_1 було відвантажено дизельне паливо в асортименті та в обсягах, визначених супутніми та первинними документами, а ФОП ОСОБА_1 були прийняті згадані ТМЦ та проведено безготівковий розрахунок за них на повну суму вартості, адже на всі операції з постачання палива ТОВ «НК СОЛАР» оформило та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні.

Разом з цим судом встановлено, що ТОВ «НК СОЛАР» було сформовано та подано до контролюючих органів декларації з ПДВ за період січень-червень 2020 року, що підтверджується листом зазначеного підприємства № 391/08 від 28.08.2020 року та доданими до нього документами.

Усе наведене вище свідчить про можливість та реальність здійснення господарських операцій за відповідними видами діяльності.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду суттєво змінила існуючий підхід та своєю постановою від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 відступила від усталеної практики ВСУ та запропонувала новий висновок, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). Суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, суд дійшов висновку, що позивач має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

В той же час контролюючим органом в Акті перевірки не спростовано фактів придбання і оприбуткування у ТОВ «НК СОЛАР» дизельного пального протягом січня-червня 2020 року, а також зв`язку такого придбання з реальною господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 (використання придбаних ТМЦ у такій діяльності), а також тверджень платника про подальше використання придбаних ТМЦ у безпосередній господарській діяльності платника (для заправлення власних транспортних засобів, що використовуються у міжнародних вантажних перевезеннях), на підтвердження чого у ФОП ОСОБА_1 є необхідні первинні документи і дані бухгалтерського і податкового обліку, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.09.2020 № 0005563301.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Також суд дійшов висновку про задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 2942,80 грн.

Враховуючи задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2942,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 22.09.2020 № 0005563301;

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України;

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2942,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.