Рішення

від 28.06.2024 по справі 380/25855/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 рокусправа № 380/25855/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М,, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Гарант" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло Гарант" звернувся в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/002503;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100612/2 від 28.09.2023 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року №UA209000/2023/100612/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2023 року № №UA209230/2023/002503 (далі також спірне/оскаржуване рішення відповідно) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ "Тепло Гарант" для визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (за ціною договору) надало митному органу повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Зазначені документи повною мірою підтверджують задекларовану позивачем митну вартість імпортованих товарів. Зауваження відповідача, які наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, не заслуговують на увагу, позаяк не можуть бути підставою для невизнання чи коригування митної вартості товарів, яка заявлена позивачем.

Позивач зазначає, що митний орган не зазначив жодних конкретних обставин, які викликали сумніви до поданих документів, а також не вказав причин неможливості їх перевірки, не відзначив, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому зі змісту поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Отже, митний орган витребував додаткові документи без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Позивач також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не можу бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за основним методом.

У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що за результатами проведеного опрацювання встановлено таке: - у МД заявлений товар сток. Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості; - відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця; - згідно пункту 2.2. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 зазначено, що тара та маркування входить у вартість товару, разом з тим у інвойсі від 20.09.2023 № 1434-1 такі складові вартості товару відсутні. Отже не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - згідно рахунку про надання транспортних послуг від 25.09.2023 №190/2023 вказано що термін оплати за перевезення вантажу становить 2 дні. Дата видачі фактури 25.09.2023, отже кошти за фрахт мають бути уже перераховані, разом з тим банківський платіжний документ декларантом не надано; - згідно п. 3.1. договору перевезення від 17.01.2022 № 1/170122 необхідною умовою є надання перевізникові Заявки на перевезення. Даний документ декларантом митному органу не надано, що не дає змоги впевнитись щодо повноти нарахування витрат на перевезення вантажу. -у CMR від 20.09.2023 № 014300 у графі 21 відсутній підпис. - згідно пункту 4.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 якість товару повинна повністю відповідати міжнародним стандартам та сертифікатам виробника(відсутні документи) - заявлений товар сток. - пункту 11.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 - зазначено, що усі зміни здійснюються тільки за письмовою згодою сторін. - відповідно до п.11.5 - вищезазначеного контракту термін дії до 31.12.2022 і може бути продовжений за згодою сторін (жодних письмових доповнень до митного оформлення не подано).

Отже, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих позивачем документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Документи, подані позивачем на вимогу митного органу, не усувають виявлені невідповідності, а інших документів не надано.

Відповідач відзначає, на вимогу митного органу декларантом надано рахунки проформи, банківський платіжний документ, листи роз`яснення що платежу. Дані документи були враховані при перевірці нарахування митної вартості декларантом, однак, вищезазначені документи не можливо прив`язати до даної поставки товару . У проформі відсутня печатка відправника. В даній проформі заявлені радіатори і по вищій ціні 30 Євро за штуку. Прайс-лист дублює фактуру. Разом з тим, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано.

Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості імпортованих товарів, подані ТОВ Тепло Гарант не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржувані рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 28.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

17.10.2020 між ТзОВ «Тепло Гарант» (покупець) та T van de HEG (Продавець) укладено Контракт № 2/17102020 від 17.10.2020 року.

Згідно з п. 1.2. Контракту Продавець продає, а Покупець купує Товар, відповідно до рахунків-фактур.

Пунктом 2.1. Контракту передбачено, що вид, кількість, ціна, вартість Товару узгоджуються між Продавцем і Покупцем і фіксуються в рахунках-фактурах. Відповідно п. 2.2. Контракту ціна товару включає в себе вартість упаковки і тари.

Згідно з п. 3.2. Контракту вартість та ціна одиниць Товару вказується в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 7.1. Контракту валютою оплати Товару, що поставляється є Євро. Оплата здійснюється в Євро на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до додатку №1 від 05.11.2021 до контракту №2/17102020 від 17.10.2020 пункт 7.2 Розділу 7 «Умови оплати товару» викладено в наступній редакції: 7.2 товар поставляється на умовах 50% передоплати.

Відповідно до додатку №2 від 03.01.2023 до контракту №2/17102020 від 17.10.2020 пункт 11.5 Розділу 11 «Інші умови» викладено в наступній редакції: 11.5 Цей Контракт набуває чинності з моменту його підписанні і діє до 31.12.2023 і може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

На виконання умов Контракту, ТзОВ «Тепло Гарант» проведено оплату товару на загальну суму 12 575,00 євро, що підтверджується копіями платіжних доручень №152JBKLN9 від 15.09.2023 року на суму 11 125,00 євро та №154JBKLN9 від 25.09.2023 на суму 1 450 євро з відмітками банку.

З метою здійснення перевезення вищевказаного товару ТзОВ «Тепло Гарант» (замовник) 17.01.2022 уклало з Firma Transportovo Uslugovo Handlowa Wilk Mariusz договір про надання транспортних послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №1/170122 від 17.01.2022.

У зв`язку із виконанням контракту № 2/17102020 від 17.10.2020 року та отриманням Товару від компанії T van de HEG, з метою митного оформлення придбаного товару декларант позивача 27.09.2023 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230102928U8, відповідно до якої визначено митну вартість товару в сумі 22 575,00 євро, за радіатори для центрального опалення 14075,00 євро та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 598 806,47 грн., за інсталяційні пакети Ідеал Стандарт 8500.00 євро та у графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 332 362,20 грн.

Одночасно декларант позивача до митного контролю разом з митною декларацією №23UA209230102928U8, як підставу для застосування основного методу, надав такі документи (зазначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209230/2023/002503): пакувальний лист від 20.09.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) №1434-1 від 20.09.2023 року, автотранспортну накладну (СМR) №014300 від 20.09.2023 року, декларацію про походження товару №1434-1 від 20.09.2023 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №190/2023 від 25.09.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2/17102020 від 17.10.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 05.11.2021 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 03.01.2023 року, договір про надання послуг митного брокера №10042022 від 10.04.2022 року, договір (контракт) про перевезення № 1/170122 від 17.01.2022 року, копія митної декларації країни відправлення №23PL402010E1505743 від 26.09.2023 року. Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду митної декларації від 27.09.2023 року №23UA209230102928U8 та доданих документів Львівська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року № UA209000/2023/100612/2, в якому вартість імпортованих позивачем товарів визначено за шостим (резервним) методом, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 року № UA209230/2023/002503.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року № UA209000/2023/100612/2 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості митний орган зазначив, зокрема про таке:

… «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 M4495-VI ( далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

-у МД заявлений товар сток.

Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Вартість подібних товарів за прямим контрактом від виробника значно вища.

- відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Згідно наданих декларантом документів, зокрема рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.09.2023№ 190/2023не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме навантаження, страхування, тощо.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ.;

- згідно пункту 2.2. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 зазначено, що тара та маркування входить у вартість товару, разом з тим у інвойсі від 20.09.2023 № 1434-1 такі складові вартості товару відсутні. Отже не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару;

- згідно рахунку про надання транспортних послуг від 25.09.2023№ 190/2023 вказано що термін оплати за перевезення вантажу становить 2 дні. Дата видачі фактури 05.07.2023, отже кошти за фрахт мають бути уже перераховані, разом з тим банківський платіжний документ декларантом не надано;

- згідно п. 3.1. договору перевезення від 17.01.2022 № 1/170122 необхідною умовою є надання перевізникові Заявки на перевезення. Даний документ декларантом митному органу не надано, що не дає змоги впевнитись щодо повноти нарахування витрат на перевезення вантажу.

-у CMR від 20.09.2023 А№ 014300 у графі 21 відсутній підпис;

- згідно пункту 4.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 якість товару повинна повністю відповідати міжнародним стандартам та сертифікатам виробника(відсутні документи)-заявлений товар сток;

- пунктом 11.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020-зазначено,що усі зміни здійснються тільки за письмовою згодою сторін;

-відповідно до п. 11.5-вищезазначеного контракту термін дії до 31.12.2022 і може бути продовжений за згодою сторін(жодних письмових доповнень до митного оформлення не подано).

Отже, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України. …

Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

… На вимогу декларант надав рахунки - проформи, банківський платіжний документ листи-роз`яснення щодо платежу.

Вищезазначені документи не можливо прив`язати до даної поставки товару .У проформі відсутня печатка відправника. В даній проформі заявлені радіатори і по вищій ціні 30 Євро за штуку. Прайс-лист дублює фактуру. Разом з тим, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано.

Це є відповідно до частини шостої статті 54 МК України підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала МД UA 209190/2023/031733 від 03.07.2023 де вартість такого товару становить 2,61 дол. США за кг (даного виду товару); Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 № UA209000/2023/100612/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 року № UA209230/2023/002503.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів. Водночас посадова особа митного органу повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів. Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Одночасно з цим, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товарів за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товарів за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товарів за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі від 20.09.2023 № 1434-1 (22575,00 євро).

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а надалі на письмову вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист від 20.09.2023 року, рахунок-фактуру (інвойс) №1434-1 від 20.09.2023 року, автотранспортну накладну (СМR) №014300 від 20.09.2023 року, декларацію про походження товару №1434-1 від 20.09.2023 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №190/2023 від 25.09.2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2/17102020 від 17.10.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 05.11.2021 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 03.01.2023 року, договір про надання послуг митного брокера №10042022 від 10.04.2022 року, договір (контракт) про перевезення № 1/170122 від 17.01.2022 року, копія митної декларації країни відправлення №23PL402010E1505743 від 26.09.2023 року. Митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); рахунки - проформи, банківський платіжний документ листи-роз`яснення щодо платежу.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених частиною другою статті 53 МК України, навівши відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти таких висновків.

Оцінюючи аргументи митного органу, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд зазначає таке.

Стосовно аргументу митного органу про те, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена», суд зазначає таке.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом/представником до Львівської митниці, разом із МД подано у т.ч. зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2/17102020 від 17.10.2020.

Відповідно до додатку №1 від 05.11.2021 до контракту №2/17102020 від 17.10.2020 пункт 7.2 Розділу 7 «Умови оплати товару» викладено в наступній редакції: 7.2 товар поставляється на умовах 50% передоплати.

З метою підтвердження фактично сплаченої ціни за товар митному органу надано копії платіжного доручення №152JBKLN9 від 15.09.203 року про сплату 11 125,00 євро та №154JBKLN9 від 25.09.2023 про сплату 1 450 євро з відмітками банку.

Крім того, позивачем з метою здійснення митного оформлення товару до Львівської митниці разом із МД також подано пакувальний лист, інвойс, автотранспортну накладну, у яких наявні дані щодо кількості, ваги, найменування товару та його вартості.

Отже, наведені доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Стосовно аргументу митного органу про те, що «у МД заявлений товар сток. Частиною 2 ст. VІІ Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеному законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VІІ ГАТТ, сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які невключені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Вартість подібних товарів за прямим контрактом від виробника значно вища», суд зазначає таке.

Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, коли митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу. Висновками Верховного Суду у справах №540/1918/20, № 814/2659/16, № 826/27860/15, № 804/3893/17 підтверджується безпідставність посилань митного органу на ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Стосовно аргументу митного органу про те, що відповідно до положень Інкотермс 2010 термін FCA (Free Carrier (… named place) Франко перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізником до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.11.2023 14 Згідно наданих декларантом документів, зокрема рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.09.2023№ 190/2023 не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме навантаження, страхування, тощо. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ, суд зазначає таке.

Щодо складової митної вартості - витрат на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, позивачем подано до Львівської митниці зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2/17102020 від 17.10.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №1434-1 від 20.09.2023.

Відповідно до п. 2.1. Договору №2/17102020 від 17.10.2020, передбачено, що вид, кількість, ціна, вартість Товару узгоджуються між Продавцем і Покупцем і фіксуються в рахунках-фактурах.

Згідно з п. п. 3.2. Договору №2/17102020 від 17.10.2020, вартість та ціна одиниць Товару вказується в рахунка-фактурах.

Відповідно до рахунку-фактуру (інвойс) №1434-1 від 20.09.2023 «Вантажно-розвантажувальні роботи входять у вартість товару».

Щодо складової митної вартості - витрат на транспортування, позивачем подано до Львівської митниці договір (контракт) про перевезення №1/170122 від 17.01.2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №190/2023 від 25.09.2023, платіжну інструкцію №155JBKLN9, вартість якої включено у митну вартість товару.

Оскаржуване рішення не містить будь-якої інформації про не включення позивачем до митної вартості витрат на перевезення оцінюваних товарів.

Враховуючи вищевикладене твердження митного органу про те, що рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.09.2023№ 190/2023 не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме навантаження, страхування, тощо є необґрунтованим.

Стосовно аргументу митного органу про те, що згідно пункту 2.2. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 зазначено, що тара та маркування входить у вартість товару, разом з тим у інвойсі від 20.09.2023 № 1434-1 такі складові вартості товару відсутні. Отже не зрозуміло на як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару, суд зазначає таке.

Відповідно п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 ціна товару включає в себе вартість упаковки і тари. Позивачем у поданих до митного органу МД у графі 37 здійснено запис ZZ00, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, свідчить про те, що тара не зворотна та вартість входить у ціну товару.

Відповідно до поданих до митного оформлення документів підтверджується відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. Отже, в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.

Крім того, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Таким чином, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки і тари, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та не обґрунтованою. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019.

За результатом розгляду справи №815/6817/17 Верховний Суд прийняв постанову від 25.01.2019, відповідно до якої посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Стосовно аргументу митного органу про те, що згідно рахунку про надання транспортних послуг від 25.09.2023 № 190/2023 вказано що термін оплати за перевезення вантажу становить 2 дні. Дата видачі фактури 05.07.2023, отже кошти за фрахт мають бути уже перераховані, разом з тим банківський платіжний документ декларантом не надано, суд зазначає таке.

Твердження митного органу про те, що «дата видачі фактури 05.07.2023» не відповідає дійсності, оскільки в оскаржуваному рішенні митним органом вказано рахунок про надання транспортних послуг із №190/2-23 та вказано дату 25.09.2023.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом/представником подано до Львівської митниці подав платіжну інструкцію №155JBKLN9 від 27.09.2023, вартість якої включено у митну вартість товару.

Крім того, оскаржуване рішення не містить будь-якої інформації про не включення позивачем до митної вартості витрат на перевезення оцінюваних товарів.

Враховуючи вищевикладене твердження митного органу про те, що згідно рахунку про надання транспортних послуг від 25.09.2023 № 190/2023 вказано що термін оплати за перевезення вантажу становить 2 дні. Дата видачі фактури 05.07.2023, отже кошти за фрахт мають бути уже перераховані, разом з тим банківський платіжний документ декларантом не надано, є безпідставними.

Стосовно аргументу митного органу про те, що згідно п. 3.1. договору перевезення від 17.01.2022 № 1/170122 необхідною умовою є надання перевізникові Заявки на перевезення. Даний документ декларантом митному органу не надано, що не дає змоги впевнитись щодо повноти нарахування витрат на перевезення вантажу», суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, транспортна заявка не входить до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, та не містить відомостей що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином вказані твердження митного органу є безпідставними та такими, що суперечить нормам МК України.

Стосовно аргументу митного органу про те, що CMR від 20.09.2023A№ 014300 у графі 21 відсутній підпис, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) (набрала чинності для України з 17.05.2007 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 1 серпня 2006 року № 57-V), вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Відповідно до ст. 5 вказаної Конвенції, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником.

Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Таким чином, Конвенція містить вимоги щодо наявності саме підпису перевізника у гр. 16 та гр.23, який може бути замінений печаткою.

При цьому, що вищевказана автотранспортна накладна (СMR) у гр. 16 містить дані перевізника, адресу перевізника, ІПН перевізника, гр.23 містить підпис перевізника, гр.22 містить підпис та печатку вантажовідправника.

У графі 21 CMR вказується місце складання, та зазначається дата та назва населеного пункту, де склалася CMR.

Стосовно аргументу митного органу про те, що згідно пункту 4.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 якість товару повинна повністю відповідати міжнародним стандартам та сертифікатам виробника (відсутні документи) - заявлений товар сток, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, сертифікати виробника не входить до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, та не містить відомостей що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином вказане твердження митного є, безпідставним та таким, що суперечить нормам МК України.

Стосовно аргументу митного органу про те, що пункту 11.1. зовнішньоекономічного контракту від 17.10.2020 № 2/17102020 - зазначено, що усі змін здійснюються тільки за письмовою згодою сторін -відповідно до п.11.5-вищезазначеного контракту термін дії до 31.12.2022 і може бути продовжений за згодою сторін(жодних письмових доповнень до митного оформлення не подано), суд зазначає таке.

Відзначим той факт, що з метою здійснення митного оформлення товару декларантом/представником подано до Львівської митниці Додаток №2 від 03.01.2023 до контракту №2/17102020 від 17.10.2020 у якому пункт 11.5 Розділу 11 «Інші умови» викладено в наступній редакції: 11.5 Цей Контракт набуває чинності з моменту його підписанні і діє до 31.12.2023 і може бути продовжений за взаємною згодою сторін.

Таким чином вказане твердження митного органу є безпідставним.

Стосовно аргументу митного органу про те, що на вимогу митного органу декларантом надано рахунки проформи, банківський платіжний документ листи роз`яснення що платежу. Дані документи були враховані при перевірці нарахування митної вартості декларантом. Вищезазначені документи не можливо прив`язати до даної поставки товару. У проформі відсутня печатка відправника. В даній проформі заявлені радіатори і по вищій ціні 30 Євро за штуку. Прайс-лист дублює фактуру, суд зазначає таке.

По Контракту №2/17102020 компанією T van de HEG було складено проформу-інвойс №1434 від 11.09.2023 на попереднє замовлення товару , що складало з: 125 штук радіаторів Purmo по ціні 30,00 євро на загальну суму 3750,00 євро, 400 штук радіаторів Radson по ціні 25 євро на суму 10000,00 євро, 100 штук інсталяційних комплектів по ціні 85,00 євро на суму 8500,00 євро.

Разом загальна сума інвойсу №1434 від 11.09.2023 склала 22250,00 євро.

На виконання умов Контракту, ТзОВ «Тепло Гарант» проведено оплату товару на загальну суму 12 575,00 євро, що підтверджується копіями платіжних доручень №152JBKLN9 від 15.09.203 на суму 11 125,00 євро та №154JBKLN9 від 25.09.2023 на суму 1 450 євро з відмітками банку.

На момент відвантаження товару по фактичному інвойсу №1434-1 від 20.09.2023, пройшли зміни в асортименті та кількості товарних залишків, продукція, яка була потрібна ТзОВ «Тепло Гарант» вже мала іншу ціну у зв`язку з зміною кон`юнктури ринку, таким чином кількість відвантажених радіаторів Radson склала 563 штук по 25 євро на загальну суму 14075,00 євро.

По номенклатурі інсталяційних комплектів змін по ціні і кількості не відбулося.

Про наявність вищевказаних обставин зазначено у листі T van de HEG, який було надано митному органу.

Таким чином твердження митного органу про те, що в даній проформі заявлені радіатори і по вищій ціні 30 Євро за штуку, є безпідставним.

Суд наголошує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Своєю чергою надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту другого частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивач до митного оформлення надав усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішення щодо визнання заявленої митної вартості таких товарів.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товарів в частині, що стосується визначення митної вартості товарів за резервним методом, суд ураховує таке.

Як передбачено пунктами першим, другим, четвертим частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив таке: У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Також у постанові від 25 вересня 2020 року у справі № 810/2520/16 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд ураховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо.

Тому зазначення в оскаржуваному рішенні лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 № UA209230/2023/002503, суд наводить такі мотиви.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд установив, що підставою для складення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 № UA209230/2023/002503 слугувало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації від 27.09.2023 №23UA209230102928U8.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду цієї справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 № UA209000/2023/100612/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож складена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 № UA209230/2023/002503 є неправомірною, а тому її належить визнати протиправною та скасувати, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд висновує, що відповідач не дотримав наведених приписів частини другої статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 № UA209000/2023/100612/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 № UA209230/2023/002503 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першого, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 6503,16 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Гарант" (адреса: урочище "Старий кар"єр", м. Пустомити, Львівська область, 81100; ЄДРПОУ 33457559) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343) про скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.09.2023 року №UA209000/2023/100612/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.09.2023 № UA209230/2023/002503, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло Гарант" (ЄДРПОУ 33457559) 6503,16 грн (шість тисяч п`ятсот три гривні шістнадцять гривень) сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна