Рішення

від 01.07.2024 по справі 580/3445/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року справа № 580/3445/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області (далі позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 №0120380403.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 №0120380403, яким позивачу нараховану пеню у сумі 160377,11 грн за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки є необгурнтованим, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем здійснено сплату сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки, однак їх було протиправно зараховано не за призначенням. Також позивачем вказано, що сума податкового боргу, яка згідно розрахунку до оскаржуваного ППР, не відповідає сумі, яка обліковується бухгалтерією підприємства.

Ухвалою суду від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що контролюючим органом правомірно нараховано пеню у сумі 160377,11 грн за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки, тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Результати перевірки оформлені актом від 15.11.2023 №11651/23-00-04-03-04/24359125.

Вищезазначеною перевіркою встановлено порушення Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області вимог п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 2032 Податкового кодексу України щодо порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки на загальну суму 1603770,91 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано скаргу до Головного управління ДПС у Черкаській області.

Рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області «Про розгляд заперечення» від 07.12.2023 №22072/6/23-00-04-03-10 залишено скаргу позивача без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків акта перевірки від 15.11.2023 №11651/23-00-04-03-04/24359125 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 №0120380403, яким позивачу нараховану пеню у сумі 160377,11 грн за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI у редакції, що була чинною на момент їх виникнення (далі - ПК України).

Згідно пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з вимогами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал» Ватутінської міської ради Черкаської області порушено вимоги п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 2032 Податкового кодексу України щодо порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки на загальну суму 1603770,91 грн, тому контролюючим органом прийнято оскаржуване ППР від 12.12.2023 №0120380403, яким позивачу нараховану пеню у сумі 160377,11 грн.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Зокрема, сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Так, абз.1 пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з абз.2 пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року у справі №810/315/17 зазначив, що аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові вказав про правомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов`язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно зараховував сплачені позивачем кошти у порядку черговості виникнення податкового боргу, тому посилання позивача на те, що ним було своєчасно здійснено сплату сум податкового зобов`язання з ПДВ за 2017-2018 роки є необґрунтованим та спростовується вищезазначеними положеннями ПК України.

Таким чином, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 12.12.2023 №0120380403 є правомірним, відповідає встановленій формі та змісту, тому скасуванню не підлягає.

Крім того, у контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ