Постанова

від 24.06.2024 по справі 520/4273/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р.Справа № 520/4273/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/4273/22

за позовом ОСОБА_1

до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - ГУ ПФУ в Харківській області) та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу періодів його роботи з 01.07.2015 по 09.11.2016;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 01.07.2015 по 09.11.2016;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 форма (ОК-5) в періоди 01.07.2015 по 09.11.2016 в позначках «про сплату страхових внесків» вказати замість «Ні» позначку «Так», сформувати в періоди 01.07.2015 по 09.11.2016 позначку «Так» об «про сплату страхових внесків» в формі ОК-5.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 по справі № 520/4273/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 01.07.2015 по 08.11.2016.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.2015 по 08.11.2016.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судове рішення набрало законної сили 23.02.2023.

04.04.2024 позивачем подана заява про встановлення судового контролю, вмотивована тим, що 25.08.2023 ОСОБА_1 отримав відповідь на особисте звернення від ГУ ПФУ в Харківській області, де зазначено, що проведення перерахунку пенсії є недоцільним, оскільки це призведе до зменшення коефіцієнту заробітної плати. 3 огляду на зазначене, прийняте рішення від 26.07.2023 № 204650011601 про подовження виплати пенсії позивачу у попередньому розмірі.

24.10.2023 ОСОБА_1 отримав відповідь на особисте звернення від ГУ ПФУ в Харківській області, де зазначено, що ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення виплачувати ОСОБА_1 пенсію в попередньому розмірі, визначеного до виконання рішення суду від 05.08.2022.

Позивач наполягає на виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4273/22 від 05.08.2022 у спосіб зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахування до страхового стажу ОСОБА_2 - 1,4 роки та не погоджується на зменшення пенсії (коефіцієнта) як пропонує відповідач. Вказує, що потребує виконання вищезазначеного судового рішення без погіршення його матеріальних та моральних прав, адже збільшення страхового стажу наслідком якого є зменшення розміру пенсії є неправомірним з огляду на чинне законодавство. Вважає, що виконання рішення суду повинно мати як наслідок лише збільшення страхового стажу на 1,4 роки (16 місяців) як було зазначено в рішенні Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4273/22 від 05.08.2022.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю по справі № 520/4273/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просив скасувати цю ухвалу повністю та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не зарахував позивачеві стаж, який мав зарахувати на виконання рішення суду першої інстанції у цій справі.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлялись судом належним чином. Позивачем надано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої у порядку ст.. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Також вказав, що поставлені позивачем питання не були предметом розгляду по суті справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 по справі №800/592/17 визначилась, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й задоволене судом вже після ухвалення рішення у справі.

Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.

Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.

З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідачем до матеріалів справи було надано рішення про розгляд питань, які виникають під час призначення (перерахунку) пенсії та виплати пенсій № 204650011601 від 26.07.2023, відповідно до якого позивачеві зараховано до страхового стажу спірний період роботи з 01.07.2015 по 08.11.2016 (а.с. 141), що спростовує твердження апелянта про незарахування до страхового стажу позивача цього періоду на виконання рішення суду від 05.08.2022 по справі № 520/4273/22.

У вказаному рішенні відповідач роз`яснив, що збільшення стажу позивача призведе до зменшення середньомісячного заробітку 9791,60 грн, внаслідок чого розмір пенсії зменшиться, у зв`язку з чим розмір пенсії позивача, вирішено залишити у попередньому розмірі.

У додаткових поясненнях позивач вказував на протиправність врахування заробітної плати за період роботи з 01.07.2015 по 08.11.2016 з нулем.

Вказана обставина не була предметом розгляду справи у суді першої інстанції, а відтак при розгляді заяв у порядку виконання судового рішення суди не мають повноважень надавати оцінку позовним вимогам, які не були предметом розгляду справи по суті. Суди, при розгляді заяв у порядку виконання судового рішення, не мають права змінювати його мотивувальну та/або резолютивні частини такого рішення суду по суті спору.

Отже, твердження апелянта про те, що збільшення страхового стажу має призвести виключно до збільшення розміру пенсії позивача не досліджувалося судом при ухваленні рішення від 05.08.2022 по справі № 520/4273/22, а тому у суду відсутні повноваження встановлювати судовий контроль за виконанням цього судового рішення у спосіб, який хоче позивач.

За таких обставин, вимоги апеляційної скарги, як і заяви про встановлення судового контролю, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення поставленого питання, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 249, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі №520/4273/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 01.07.2024.