Постанова

від 01.07.2024 по справі 320/17614/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/17614/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «К-А-Н» до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «К-А-Н» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому просило: визнати протиправною і скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №315759 від 09.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу і стягнення з Приватного підприємства «К-А-Н» адміністративно-господарського штрафу у розмірі по 17 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №315759 від 09.11.2021 складена із суттєвими порушеннями вимог Порядку проведення рейдових перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправною і скасовано постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №315759 від 09.11.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу і стягнення з приватного підприємства «К-А-Н» адміністративно-господарського штрафу у розмірі по 17 000 грн.

В апеляційній скарзі, Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивача притягнуто до відповідальності саме за відсутність квитково-касових листків під час проведення перевірки, а тому наданий квитково-обліковий лист до суду не може бути прийнятий до уваги, оскільки такий документ був відсутній під час проведення самої перевірки, тому спірна постанова - є правомірною та не підлягає скасуванню.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2021 службовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №292600.

З вказаного Акту № 292600 перевірки вбачається, що позивачем порушено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент проведення перевірки квитково-касового листа.

Як наслідок, 09.11.2021 службовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову № 315759, якою вирішено до приватного підприємства «К-А-Н» застосувати адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення, тому наявні підстави для скасування спірної постанови.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У відповідності до пункту 4 вказаного Порялку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

При цьому, положеннями п. 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку №1567.

Так, за правилами абзацу третього частини другої статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно статті 34 вказаного Закону автомобільний перевізник повинен утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.

У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарська відповідальність у вигляді штрафу.

Як свідчать матеріали справи, 06.10.2021 службовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №292600.

З вказаного Акту № 292600 перевірки вбачається, що позивачем порушено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність на момент проведення перевірки квитково-касового листа.

У свою чергу, Наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 №297 передбачався порядок реєстрації та ведення товарно-касової книги, яка оформлялась на кожну господарську одиницю та складалась з квитково-касових листів, виготовлених з надрукованими серією та номерами.

Натомість, у зв`язку з внесенням змін до законодавства наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25 травня 2006 року №503 Наказ №279 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення.

Отже, на думку колегії суду, приписи частини другої статті 39 Закону №3492 є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб`єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов`язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

У той же час, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02 вересня 1995р.).

Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Оскільки судом першої інстанцій було встановлено відсутність на законодавчому рівні затвердження форми квитково-касового листа та порядку його ведення, положення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині зобов`язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 802/1836/17-а.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія автобусу квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко