Постанова

від 01.07.2024 по справі 600/6849/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6849/23-а

Головуючий у 1-й інстанції: Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

01 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вал-Ян» до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 032654 від 10.10.2023р. про застосування до ТОВ "ВАЛ-ЯН" адміністративного-господарського штрафу.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.08.2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області у період з 14.08.2023 по 20.08.2023.

11.08.2023 р. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області видано направлення на рейдову перевірку №000318 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на підставі, затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 11.08.2023 №55094/27/27-23 щодо дотримання Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на адміністративній території м. Івано-Франківськ та Івано-Франківській області.

15.08.2023 р. посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Івано-Франківській області проведено перевірку транспортного засобу Mercedes-benz номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб Mercedes-benz номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .

Під час перевірки виявлено порушення статей 34 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення вантажу згідно видаткової накладної №ВЯ-0003228 від 15.08.2023 та перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що зафіксовано в акті №010031 від 15.08.2023.

Крім того, у акті №010031 від 15.08.2023 в графі найменування автомобільного перевізника вказано ОСОБА_1 .

06.10.2023 відповідач направив позивачу повідомлення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт №76855/42/24-23, відповідно до якого позивача повідомлено, що 10.10.2023 року таке запрошене до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, з 09.00 год. по 12.00 год. у його присутності.

Вказане направлення направлено за адресою: вул. Лугова, 11, м. Чернівці.

10.10.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ "ВАЛ-ЯН" винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №032654 за порушення вимог статей 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №032654 від 10.10.2023, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач в даних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону №2344-III. Колегія суддів не погоджується з такими висновками враховуючи наступне.

Предметом спірних відносин є правомірність застосування до Позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно господарського штрафу.

За змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», може бути лише суб`єкт господарювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж та інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

У разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340 (далі - Положення № 340) встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Так, відповідно до п. 1.3 наведеного Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4 Положення № 340 визначено перелік, в якому разі дане положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, зокрема: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Вал-Ян» зареєстроване як юридична особа та на момент проведення рейдової перевірки використовувало найману працю водія, а отже норми Положення № 340 поширюють свою дію на позивача.

Відповідно до п. 6.1. Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Як наслідок встановленого законодавством обов`язку встановити відповідний тахограф, ведення документації до нього є таким же обов`язком.

Під час здійснення рейдової перевірки 15.08.2023 року водій транспортного засобу позивача пред`явив контролюючому органу видаткову накладну №ВЯ-0003228 від 15.08.2023 року, згідно якої:

- постачальник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вал Ян»;

- одержувач: ОСОБА_2 .

Тобто, видаткова накладна, яку пред`явив водій уповноваженим особам Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки не містить інформацію про автомобільного перевізника, у зв`язку з чим акт проведення рейдової перевірки № 010031 від 15.08.2023 року складений на власника транспортного засобу, а саме на ОСОБА_1 , яким зафіксовано порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу.

Вже під час розгляду справи за актом № 010031 від 15.08.2023 року у відділі державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області представники ОСОБА_3 надали договір позички від 02.08.2022 року, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вал-Ян» транспортний засіб марки MERCEDES BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 передано в користування ТОВ «Вал-Ян» строком на 2 роки. Отже станом на 15.08.2023 року ТОВ «Вал-Ян» здійснював вантажні перевезення на вказаному транспортному засобі.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Так, зокрема ТОВ «Вал-Ян» 15.08.2023 року здійснювало вантажні перевезення згідно видаткової накладної №ВЯ-0003228 від 15.08.2023 року, згідно договору позички від 02.08.2022 року, тобто здійснювало господарську операцію з перевезення вантажу.

Верховний Суд по справі №340/5660/22 від 14.12.2023 року надав такий правовий висновок: «Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Верховним Судом у зазначеній справі встановлено, що перевізником здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи (покупця) власним автомобільним транспортом із використанням найманої праці водія, тобто надавалася транспортна послуга. Верховний Суд зауважив, що відсутність у особи такого виду економічної діяльності як здійснення вантажних перевезень не є безумовним свідченням того, що така діяльність ним не здійснюється.

Отже, визначення особи перевізника не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж й для власних потреб зокрема.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 року по справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно - транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально - контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, зокрема у постанові Верховного суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, суд чітко зазначив, що: «…..Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена».

Обов`язкова наявність діючих та повірених тахографів при здійсненні перевезення вантажів встановлена Положенням № 340, яке поширює свою дію на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Виключенням відповідно до пункту 1.4 цього Положення є перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

А тому, враховуючи вищезазначене та норми чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що 15.08.2023 року ТОВ «Вал-Ян» здійснювало внутрішні вантажні перевезення згідно видаткової накладної №ВЯ-0003228 від 15.08.2023 року, згідно договору позички від 02.08.2022 року, тобто здійснювало господарську операцію з перевезення вантажу із залученням найманої праці водія, а отже вимоги Положення № 340 поширюються на позивача.

В результаті чого, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області

відповідно до акту № 010031 від 15.08.2023 року правомірно винесено постанову № 032654 від 10.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо позивача за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з тим що у водія позивача на момент проведення рейдової перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього

переконання.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

На необхідності застосування вказаних норм та надання сторонам у справі свободи під час вибору аргументів на підтвердження своєї позиції також неодноразово було наголошено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 07.02.2019 року (справа № 9901/682/18) та від 19.12.2019 року (справа № 9901/610/18).

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.