Ухвала

від 17.06.2024 по справі 183/6062/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/6062/24

№ 1-кс/183/1108/24

17 червня 2024 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 розглянувши клопотання прокурора Новомосковської окружної прокуратури ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024042110000018 від 14.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Прокурор, звернувся до суду з клопотанням - про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024042110000018 від 14.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Новомосковської окружної прокуратури надійшло повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від т.в.о. начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області про те, що невстановлені особи шляхом вчинення реєстраційних дій на підставі підроблених документів, здійснюють незаконну реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна, серед яких встановлено один об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою незаконної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлені особи здійснили підроблення (фальсифікацію) правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу, який було видано Новомосковською товарною біржею (код ЄДРПОУ: 32286683) 04.12.2004 №01204, що засвідчує право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за підставною особою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому державним реєстратором ОСОБА_4 було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої станом на 30.09.2004 був ОСОБА_5 та в подальшому 04.12.2004 за договором купівлі-продажу, який було видано Новомосковською товарною біржею (код ЄДРПОУ: 32286683) від 04.12.2004 №01204, власником вказаної квартири став ОСОБА_3 , про що внесені відомості до Реєстру 21.09.2023 державним реєстратором Перещепинської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_4

29.12.2023 приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6 на підставі договору іпотеки №1061 виданого 23.11.2023 внесені відомості до Реєстру про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У зв`язку з тим, що на даний час вже наявні факти укладання двох

правочинів, що підтверджує реальні ризики відчуження або переоформлення на

інших осіб об`єкт нерухомого майна під час досудового розслідування, наразі постала гостра необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В засіданні прокурор підтримав клопотання, обґрунтовуючи його доводами викладеними в клопотання.

Вивчивши надані матеріали, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

З метою збереження вищевказаного речового доказу, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, виникла необхідність у арешті квартири.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначались (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів, У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Таким чином, встановлено достатньо об`єктивних даних які свідчать, що на підставі п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України на квартиру доцільно накласти арешт з метою збереження речових доказів та недопущення їх знищення, пошкодження, приховування, перетворення або відчуження.

Слід звернути увагу на те, що не застосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі внаслідок того, що вилучене майно може бути спотворене чи взагалі знищеним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 98, 107, 170 - 172 КПК України, слідчий суддя,

постановив :

Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою:

-АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши відчуження квартири та розпорядження нею.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1