Ухвала

від 02.07.2024 по справі 382/1186/24

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1186/24

Провадження № 2-о/382/43/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року м. Яготин Бориспільського району Київської області

Суддя Яготинського районного суду Київської області Савчак С.П. розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК БУД СЕРВІС», про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що він самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву обгрунтовано тим, що 29.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, що зареєстрований Яготинським районним відділом державної реєстраціїактів цивільного стану ЦМУ МЮ (м.Київ), актовий запис № 18. Від подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей, доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 25.01.2024 року по справі № 382/2047/23 шлюб між сторонами був розірваний. Рішенням Виконавчого комітету Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області № 195 від 10.11.2022 року було визначено місце проживання дітей, а саме: донька ОСОБА_3 проживає разом з батьком, а син ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю.

05.06.2023 року між батьками дітей був укладений нотаріальний договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, згідно умов якого: - місцем проживання сина ОСОБА_3 є місце проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 ; - місцем проживання дочки - ОСОБА_3 є місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 .

З вересня 2022 року (з моменту окремого проживання сторін) малолітня дочка ОСОБА_3 знаходиться на повному утриманні та вихованні батька. Батько оплачує витрати на придбання одягу, продуктів харчування, самостійно сплачує витрати на розвиток дитини, на охорону здоров`я, відпочинок і дозвілля, розвиток дитини, як особистості, піклується про її здоров`я, її фізичний, духовний, моральний та інтелектуальний розвиток. Мати дитини у вихованні та утриманні дочки ОСОБА_3 участі не бере.

Наразі заявник працевлаштований юрисконсультом в ТОВ «ВК БУД СЕРВІС» заявник звертався до роботодавця з проханням надати додаткову відпустку або її грошову компенсацію, як батьку який самостійно виховує дитину, проте йому було відмовлено у зв`язку з недоведеністю факту виховання батька без матері належними доказами.

Крім того, 03.06.2024 року ним отримано лист про те, що в період червня-серпня 2024 року буде відбуватися скорочення чисельності та штату працівників. ОСОБА_1 також повідомив роботодавця про здійснення ним самостійного утримання виховання малолітньої дитини та заборони його звільнення відповідно до ст. 184 КЗпП, проте отримав відповідь про необхідність доведення вказаних обставин у законний спосіб.

Заявник вважає необхідність встановити зазначений факт, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника у сфері: - трудових відносин щодо надання відпусток одиноким батькам, гарантування при прийомі та забороні звільнення; - податкових відносин для застосування податкової пільги відповідно до п-п. а) п. 169.1.3. п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України; тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою та другою ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Разом з тим, сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. ст. 150-151 СК України.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, в силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи, в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки) та припиняється у момент її смерті (ст. 25), а з підстав встановлених цим Кодексом виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання) котра може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 30) при цьому відповідно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання, підставою позбавлення батьківських прав у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків. Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

З цього слідує, що підставою встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, необхідно встановити юридичний факт, або декілька, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Пунктом 2 ч. 164 СК України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути, зокрема, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Отже, сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловилася про те, що інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 293 ЦПК України). Тобто мають право на вирішення спору за належною позовною вимогою у відповідному виді судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 31)).

Також, не відповідає завданням цивільного судочинства і є недопустимим звернення до суду із заявою про встановлення певного факту з метою створення підстав для звільнення від доказування в можливій іншій справі (для встановлення обставин, які б непотрібно було б доказувати під час розгляду іншої справи).

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Внаслідок встановлення юридичного факту про який просить заявник може бути встановлено, що мати дитини не виконує своїх обов`язків по вихованню дитини, але цей факт не може бути вирішено в порядку окремого провадження, оскільки в даному випадку вбачається спір про право заявника з матір`ю дитини. Крім того, встановлення вказаного факту буде слугувати підставою для вирішення спору з роботодавцем заявника, в тому числі щодо ненадання йому додаткової відпустки.

На підставі зазначеного, враховуючи, що з поданої заяви про встановлення факту вбачається спір про право, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Вказаним законом не передбачено, що таким рішенням суду є саме рішення про встановлення юридичного факту, а тому за наявності невиконання батьками обов`язку щодо виховання дитини є рішення суду про позбавлення батьківських прав.

Керуючись ст. 258-261, 293, 315, 351-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, самостійного виховання та утримання дитини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Повна ухвала підписана та складена 02.07.2024 року.

Суддя Савчак С.П.