Рішення

від 02.07.2024 по справі 910/2775/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2024Справа № 910/2775/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком"

про стягнення 49 621,99 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" (далі - відповідач) про стягнення 49 621,99 грн, а саме: 31 670,44 грн основного боргу, 14 291,74 грн втрат від інфляції, 3 659,81 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 530393-05 від 28.09.2020 в частині оплати теплової енергії за період з жовтня 2018 року по грудень 2023 року у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/2775/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, відповідачу для подання відзиву на позов встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа позивачу ухвала суду від 11.03.2024 доставлена до його електронного кабінету 11.03.2024.

Відповідачу копія ухвали суду від 11.03.2024 вручена 18.03.2024 згідно з поштовим відправленням № 0600254736101.

01.04.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для заявлення вимог у даній справі.

16.04.2024 позивачем надано відповідь на відзив, в якій заперечуються доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

28.09.2020 між позивачем (теплопостачальна організація) та відповідачем (абонент) укладено договір № 530393-05 на постачання теплової енергії, за умовами якого теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (п. 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2021. Керуючись ст. 631 ЦК України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 8.1 договору).

Згідно з п. 8.4 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як погоджено в п. 9.10, невід`ємною частиною вказаного договору є, зокрема, додаток № 4.

Відповідно до п. 1 додатку № 4 «Порядок розрахунків та теплову енергію» сторонами погоджено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 3 додатку № 4 абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник якого повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Додатком № 8 та № 9 сторони погодили, що теплова енергія постачається в нежитлове приміщення загальною площею 48,90 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 86-88.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача наявна заборгованість за спожиту в період з жовтня 2018 року по грудень 2023 року теплову енергію в розмірі 31 670,44 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 291,4 грн втрат від інфляції та 3 659,81 грн 3% річних.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості та здійснених на неї нарахувань за період з жовтня 2018 року по січень 2021 року, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити у зв`язку з недовденістю.

Розглянувши надані сторонами докази, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому під час розгляду даної справи сторонами не надано суду доказів оплати теплової енергії в розмірі 31 670,44 грн, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення вартості такої теплової енергії є обґрунтованою.

Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Так, з даним позовом позивач звернувся в березні 2024 року.

Поряд з цим відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України було установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України дію карантину було продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 дію карантину відмінено з 30.06.2024.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію в жовтні 2018 року за приписами ст. 257 Цивільного кодексу України закінчився в листопаді 2021.

Проте, у цей час (жовтень 2018 року - листопад 2021 року) строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" , з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан дія якого триває і на даний момент.

У зв`язку з викладеним судом не беруться до уваги посилання відповідача на пропуск строку позовної давності за заявленим позивачем вимогами, у зв`язку з тим, що спочатку строки позовної даності були продовжені на строк дії карантину, а в подальшому такі строки зупинені у зв`язку з введенням воєнного стану.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 31 670,44 грн такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 14 291,74 грн втрат від інфляції та 3 659,81 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних, суд встановив їх правильність, арифметичну вірність та відповідність положенням чинного законодавства України, а отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 659,81 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції, суд зазначає, що позивачем не враховано при розрахунку місяці, в яких інфляція становила від`ємні значення, при цьому позивачем в розрахунку інфляційні нарахування у дефляційних місяцях дорівнюють нулю, проте з урахуванням дефляції такі значення мали б становити від`ємні значення.

Таким чином, розмір втрат від інфляції за розрахунком суду становить 13 206,35 грн, відповідно у вимозі про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 085,39 грн суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахування часткового задоволення позовних вимог на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає покладенню 2 961,77 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Інвекс Телеком" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 169, код 18017573) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київтеплоенерго" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; код 40538421) 31 670,44 грн (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят грн 44 коп.) основного боргу, 13 206,35 грн (тринадцять тисяч двісті шість грн 35 коп. коп.) інфляційних, 3 659,81 грн (три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять грн 81 коп.) 3% річних, а також судовий збір у розмірі 2 961,77 грн (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна грн 77 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 02.07.2024.

Суддя О.Г. Удалова