Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/20049/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2024Справа № 910/20049/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Керівника Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Департаменту освіти і науки Чернівецької державної адміністрації та Чернівецької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" та Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 43 108,65 грн.

Представники учасників справи:

від позивача 1: Котельбан Н.Д., в порядку самопредставництва;

від позивача 2: не з`явився;

від позивача 3: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від прокуратури: Греськів І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Вижницької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Департаменту освіти і науки Чернівецької державної адміністрації та Чернівецької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп» та Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка про визнання недійсним додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 43 108,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням відповідачами Додаткових угоди № 2 від 20.01.2021, № 3 від 12.02.2021, № 4 від 29.03.2021, № 5 від 26.04.2021, № 6 від 27.05.2021, № 7 від 28.05.2021, № 8 від 08.06.2021, № 9 від 02.07.2021, № 10 від 25.08.2021, № 11 від 26.08.2021, № 12 від 27.08.2021, № 13 від 27.09.2021, № 14 від 28.09.2021, № 15 від 29.09.2021, № 16 від 30.09.2021, № 17 від 07.10.2021, № 18 від 08.10.2021, № 19 від 20.10.2021 до Договору постачання природного газу № 1 від 06.01.2021 з суттєвими порушеннями вимог законодавства у сфері публічних закупівель, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

26.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.03.2024.

15.02.2024 представником відповідача 1 подано клопотання про залишення позовної заяви без руху.

19.02.2024 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву.

23.02.2024 представником позивача 1 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.02.2024 представником позивача 1 подано письмові пояснення.

27.02.2024 представником відповідача 2 подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28.02.2024 представником відповідача 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

01.03.2024 представником прокуратури подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху та відповідь на відзив.

04.03.2024 представником позивача 1 подано письмові пояснення.

У судове засідання 04.03.2024 представники прокуратури та позивача 1 з`явились, інші учасники справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 01.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.03.2024 представником позивача 1 подано відповідь на відзив.

15.03.2024 представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив.

18.03.2024 представником прокуратури подано письмові пояснення та відповідь на відзив.

22.03.2024 представником відповідача 2 подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 01.04.2024 представники прокуратури та позивача 1 з`явились, інші учасники справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 29.04.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.04.2024 представником відповідача 2 подано письмові пояснення.

У судове засідання 29.04.2024 представники прокуратури та позивача 1 з`явились, інші учасники справи не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

17.05.2024 представником позивача 1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 17.05.2024 представник прокуратури з`явився, представники інших учасників справи не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

13.06.2024 представником позивача 1 подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.06.2024 представником прокуратури подано заперечення на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 24.06.2024 представники прокуратури та позивача 1 з`явились, представники інших учасників справи не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши заявлене відповідачем 1 клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача 1, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати, як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Клопотання має містити обґрунтовані мотиви стосовно наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом відповідного рішення та перешкоджають розгляду цієї справи, а посилання на існування іншої справи, не є достатніми та належними підставами для зупинення провадженні у справі.

Суд констатує, що наявні матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін для подальшого розгляду, а об`єктивна неможливість розгляду справи до розгляду іншої відсутня.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

За таких обставин, клопотання про зупинення провадження задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представники позивача 1 та прокуратури позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-25-006664-c щодо закупівлі природного газу ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо між Вижницьким фаховим коледжем мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка (далі - споживач, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (далі - постачальник, відповідач 1) укладено Договір постачання природного газу № 1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п. 2.9 Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію(ї) відповідного(-их) актів про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;

- на підставі отриманих від споживача даних та/або оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника;

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Ціна Договору визначається за результатами проведення процедури відкритих торгів на підставі тендерної пропозиції учасника-переможця.

Ціна цього Договору становить 164 522,58 грн. в т.ч. ПДВ 27 420,43 грн. та передбачає максимальну величину коштів, які споживач (замовник) може сплатити постачальнику (учаснику) за природний газ за цим Договором (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору ціна газу за 1 тис.куб. становить 4 490,00 грн., в т.ч. ПДВ -748,34 грн., з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності (яка на момент укладення договору складає 136,58 грн. без ПДВ).

У п. 3.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, зазначена в п. 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складенні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Згідно з п. 3.8 Договору споживач бере бюджетні зобов`язання та здійснює оплату за цим Договором в межах видатків затверджених кошторисом (-ами) на бюджетний період 2021 року. У випадку укладення цього Договору до затвердження та доведення споживачу відповідного (-их) кошторису (-ів), суми бюджетних зобов`язань споживача відповідно до тимчасового кошторису (у разі наявності) та постійного кошторису визначаються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього Договору.

За умовами п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 15 банківських днів з дня його отримання.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині постачання газу з 16.01.2021 до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 19.01.2021).

У відповідності до п. 6 ч. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із змінами, дія Договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначено в Договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 11.2 Договору).

У пунктах 11.5 та 11.6 Договору визначено, що усі зміни та доповнення до Договору оформлюються шляхом укладення додаткових угод, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Сторона, яка ініціює внесення змін до цього Договору у порядку передбаченому п. 11.5 повинна надати іншій стороні письмове звернення з обґрунтуванням необхідності внесення змін та підтверджуючі документи (у разі необхідності).

Зміна ціни газу (за одиницю товару), встановленої пунктом 3.3 цього Договору у випадку укладення сторонами додаткової угоди в порядку передбаченому п. 11.5 цього Договору відбувається з 1-го дня розрахункового періоду встановленого пунктом 4.1 цього Договору, наступного за періодом укладення відповідної додаткової угоди.

Також, упродовж січня - грудня 2021 сторони уклали ряд додаткових угод, якими внесли зміни до п. 3.3 Договору, а саме:

- Додатковою угодою № 2 від 20.01.2021 зменшено плановий обсяг газу до 33 426 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 4 921,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 3 від 17.02.2021 зменшено плановий обсяг газу до 31 236,97 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 5 395,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 4 від 29.03.2021 зменшено плановий обсяг газу до 28 749,39 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 5 917,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 5 від 26.04.2021 зменшено плановий обсяг газу до 27 398,22 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 6 491,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 6 від 27.05.2021 зменшено плановий обсяг газу до 26 290,89 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 7 123,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 7 від 28.05.2021 зменшено плановий обсяг газу до 25 279,85 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 7 818,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою №8 від 08.06.2021 внесено зміни до Додаткової угоди № 6 від 27.05.2021 в частині збільшення планового обсягу постачання газу до 26 415,18 м3 та визначення ціни за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 7 046,90 грн. з ПДВ та до Додаткової угоди № 7 від 28.05.2021 в частині збільшення планового обсягу постачання газу до 25 393,75 м3 та визначення ціни за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 7 733,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 9 від 02.07.2021 зменшено плановий обсяг газу до 24 460,78 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 8 489,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 10 від 25.08.2021 зменшено плановий обсяг газу до 23 609,86 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 9 320,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 11 від 26.08.2021 зменшено плановий обсяг газу до 22 993,72 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 10 031,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 12 від 27.08.2021 зменшено плановий обсяг газу до 22 327,28 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 10 933,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 13 від 27.09.2021 зменшено плановий обсяг газу до 21 680,88 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 11 978,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 14 від 28.09.2021 зменшено плановий обсяг газу до 21 078,03 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 13 150,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 15 від 29.09.2021 зменшено плановий обсяг газу до 20 536,18 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 14 418,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 16 від 30.09.2021 зменшено плановий обсяг газу до 20031,07 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 15 842,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 17 від 07.10.2021 зменшено плановий обсяг газу до 19 574,73 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 17 394,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 18 від 08.10.2021 зменшено плановий обсяг газу до 19 260,80 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 18 651,90 грн. з ПДВ;

- Додатковою угодою № 19 від 20.10.2021 зменшено плановий обсяг газу до 18 869,56 м3 та визначено ціну за 1 тис. м3 природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності у сумі 20 497,90 грн. з ПДВ

Додатковою угодою №20 від 10.11.2021 до Договору, у зв`язку з розірвання договору за взаємною згодою сторін, сторони виклали пункти 1.2, 3.2 та 11.1 Договору в наступній редакції:

- річний плановий обсяг постачання газу 16 577.59 куб.м.;

- ціна цього Договору становить 117 542,03 грн. в т .ч. ПДВ 19 590,34 грн. та передбачає максимальну величину коштів, які споживач (замовник) може сплатити постачальнику (учаснику) за природний газ за цим Договором відповідно до проведеної процедури закупівлі природного газу;

- цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2021 до 31.10.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За результатами виконання Договору, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акти приймання-передачі природного газу № 00000000688 від 11.02.2021 на суму 14 237,71 грн., № 00000003913 від 12.03.2021 на суму 28 243,57 грн., № 00000007662 від 12.04.2021 на суму 31 605,65 грн., № 00000009534 від 07.05.2021 на суму 9 405,22 грн., № 00000026288 від 10.11.2021 на суму 34 049,88 грн., які оплачено згідно платіжних доручень № 76 від 11.02.2021 на суму 14 237,71 грн., № 141 від 12.03.2021 на суму 28 243,57 грн., № 236 від 12.04.2021 на суму 31 605,65 грн., № 286 від 07.05.2021 на суму 9 405,22 грн., № 780 від 10.11.2021 на суму 34 049,38 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що Додаткові угоди № 2 від 20.01.2021, № 3 від 12.02.2021, № 4 від 29.03.2021, № 5 від 26.04.2021, № 6 від 27.05.2021, № 7 від 28.05.2021, № 8 від 08.06.2021, № 9 від 02.07.2021, № 10 від 25.08.2021, № 11 від 26.08.2021, № 12 від 27.08.2021, № 13 від 27.09.2021, № 14 від 28.09.2021, № 15 від 29.09.2021, № 16 від 30.09.2021, № 17 від 07.10.2021, № 18 від 08.10.2021, № 19 від 20.10.2021 до Договору постачання природного газу № 1 від 06.01.2021 укладені з суттєвими порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Крім того, на час підписання додаткових угод відсутнє будь - яке документальне підтвердження коливання цін на природний газ. За таких підстав, просить суд визнати недійсними означені додаткові угоди та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» на користь держави в особі Чернівецької обласної ради кошти в сумі 43 108,65 грн.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач 1 зазначав, що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Відповідач 1 зазначає, що непогодження керівника прокуратури із ціною, зазначеною в цінових довідках ХТПП не спростовує існування зміни ціни на природний газ на ринку у спірні періоди та не нівелює значення таких довідок. Також, відповідач 1 зазначає, що у постанові Чернівецького апеляційного суду від 19.06.2023 у справі № 713/1221/23 за наслідками розгляду апеляційної скарги директора Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну ім. Василя Шкрібляка на постанову судді Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.05.2023 встановлено, що підвищення ціни за одиницю товару належним чином обґрунтовано, що спростовує висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог Закону «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод за Договором № 1 від 06.01.2021, що укладений між сторонами (відповідачами) у цій справі, а отже з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України належність та обґрунтованість підвищення ціни за одиницю товару є доведеною,а отже не підлягають доказуванню у цій справі.

В свою чергу, відповідач 2, заперечуючи проти позову зазначає, що Чернівецьким апеляційним судом у постанові від 713/1221/23 від 19.06.2023 під час розгляду апеляційної скарги керівника відповідача 2 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.05.2023, встановлено відсутність порушень вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні оспорюваних додаткових угод. Також відповідач 2 зазначає, що не є належним відповідачем у справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

У даному випадку, подаючи позов до суду, прокурор послався на ч. 3-5 статті 53 ГПК України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказав на неналежне здійснення Чернівецькою обласною радою, Департаментом освіти і науки Чернівецької державної адміністрації та Західним офісом Держаудитслужби захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю шляхом, зокрема, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень; застосування заходів впливу за порушенням бюджетного законодавства; передачі в установленому порядку правоохоронним органам матеріалів за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Зокрема до повноважень органів Держаудитслужби належить порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що Вижницька окружна прокуратура звернулася до Західного офісу Держаудитслужби з повідомленням № 50-2247ВИХ-22 від 23.11.2022 щодо необхідності вжиття заходів судового захисту інтересів держави з метою усунення виявлених порушень у сфері публічних закупівель, в тому числі, шляхом пред`явлення позовної заяви до суду, однак належних заходів для усунення зазначених порушень, позивачем 1 вжито не було.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, а компетентний орган не здійснив належний захист державних інтересів.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в суді від імені Департаменту освіти і науки Чернівецької державної адміністрації та Чернівецької обласної ради, прокурор зазначив, що фінансування за укладеним сторонами договором (та додатковими угодами) здійснюється за рахунок коштів бюджету, при цьому департамент є розпорядником бюджетних коштів, а тому прокурор вважає, що останні наділені повноваженнями здійснювати належний захист інтересів держави, проте, вказані особи такого захисту не здійснили.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторис розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

За змістом абзацу 2 пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У спірних відносинах, що розглядаються, головним розпорядником бюджетних коштів є Чернівецька обласна рада, яка через Департамент освіти і науки Чернівецької державної адміністрації здійснює контроль за використання майна бюджетних коштів. Рада є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому суд погоджується з тим, що означені особи є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 № 904/123/22; від 26.1.12022 у справі 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18, сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької державної адміністрації та Чернівецької обласної ради, тоді як останні не виконали свої повноваження.

Поряд з цим, суд зазначає, що як вбачається з наявного в матеріалах справи статуту Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Із викладеного вбачається, що Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка не здійснює якихось владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-2, від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Отже, Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником обумовленого у вказаному договорі товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

З іншого боку ТОВ "Енерджі Трейд Груп" є суб`єктом господарювання, а метою його діяльності, як учасника господарських відносин, є досягнення економічних та соціальних результатів і одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 ГК України.

Згідно із ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Отже у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором коледж, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка.

Подібні висновки щодо недопустимості представництва прокурором інтересів держави в особі державного чи комунального підприємства/закладу, яке не є суб`єктом владних повноважень, але є самостійним суб`єктом права, та безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі таких підприємств викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 918/337/22, у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 924/996/21.

При цьому в контексті спірних правовідносин, суд враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 903/865/20, від 14.12.2021 у справі № 917/565/21 та від 21.12.2021 у справі № 917/764/21, відповідно до якої наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинно реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.

Таким чином, прокурором правомірно визначено Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка у якості відповідача у справі, в зв`язку з чим, суд відхиляє посилання коледжу в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до частини п`ятої наведеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд зазначає, що сторони уклали Договір за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно з частиною першою статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» договори про закупівлю укладаються з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 628, статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Частинами першою, другою, третьою статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки (частини перша, друга статті 334 ЦК України).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Ураховуючи положення ЗУ «Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Сторони під час дії договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених статтею 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону. Загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Отже, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених статтею 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета ЗУ «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41, який у ЗУ «Про публічні закупівлі» у редакції до 19.04.2020, було викладено у статті 36, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Вказана норма була змінена ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року, яким Закон «Про публічні закупівлі» було викладено в новій редакції та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

У пояснювальній записці до проєкту вказаного закону йдеться про те, що його було прийнято з метою удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

Отже, суд зазначає, що за такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідач 2, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції відповідача 1 про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна збільшилася на 10% відсотків, а обсяг поставки товару за Договором істотно зменшився.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем - 1 коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі трейд груп» надавались цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 64/21 від 13.01.2021, № 147/21 від 22.01.2021, № 725/21 від 23.03.2021, № 829-5/21 від 15.04.2021, № 1030-1/21 від 30.04.2021, № 1082/21 від 06.05.2021, № 1391/21 від 23.06.2021, № 1593/21 від 14.07.2021, № 1705/21 від 28.07.2021, № 1825/21 від 10.08.2021, № 1965/21 від 20.08.2021, № 2122/21 від 03.09.2021, № 2122/21 від 03.09.2021, № 2215/21 від 16.09.2021, № 2284/21 від 21.09.2021, № 2341/21 від 24.09.2021, № 2406/21 від 04.10.2021, № 2509/21 від 08.10.2021.

Разом із тим, чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Судом встановлено, що вищенаведені цінові довідки Харківської торгово-промислової палати № 64/21 від 13.01.2021, № 147/21 від 22.01.2021, № 725/21 від 23.03.2021, № 829-5/21 від 15.04.2021, № 1030-1/21 від 30.04.2021, № 1082/21 від 06.05.2021, № 1391/21 від 23.06.2021, № 1593/21 від 14.07.2021, № 1705/21 від 28.07.2021, № 1825/21 від 10.08.2021, № 1965/21 від 20.08.2021, № 2122/21 від 03.09.2021, № 2122/21 від 03.09.2021, № 2215/21 від 16.09.2021, № 2284/21 від 21.09.2021, № 2341/21 від 24.09.2021, № 2406/21 від 04.10.2021, № 2509/21 від 08.10.2021 не містять точної інформації про коливання цін на природний газ як на момент звернення відповідача 1 із листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. У даних цінових довідках зазначено лише вартість газу на відповідну дату, без розбивки на періоди, в які ТОВ «Енерджі трейд груп» зверталось із відповідними пропозиціями про зміну ціни договору. У вказаних цінових довідках також зазначено, що відповідні довідки носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умов договорів та контрактів.

Отже, вказані вище цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не можуть слугувати належним документальним підтвердженням підвищення ціни на закуповуваний природний газ, оскільки вони не відображають коливання ринкової ціни в діапазоні між датами укладення Договору та відповідних спірних додаткових угод до нього.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".

Оскільки збільшення ціни на товар, внаслідок підписання оспорюваних додаткових угод, відбулося без належного обґрунтування та належних доказів коливання цін на товар, то таке збільшення є прямим порушенням ст. 5, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, а відтак є підставою для визнання цих додаткових угод недійсними на підставі положень ст. ст. 203, 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 2-6, 10 до Договору про закупівлю електричної енергії №23-81-ВЦ від 27.01.2020 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та ЗУ «Про публічні закупівлі», а тому повинні бути визнані недійсними.

Посилання відповідачів на те, що у постанові Чернівецького апеляційного суду від 19.06.2023 у справі № 713/1221/23 за наслідками розгляду апеляційної скарги директора Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну ім. Василя Шкрібляка на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.05.2023 встановлено, що підвищення ціни за одиницю товару належним чином обґрунтовано, що спростовує висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог Закону «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод за Договором № 1 від 06.01.2021, а отже з огляду на приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України належність та обґрунтованість підвищення ціни за одиницю товару є доведеною, а отже не підлягає доказуванню у цій справі, судом відхиляються, оскільки предметом розгляду означеної справи було встановлено обставин щодо вчинення керівником відповідача 2 - ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-14 КупАП, а отже, означена постанова суду, обов`язкова для господарського суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, та не встановлює обставин, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому недійсність спірних додаткових угод не означає, що між сторонами відсутні договірні відносини, оскільки між ними укладено договір, а тому зобов`язання є договірними. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 № 6-122цс14.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зважаючи на те, що без урахування Додаткових угод №№ 2-19 споживач мав сплатити 74 433,38 грн. вартості спожитого природного газу (16,57759 м3) за період з січня 2021 по жовтень 2021, а фактично сплатив 117 542,03 грн., судом встановлено, що сума переплати 43 108,65 грн. є такою, що безпідставно одержана відповідачем. Тому відповідно до статей 216, 1212 ЦК України підлягає поверненню.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212.

Доказів поставки товару на всю суму здійсненої оплати, відповідачем 2 до матеріалів справи не надано.

Відтак, вимоги прокурора про стягнення з відповідача 2 на користь держави в особі Чернівецької обласної ради коштів у сумі 43 108,65 грн. сплачених відповідачем 2 за товар, який так і не був поставлений відповідачем 1, підлягають задоволенню на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача 1 в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Додаткові угоди № 2 від 20.01.2021, № 3 від 12.02.2021, № 4 від 29.03.2021, № 5 від 26.04.2021, № 6 від 27.05.2021, № 7 від 28.05.2021, № 8 від 08.06.2021, № 9 від 02.07.2021, № 10 від 25.08.2021, № 11 від 26.08.2021, № 12 від 27.08.2021, № 13 від 27.09.2021, № 14 від 28.09.2021, № 15 від 29.09.2021, № 16 від 30.09.2021, № 17 від 07.10.2021, № 18 від 08.10.2021, № 19 від 20.10.2021 до Договору постачання природного газу № 1 від 06.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" та Вижницьким фаховим коледжем мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6; ідентифікаційний код: 36716332) в дохід Державного бюджету України в особі Чернівецької обласної ради (58002, м. Чернівці, вул. Грушевського, 1; ідентифікаційний код: 25081241) 43 108 (сорок три тисячі сто вісім) грн. 65 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 6; ідентифікаційний код: 36716332) на користь Ччернівецької обласної прокуратури (58002, м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21; ідентифікаційний код: 02910120) витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 996 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.07.2024

Суддя О.А. Грєхова