Рішення

від 31.05.2024 по справі 752/13080/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cправа № 752/13080/23

провадження №: 2/752/1385/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району», Фонду соціального страхування України про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району», Фонду соціального страхування України про визнання дій неправомірними.

Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 160 від 29.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П.

У січні 2024 дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 працює у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької на посаді артиста оркестру вищої категорії. Восени 2022 року, через свого представника позивач звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» з проханням здійснити обмін документів на підставі медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, сформувати лікарем, із яким у мене укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. В зв`язку із чим позивач просив прийняти до розгляду заяву, та здійснити обмін медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність за кордоном. 23 грудня позивачу був виданий листок непрацездатності серії АЛД 468573, в якому було зазначено, що ОСОБА_1 звільнений від роботі з 20.05.2022 року по 30.06.2022 року. Дана обставина не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки до установи відповідача позивач надав три довідки про тимчасову непрацездатність, а саме: Довідку про тимчасову непрацездатність з 30.04.2022 року по 20.05.2022 року, від 03.05.2022 року; Довідку про тимчасову непрацездатність з 20.05.2022 року по 30.06.2022 року від 20.05.2022 року; Довідку про тимчасову непрацездатність з 01.07.2022 року по 31.08.2022 року від 08.06.2022 року. Установою відповідача позивачу було надано листок непрацездатності тільки за період з 20.05.2022 року по 30.06.2022 року.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Голосіївського району щодо відмови ОСОБА_1 у видачі листка непрацездатності за Довідкою про тимчасову непрацездатність з 30.04.2022 року по 20.05.2022 року, від 03.05.2022 року, та за Довідкою про тимчасову непрацездатність з 01.07.2022 року по 31.08.2022 року від 08.06.2022 року; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Голосіївського району видати ОСОБА_1 листок непрацездатності у зв`язку тимчасовою непрацездатністю за період з 30.04.2022 року по 20.05.2022 року, таз 01.07.2022 року по 31.08.2022 року.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.02.2024 прийняти до провадження дану справу та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, 03.05.2022 позивачу видана довідка про тимчасову непрацездатність доктором Ерік Локе Кампус лікарні Святого Вінсента, в якій зазначено, що ОСОБА_1 визнано недієздатним з 30.04.2022 по 20.05.2022.

20.05.2022 позивачу видана довідка про тимчасову непрацездатність доктором Ерік Локе Кампус лікарні Святого Вінсента, в якій зазначено, що ОСОБА_1 визнано недієздатним з 20.05.2022 по 30.06.2022.

08.06.2022 позивачу видана довідка про тимчасову непрацездатність доктором Ерік Локе Кампус лікарні Святого Вінсента, в якій зазначено, що ОСОБА_1 визнано недієздатним з 01.07.2022 по 31.08.2022.

Разом з цим, восени 2022 року, через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» з проханням здійснити обмін документів на підставі медичного висновку зі встановленою відміткою про тимчасову непрацездатність, що виникла за кордоном, сформувати лікарем, із яким у мене укладена декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року № 503, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 року за № 347/31799, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року № 1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки», а також на підставі медичних записів, внесених лікарем, відповідно до перекладених на державну мову та засвідчених, в установленому законодавством порядку, медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність за категоріями: гострих захворювань і травм, загостренні хронічних захворювань, оперативних втручань при невідкладних станах. В зв`язку із чим просив прийняти до розгляду заяву, та здійснити обмін медичних документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність за кордоном.

23 грудня позивачу був виданий листок непрацездатності серії АЛД 468573, в якому було зазначено, що я звільнений від роботі з 20.05.2022 року по 30.06.2022 року.

Позивач зазначив, що дана обставина не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки до установи відповідача я надав три довідки про тимчасову непрацездатність, а саме: Довідку про тимчасову непрацездатність з 30.04.2022 року по 20.05.2022 року, від 03.05.2022 року; Довідку про тимчасову непрацездатність з 20.05.2022 року по 30.06.2022 року від 20.05.2022 року; Довідку про тимчасову непрацездатність з 01.07.2022 року по 31.08.2022 року від 08.06.2022 року. Установою відповідача мені було надано листок непрацездатності тільки за період з 20.05.2022 року по 30.06.2022 року.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Згідно с передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі та можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входить з,: предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередні.: дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою»: змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальна, функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальні: захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватна закладів для огляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 253 Кодексу Законів про працю України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, в тому числі страхуванню від тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни

України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.1 ч.1 статтею 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, а саме допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Статтею 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Підтвердження тимчасової непрацездатності регулюються Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженим наказом МОЗ України № 189 від 09 квітня 2008 року, Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, та Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом МОЗ України, Мінпраці України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136ос/1406.

У п. 1.1 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності встановлено, що цим Положенням установлюється єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності.

Згідно із п. 1.3 цього Положення тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначаються Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455.

Згідно з пунктом 1.6 Інструкції № 455 видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред`явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу (пункт 1.9 Інструкції № 455).

Відповідно до п. 1.10. Інструкції № 455, при стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування.

Згідно з пунктом 1.11 Інструкції № 455 документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, підлягають обміну на листок непрацездатності згідно з рішенням лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання чи роботи у разі: а) гострих захворювань і травм; б) загостренні хронічних захворювань: в) вагітності та пологів; г) оперативних втручань при невідкладних станах; ґ) лікування згідно з рішенням комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон.

Обмін здійснюється на підставі перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, які підтверджують тимчасову втрату працездатності під час перебування за межами України.

Отже, лише у разі наявності одного із випадків, зазначених у наведеному вище пункті 1.11 Інструкції № 455, лікувально-профілактичний заклад за рішенням ЛКК може здійснити обмін перекладених на державну мову та нотаріально засвідчених документів, що підтверджують тимчасову непрацездатність громадян України під час їх тимчасового перебування за межами держави, на листок непрацездатності. У свою чергу комісія із соціального страхування призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності лише на підставі виданого у встановленому порядку за рішенням ЛКК лікувально-профілактичного закладу листка непрацездатності.

Пунктом 3.1. Інструкції № 455 передбачено, що для догляду за хворим членом сім`ї листок непрацездатності видається лікуючим лікарем одному із працюючих членів сім`ї або іншій працюючій особі, що фактично здійснює догляд.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом у їх переконливості, відноситься до основної засади судочинства відповідно до п. З ч. 1 ст. 129 Конституції України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району», Фонду соціального страхування України про визнання дій неправомірними, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району», Фонду соціального страхування України про визнання дій неправомірними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Голосіївського району (місцезнаходження: м. Київ, вул. Голосіївська, 53) щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , місце листування: АДРЕСА_1 ) у видачі листка непрацездатності за Довідкою про тимчасову непрацездатність з 30.04.2022 року по 20.05.2022 року, від 03.05.2022 року, та за Довідкою про тимчасову непрацездатність з 01.07.2022 року по 31.08.2022 року від 08.06.2022 року.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико- санітарної допомоги» Голосіївського району (місцезнаходження: м. Київ, вул. Голосіївська, 53) видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , місце листування: АДРЕСА_1 ) листок непрацездатності у зв`язку тимчасовою непрацездатністю за період з 30.04.2022 року по 20.05.2022 року, таз 01.07.2022 року по 31.08.2022 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур