Постанова

від 01.07.2024 по справі 489/5137/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.07.24

22-ц/812/938/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/5137/23

Суддя першої інстанції Кокорєв В.В.

Провадження № 22-ц/812/936/24 Суддя першої інстанції Микульшина Г.А.

Провадження № 22-ц/812/938/24 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Провадження № 22-ц/812/940/24

Провадження № 22-ц/812/941/24

Постанова

Іменем України

01 липня 2024 року м. Миколаїв Справа № 489/5137/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2024 року та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2024 року, повний текст судового рішення складено 23 квітня 2024 року, оскаржуване рішення ухвалене під головуванням судді Кокорєва В.В., додаткове рішення в складі головуючого судді Микульшиної Г.А., в залі судового засідання в м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про визнання незаконними наказів, стягнення нарахованих сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

встановив:

06 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, предмет якого змінив в подальшому, до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Миколаївгаз», Товариство) про визнання незаконними наказів, стягнення нарахованих сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», яке оформлене пунктом 2 протоколу від 25 травня 2022 року № 25/05-2022, ОСОБА_1 з 01 липня 2022 року було обрано до складу правління АТ «Миколаївгаз» на посаду директора фінансового.

Пунктом 4 протоколу від 25 травня 2022 було затверджено умови контрактів, укладених з членами правління АТ «Миколаївгаз».

24 червня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Миколаїгаз» було укладено контракт із додатком до нього, на підставі якого між позивачем та відповідачем виникли трудові правовідносини (строковий трудовий договір). Контрактом були обумовлені суттєві умови трудової угоди: строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

Наказом АТ «Миколаївгаз» від 15 серпня 2023 року № 1078-ос на підставі рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», яке оформлене протоколом, ОСОБА_1 з 16 серпня 2023 року звільнено з АТ «Миколаївгаз» за пунктом 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто розірвано трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб (пункт 1 наказу).

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено нарахування та виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат відповідно до статті 44 КЗпП України, а пунктом 3 наказу передбачено нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсації невикористаної відпустки за 99 календарних днів.

ОСОБА_1 вказував на те, що на час звільнення йому нараховано до виплати 4010479, 99 грн, з яких: 3112803, 54 - вихідної допомоги; 793011, 78 грн - компенсації за невикористану відпустку; 54700, 85 грн - окладу; 49963, 82 грн - оплати по середньому заробітку (відрядження). З урахуванням 782043, 60 грн утримань, з яких 144743, 75 грн виплат авансу та чергової виплати боргів, борг відповідача на кінець розрахункового періоду склав 3179861,18 грн. В день звільнення розрахунок не проведено, 30 серпня 2023 року заборгованість погашена лише частково та виплачено 1249250, 48 грн. На теперішній час всі належні позивачу суми вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, нарахованої, але невиплаченої заробітної плати не виплачені.

Після звільнення позивача з роботи, відповідач не провівши розрахунку, зменшив належні до виплати суми. Це відбулося за рахунок зменшення розміру вихідної допомоги та компенсації відпустки відповідно з 3112803,54 грн до 976150, 74 грн та з 793011, 78 грн до 531390, 42 грн внаслідок того, що АТ «Миколаївгаз» із розрахунків середнього заробітку була виключена премія, яка була виплачена позивачу під час роботи.

Представником відповідача надано копію наказу АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року № 1139-ос про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 № 1078-ос від 15 серпня 2023 року. В наказі зазначено обов`язок головного бухгалтера Товариства здійснити позивачу перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток із посиланням на протокол засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 21 серпня 2023 року № 3/23. В наказі АТ «Миколаївгаз» від 12 вересня 2023 року № 1221-ос, виданому після зменшення належної позивачу до виплати суми за наказом № 1139-ос, йдеться про скасування наказу від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про виплату премій». Відповідач вважав можливим зменшити належну позивачу допомогу та компенсацію відпусток внаслідок того, що рішення Наглядової ради від 12 травня 2023 року № 12/05-2023 про виплату вказаної премії ніби не набуло чинності та було скасовано рішенням тієї ж Наглядової ради Товариства від 21 серпня 2023 року № 3/23. Проте, вказані відповідачем обставини не надають йому право на зменшення належних до виплат ОСОБА_1 при звільненні сум.

На підставі вимог законодавства, положень контракту та відповідно до наказу Товариства від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про нарахування та виплату премії», під час роботи позивачем отримано премію за 4 місяці 2023 року в розмірі 1 242 240 грн. Вказана оподаткована сума включається в структуру заробітної плати, та при звільненні позивача обґрунтовано первісно була врахована відповідачем при розрахунку середньої заробітної плати для виплати допомоги і компенсації невикористаної відпустки. Однак, відповідачем своєчасно розрахунок при звільненні з позивачем не проведено, а при частковому розрахунку його сума безпідставно зменшена. Представник відповідача не надав належних, достовірних та допустимих доказів відсутності підстав нарахування та виплати ОСОБА_1 премії (нараховувалась та виплачувалась за наказом АТ «Миколаївгаз» від 17 травня 2023 року № 653-ос) та відповідно неможливості врахування її розміру. Не надано представником відповідача і доказів допущення арифметичних помилок під час обрахування належних звільненому працівнику сум. Також, не надано доказів щодо встановлення обставин протиправності прийнятих органом відповідача корпоративних рішень і недобросовісності з боку позивача. Гарантоване законодавством право позивача на отримання розрахунку в порядку та розмірах, визначених законом, не може бути скасованим, звуженим або зміненим вказаними відповідачем наказами, прийнятими з порушенням порядку, передбаченого законом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 остаточно просив суд визнати незаконними накази АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року № 1139-ос про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 № 1078-ос від 15 серпня 2023 року» та від 12 вересня 2023 року № 1221 «Про скасування наказу № 653-ос від 17 травня 2023 року «Про виплату премій»» зокрема в частині, яка стосується ОСОБА_1 . Стягнути з АТ «Миколаївгаз» на його користь 1930610, 70 грн належних йому до виплати при звільненні сум, обрахованих вже з врахуванням утриманих податків і зборів та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з часу звільнення по день ухвалення рішення, виходячи з 24130, 26 грн середньоденної заробітної плати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 належну йому як звільненому працівнику суму (розраховану без вирахування податків і зборів) у розмірі 336936, 60 грн, що є компенсацією невикористаної відпустки.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку за період з 17 серпня 2023 року по 17 лютого 2024 року у розмірі 998851, 92 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147, 20 грн.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір у розмірі 11210,69 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що видача оскаржуваних наказів після припинення трудових відносин з ОСОБА_1 не створює правових наслідків для нарахування вихідної допомоги та компенсації невикористаної відпустки.

Щодо не легітимності виплаченої у травні 2023 року премії в сумі 1 242 240 грн не мають правового значення, оскільки не надано доказів того, що рішення наглядової ради про виплату премії визнано недійсним, а відтак сума нарахована позивачу в травні 2023 року є іншим одноразовим місячним заохоченням (премією), яка нарахована відповідно до пункту 9 додатку до контракту, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 336936,6 грн недоплаченої компенсації невикористаної відпустки, а також середня заробітна плата за весь час затримки розрахунку за період з 17 серпня 2023 року по 17 лютого 2024 року в розмірі 998851, 92 грн.

Розмір вихідної допомоги позивача за 129 відпрацьованих днів з розрахунку 7567,06 грн за один відпрацьований робочий день становить 976150, 74 грн. В розрахунковому листку за серпень 2023 рок, який виданий позивачу відповідачем, зазначено про виплату вихідної допомоги за 129 днів 976150,74 грн, тому відповідач не повинен додатково виплачувати ОСОБА_1 вихідну допомогу.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2024 року вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг представника має бути співмірним із: складністю справи, часом, витраченим представником на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих представником послуг та виконаних робіт, ціною позову. Суд взяв до уваги, що представник позивача брав участь в чотирьох судових засіданнях, позовні вимоги про стягнення належної позивачу як звільненому працівникові суми, стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку задоволено частково, та відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними наказів. Суд вважав, що необхідно стягнути з відповідача 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частково не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду, АТ «Миколаївгаз» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення як звільненому працівнику суму (розраховану без вирахування податків і зборів) у розмірі 336936, 60 грн, та змінити його в частині стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку, та стягнути за період з 17 серпня 2023 року по 29 серпня 2023 року середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку в розмірі 68103, 54 грн. Змінити додаткове рішення, зменшивши витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактично предметом спору в даній справі є вирішення питання про включення до розрахунку середнього заробітку позивача при обрахуванні йому суми вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки при звільненні виплаченої у травні 2023 року премії в розмірі 1 242 240 грн.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі «Порядок») (в редакції, чинній станом на день звільнення позивача).

За змістом Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані (за механізмом, визначеним абзацом третім пункту 3 Порядку).

Винагороди (премії), що мають одноразовий характер, одноразові заохочення, у структурі заробітної плати належать до «інших заохочувальних та компенсаційних виплат» та не включаються до розміру заробітної плати, що береться до уваги при розрахунку середньої заробітної плати у разі її збереження.

Відтак, не зважаючи на формулювання назви відповідної виплати щодо позивача як «премія (заохочення)», ця виплата відноситься до передбачених підпунктом «б» пункту 4 Порядку № 100 одноразових виплат (перелік яких в даному пункті не є вичерпним), тобто витрат, які не включаються при обчисленні середньої заробітної плати.

Всупереч наведеному, порушуючи норми абзацу 1, 4 пункту 3 та підпункту б) пункту 4 Порядку № 100, суд першої інстанції відніс виплачену у травні 2023 року премію до місячної вказавши про необхідність її врахування для розрахунку середнього заробітку у травні 2023 року відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100, незважаючи на зазначення у цьому абзаці слова «премія» у множині.

Отже висновок до якого прийшов суд першої інстанції, що скаржник безпідставно не включив вказану премію для розрахунку середнього заробітку для вирахування компенсації невикористаної відпустки, суперечить нормам матеріального права, а тому сума недоплаченої компенсації невикористаної відпустки в розмірі 336936, 60 грн, що розрахована судом, не підлягає стягненню. В свою чергу, нарахована скаржником компенсація невикористаної відпустки в сумі 531390, 42 грн була виплачена позивачеві 30 серпня 2023 року (з урахуванням податків та зборів).

Для обчислення середньоденної заробітної плати позивача для розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу суд враховував розмір окладу та оплати по середньому заробітку за червень 2023 та липень 2023 року та частину річної премії, виплаченої в лютому 2023 року.

Але, судом першої інстанції у цей розрахунок помилково включено оплати, які здійснювалися позивачеві по середньому заробітку.

Скаржником в розрахунок середньої заробітної плати для вихідної допомоги було включено заробітну плату за 2 останні місяця.

Середньоденна заробітна плата позивача склала 7567,06 грн., а 30 серпня 2024 року відповідачем з позивачем проведено повний розрахунок, а тому середня зарплата позивача за час вимушеного прогулу з 17 по 29 серпня 2023 року (9 робочих днів) склала 68103, 54 грн.

Щодо додаткового рішення у справі від 29 квітня 2024 року.

Враховуючи фактичну кількість вимог, які підлягають задоволенню у цій справі тільки вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, а також фактичний розмір цієї суми, яка підлягає стягненню, скаржник вважає, що розмір витрат на надання правничої допомоги підлягає зменшенню до 5 000 грн.

Не погодившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначав, що не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі відповідача, оскільки вони суперечать обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Оскільки позивачем оскаржено рішення суду в частині відмови йому в задоволенні позову, він просить взяти до уваги доводи викладені в його апеляційній сказі на спростування в тому числі, і доводів в апеляційній скарзі відповідача. Також просить взяти до уваги доводи викладені позивачем в заявах по суті справи, а також його розрахунки.

Звернувшись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 частково не погодився з рішенням, повністю не погодився додатковим рішенням, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову, та додаткове рішення та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати судовий збір сплачений за всі позовні вимоги, судові витрати у зв`язку із розглядом апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, також, під час розгляду справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Висновки суду, щодо відсутності підстав для визнання наказів від 24 серпня 2023 року № 1139-ос та від 12 вересня 2023 року № 1221 в частині, що стосується позивача є помилковими.

Позивачем було зазначено, що наведені вище накази порушують його права, зокрема право на оплату праці, яке гарантоване статті 43 Конституції України та положеннями статей 94-97 КЗпП України. Накази були прийняті відповідачем вже після припинення трудових правовідносин та реалізації наказів щодо виплати премії, що є порушенням вимог статті 21, частини 4 статті 97 КЗпП України.

Відповідно до статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Як вказувалося позивачем, на підставі вказаних наказів суми належної їй до виплати при звільненні оплати праці в порушення вимог Конституції України, КЗпП України, вказаною Постановою № 100, незаконно зменшені.

Суд не врахував, що вимоги про визнання наказів незаконними об`єктивно пов`язані із вимогами про стягнення сум розрахунку, самі по собі не носять відокремленого характеру.

Також, помилковим є висновок суду щодо змісту наказів.

Висновок суду про те, що «накази у трудових правовідносинах мають іншу правову природу і можуть скасовуватись підприємством» не обґрунтовані нормами матеріального права, що є порушенням вимог статті 263, пункту 4 частини 1 статті 264 ЦПК України і побудовані, виключно на припущеннях суду.

Є безпідставними загальні висновки суду щодо права відповідача видавати накази в тому числі для перерахунку та визначення розміру шкоди завданої внаслідок порушення порядку прийняття рішення про преміювання. В даному випадку не йдеться про відшкодування шкоди, а накази щодо позбавлення позивача частини належних їй сум оскаржені.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.

Суд не звернув уваги на підстави проведення перерахунку, не врахував відсутність законних підстав для зменшення нарахованих у відповідності до вимог закону позивачу суми до виплати при звільненні.

Суд своїм рішенням зменшив належні позивачу суми. При цьому суд не звернув уваги на те, що протиправна по суті несвоєчасна виплата нарахованих сум при звільненні, не дає права наступного її перерахунку (зі штучно вигаданих в даному випадку та не передбачених законом підстав), ніби як сум, на які не набуте право власності через їх невиплату.

Для зменшення грошових сум, виплачених або нарахованих для виплати при звільненні працівнику потрібні передбачені законом, в тому числі КЗпП України, підстави, яких в даному випадку не було.

Висновки суду про те, що умови контракту (строкового трудового договору), є визначальними в питанні виду та розміру премій та відповідно побудований на цьому наступний висновок про те, що виплачена позивачу у травні 2023 року річна премія у розмірі 1 242 000 грн за перші чотири місяці роботи 2023 року (січень-квітень 2023 року) не відповідає критеріям річної премії, встановленим додатком до контракту, тому є іншим одноразовим місячним заохоченням (премією), а також висновок суду про те, що ця премія є місячною премією, яка має зараховуватись лише для розрахунку заробітку у травні 2023 року суперечать положенням абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100, вимогам статті 10 ЦПК України що є підставою для скасування судового рішення відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Висновок суду, про те, що саме умови контракту (строкового трудового договору), є визначальними в питанні виду та розміру премій не відповідає вимогам статті 10 ЦПК України, статті 97 КЗпП України.

До того ж, висновки суду про зміст виплати та характер премії виплаченої позивачу у травні 2023 року суперечить закону, в тому числі вимогам Порядку № 100, самому контракту, а також положенням корпоративних нормативних актів.

Отже, посилання суду на те, що ніби для визначення вихідної допомоги не може бути врахована премія, яка нарахована та виплачена у травні 2023 року за наслідками роботи за січень-квітень 2023 року, суперечить положенням пунктів 2, 3, 8 Порядку № 100. Суд невірно застосував норми абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 та не врахував, що премія, яка виплачена в травні 2023 року за чотири місяці роботи 2023 року, має бути включена до обрахунку середньої заробітної плати наступних чотирьох місяців із травня 2023 року, а саме до травня, червня, липня та серпня 2023 року. До суду було надано відповідний розрахунок, але на нього увагу суд не звернув.

Не звернув суд уваги і на роз`яснення Міністерство економіки України щодо питання тлумачення Порядку №100. Так, з метою недопущення різного тлумачення 100 порядку Міністерство економіки України своїм листом від 21 вересня 2021року № 4711-06/46416-07 надало відповідні роз`яснення щодо врахування премій під час обчислення середньої заробітної плати. В зазначеному вище листі Мінекономіки України було розглянуто приклад розрахунку середньої заробітної плати та який підтверджує необхідність та порядок врахування в середньому заробітку винагороди за підсумками роботи за рік, а в даному випадку це річної премії за перші чотири місяці 2023 року.

Суд не звернув уваги на помилкові посилання відповідача на те, що періодичність виплати премії може свідчити про те, чи є частково виплачена у травні 2023 року річна премія «одноразовою» чи є «систематичною».

Не включення річної премії в розмірі 1242 000 грн за чотири місяці роботи 2023 року при обрахунку середньої заробітної плати за червень-липень 2023 року суперечить положенням пунктів 2, 3, 7, 8 Порядку № 100, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині відповідно до вимог ЦПК України.

За викладеного, з врахуванням суми, яка стягнута судом, скаржник вважає, що рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині, а саме про визнання наказів оскаржених позивачем незаконними, про стягнення 2061337, 56 грн вихідної допомоги та компенсації відпустки з подальшим утриманням податків, зборів і обов`язкових платежів (або 1659376, 74 грн. без подальшого утримання), та 2186342, 40 середнього заробітку за час затримки розрахунку, з подальшим утриманням податків і обов`язкових платежів (або 1760005, 63 грн без подальшого утримання).

Додаткове рішення також підлягає скасуванню, а судові витрати повинні бути стягнуті на користь позивача в повному обсязі.

Суд не врахував, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, включає підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, має визначатися згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджуватися доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Тобто, договором про надання правової допомоги має бути визначено вартість робіт (послуг) адвоката.

Рішення суду в цій частині не відповідає нормам процесуального законодавства, оскільки не дотримано основних критеріїв визначення та розподілу судових витрат, а саме таких як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Враховуючи вказане та те, що судом в задоволенні позовних вимог частково було безпідставно відмовлено, на користь позивача необхідно стягнути 70000 грн визначеної сторонами в якості оплати правової допомоги у відповідності до статей 137,141 ЦПК України.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Миколаївгаз» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідно до копії протоколу від 25 травня 2022 року № 25/05-2022 засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» (заочне голосування) припинено повноваження голови та членів правління Товариства 30 червня 2022 року у зв`язку із закінченням 30 червня 2022 року строку дії контрактів, а саме (серед інших): ОСОБА_1 директор фінансовий. Обрано з 01 липня 2022 року правління Товариства в наступному складі (серед інших): ОСОБА_1 директор фінансовий. Вирішено вважати повноваження обраних голови та членів правління Товариства такими, що набули чинності з 01 липня 2022 року, строком на 3 роки, а саме по 30 червня 2025 року (включно).

З копії контракту з членом правління АТ «Миколаївгаз» від 24 червня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 (працівник) прийнятий (найнятий) на роботу в АТ «Миколаївгаз» (Товариство) до складу правління: членом правління Товариства на посаду директора фінансового, відповідно до рішення Наглядової ради Товариства від 25 травня 2022 року (протокол № 25/05-2022). В пунктах 6.1-6.3 зазначено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється щомісячна винагорода у розмірі визначеному в додатку до цього контракту. Додаткові витрати при виконанні працівником обов`язків, передбачених цим контрактом, встановлюються сторонами в додатку до цього контракту. Працівник може отримувати додаткову винагороду за результатами діяльності Товариства за рік (річна премія). Розмір річної премії та умови її виплати визначаються в додатку до цього контракту.

Згідно з копією додатку до контракту з членом правління АТ «Миколаївгаз» від 24 червня 2022 року (між АТ «Миколаївгаз» та ОСОБА_1 ) за виконання обов`язків, передбачених контрактом, працівнику встановлено щомісячний посадовий оклад в розмірі 120 000 грн. Сторони встановили, що в розмірі посадового окладу працівника вже враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи члена правління Товариства (режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійну майстерність тощо), і в подальшому не можуть бути додатково нараховані (виплачені) працівнику. Працівнику може виплачуватись річна премія. Виплата працівнику річної премії здійснюється за результатами оціни індивідуальних показників ефективності, що встановлюються на поточний рік, та виключно за умови прийняття відповідного рішення комітетом з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано Наглядовою радою Товариства. Рішення оформлюється протоколом засідання комітету з кадрів та винагород, а у разі якщо цей комітет не сформовано протоколом засідання Наглядової ради Товариства. Річна премія працівника встановлюється в розмірі до 480 000 грн, що складає 100% всього розміру річної премії. Працівнику можуть сплачуватись інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради Товариства.

Відповідно до копії протоколу від 12 травня 2023 року № 12/05-2023 засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» визначено голові та членам правління Товариства премію (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року в наступному розмірі (серед інших): директору фінансовому 1 242 240 грн.

З копії наказу від 17 травня 2023 року № 653-ос АТ «Миколаївгаз» «Про нарахування та виплату премії» вбачається, що необхідно виплатити премію за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023 року) наступним працівникам (серед інших): ОСОБА_1 директор фінансовому у розмірі 1 242 240 грн.

Відповідно до копії наказу АТ «Миколаївгаз» № 1078-ос від 15 серпня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено 16 серпня 2023 року з посади Директора фінансового - члена правління АТ «Миколаївгаз» ОСОБА_1 згідно з пунктом 5 статті 41 КЗпП України; наказано головному бухгалтеру нарахувати та виплатити: згідно з статтею 44 КЗпП України вихідну допомогу у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат, компенсацію невикористаної відпустки за 99 календарних днів.

Згідно з копії Протоколу від 21 серпня 2023 року № 3/23 засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» вирішено скасувати рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року, протокол № 12/05-2023.

З копії розрахункового листка за серпень 2023 року, виданого ОСОБА_1 . Директору фінансовому, вбачається, що всього нараховано 4010479, 99 грн, з яких: 3112803, 54 грн вихідна допомога; 793011, 78 грн компенсація відпустки; 54700, 85 грн - оклад; 49 963, 82 грн - оплата по середньому заробітку. Всього утримано 782043, 60 грн, з яких: 60157,20 грн - військовий збір; НДФЛ 721886, 40 грн. Всього виплачено 144743, 75 грн, з яких: 48575, 21 - аванс; 96168, 54 грн чергова виплата з погашення боргів.

Борг за підприємством на початок місяця становив 96168, 54 грн, борг за підприємством на кінець місяця склав 3179861, 18 грн.

30 серпня 2023 року АТ «Миколаївгаз» виплатило ОСОБА_1 - 1249250, 48 грн (платіжна інструкція від 30 серпня 2023 року № 913).

Наказом від 12 вересня 2023 року № 1221-ос АТ «Миколаївгаз» «Про скасування наказу від 17 травня 2023 року №653-ос «Про виплату премій»» скасовано наказ від 17 травня 2023 року № 653-ос «Про виплату премій».

Згідно з копією наказу від 24 серпня 2023 року № 1139-ос АТ «Миколаївгаз» «Про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 від 15 серпня 2023 року № 1078-ос» на підставі протоколу засідання Наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 21 серпня 2023 року № 3/23 наказано головному бухгалтеру ОСОБА_3 здійснити перерахунок вихідної допомоги компенсації невикористаних відпусток ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні безпечні, і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Одним із гарантій забезпечення прав громадян на право є передбачений у статтях 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Предметом розгляду в цій справі є розмір виплат при звільненні працівника, а саме, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 КЗпП України) при звільненні з підстави припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України ), а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі припинення повноважень посадових осіб.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України).

Чинне національне законодавство закріплює правозахисні гарантії утримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, пов`язаних з порушенням трудового законодавства й ухвалення трудових спорів працівників і службовців, спрямованих на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

У цій справі встановлено, що наказом АТ «Миколаївгаз» від 15 серпня 2023 року №1078-ос на підставі рішення Наглядової ради АТ «Миколаївгаз», яке оформлене протоколом, ОСОБА_1 16 серпня 2023 року звільнено з АТ «Миколаївгаз» за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, тобто розірвано трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб (пункт 1 наказу). Пунктом 2 вказаного наказу передбачено нарахування та виплата позивачу вихідної допомоги у розмірі 6 середньомісячних заробітних плат відповідно до статті 44 КЗпП України, а пунктом 3 наказу передбачено нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсації невикористаної відпустки за 99 календарних днів.

За обставинами цієї справи ОСОБА_1 безперервно перебував у трудових відносинах з відповідачем з 24 червня 2022 року по 16 серпня 2023 року (запис у трудовій книжці про звільнення).

За умовами трудового договору (контракту), а саме додатку до нього, ОСОБА_1 при укладенні трудового договору погодився, що річна премія працівника встановлюється в розмірі до 480 000 грн, що складає 100% всього розміру річної премії (пункт 5 Додатку до контракту від 24 червня 2022 року). Працівнику можуть сплачуватися інші місячні премії (заохочення) за рішенням Наглядової ради товариства (пункт 9 Додатку до контракту від 24 червня 2022 року).

За рішенням наглядової ради АТ «Миколаївгаз» від 12 травня 2023 року було розглянуто питання «Про виплату голові та членам правління товариства премії (заохочення)» та було вирішено виплатити голові та членам правління товариства премію (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року, зокрема, й ОСОБА_1 у розмірі 1 242 240 грн.

На реалізацію цього рішення було видано наказ від 17 травня 2023 року № 653-ос АТ «Миколаївгаз» «Про нарахування та виплату премії», за яким визначено виплатити за підсумками роботи за рік (період за перші чотири місяці 2023 року), зокрема ОСОБА_1 премію у розмірі 1 242 240 грн. Премія була виплачена позивачу за травень 2023 року.

Порядок обчислення середнього заробітку визначено постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 (з відповідними змінами станом на час звільнення позивача), якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок).

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки (підпункт «а» пункту І) та вихідної допомоги (підпункт «є» пункту І).

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказів відповідача.

Позивач просив визнати незаконними накази АТ «Миколаївгаз» від 24 серпня 2023 року № 1139-ос «Про перерахунок вихідної допомоги та компенсації невикористаних відпусток згідно наказу про звільнення ОСОБА_1 № 1078-ос від 15 серпня 2023 року» та від 12 вересня 2023 року № 1221 «Про скасування наказу № 653-ос від 17 травня 2023 року «Про виплату премій»», посилаючись на те, що ці накази порушують його трудові права, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні цих вимог дійшов висновку, що зазначені накази не мають правового значення для ОСОБА_1 , як для звільненого працівника, оскільки у разі виникнення спору між звільненим працівником та Товариством щодо розміру виплат при звільненні, способом захисту звільненого працівника є оспорювання до суду розміру сум, нарахованих при звільненні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У справі, що переглядається, у разі скасування оспорюваних наказів, це не вплине на розмір нарахованих сум при звільненні позивача, а тому суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні цих вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги позивача, що ці накази безпосередньо стосуються його трудових прав, не заслуговують на увагу, оскільки ці накази прийняті після того як позивач припинив трудові відносини з Товариством.

Щодо розміру виплати компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до підпункту 2 пункту ІІ обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт (абзац 2 пункту 3 Порядку).

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати (абзац 3 пункту 3 Порядку).

З огляду на наведені приписи Порядку щодо обрахування компенсації за невикористану відпустку, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір компенсації за використану відпустку позивачу повинен складати виплату у розмірі 868327, 02 грн, саме з урахуванням при розрахунку такої виплати одноразової премії, що була виплачена позивачу в травні 2023 року ((407253,86 + 1551913, 25 + 1242 240)/365 днів). Також суд першої інстанції правильно виходив з приписів абзацу 3 пункту 3 Порядку.

При цьому доводи апеляційної скарги Товариства, що абзац 3 пункту 3 Порядку неправильно розтлумачено судом першої інстанції з огляду на те, що в цьому абзаці зазначається не одна премія, використовується це слово у множинному значенні є неприйнятними, оскільки цей абзац визначає саме обрахування премій (в тому числі за місяць) різних видів премій та порядок їх обрахування, а в абзаці 2 пункті 3 йдеться про обрахування суми нарахованої заробітної плати.

Також не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі відповідача на підпункт «б» пункту 4 Порядку, як на такий, що також не передбачає врахування одноразової премії, оскільки цей підпункт передбачає іншу правову природу одноразових виплат (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), до яких премія (заохочення) не відносяться.

При цьому суд першої інстанції правильно відрахував від визначеної суми такої компенсації за невикористану відпустку, суму такої виплати (531390, 42 грн) виплаченої відповідачем 30 серпня 2023 року, що склало 336936, 60 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що виплачена одноразова премія в травні 2023 року повинна бути включена в розрахунок середньої заробітної плати за чотири місяці правильно не прийнято судом до уваги, оскільки встановлено, що це одноразова премія, що підлягала виплаті одноразово в травні 2023 року.

Щодо нарахування виплати вихідної допомоги при звільненні позивача.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка забезпечує грошову виплату працівнику в умовах, передбачених законом, роботодавцем у колективі договору або сторонами. Під вихідною допомогою розуміють грошові суми, які виплачуються працівникам у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника умов.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, після чого її розмір не пов`язаний з недостатньою кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав. Таким основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення вільного працівника в період пошуку ним нової роботи.

Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі № 640/22254/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 640/14858/21, від 29 листопада 2022 року у справі № 200/4481/21.

Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, покращенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва та піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни та поступовому перетворенню праці, на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини, передбачається також додаткова основа розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов, як припинення повноважень посадових осіб. Водночас норми статті 44 КЗпП України передбачають, що у разі припинення трудового договору з підстави, зазначеної в пункті 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі не менш ніж шестимісячний середній заробіток.

Для визначення розміру вихідної допомоги та компенсації за затримку розрахунку при звільненні суд першої інстанції правильно виходив з приписів абзацу 3 пункту 2 та пункту 8 Порядку.

Для обчислення середньоденної заробітної плати позивача суд врахував розмір окладу та оплати за червень 2023 року - липень 2023 року, що разом складає 302682, 43 грн. та 40 робочих днів (у червні 2023 року - 22 робочих дня, у липні 2023 року - 18 робочих днів). Саме такі показники використав і відповідач для обчислення (оклад та оплату по річній премії) за червень і липень 2023 року поділивши на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період (302682, 43 грн / 40 робочих дня), що становить 7567, 06 грн.

Судом першої інстанції при обрахуванні середньої заробітної плати правильно враховано приписи абзацу пункту 4 Порядку, за яким при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд погоджується з розрахунком середнього заробітку, наданим відповідачем, де середньоденна заробітна плата складає 7 567, 06 грн.

З огляду на таке, розмір нарахованої вихідної допомоги складає 129 днів х 7567, 06 грн, що дорівнює 996150, 74 грн. Зазначена сума була виплачена відповідачем 30 серпня 2023 року з урахуванням податків та зборів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої вихідної допомоги при звільненні задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що для обрахування середнього заробітку працівника повинні бути включені й інші виплати, зокрема й разові премії за червень, липень 2023 року є неприйнятними, оскільки не відповідають приписам Порядку, який саме застосовується при обрахуванні середнього заробітку у цій справі.

Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Враховуючи визначену середньомісячну заробітну плату позивача при звільненні, апеляційний суд вважає, що середній заробіток позивача за час затримки повинен обраховуватися із застосуванням визначеного розміру середньомісячної заробітної плати за період з 17 серпня 2023 року по 17 лютого 2024 року, що складає: 7 567, 06 грн х 132 робочих дня = 998851, 92 грн.

При цьому апеляційній суд вважає за необхідне врахувати, що положення частини першої та другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо сум належних працівникові при звільненні.

Частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплатити працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині другій статті 117 КЗпП України).

Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок, та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця ( пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Водночас чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

В цій постанові Верховний Суд зазначив, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно з`ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані дні відпустки у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності.

Отже, апеляційний суд з урахуванням визначеного розміру простроченої заборгованості за невикористані дні відпустки (336936, 60 грн), яка підлягала виплаті при звільненні, незначного періоду у виплаті сум при розрахунку, пов`язаного з помилкою у обрахуванні цих сум, вважає за необхідне застосувати критерії пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України.

Як визнавав відповідач у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 при звільненні підлягали виплаті кошти у розмірі 1612205, 83 грн, з яких з відрахуванням необхідних безспірних сум було виплачено 1393994, 23 грн. Отже, з урахуванням розміру недоплаченої компенсації (336936, 60 грн) до виплати підлягало 1949142, 43 грн (1 612 205, 83 + 336 936, 60). За такого процент задоволених вимог позивача щодо грошової компенсації за невикористану відпустку складає 17,29 %, що складає 172701, 50 грн, а тому апеляційний суд дійшов до переконання, що саме ця сума підлягає стягненню з відповідача як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні був іншої думки, то на підставі пункту 4 частин першої статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року в частині стягнення з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 172701 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У зв`язку з тим, апеляційну скаргу АТ «Миколаївгаз» на рішення суду першої інстанції від 12 квітня 2024 року слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Після ухвалення судового рішення 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, що надана йому під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 70 000 грн.

За результатами розгляду заяви 29 квітня 2024 року Ленінський районний суд м.Миколаєва ухвалив додаткове рішення у справі, розподіливши судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про зміну в частині вирішення судом відповідних позовних вимог, додаткове рішення суду першої інстанції від 29 квітня 2024 року про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні, а судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, новому перерозподілу.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3-4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Отже, у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц, провадження №14-280цс18, викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Стороною позивача до заяви було долучено витяг з договору про надання професійної правничої допомоги від 23 серпня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Мурлигіною О.Я., додатковий договір до цього договору, де сторони договору визначили, зокрема, порядок проведення розрахунків та оплату послуг, проводиться в розмірі 30 000 грн з часу укладення договору до часу набрання рішенням законної сили, та 40 000 грн після набрання законної сили рішенням; акт здачі-прийому виконаних робіт від 12 квітня 2024 року та акти передачі грошових коштів як авансу від 23 серпня 2023 року та 23 березня 2024 року у розмірі 7000 грн та відповідно 20 000 грн.

За актом здачі-приймання виконаних робіт від 12 квітня 2024 року зазначені наступні роботи: первісна консультація, вивчення наданих клієнтом документів, роз`яснення положень закону 3000 грн; виготовлення направлення адвокатського запиту, вивчення відповіді, роз`яснення змісту дій відповідача клієнтові 2000 грн; робота по складанню позовної заяви, формування матеріалів позовної заяви, із складенням клопотання про витребування доказів 20000 грн; вивчення двох відзивів на позову заяву, складання відповіді на відзиви та розрахунку 19000 грн, виходячи з вартості робіт по складенню однієї відповіді 7000 грн та 5000 грн вартості складання розрахунку; складення пояснення щодо строків та порядку надання заперечень по справі надісланих відповідачем 2000 грн; складання двох заяв про зміну предмета позову 10000 грн по 5000 грн вартості робіт за кожну заяву; присутність у судових засіданнях при розгляді справи та представленні інтересів клієнта із підготовкою до судових засідань 14000 грн, виходячи з вартості робіт 2000 грн за судове засідання.

Сторона відповідача, заперечуючи проти задоволення стягнення витрат у розмірі 70 000 грн, зазначала, що з урахуванням співмірності наданої професійної правничої допомоги зі складністю справи та об`ємом наданої допомоги, розмір такої допомоги слід визначити у 5000 грн.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, часткове задоволення позову та заперечення представника відповідача про розмір витрат на правничу допомогу, принципи співмірності, та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.

У зв`язку з тим, на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України додаткове рішення суду першої інстанції слід змінити.

Застосовуючи при розподілі судових витрат приписи статті 141 ЦПК України слід зазначити таке.

Майнові вимоги заявлені позивачем, за які він не звільнений відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, складають 51, 47% всіх вимог майнового характеру. Судовий збір в цій частині підлягав сплаті в розмірі 6907, 27 грн (13420 грн х 51, 47%).

За результатами перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції в цій частині було задоволено позовні вимоги в розмірі 172701, 50 грн, тобто задоволено на (8%).

За такого, судовий збір за ці вимоги підлягає стягненню у розмірі 552,60 грн (6 907, 27 грн х 8%) з АТ «Миколаївгаз» в дохід держави.

ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом повинен був сплатити судовий збір в загальному розмірі 9054, 47 грн (6 907, 27 грн + 2147, 20 грн (дві вимоги немайнового характеру) = 9054, 47 грн).

Проте, ним було сплачено судовий збір в розмірі 1610, 40 грн

Отже враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог немайнового характеру та часткову відмову у задоволенні позовних вимог майнового характеру, за які позивач не звільнений від сплати судового збору, з позивача в дохід держави треба стягнути недоплачений судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 6891,50 грн

Майнові вимоги заявлені ОСОБА_1 , за які він звільнений від сплати судового збору, складають 48, 53 % всіх вимог майнового характеру. Судовий збір в цій частині підлягав сплаті в розмірі 6512, 73 грн (13420 грн х 48, 53% = 6 512, 73 грн), але відповідно до Закону України «Про судовий збір», за цю частину позовних вимог позивач звільнений від сплати судового збору. Вимоги в цій частині задоволено на 16% (336936, 60 грн).

За такого, з АТ «Миколаївгаз» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1042 грн (6512,73грн х 16%), а судовий збір в розмірі 5470,73 грн слід віднести за рахунок держави, оскільки в задоволенні цієї частини вимог було відмовлено.

АТ «Миколаївгаз» оскаржуючи рішення суду 1 інстанції просив скасувати його на суму 1267684, 98 грн.

За результатами розгляду апеляційним судом, апеляційну скаргу АТ «Миколаївгаз» було задоволено на 59, 80 %.

При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір 16104 грн.

З ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь АТ «Миколаївгаз» 9630,20 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 13581 грн 71 коп.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги не підлягає розподілу.

З урахування викладеного підлягає стягненню:

-з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції в розмірі 6891грн 50коп.;

-з АТ «Миколаївгаз» в дохід держави недоплачений позивачем при подачі позову до суду першої інстанції судовий збір, з урахуванням задоволених позовних вимог в розмірі 552 грн 60 коп.;

- з АТ «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 5000 грн.

- з ОСОБА_1 на користь АТ «Миколаївгаз» 9630 грн 20 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 172701 (сто сімдесят дві тисячі сімсот одна) грн 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції в розмірі 6891грн 50 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» в дохід держави недоплачений позивачем при подачі позову до суду першої інстанції судовий збір, з урахуванням з адоволених позовних вимог в розмірі 552 грн 60 коп.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягуваної з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на користь ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції з 25 000 грн до 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» 9630 грн 20 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 02 липня 2024 року.