Рішення

від 02.07.2024 по справі 917/311/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024 Справа № 917/311/24

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

до Кременчуцького ліцею № 10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Лейтенанта Покладова, 8, код ЄДРПОУ 24827833,

про cтягнення 556 845,10 грн.

Без виклику сторін

До Господарського суду Полтавської області звернулось Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з позовом до Кременчуцького ліцею №10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради про стягнення заборгованості за договором №7101 від 01.11.2022р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

В обґрунтування вимог позивач у позові вказує, що відповідач має заборгованість за вказаним договором у розмірі 556 845.10 грн. за період з листопада 22р. по вересень 2023р.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що при обрахуванні вартості наданих і спожитих послуг позивачем неправомірно застосовувалися незаконні тарифи. Позивач відреагував на дані доводи шляхом подання відповіді на відзив, у якій зазначає, що дані доводи відповідача були оцінені в межах справи №917/1019/23: Кременчуцький ліцей №10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради звертався до суду з позовом до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про зоов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг в період 2022-2023р. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.2023р. , яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено. Також відповідач наголошує на тому, що зобов`язання, в т.ч. й заборгованість за ними, за спожиту теплову енергію перед позивачем виникає лише на підставі та в межах обсягів і загальної суми раніше укладених договорів про закупівлю теплової енергії на 2022 та 2023 роки, а також просить взяти до уваги висновки Верховного Суду у справі №917/730/23 від 04.04.2024р. щодо того, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу ВП «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м.Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022р. (додаткові пояснення від 06.05.2024р.). У клопотаннях-запереченнях на додаткові пояснення позивач, реагуючи на дані пояснення відповідача, зазначав, що у справі №917/730/23 касаційне провадження було закрито без формування правового висновку, а прийняте касаційним судом рішення не підлягає застосуванню у справах, які не є подібними; стосовно затримки фінансування умови укладеного між сторонами Договору не звільняють споживача від обов`язку своєчасного виконання зобов`язання з причин затримки фінансування.

Заявою від 28.05.2024р. вх..7544 відповідач повідомив суд про часткову сплату заборгованості на суму 532 589,04 грн. та надав відповідні платіжні інструкції. Клопотанням від 31.05.2024р. позивач підтверди сплату заборгованості в сумі 532 589.04 грн., та повідомив, що наразі несплаченою залишається сума боргу 24 256,06 грн. Саме цю суму боргу позивач просить стягнути з позивача та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Крім того, запереченнями від 26.03.2024р. відповідач просив суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликрм сторін у судове засідання. Відмовляючи в даному клопотанні, суд виходить з того, що ухвалою від 04.03.2024р. справу визнано малозначною, відтак, за приписами ст..247, ч.1 ГПК України вона підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.

Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:

- з виробництва теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об`єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб`єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб`єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);

- з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб`єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.

Позивач у позові вказує, що до початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт Котельви та смт Машівки.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП:44657848).

Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго».

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов`язків згідно із законодавством.

Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.

01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та відповідачем було укладено Договір № 7101 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір, а.с. 7-10), відповідно до умов якого сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень відповідача (вул..Лейтенанта Покладова, буд.8 (школа №10), а відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 Договору).

В розділі «Термін дії договору» Договору сторони встановили, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 43 Договору). Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін (п. 44 Договору).

Згідно п. 16 Договору облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 18 Договору зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов`язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.

Згідно п. 19.1 Договору обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.

Відповідно до п. 22.3 Договору проєктне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача складає 0,332000 Гкал/год, опалювальна площа 3904,25 кв.м.

У пункті 33 Договору сторони встановили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без врахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка та акта приймання-передачі теплової енергії, складених теплопостачальною організацією. Датою формування рахунку є останнє число розрахункового місяця (п. 35 Договору).

Позивач вказує, що протягом листопада 2022 вересня 2023 він виконував договірні зобов`язання з надання послуг по постачанню відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води для забезпечення опалення.

В підтвердження вказаного позивач надав акти приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, та відповідні рахунки, які були виписані за даним договором відповідачу.

Пунктом 12 Договору передбачено, що Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

Факт направлення відповідачу вказаних актів та рахунків підтверджується Реєстрами доставки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за листопад 2022, грудень 2022, за січень 2023, за лютий 2023, за березень 2023, за квітень 2023, за травень 2023, за червень 2023, за липень 2023, за серпень 2023, за вересень 2023 (а.с. 42-47).

У відповідності до п. 36 Договору факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 11 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії.

Згідно п. 37 Договору сторони домовились про те, що Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, твердження позивача про поставку відповідачу теплової енергії на загальну суму 556 845,10 грн, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідач у заявах по суті справи вказує, що зміна постачальника відповідних послуг у зв`язку з переданням цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» у господарське відання ПОКВПГ «Полтаватеплоенерго» не повинна мати наслідком підвищення тарифів на теплову енергію для споживачів м. Кременчука порівняно з тим розміром, що існував станом на 24.02.2022.

При розгляді спору в цій частині суд зазначає наступне.

У пункті 33 Договору сторони встановили, що тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без врахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ);

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).

Відповідно до ч.2 ст.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання договору (в цій частині) недійсним сторони суду не надали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 дійшла висновку, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано позовну заяву, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним / неукладеним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину.

Відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача з заявою про внесення змін до Договору в частині визначенні вартості теплової енергії. Проте доказів вчинення таких дій відповідач суду не надав. Зміни до п. 33 Договору сторони не вносили.

У наданих до матеріалах справи актах приймання-передачі теплової енергії вартість визначена з урахуванням 1) умовно-змінної частини двоставкового тарифу на теплову енергію 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ); 2 ) умовно-постійної частини двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ). Це відповідає умовам п. 33 Договору, які погоджені сторонами.

З огляду на викладене вище, заперечення відповідача щодо неправильного визначення вартості теплової енергії є необґрунтованими.

Також, суд враховує, що відповідач звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов`язання Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.11.2023 у справі №917/1019/23 у позові відмовлено . Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначила про відсутність підстав для здійснення вказаного перерахунку вартості відпущеної теплової енергії.

Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Умови укладеного між сторонами Договору не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії з причин затримки фінансування. Тож посилання відповідача на виникнення у нього зобов`язань лише в межах фінансування, є неправомірними. За змістом частини другої статті 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Отже, відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати отриманих послуг.

Відповідач у відзиві також прохає застосувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 (а.с.87-89).

В ч. 4 ст. 236 ГПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 917/1287/22 вказано, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 917/730/23 розглядав позовну заяву з вимогами про визнання укладеними пунктів договору та зробив висновки щодо правовідносин сторін, де договір не був укладений, ціну послуг теплопостачання та теплової енергії сторони не погодили.

Натомість у даній справі, яка перебуває на розгляді у Господарському суді Полтавської області, предметом спору є стягнення боргу за поставлену теплову енергію. При цьому сторони узгодили вартість цієї теплової енергії у відповідному Договорі, який не визнаний недійсним і зміни до якого у цій частині не внесені.

Отже, правовідносини у справі № 917/730/23 та у справі № 917/311/24 не є подібними, а тому вказані правові висновки у справі № 917/730/23 не можуть бути застосовані у справі № 917/311/24.

Як зазначено вище, 28.05.2024р. відповідач повідомив суд про сплату заборгованості в частині 532 589,04 грн і надав відповідні платіжні інструкції (додатки до клопотання). Позивач підтвердив оплату даної частини заборгованості. Згідно ст..231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відтак, провадження у справі в частині стягнення 532 589,04 грн підлягає закриттю. Решта заборгованості 24 256,06 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно судового збору: позивачем за подання даної позовної заяви сплачено 9 371.34 грн. платіжною інструкцією від 13.12.2023р. Разом з тим, судом встановлено, що за подання позовної заяви про стягнення 556 845,10 грн через систему електронний суд сплаті підлягало 6 682.14 грн (556 845,10*100/1.5*0.8). Решта сплаченого судового збору може бути повернута позивачу з бюджету як надмірно сплачена після надходження до суду від позивача відповідної заяви.

Враховуючи закриття провадженя у справі в частині стягнення 532 589,04 грн і задоволення позову в частині 24 256,06 грн., з огляду на приписи ст..7 Закону України «Про судовий збір», поверненню позивачу з державного бюджету України підлягає 3 195.53 грн. судового збору.

Водночас, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає 3 486,60 грн. судового збору.

Керуючись ст. 231,232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького ліцею №10 «Лінгвіст» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул..Лейтенанта Покладова,8, м.Кременчук,39600, ЄДРПОУ 24827833) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго (вул. Польська, буд. 2а, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) 24 256,06 грн. основного боргу, 3 486,60 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 02.07.2024р.

Суддя Мацко О.С.