Рішення

від 01.07.2024 по справі 918/535/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/535/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Кооперативного підприємства "Сарненська торгова база облкооплісбудторг"

до Приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Людмили Максимівни

про спонукання виконати певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Кооперативне підприємство "Сарненська торгова база облкооплісбудторг" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Людмили Максимівни, в якому просить визнати припиненим договір застави від 24.09.2003, укладений між Кооперативним підприємством «Сарненська торгова база Облкооплісбудторг» та Акціонерним банком «Укоопспілка», реєстраційний №1705, а також скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження на нерухоме майно, а саме: загальнотоварний склад, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул. Привокзальна, 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2796652756080, реєстраційний номер обтяження 7036298, зареєстровано 16.04.2008 приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Людмилою Максимівною.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом на підставі договору застави від 24.09.2003, укладеного між АБ «Укоопспілка» та позивачем, зареєстровано заборону на нерухоме майно, а саме загальнотоварний склад, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул. Привокзальна, 3, для забезпечення виконання зобов`язань позивача перед АБ «Укоопспілка» за кредитним договором № 89 від 18.06.2003, укладеним між сторонами. 27.09.2019 зареєстровано припинення юридичної особи АБ «Укоопспілка» у зв`язку з ліквідацією, яка не передбачає правонаступництва, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати припиненим договір застави та скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження на нерухоме майно.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статті 104, 319, 593, 609 ЦК України, статтю 17 Закону України «Про іпотеку» тощо.

Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 10.06.2024, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 07.06.2024 позовну заяву Кооперативного підприємства "Сарненська торгова база облкооплісбудторг" залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2024.

01.07.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

18.06.2003 між АБ «Укоопспілка» (позикодавець, кредитор) та позивачем (позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 89 (копія в матеріалах справи відсутня).

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір застави від 24.09.2003, у зв`язку з чим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом зареєстровано заборону на нерухоме майно, а саме загальнотоварний склад, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Сарни, вул. Привокзальна, 3 (реєстраційний номер обтяження: 7036298, дата реєстрації 16.04.2008).

Так, за пунктом 1.1. договору застави заставодавець передає в заставу заставодержателю загальнотоварний склад, загальна площа якого становить 1487,4 кв.м, загальною вартістю 602 000,00 грн, який є забезпеченням повернення отриманої позики КП Сарненська торгова база «Облкооплісбудторг» згідно з кредитним договором № 89 від 18.06.2003.

За пунктами 2.1., 2.2. договору зобов`язання, забезпечене порукою, вважається виконаним, якщо наявне погашення позики в сумі 300 000,00 грн, відсотки та витрати, пов`язанні із виконанням зобов`язань кредитного договору № 89 від 18.06.2003, сплачені провістю. Заставодержатель набуває права стягнення боргу за рахунок предмета застави у разі, якщо позика, яка забезпечена заставою, не буде погашена повністю.

Згідно з пунктом 4.2. договору вказаний договір про заставу припиняє чинність у разі виконання умов кредитного договору № 89 від 18.06.2003, а також у разі порушення умов договору заставодавцем та в інших випадках, передбачених ст. 28,29 Закону України «Про заставу».

27.09.2019 зареєстровано припинення юридичної особи АБ «Укоопспілка» у зв`язку з ліквідацією, яка не передбачає правонаступництва, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також це підтверджується листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №60- 6104/24 від 30.05.2024.

Окрім того, у вказаному листі зазначено, що в Єдиній операційно-інформаційній системі (ЄОІС) Фонду зберігається інформація щодо кредитів, рахунків, руху коштів по рахунках, відкритих у неплатоспроможних банках, починаючи з дати запровадження тимчасової адміністрації банку. За даними ЄОІС та згідно з даними архівів, що знаходяться у розпорядженні Фонду, відсутня будь-яка інформація про кредитні договори, укладені АБ «Укоопспілка» з КП «Сарненська торгова база Облкооплісбудторг».

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із припиненням іпотеки за договором застави у зв`язку із ліквідацією позикодавця без правонаступників, а також скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію обтяжень, регулювання яких здійснюється Законом України «Про іпотеку», ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено судом, позивач звернувся до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Відтак нотаріус є належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Щодо можливості визнання нотаріуса відповідачем у справі за вимогами, заявленими позивачем, то суд зазначає таке.

За загальним правилом, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Заразом, згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.09.2023 у справі № 295/7291/20, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України). Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин. Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Ураховуючи викладене, зважаючи на відсутність у зв`язку з ліквідацією особи, яка у спірних правовідносинах має бути відповідачем, визначення у якості відповідача нотаріуса як особи, яка уповноважена вчиняти реєстраційні дії, правомірно.

Щодо вимоги про припинення права іпотеки за договором застави від 24.09.2003, то суд зазначає таке.

У силу вимог частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Приписами частини першої статті 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

За частинами другою, четвертою статті 593 ЦК України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Ураховуючи викладене, укладення договору застави (іпотеки), зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов`язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов`язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки).

Стаття 609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов`язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання.

Ураховуючи, що кредитор АБ «Укоопспілка» ліквідований без правонаступників, зважаючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що заставодержатель до ліквідації реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги, а також того, що право вимоги за кредитним договором № 89 18.06.2003, укладеним між АБ «Укоопспілка» та позивачем, у забезпечення виконання зобов`язань за яким укладено договір застави від 24.09.2003, продане в ході ліквідації АБ «Укоопспілка», суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання припиненим права застави (іпотеки) за договором застави від 24.09.2003, укладеним між АБ «Укоопспілка» та позивачем.

Щодо вимоги про скасування запису про забору відчуження нерухомого майна, то слід зазначити таке.

За загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» врегульовано, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Ураховуючи викладене, вилучення/скасування записів, в тому числі про припинення обтяження, не відбувається. Натомість, у цьому випадку рішення суду про припинення іншого речового права іпотеки є правоприпиняючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація припинення іпотеки, а тому, з огляду на задоволення судом позовної вимоги у цій справі про припинення іпотеки, позивач має законні підстави для звернення до реєстратора з питання реєстрації припинення іпотеки з наданням копії рішення суду, а відтак підстави для задоволення відповідної позовної вимоги, яка в цьому випадку не є ефективним способом захисту його права, відсутні.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 6 056,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, а також те, що порушене право позивача у задоволеній частині виникло не внаслідок неправомірних дій відповідача, відтак судовий збір у повному обсязі покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Кооперативного підприємства "Сарненська торгова база облкооплісбудторг" до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Людмили Максимівни про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна задовольнити частково.

Визнати припиненою заставу (іпотеку) за договором застави від 24.09.2003, укладеним між Кооперативним підприємством «Сарненська торгова база Облкооплісбудторг» (ідентифікаційний код 01764292) та Акціонерним банком «Укоопспілка» (ідентифікаційний код 21536532), реєстраційний № 1705.

У решті вимог позовної заяви відмовити.

Позивач: Кооперативне підприємство "Сарненська торгова база облкооплісбудторг" (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Привокзальна, буд. 3, ідентифікаційний код 01764292).

Відповідач: Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Москалик Людмила Максимівна (34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Широка, 32/53, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 02.07.2024.

Суддя О.Андрійчук