Ухвала

від 27.06.2024 по справі 922/3282/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3282/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю:

ліквідатора - арбітражний керуючий Онищенко К.С.,

представника АТ "ПУМБ" - Пашкова Н.В. (в режимі вкз),

розглянувши заяву АТ "ПУМБ" з поточними грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбелполімір" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТАНС"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ПІДСТАВИ ВИМОГ ЗАЯВНИКА.

Постановою Господарського суду Харківської області 16.04.2024 ТОВ "ПОЛІТАНС" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Онищенка К.С.

21.05.2024 через кабінет системи "Електронний суд" надійшла заява АТ "ПУМБ" з грошовими вимогами, що виникли під час проведення процедури банкрутства на загальну суму 261 808,23 грн, з яких 255 752,23 грн - проценти, нараховані за користування кредитом за період з 07.09.2023 по 15.04.2024 та 6056,00 грн судового збору.

Ухвалою суду від 24.05.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні заяву АТ "ПУМБ" з поточними грошовими вимогами до боржника 27.06.2024; зобов`язано ліквідатора надати суду письмове повідомлення про результат розгляду вимог кредитора.

Присутній в судовому засіданні представник АТ "ПУМБ" підтримує подану заяву із грошовими вимогами до боржника, просить суд задовольнити її

Ліквідатор на виконання вимог ухвали суду від 24.05.2024 надав повідомлення, в якому не визнає вимоги банку в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що АТ "ПУМБ" в силу ч.2 ст.1050 ЦК України скористався наданий йому правом дострокового кредиту, з чого слідує припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, після винесення рішення суду по справі №922/1683/22.

Розглянувши матеріали справи, заяву АТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до ТОВ "Політанс", надані суду документи, вислухавши пояснення учасників справи, здійснивши оцінку всіх доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Політанс", як клієнтом або позичальником, укладено Генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-ГЛ-КНА-1636 від 06.06.2018, з додатковою угодою №1 від 16.04.2019, з додатковою угодою №2 від 23.04.2019, з додатковою угодою №3 від 13.01.2020, з додатковою угодою №4 від 23.07.2020, з додатковою угодою №5 від 19.02.2021, з додатковою угодою №6 від 24.03.2021 та додатковою угодою №7 від 21.03.2022 (надалі - Генеральний договір), відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику банківські послуги, а позичальник зобов`язався прийняти банківські послуги та належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Генеральному договорі, Правилах надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті Банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/ (надалі - Правила) та Договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.

В межах Генерального договору, на підставі Заяви про надання банківської послуги - кредитної лінії МБ-ГЛ-КНА-1636КЛ2 від 24.03.2021, з угодою про зміну умов банківської послуги - кредитної лінії від 21.03.2022 (надалі - Кредитний договір), банк надав ТОВ "Політанс" кредитні кошти.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за Генеральним договором між банком та ТОВ "Політанс" був укладений Договір застави рухомого майна № МБОБ-КНА-1636/2 від 06.06.2018 року, з додатковими угодами до нього, відповідно до якого в заставу банку було передано рухоме майно, опис та перелік якого вказаний в п. 2.1 Договору застави та яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, буд. 20(18)

Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником кредитних зобов`язань, між Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, було укладено Договір поруки № МБ-П-КНА-1636/1 від 06.06.2018, з додатковою угодою №1 від 23.04.2019, згідно з умовами якого ОСОБА_1 поручився перед банком за виконання боржником своїх кредитних зобов`язань, передбачених договором.

У зв`язку із невиконанням невиконання ТОВ "Політанс" своїх зобов`язань за кредитним договором та поручителем ОСОБА_1 за договором поруки, АТ "ПУМБ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Політанс" та ОСОБА_1 солідарно 1998192,64грн. заборгованість за сумою кредиту, 72367,15грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.01.2023 по справі №922/1683/22 позов задоволено; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" 1 998 192,64грн. заборгованості за сумою кредиту, 72367,15грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 31058,40грн. судового збору.

Вищевказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

На підставі даних обліку боржника та з урахуванням рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2023 року, розпорядник майна надав суду реєстр вимог кредиторів, до якого ним було також включено відомості про майно боржника, що перебуває в заставі у ПАТ "ПУМБ" на підставі договору застави рухомого майна №МБ-ОБ-КНА-1636/2 від 06.06.2018 та додатковими угодами до нього №1 від 16.04.2019, №2 від 23.04.2019 та №3 від 24.03.2021 на суму 2 101 618,99 грн, з яких: 1 998 192,64 грн - заборгованість за кредитом, 72367,15 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 31058,40 грн - судовий збір, сплачений у справі №922/1683/22.

ЩОДО ЗАЯВЛЕНИХ АТ "ПУМБ" ПОТОЧНИХ ГРОШОВИХ ВИМОГ ІЗ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ПРОЦЕНТІВ ЗА ПЕРІОД З 07.09.2023 ПО 15.04.2024.

Як вже було зазначено, постановою Господарського суду Харківської області 16.04.2024 ТОВ "Політанс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Онищенка К.С.

16.04.2024 року на офіційному веб-порталі судової влади України опубліковано повідомлення про визнання ТОВ "Політанс" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду прийняття судом постанови, АТ "ПУМБ" звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, що виникли під час проведення процедури банкрутства. Так, в поданій заяві банк просить суд визнати суму процентів в розмірі 255 752,23 грн., нарахованих за користування кредитом за заявою про надання банківської послуги кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2 від 24.03.2021 року, з додатковою угодою до неї, укладеною в рамках Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КНА-1636 від 06.06.2018 року, за період з 07.09.2023 по 15.04.2024 (включно).

Згідно ст.4 (плата за банківські послуги) п.4.4(проценти) п.п. 4.4.2.- 4.4.5. Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018 сторонами ( банком - кредитором та ТОВ "Політанс") було визначено від процентів та їх сплата. Так, за вищевказаним статтею генерального договору проценти нараховуються з використанням процентної ставки, протягом дії договору розмір процентної ставки на може перевищувати максимальної процентної ставки за договором, проценти нараховуються у відсотках, щоденно на фактичну суму заборгованості і за весь час користування банківською послугою, закінчення надання банківської послуги не звільняє боржника від обов`язку сплачувати відповідно до умов генерального договору на користь банку проценти за користування банківською послугою за весь час прострочення.

Згідно до п.5.1. ст. 5 (строк дії договору ) Генерального договору про надання банківський послуг визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання банком та клієнтом і дії до повного виконання сторонами забов`язань за цим договором.

В рамках Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КНА-1636 від 06.06.2018 року, укладено угоду про зміну умов банківської послуги - кредитної лінії від 21.03.2022

Підпунктами 1.2.1 1.2.9 пункту 1.2 розділу ІІ "Плата за банківську послугу" вищезазначеної угоди, встановлений наступний порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.2.1 угоди процентна ставка за користування кредитом є змінюваною.

Згідно із п.1.2.2 угоди Банк здійснює нарахування процентів за користування кредитом в розмірі Базової процентної ставки з одночасним розрахунком розміру компенсаційної процентної ставки як частини Базової процентної ставки, що сплачується клієнтом (ТОВ "Політанс") за рахунок власних коштів.

Пунктом 1.2.3. клієнт сплачує проценти за користування Кредитом у розмірі:

- Компенсаційної процентної ставки - при дотриманні Клієнтом всіх умов Договору з Фондом та розділу І Договору, які є необхідними для отримання ним Державної підтримки;

- Базової процентної ставки - при недотриманні Клієнтом умов Договору з Фондом та РОЗДІЛУ І Договору, які є необхідними для отримання ним Державної підтримки.

Сума компенсації, що підлягає сплаті Фондом за кредитом, розраховується як різниця між сумою нарахованих банком процентів за базовою процентною ставкою, та сумою нарахованих банком процентів за Компенсаційною процентною ставкою (п.1.2.4)

Датою закінчення періоду нарахування процентів є перший Банківський день після 26 (двадцять шостого) числа місяця (без його урахування) або день, що передує даті повернення Кредиту, а початком - дата надання Кредиту та/або перший Банківський день після 26 (двадцять шостого) числа місяця (з його урахуванням).

Нараховані проценти сплачуються клієнтом щомісячно не пізніше 1 (одного) Банківського дня, наступного за 26 (двадцять шостим) числом кожного місяця за відповідний період.

В поданій заяві банк зазначає, що у зв`язку з простроченням платежів зі сплати процентів за користування кредитом на строк більше 15 календарних днів, позичальник має сплати проценти, нараховані з 27.05.2022 року, за базовою процентною ставкою. Отже, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом за період з 07.09.2023р. по 15.04.2024 р. (включно) становить 255 752,23 грн

Проте, суд вважає вказане нарахування процентів неправомірним, виходячи з наступного.

Так, згідно з положеннями ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).

Водночас, невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов`язання, сплати неустойки, тощо (ст.ст. 549, 610, 611 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно застосування наведених вище норм матеріального права Велика Палата Верховного Суду неодноразово в своїх постановах (зокрема в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16) викладала висновок про те, що припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Натомість, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Суд звертає увагу, що вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 дійшла висновку про відсутність таких підстав для відступу від наведеної правової позиції як: застарілість внаслідок розвитку в певній сфері суспільних правовідносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини; вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, зокрема внаслідок існування невідповідності критерію "якість закону" законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права).

Тобто, Велика Палата Верховного Суду України в зазначеній постанові у справі №910/458/16 наголосила, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту банком наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник (боржник), одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Проте, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору та строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав.

Отже, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами).

Суд зазначає, що відповідно до змісту заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, банк нарахував проценти боржнику за користування кредитом за заявою про надання банківської послуги кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2 від 24.03.2021 року, з додатковою угодою до неї, укладеною в рамках Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КНА-1636 від 06.06.2018 року, відповідно розділу 1 "Плата за банківську послугу", на підставі ст. 1048 ЦК України (правомірне користування кредитними коштами).

Суд звертає увагу, зокрема, що зміст п.4.4. (проценти) ст. 4 (плата за банківські послуги) генерального договору про надання банківський послуг № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. розташований в статті договору, яка регулює правомірну поведінку сторін (ст. 4 плата за банківські послуги), а ні в окремої статті генерального договору, що регулює відповідальність позичальника - боржника (ст. 13 - "Відповідальність сторін), що свідчить про неузгодженість сторонами певного розміру відсотків як міри відповідальності за неповернення кредиту після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про стягнення боргу за кредитом .

Підпункти 1.2.1 1.2.9 пункту 1.2 (нарахування процентів за користування кредитом) угоди про зміну умов банківської послуги - кредитної лінії від 21.03.2022, що є невід`ємною частиною Генерального договору, розташовані в розділі 1 договору "Плата за банківську послугу", яка також регулює правомірну поведінку сторін.

Тобто ст. 4 генерального договору та п.1.2 угоди про зміну умов банківської послуги - кредитної лінії від 21.03.2022 врегульовано нарахування боржнику процентів виключно за правомірне користування боржником наданим йому кредитом.

Суд зазначає, що тлумачення правочину є у розумінні статей 213, 637 ЦК України встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.

Одним з рівнів тлумачення є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), звичаїв ділового обороту; подальшої поведінки сторін; тексту типового договору; інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У разі сумніву суд застосовує принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".

Тлумачення та співвідношення положень вищенаведеного генерального договору про надання банківських послуг за № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. та договору про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2 визначає та встановлює між сторонами відсутність нарахування відсотків на суму основного боргу, як міру відповідальності, за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи стягнення боргу).

Отже, після звернення кредитора з позовом до ТОВ "Політанс" про стягнення заборгованості станом на 29.07.2022 за Генеральним договором про надання банківських послуг за № МБ-ГЛКНА-1636 від 06.06.2018р. та за договором про надання банківської послуги-кредитної лінії № МБ-ГЛ-КНА-1636/КЛ2 до Господарського суду Харківської області (справа № 922/1683/22), кредитор, після 27.08.2022 втратив право нараховувати відсотки, відповідно до процентної ставки, яка була врегульована сторонами у договорах, а тому боржник й не повинен сплачувати за нові відсотки відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки сплив строку кредитування чи пред`явлення кредитором вимоги (позову до суду) про дострокове погашення кредиту змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, в зв`язку з чим строк зобов`язань між сторонами за таким кредитним договором вважається таким, що настав.

Суд зазначає, що наявність в кредитному договорі умови, згідно з якою, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість у останній день кредитної лінії, то нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, не надає підстав для нарахування процентів саме за користування кредитом після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, коли правовідносини сторін трансформувалися в охоронні.

Аналогічний правовий висновок, викладений в Постанові Верховного суду від 16.11.2023 по cправі № 910/15587/21.

Як встановлено обставинами вище, банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Вказане свідчить про те, що такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому подальше здійснення нарахування процентів за правомірне користування грошовими коштами є безпідставним та не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Також, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 07.09.2023 Господарський суд Харківської області відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" код ЄДРПОУ 39806161 та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів;

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження метою якого є задоволення індивідуальних вимог, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

До того ж мораторій на задоволення вимог кредиторів є одним з правових механізмів забезпечення конкурсу цих вимог, задоволення їх почергово і пропорційно у відповідній черзі, саме в межах провадження у справі про банкрутство боржника.

Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство (частина друга статті 41 КУзПБ).

За змістом частини третьої цієї статті КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги до боржника; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, спеціальний закон - КУзПБ імперативно встановив обмеження, зокрема, застосування заходів відповідальності до боржника за невиконання грошових зобов`язань, серед яких і передбачені статтею 625 ЦК України, адже після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов`язаннями, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.

З матеріалів заяви вбачається, що кредитор здійснив нарахування відсотків за період з 07.09.2023 по 15.04.2024, після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Політанс" та введення мораторію на задоволення кредиторів.

Отже, таке нарахування здійснено кредитором за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Політанс", що виключає у тому числі застосування до боржника заходів відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, зокрема передбачених статтею 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 18.05.2023 року по справі № 905/1224/17.

Окрім цього, суд зазначає, що банк не звернув увагу на те, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

ВИСНОВОК СУДУ

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З`ясування відповідних обставин здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відхиляючи доводи кредитора суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Таким чином, розглянувши заяву АТ "ПУМБ" із грошовими вимогами до боржника та приймаючи до уваги, що заявлені вимоги банку не знайшли свого правового та нормативного підтвердження, суд вважає за необхідне відхилити грошові вимоги АТ "ПУМБ" до ТОВ "Політанс" в повному обсязі в загальній сумі 255752,23 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 45 58-65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 625, 1048,1050 ЦК України, ст. ст. 73, 74, 86, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги Акціонерного товариства "ПУМБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТАНС" у розмірі 255 752,23 грн. процентів, які нараховані за користування кредитом за період з 07.09.2023 по 15.04.2024 відхилити у повному обсязі.

Ухвалу направити АТ "ПУМБ", ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття (оголошення) та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу підписано 02.07.2024.

Суддя Міньковський С.В.