Рішення

від 02.07.2024 по справі 922/1099/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024м. ХарківСправа № 922/1099/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-Продторг", м. Красноград про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Зонов С.О.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-Продторг", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету України збитки у розмірі вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання, у сумі 93 743,00 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2 складського зберігання сільськогосподарської продукції від 21.10.2016.

Ухвалою суду від 05.04.2024 позовну заяву Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишено без руху. Позивачу встановлений строк - протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду: відомостей щодо повного найменування відповідача; відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету; відомостей щодо вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками за належною адресою. Роз`яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

11.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.04.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судовому засіданні 02.07.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою не працює".

Відповідно до ч. 7ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6ст. 242 ГПК Україниднем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1статті 9 ГПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізнішенаступного дняпісляїх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 3 названого Закону,для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1099/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами п.п. 19-1.1.23 п. 19-1.1 статті 19-1 Податкового Кодексу України на контролюючі органи покладено завдання та функції організовувати роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

Нормативні акти, якими визначено організацію роботи з вказаного напрямку є постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", Порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 570, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1849/24381 (далі - Порядок №570).

Відповідно до розділу II Порядку № 570, безхазяйне майно ставиться на облік, складається акт опису і попередньої оцінки безхазяйного майна, який затверджується керівником контролюючого органу. Узяте на облік безхазяйне майно зберігається відповідним органом ДФС у власних (орендованих) приміщеннях або за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна передається на відповідальне зберігання суб`єкту господарювання.

Із суб`єктом господарювання, який прийняв безхазяйне майно на відповідальне зберігання, укладається відповідний договір.

Первомайська місцева прокуратура листом від 22.07.2016 № 04-24-2666-16 (вх. ГУ ДФС від 25.07.2016 № 3052/10) та листом від 30.09.2016 №04-24-2666-16 повідомила Південну ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області (назва контролюючого органу на момент отримання листа прокуратури, далі - контролюючий орган) про здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за фактом самовільного заняття земельних ділянок на території Красноградської міської ради с. Куми. Вказані території використовувались не встановленою особою та вирощувались сільськогосподарські культури. За фактом самовільного зайняття земельних ділянок на території Красноградського району порушено кримінальну справу в ході якої встановлено, що невідомими особами здійснено посіви сільськогосподарською культурою - соняшником. Власник посівів по кримінальному провадженні невідомий. З метою подальшого розпорядження майном, щодо якого не встановлено власника, Первомайська місцева прокуратура просила вжити заходи та обернення врожаю в дохід держави.

Насіння соняшника контролюючим органом були взяті на облік згідно акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 21.10.2016 № 8 на суму 93 743,00 гривень. Акт опису було складено представниками Південної ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області, представником Первомайської місцевої прокуратури.

21.10.2016 між Південною ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області та ТОВ "Красноград-Продторг", код за ЄДРПОУ 36569878, було укладено договір №2 складського зберігання сільськогосподарської продукції та вилучене майно передано на відповідальне зберігання.

Відповідно до умов договору, замовник поручає, а виконавець зобов`язується провести зберігання у своїх складських приміщеннях насіння соняшника у кількості 3,860 т. та 12,2 т. Замовник зобов`язується прийняти виконані послуги і оплатити їх в порядку і строки на умовах визначених даним договором. Вартість послуг становить: зберігання - 5,0 грн. за добу, перевезення- 5,50 грн. за 1 тонну. Оплата по договору здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт. Повна сплата, згідно п. 2.1 договору здійснюється після продажу майна. Виконавець несе відповідальність за виконання пожежної безпеки і зберігання соняшника у складських приміщеннях. 3агальна сума договору згідно додаткової угоди до договору. 3а невиконання або неналежне виконання обов`язків згідно даного договору весь збиток повинен бути відшкодований у повному обсязі стороною, яка завдала шкоду.

Насіння соняшника у кількості 3,86 тон за ціною 7 250,00 грн. за тонну на загальну суму 27 985,00 грн. та насіння соняшника в кількості 12,2 тон за ціною 5 390,00 грн. за тонну на загальну суму 65 758,00 грн знаходилось на відповідальному зберіганні у ТОВ "Красноград-Продторг".

Відповідно до вимог пункту 4.1 розділу IV Порядку № 570, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна здійснює контроль за збереженням поставленого на облік безхазяйного майна, у тому числі шляхом проведення інвентаризації за його місцезнаходженням. Інвентаризація, якщо інше не передбачено умовами договору про відповідальне зберігання або реалізацію безхазяйного майна, проводиться щокварталу станом на перше число другого місяця кварталу робочими групами.

Станом на 01.02.2022 контролюючий орган провів чергову інвентаризацію, при якій директор ТОВ "Красноград-Продторг" Артем Бєлоус підтвердив наявність переданого підприємству на зберігання соняшника у кількості 16,06 тон на загальну суму 93 743,00 грн.

В результаті проведення інвентаризації станом на 01.11.2023 було встановлено факт втрати (нестачі) безхазяйного майна за актом опису і попередньої оцінки безхазяйного майна від 21.10.2016 №8.

Відповідно до п. 4.5., 4.7. Розділу IV "Порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави", затвердженогоНаказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 570у разі пошкодження, втрати (нестачі) безхазяйного майна, переданого на відповідальне зберігання, орган доходів і зборів відповідно до умов договору про відповідальне зберігання безхазяйного майна протягом трьох робочих днів від дати виявлення пошкодження, втрати (нестачі) направляє суб`єкту господарювання претензію з вимогою щодо відшкодування збитків у розмірі вартості такого майна або суми, на яку знизилась його вартість, за цінами, вказаними в акті опису і попередньої оцінки безхазяйного майна. У разі невідшкодування суб`єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.

12.12.2023 у зв`язку з встановленням факту втрати (нестачі) безхазяйного майна на адресу реєстрації ТОВ "Красноград-Продторг" направлено претензію з вимогою про відшкодування збитків у розмірі вартості майна, переданого на збереження. Лист з претензією поштою було повернуто із закінченням терміну зберігання 18.01.2024.

До теперішнього часу ТОВ "Красноград-Продторг" майно (соняшник в кількості 16,06 тон на загальну суму 93 743,00 грн) не повернуто, кошти до відповідного бюджету не перераховано.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1статті 626 Цивільного кодексу Українипередбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей6,627 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зіст. 628 Цивільного кодексу Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу Українипередбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору надання послуг та зберігання.

Відповідно до частини 1статті 901 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1ст. 936 Цивільного кодексу України).

Згідно зістаттею 942 Цивільного кодексу Українизберігач зобов`язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частиною 1ст. 530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 Цивільного кодексу Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 614 Цивільного кодексу України). Згідно зістаттею 623 Цивільного кодексу Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно достатті 950 Цивільного кодексу Україниза втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно з ч. 1ст. 951 Цивільного кодексу Українизбитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За приписамистатті 22 Цивільного кодексу Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно достатті 224 Господарського кодексу Україниучасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зістаттею 225 Господарського кодексу Українидо складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Доказів відшкодування відповідачем вартості втраченого майна позивачу до суду не надано.

Відповідно достатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання, в силу вимог статей526,525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і устатті 193 ГК України.

Частиною 1статті 612 Цивільного кодексу Українивстановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76,77,78,79,91 Господарського процесуального кодексу Українина підтвердження факту реалізації, повернення майна або відшкодування збитків за втрачено майно в дохід державного бюджету.

Враховуючи вищенаведені нормиЦивільного кодексу УкраїнитаГосподарського кодексу Українисуд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків на користь державного бюджету є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положенняст. 129 Господарського процесуального кодексу України,витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-Продторг" (63303, Харківська область, м. Красноград, вул. Українська, 25, код ЄДРПОУ 36569878) на користь Державного бюджету України збитки у розмірі вартості майна, яке було передано на відповідальне зберігання, який становить 93 743,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноград-Продторг" (63303, Харківська область, м. Красноград, вул. Українська, 25, код ЄДРПОУ 36569878) на користь Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495) - 3 028,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноград-Продторг" (63303, Харківська область, м. Красноград, вул. Українська, 25, код ЄДРПОУ 36569878).

Відповідач - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Повне рішення підписано 02 липня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова