Рішення

від 02.07.2024 по справі 922/1786/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. Справа № 922/1786/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика" (адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 32989945) Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (адреса: 61001, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 53; код ЄДРПОУ 39460766)до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А; код ЄДРПОУ 39762124) про стягнення 208269,12 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" (далі - відповідач) 208269,12 грн, з яких:

138493,15 грн - сума основної заборгованості;

57292,83 грн - інфляційного збільшення;

12483,14 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015 щодо проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2024 відкрито провадження у справі № 922/1786/24; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей Ойл" (далі третя особа); запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов; встановленого третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на подання письмових пояснень на позовну заяву.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін та третьої особи про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію ухвали від 27.05.2024 про відкриття провадження у справі.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучена до матеріалів справи довідка про доставку електронного листа.

Проте, надіслані на адресу відповідача та третьої особи копія ухвали від 27.05.2024 повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 28-37). Відомостей про наявність у відповідача та третьої особи іншої адреси матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2024.

Третя особа також не скористалася своїм правом на подання письмових пояснень на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, між відповідачем, як покупцем, та третьою особою, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015 (далі за текстом договір; а. с. 12), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність майно в кількості, визначеній в видаткових накладних до договору, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі (п. 1.1).

У п. 1.2 договору сторони дійшли згоди, що загальна сума договору встановлюється у розмірі 242367,82 грн (двісті сорок дві тисячі триста шістдесят сім грн. 82 коп.), у т. ч. ПДВ 20% - 40394,64 грн (сорок тисяч триста дев`яносто чотири грн 64 коп.).

На підставі п. 2.2 договору покупець зобов`язаний прийняти майно і розрахуватись за нього на підставі виставленого продавцем рахунку не пізніше 31.12.2016.

Відповідно до п. 5.2 договору строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 цього договору, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного договору третя особа передала, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № Б-00000001 від 03.07.2015, № Б-00000002 від 03.07.2015, № РН-0000005 від 03.07.2015 та № Б-00000003 від 03.07.2015 (а. с. 16-20). Всього передано товару на загальну суму 242367,82 грн.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів сплати вартості поставленого товару відповідачем на користь третьої особи.

З матеріалів справи також вбачається, що у подальшому, між позивачем, як новим кредитором, та третьою особою, як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № АО-05-08/ПА від 05.08.2016 (а. с. 15), на підставі якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" заборгованості, частково, на суму 138493,15 грн (сто тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто три гривні 15 копійок) за договором купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015, укладеного між ТОВ «Антей Ойл» та ТОВ "Сегмент Ойл", а новий кредитор приймає ці вимоги і сплачує первісному кредитору суму коштів в розмірі та порядку, визначеному цим договором (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, право вимоги, зазначене у п. 1.1 даного Договору, переходить до нового кредитора з моменту підписання цього Договору.

Згідно з розділом 2 договору за передане право вимоги до боржника за основним договором, зазначеному у п. 1.1, новий кредитор сплачує первісному кредитору у розмірі 138493,15 грн (сто тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто три гривні 15 копійок).

Новий кредитор зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання цього договору перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок первісному кредитору грошову суму, визначену у п. 2.1 цього договору. Новий кредитор може провести розрахунок за даним договором у інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України.

Про укладення між позивачем та третьою особою Договору про відступлення права вимоги третя особа сповістила відповідача повідомленням про відступлення права вимоги № 05/08/16 від 05.08.2016.

На виконання вимог п. 3.1.2 Договору про відступлення права вимоги третя особа, як Первісний кредитор, за Актом приймання-передачі документів від 06.08.2016 передала позивачу, як Новому кредитору, всі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються.

Матеріали справи також свідчать про те, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо пролонгації заборгованості до 10.08.2018, що підтверджується угодою про пролонгацію б/н від 10.08.2016 (а. с. 13).

Однак, як зазначає позивач, у подальшому відповідач не провів розрахунків з позивачем за договором відступлення права вимоги № АО-05-08/ПА від 05.08.2016, та таким чином, має борг перед позивачем в сумі 138493,15 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, позивач також нарахував до стягнення з відповідача 57292,83 грн інфляційного збільшення боргу за період травень 2021 травень 2024 та 12483,14 грн 3% річних з 08.05.2021 до 08.05.2024.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За загальним правилом, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частин 2, 5 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір та інші правочини та юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У даному випадку, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання третьою особою умов договору купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015 щодо передачі відповідачу обумовленого договором товару.

Таким чином, даний товар підлягає оплаті відповідачем в порядку т на умвх, встановлених договором купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015

В подальшому, з укладанням між третьою особою, як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, договору про відступлення права вимоги № АО-05-08/ПА від 05.08.2016 відбулась заміна кредитора в зобов`язанні за договором купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015 в частині сплати заборгованості за поставлений товар в сумі 138493,15 грн.

Разом з тим, з укладання договору відступлення права вимоги № АО-05-08/ПА від 05.08.2016 у відповідача виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача вартості відступленого права вимоги в сумі 138493,15 грн. Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015 є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів сплати боргу як за договором купівлі-продажу майна № СГ/О7-2015/ТМЦ від 25.06.2015, зазначене зумовлює прийняття судового рішення про задоволення позову та стягнення існуючого боргу за договором в сумі 138493,15 грн з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних та 3% річних суд зазначає.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно з позовною заявою, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України також нарахував до стягнення з відповідача 12483,14 грн 3% річних з 08.05.2021 до 08.05.2024 та 57292,83 грн індексу інфляції за період прострочення травень 2021 травень 2024.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон складений позивачем розрахунок, суд констатує його часткову арифметичну невірність в частині нарахування інфляційних та арифметичну вірність в частині нарахування 3% річних.

Разом з тим враховуючи, що згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і при цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позов в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 57292,83 грн - інфляційного збільшення, 12483,14 грн - 3% річних

Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3124,04 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегмент Ойл" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А; код ЄДРПОУ 39762124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промавтоматика" (адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 32989945):

138493,15 грн - сума основної заборгованості;

57292,83 грн - інфляційного збільшення;

12483,14 грн - 3% річних;

3124,04 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак