Рішення

від 29.05.2024 по справі 924/1271/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2024 р. Справа № 924/1271/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах:

1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький;

2. Західного офісу Державної аудиторської служби , м. Львів

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газейдженсі2022", м. Стрий, Львівської області

2) Комунального підприємства "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

про визнання недійсними додаткові угоди та стягнення коштів

За участю представників сторін:

позивача - Нестерук М.П. згідно витягу з ЄДР

відповідачів - не з`явились

від прокуратури - Приступа В.І. - згідно посвідчення

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

13.12.2023р. до Господарського суду області надійшла позовна заява Заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1. Хмельницької міської ради, м. Хмельницький; 2. Західного офісу Державної аудиторської служби , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газейдженсі2022", м. Стрий, Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради, м. Хмельницький про визнання недійсними додаткові угоди та стягнення коштів.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 19.12.2023р. відкрито провадження у справі №924/1271/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:00 год. 21.06.2023р.

У підготовчому засіданні 18.01.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:00 год. 14.02.2024р.

Повідомленням про неможливість проведення підготовчого засідання від 14.02.2024р. підтверджено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 11 год. 00 хв. 14 лютого 2024 р. по справі №924/1271/23 не проводилось.

Ухвалою суду від 16.02.204р. розгляд справи перепризначено на 11:00 год. "14" березня 2024 р.

Ухвалою суду від 14.03.2024р. продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Залучено до участі у справі співвідповідача - Комунальне підприємство "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради, м. Хмельницький. Підготовче засідання відкладено на 10:30 год. 04 квітня 2024 р.

У підготовчому засіданні 04.04.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10 год. 00 хв. „07" травня 2023р.

У судовому засіданні 07.05.2024р. суд постановив ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про оголошення перерви до 11.00 год. 29.05.2024р.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

"Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради" (Споживач) на веб-порталі Уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів за №UA-2020-12-01-007500-b про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5 електрична енергія та відомості про укладення 04.01.2021р. з ТОВ "ТРАНСЕНЕРГОАЛЬЯНС" (Постачальник) (перереєстровано на ТОВ "Газейдженсі2022") договору №1 на постачання електричної енергії.

Відповідно до умов вищевказаного Договору, Постачальник зобов`язується з 01.01.2022р. та упродовж року постачати Замовнику товар, зазначений у специфікації, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати його вартість на умовах договору (розділ 2,3 Договору). Сума Договору становить 680 085,99 грн. (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.2.3 та Комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору Постачальник зобов`язується поставити 424 000 000 кВт/год електроенергії по ціні 1,6039 грн. кВт/год з ПДВ.

Укладенню Договорів передувало рішення тендерного комітету Споживача, оформлене протоколом від 21.12.2020р. щодо обрання переможцем відкритих торгів ТОВ "Трансенергоальянс".

Згідно п.3.3 Договору, Постачальник за цим договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не зазначена у Комерційній пропозиції (Додаток №2).

У розділ 5 Договору передбачено ціну та порядок оплати електричної енергії.

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3. Договору, загальна вартість цього Договору становить 680 085,99 грн., згідно умов комерційної пропозиції Постачальника (додаток 2 до Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною Пропозицією Постачальника. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

У п.5.10 Договору сторони домовилися, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії може бути змінена з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися зміни, що буде відображено у додатковій угоді до Договору. Збільшення ціни може бути не раніше ніж через один місяць з дати фактичного початку постачання електричної енергії та з підтвердженням зміни ціни.

Пунктом 5.14 передбачено, що Комерційна пропозиція Постачальника, яка є додатком 2 до цього Договору, має містити наступну інформацію: ціну (тариф) електричної енергії; спосіб оплати; термін надання рахунку за спожиту електроенергії та строк його оплати; визначення способу оплати; розмір пені за порушення строку оплати або штраф; розмір компенсації Споживачу за недодержання якості надання послуг; термін дії договору та умови пролонгації; дата та підпис споживача; можливість надання пільг, субсидій.

У розділі 13 Договору сторони погодили, що Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій, якщо Споживач не приймає нові умови (п.13.2)

Пунктом 13.8 Договору сторонам дозволено змінювати істотні умови Договору лише в окремих випадках, зокрема: у разі зміни ціни за одиницю електричної енергії не більше, як на 10 відсотків, у разі коливання такої ціни на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми Договору. У випадку коливання ціни електроенергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутися до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку має бути обґрунтована та документально підтверджена. Документ, що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані, щодо середньо ринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ що підтверджує збільшення, ціни, товару повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару на день укладення цього Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо збільшення цін і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої, довідки/інформації, виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгом-промисловою палатою, або органом державної статистики. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно п.13.1 Договору, він укладається на Строк, зазначений у комерційні пропозиції Постачальника та набирає чинності з моменту акцептування Споживачем заяви-приєднання.

16.03.2021р. сторонами укладено Додаткову угода №2 на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію та визначено, що починаючи з 19.02.2021 ціну збільшеного 1,9408 грн. /кВТ/год з ПДВ на підставі довідки Харківської ТПП від 10.03.2021р., обсяг поставки зменшено до 319 467,76 вКт/год.

12.04.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 1,9736 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 243 756, 73 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТПП №71-2/21 від 22.03.2021р.

01.07.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,1357 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 134 361,75 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТПП №1432/21 від 30.06.2021р.

09.08.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,2994 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 104 000,76 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТПП № 1835-1/21 від 09.08.2021р.

17.08.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №8 до Договору, якого збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,4939 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 91 747,35 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТПП №1835-1/21 від 09.08.2021р.

20.08.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №9 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,7078 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 84 499,70 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТГІП №1907/21 від 13.08.2021р.

03.09.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №10 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,8958 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 79 014,06 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківськоп ТПП №1973721 від 25.08.2021р.

10.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №11 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 3,1000 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 49 688,52 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської`ТПП №2170/21 від 09.09.2021р.

24.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №12 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 3,3527 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 45 944,34 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТПП №2231/21 від 17.09.2021р.

08.10.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №13 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 3,5457 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 37 085,86 кВт/год. На підтвердження підняття ціни Постачальником надано довідку Харківської ТПП №2456/2.1 від 07.10.2021р.

Згідно акту №19-09/2 від 20.02.2023 Управління Західного офісу Держаудитслужби України в Хмельницькій області стану виконання Договору №1 від 04.01.2021р. встановлено, що за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. відповідно до актів прийому-передачі електричної енергії, Замовником отримано електричної енергії у кількості 313 359,73 кВг/год, за яку сплачено 680 085,99 грн.

Позивач зазначає, що відповідач отримав надміру сумі 133 010,49 грн. за товар, однак його поставку не здійснив.

Листами №254/01-08 від 31.05.2022р., №269 від 24.03.2023р. №1074-02-24-23 від 10.03.2023р. КП "Хмельницький міський перинатальний центр" та його засновник Хмельницька міська рада повідомили прокуратуру, що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не будуть.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, прокурор з огляду на положення ст. ст. 4, 26, 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст.22, 26 Бюджетного кодексу України, зазначив, що Хмельницька міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне і раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Хмельницької міської ради.

Стороною в договорі №1 від 04.01.2021р. є КП "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради, яке відповідно до статуту, затвердженого рішенням сесії Хмельницької міської ради від 15 грудня 2021 №35, є комунальним некомерційним підприємством, створеним для надання поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги населенню, засновником якого є Хмельницька міська територіальна громада в особі Хмельницької міської ради. Комунальне підприємство є одержувачем та розпорядником коштів місцевого бюджету.

Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотну шкоду не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт і послуг, створюючи відповідні механізми та правила при проведенні закупівель, дотримуватись яких повинні всі їх учасники. Натомість економічно невигідні умови оспореного правочину призвели до надмірного витрачання коштів місцевого бюджету та порушення економічних інтересів держави. Зокрема, за час дії договору постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що створило перешкоди в реалізації позивачем своїх завдань та функцій, що також не відповідає державному інтересу.

У контексті наведеного судом враховуються посилання прокурора на те, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Отже, звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради належить, зокрема розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень, щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

При цьому, оскільки Хмельницька міська рада є розпорядником коштів місцевого бюджету за спірною додатковою угодою, на користь якої прокурор просить стягнути надмірно сплачені за договором грошові кошти, то прокурор правомірно визначив її позивачем у справі.

Судом враховується, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи слідує, що Окружна прокуратура міста Хмельницького зверталася до Замовника та Хмельницької міської ради із листами №55-2230 вих-22 від 18.05.2022р. та №55-1378-22 від 09.03.2023р. щодо надання інформації про вжиття заходів, спрямованих на визнання недійсною додаткової угоди до Договору та стягнення надмірно сплачених коштів.

У відповідь листами 254/01-08 від 31.05.2022р., №269 від 24.03.2023р. та №1074-02-24-23 від 10.03.2023р. КП "Хмельницький міський перинатальний центр" та Хмельницька міська рада повідомили прокуратуру, що із відповідною позовною заявою до суду звертатися не буде.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагував на стверджуване порушення, заходів захисту інтересів держави, зокрема, у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, територіальної громади, зважаючи на характер наданої позивачем відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред`явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення (від 08.11.2023р.), адресоване Хмельницькій міській раді, про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі ради шляхом пред`явлення до суду позову до ТОВ "Газейдженсі2022" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали договір №1 від 04.01.2021р. на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції постачальника поданої згідно процедури закупівлі (UA -2020-12-01-007500-b).

Отже, вказаний договір укладено за результатами закупівлі, яка регулюється Законом України „Про публічні закупівлі", який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та Закону „Про публічні закупівлі".

16.03.2021р. сторонами укладено Додаткову угода №2 на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, у зв`язку із коливанням ціни на електричну енергію та визначено, що починаючи з 19.02.2021 ціну збільшеного 1,9408 грн. /кВТ/год. обсяг поставки зменшено до 319 467,76 вКт/год.

12.04.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору, якою-збільшено ціну за одиницю електроенергії до 1,9736 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 243 756, 73 кВт/год.

01.07.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,1357 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 134 361,75 кВт/год.

09.08.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,2994 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 104 000,76 кВт/год.

17.08.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №8 до Договору, якого збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,4939 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 91 747,35 кВт/год.

20.08.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №9 до Договору, якою, збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,7078 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 84 499,70 кВт/год.

03.09.2021р. між сторонами укладено Додаткову угоду №10 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 2,8958 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 79 014,06 кВт/год.

10.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №11 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 3,1000 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 49 688,52 кВт/год.

24.09.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №12 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 3,3527 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 45 944,34 кВт/год.

08.10.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №13 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю електроенергії до 3,5457 грн. з ПДВ та зменшено обсяг закупівлі до 37 085,86 кВт/год.

Відповідно до акту №19-09/2 від 20.02.2023 Управління Західного офісу Держаудитслужби України в Хмельницькій області стану виконання Договору №1 від 04.01.2021р. встановлено, що за період з 01.01.2021 по відповідно до актів прийому-передачі електричної енергії, Замовником отримано електричної енергії у кількості 313 359,73 кВг/год, за яку сплачено 680 085,99 грн.

За умовами Договору, на вказану суму було визначено закупити електричної енергії в обсязі 424 000,00 кВт/год. (п.2.3. Договору)

В спірних угодах відмічено, що під час укладення останніх сторони керувалися п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону „Про публічні закупівлі".

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Частина 4 даної статті зазначає - умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Вищевказані законодавчі положення є спеціальними імперативними нормами у сфері закупівель, згідно яких зміна істотних умов договору про закупівлю (у тому числі відносно ціни) може здійснюватись виключно у випадках, встановлених даними нормами.

Виходячи з вказаного, після підписання основного договору, з включенням у нього цінових та кількісних характеристик товару за тендерною пропозицією, сторони не мають права вносити зміни до цих характеристик до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Сторони, скориставшись винятком з вказаного правила, який визначений п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, внесли зміни в істотні умови договору, зменшивши обсяг електроенергії та збільшивши її базову ціну. Тобто, після укладення спірних угод умови договору про закупівлю (про ціну і кількість) стали такими, що відрізняються від тендерної пропозиції.

Аналізуючи вимоги п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону „Про публічні закупівлі", суд зазначає, що внесення змін в істотні умови договору можливі, коли обставини, які призвели до збільшення цін через регуляторну політику відповідних органів держави, настали в період після підписання основного договору до виконання сторонами зобов`язань в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України „Про публічні закупівлі" замовник має право з власної ініціативи або у разі усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку органу державного фінансового контролю відповідно до статті 8 цього Закону, або за результатами звернень, або на підставі рішення органу оскарження внести зміни до тендерної документації. У разі внесення змін до тендерної документації строк для подання тендерних пропозицій продовжується замовником в електронній системі закупівель таким чином, щоб з моменту внесення змін до тендерної документації до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій залишалося не менше семи днів.

Зміни, що вносяться замовником до тендерної документації, розміщуються та відображаються в електронній системі закупівель у вигляді нової редакції тендерної документації додатково до початкової редакції тендерної документації. Замовник разом із змінами до тендерної документації в окремому документі оприлюднює перелік змін, що вносяться.

За ч. 8 ст. 26 Закону України „Про публічні закупівлі" учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку її подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява про відкликання тендерної пропозиції враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій.

Тобто, закон, надає право замовнику та учаснику внести зміни в тендерну документацію/пропозицію в разі необхідності. Тому, будучи обізнаними ще до моменту укладення договору про зміни у тарифах, сторони договору не були позбавлені можливості внести відповідні зміни в тендерну документацію і пропозицію, тим більше, що такі зміни передбачаються на період майбутнього договору.

Також необхідно вказати, що згідно договору про постачання електричної енергії №1 відповідач є постачальником електроенергії. Згідно з ч. 3 ст. 57 Закону України „Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів, в тому числі: про вартість та умови надання послуг; про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Тобто, враховуючи специфіку договору про постачання електричної енергії №1, та статус відповідача, як електропостачальника, останній не лише має право, але і зобов`язаний був повідомити замовника, як споживача за майбутнім договором про зміни в тарифах, які відбулися до укладення майбутнього договору.

Крім того, слід звернути увагу, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для замовника умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги. Одними з принципів закупівлі є її відкритість та прозорість на всіх їх стадіях, а метою цієї процедури є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Досягнення вищевказаних принципів та мети здійснюється саме за рахунок того, що подальше укладення договору, після проведення закупівлі, має здійснюватись на умовах, визначених тендером. Тому, збільшення ціни договору після його укладення, у порівнянні з первинною ціною, що відбулось в супереч законодавства, можна розцінювати як нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

При цьому, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин, враховуючи, що додаткові угоди укладена всупереч вимогам Закону України „Про публічні закупівлі" та Закону України „Про ринок електричної енергії", вимоги прокуратури про визнання недійсними вказаних додаткових угоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 133 010,49 грн., перерахованих за товар, який не був отриманий відповідно до умов договору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж". Правова позиція щодо застосування наведених правових норм у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Суд встановив, що відповідно до наявних в матеріалах справи в період дії договору та оспорюваних додаткових угод відповідач поставив, а позивач отримав 313 359,73 кВт/год електричної енергії. Загальна сума сплачених за договором коштів становить 680 085,99 грн.

У даному випадку зважаючи на недійсність оспорюваних додаткових угод, якими фактично збільшено ціну електроенергії та приписи ч. 1 ст.216 ЦК України, зобов`язання сторін регулюються умовами договору від 01.01.2022р.

Таким чином, відповідач отримав кошти у сумі 133 010,49 грн. за товар, однак не здійснив поставку останнього.

Велика Палата Верховного Суду у п. 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 звернула увагу, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Суд враховує, що процедура закупівлі електричної енергії, за результатами проведення якої був укладений договір про постачання електричної енергії №1 від 04.01.2021р. здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод, якими безпідставно збільшено ціну товару, понесла саме Хмельницька міська рада, як особа, яка здійснювала фінансування вказаної процедури закупівлі.

За таких обставин суд вважає, що стягнення на користь Хмельницької міської ради коштів у сумі 133 010,49 грн. є ефективним способом захисту та забезпечить відновлення порушених прав позивача.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами на користь органу місцевого самоврядування викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 16.03.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 12.04.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 01.07.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 09.08.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 17.08.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 20.08.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 03.09.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 10.09.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 24.09.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 08.10.2021р. до договору № 1 від 04.01.2021р., укладеного між Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (код ЄДРПОУ 02004746) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (код ЄДРПОУ 42002754).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 147, код ЄДРПОУ 42002754) на користь Хмельницької міської ради (29005, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, 3, код ЄДРПОУ 33332218) кошти в сумі 133 010,49 (сто тридцять ти тисячі десять гривень 49 коп.) відповідно до умов договору №1 від 04.01.2021р.

Видати наказ

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕЙДЖЕНСІ2022" (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 147, код ЄДРПОУ 42002754) на користь Хмельницької обласної прокуратури, (м.Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код ЄДРПОУ: 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA 88201720343120002000002814) 16 104,00 грн. (шістнадцять тисяч сто чотири гривні 00 коп.) - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Комунальним підприємством "Хмельницький міський перинатальний центр" Хмельницької міської ради (29016, м. Хмельницький, вул. Івана Пулюя, 6, код ЄДРПОУ 02004746) на користь Хмельницької обласної прокуратури, (м.Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код ЄДРПОУ: 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA 88201720343120002000002814) 13 420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.) - витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 10.06.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Відрук.: 1 примір.

1 - до справи,

2 - прокуратурі (khmm_oprok@khmel.gp.gov.ua)

3 - позивачу ( rada@khm.gov.ua )

4- позивачу ( lviv@dkrs.gov.ua )

4- відповідачу на ел. 42002754@ukr.net

5- відповідачу ( kphmpts@gmail.com )