Рішення

від 15.05.2024 по справі 761/10514/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10514/21

Провадження № 2/761/593/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 травня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Яцишина А.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У березня 2021 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з якою позивач просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму спричинених матеріальних збитків в розмірі 155 247,95 грн., моральну шкоду в розмірі 130 00,00 грн. та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2020 о 11 год. 20 хв. в м. Києві по проспекту Перемоги, 80/57, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки Volvo V60 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який зупинився попереду, в результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1, 13.1. ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У позовній заяві зазначено, що внаслідок зіткнення, автомобілю позивача було спричинено механічні пошкодження і згідно до висновку спеціалістів в області авто товарознавчого дослідження №7840/08/20 від 17 серпня 2020 року вартість матеріального збитку спричиненого позивачу внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди складає 249 247,95 грн. При цьому, транспортний засіб відповідача марки «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований в Товаристві з додатковою відповідальністю Страховій компанії «Альфа-Гарант» згідно полісу №100799455. Після звернення позивача до Товариства з додатковою відповідальністю Страховій компанії «Альфа-Гарант» із заявою про відшкодування матеріальних збитків в результаті дорожньо-транспортної пригоди, було сплачено страхового відшкодування в сумі 99 000,00 грн., тому різниця в оцінці завданих збитків в результаті пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди і сплаченою сумою ТДВ «Страхової компанії «Альфа-Гарант» становить 149 247,95 грн., а також сума франшизи становить 1 000,00 грн.

Позивачем вказано, що винним в даній дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2020 року, визнано водія ОСОБА_3 , який грубо порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 ПДР України і його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У позовній заяві зазначено, що відповідач відмовляється в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду позивачу.

Позивачем також зазначено, що діями відповідача позивачу завдану значну моральну шкоду, яка виразилась у самому факті спричинення ДТП, в якій зазнав значних пошкоджень автомобіль «VOLVO V60» д.н.з. НОМЕР_2 негативно вплинуло на самопочуття позивача, завдавши значного душевного дискомфорту, яки не покидає і непокидатиме його ще на протязі тривалого часу внаслідок пошкодження майна, яке необхідно буде відновлювати, потратити багато часу та зусиль, яка необхідно буде віднолювати, потратити багато часу та зусиль, як на його відновлення, та і вирішування питань про відкшоудвання позивачеві відповідачем шкоди з відвідуванням правоохоронних, експертних, а тепер і судових установ, вказану моральну шкоду позивач оцінює в 130 000,00 грн.

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2021 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 19.10.2021 протокольною ухвалою задоволення клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі третю особу ТОВ «Альфа-Гарант».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31.01.2022 призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - судову атотоварознавчу експертизу на вирішення якої поставити вказані в ухвалі питання.

20.03.2024 на адресу суду надійшов лист директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз по завершенню проведення експертизи по справі № 761/10514/21 надійшов висновок транспортно-товарознавчої експертизи від 13.03.2024 № 21238/23-54.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.03.2024 поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини нявки суду не повідомив.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини нявки суду не повідомив.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія ДПР18 № 529180, 25.06.2020 о 11 год. 20 хв. в м. Києві, по пр. Перемоги, 80/57, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом (далі по тексту - ТЗ) «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з ТЗ «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальним збитками.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року у справі №761/20078/20 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9).

Вказана постанова набрала законної сили 10.10.2020, про що свідчать відмітки про набрання постановами суду законної сили.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, не потребує доказуванню обставини, що відповідач ОСОБА_2 винен у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП 25.06.2020, в якому транспортні засоби, зокрема «Volvo», д.н.з. НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на :безпечні умови дорожнього руху. Учасники руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху ті інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям та громадянам.

Судом встановлено, що власником автомобіля «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 11).

На момент дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у Товаристві з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №100799455.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось стороною позивача, що 16.11.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» та позивачем ОСОБА_1 укладено угоду про розмір страхового відшкодування, відповідально до умов якої з метою врегулювання ДТП, що сталось 25.06.2020 з вини водія забезпеченого транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Страховиком за полісом 100799455, внаслідок якої було пошкодження автомобіль «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 уклали цю угоду та визначили, що згідно з п. 2 якої страхових і потерпілий досягли згоди, що сума страхового відшкодування за вказаним страховим випадком визначається з урахуванням франшизи, яка за полісом 100799455, складає 1 000,00 грн., в розмірі 100 000,00 грн. (а.с. 10).

Так, відповідно до звіту №7840/08/20 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 складає: 249 247,95 грн. з ПДВ на замінних складових, вартість матеріального збитку завданого власнику легкового автомобіля «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 » в результаті його пошкодження при ДТП складає 126 636,94 грн. (а.с. 12-35).

При цьому, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 13.03.2024 №21238/23-54 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V60», державний номерний знак НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди 25.06.2020, дорівнювала 158 162,88 грн. (а.с. 177-191).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок ДТП 25.06.2020 позивачу була спричинена матеріальна шкода, дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V60», державний номерний знак НОМЕР_2 в розмір 158162,88 грн.

Як уже зазначалось судом, 16.11.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант» та позивачем ОСОБА_1 укладено угоду про розмір страхового відшкодування, відповідально до умов якої з метою врегулювання ДТП, що сталось 25.06.2020 з вини водія забезпеченого транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Страховиком за полісом 100799455, внаслідок якої було пошкодження автомобіль «Volvo V60», д.н.з. НОМЕР_2 уклали цю угоду та визначили, що згідно з п. 2 якої страхових і потерпілий досягли згоди, що сума страхового відшкодування за вказаним страховим випадком визначається з урахуванням франшизи, яка за полісом 100799455, складає 1 000,00 грн., в розмірі 100 000,00 грн. та було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн. (100 000,00 грн. - 1000,00 грн. (франшиза)).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду п. 71 у справі 71 у справі 755/18006/15-ц Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром школа і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова).

В п. 4 Постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Також у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20),

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Так, Верховний Суд під час розгляду справи № 565/1210/19 (постанова від 22.12.2020) зробив наступні висновки: «Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

Верховний Суд під час розгляду справи № 756/2632/17 (постанова від 22.04.2020) з посиланням на постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6- 691цс15 зробив наступний висновок: «Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.»

При цьому, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення речі (ст. 1192 ЦК України)

Відповідно до ст. 22 ЦК України о соба, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системний аналіз ст. 22 ЦК України частини другої ст. 1192 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту.

Саме такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 у справі № 910/15796/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, докази мають були належними - містити інформацію щодо предмета спору, допустимими, тобто одержані в законний спосіб та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Надані позивачем докази на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_2 , який є власником та на правовій підставі керував транспортним засобом «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_1 та наявністю між його діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв`язку, що встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року у справі №761/20078/20, то сума відшкодування має бути стягнута саме з відповідача в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля «Volvo V60», державний номерний знак НОМЕР_2 , після дорожньо-транспортної пригоди 25.06.2020 у розмірі 158 162,88 грн., що визначений у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи №21238/23-54 від 13.03.2024, також судом враховується сума виплаченого позивачу страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн. Так, як страхове відшкодування не покрило в повній мірі понесені витрати вартості відновлювального ремонту, отже з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими позивачем страховими виплатами та вартістю відновлювального ремонту у розмірі 59162,88 грн. (158 162,88 грн. - 99 000,00 грн.).

Окрім того, з відповідача на користь позивача відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню розмір франшизи згідно полісом 100799455 - 1000,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 60 162,88 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодування та з додаванням розміром франшизи (158 162,88 грн. - 99 000,00 грн. + 1000,00 грн.).

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 00,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду в 130 000,00 грн., що виразилась у самому факті спричинення ДТП, в якій зазнав значних пошкоджень автомобіль «VOLVO V60» д.н.з. НОМЕР_2 негативно вплинуло на самопочуття позивача, завдавши значного душевного дискомфорту, яки не покидає і непокидатиме його ще на протязі тривалого часу внаслідок пошкодження майна, яке необхідно буде відновлювати, потратити багато часу та зусиль, яка необхідно буде відновлювати, потратити багато часу та зусиль, як на його відновлення, та і вирішування питань про відшкодування позивачеві відповідачем шкоди з відвідуванням правоохоронних, експертних, а тепер і судових установ.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

На підтвердження розміру моральної шкоди позивачем надано висновок соціального-психологічного дослідження №21-11-20, проведений громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень».

В той же час, в розрізі даного цивільно-правового спору, суд критично відноситься до наданого висновку соціально-психологічного дослідження № 21-11-20, складеного 10 грудня 2020 року Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», з огляду на наступне.

Згідно п. 2.2. п. 2 Витягу зі Статуту ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «СПІЛКА ФАХІВЦІВ СОЦІОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ», основним завданням громадської організації є: проведення психологічних експертиз, досліджень та використання інших форм спеціальних психологічних знань щодо осіб, які потребують соціальної опіки (а.с. 71).

Так, ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СПІЛКА ФАХІВЦІВ СОЦІОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» (ГО «СФСПД»), ЄДРПОУ 37292593, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 10, кв. 30), згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у графі вид діяльності містить Код КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н. в. і. у, КВЕД 72.20 Дослідження й експериментальні розроби у сфері суспільних і гуманітарних наук (основний).

При цьому, цей клас включає: діяльність організацій, безпосередньо не пов`язаних з політичними партіями, які впливають на суспільну думку шляхом просвіти, політичного впливу, збирання коштів тощо: цивільні ініціативи та рухи протесту, екологічний рух, організації, які виступають на підтримку розвитку громад та розширення можливостей освіти, н.в.і.г., організації захисту та поліпшення умов існування окремих груп населення, наприклад, етнічних груп та груп меншості тощо, асоціації патріотичного напрямку, у тому числі асоціації ветеранів війни, асоціації споживачів, асоціації автомобілістів, асоціації, які створені з метою встановлення соціальних контактів, такі як масонські ложі тощо, асоціації молоді, студентські асоціації, клуби тощо, асоціації, які створені з метою проведення культурних заходів або організації дозвілля (крім спортивних та ігрових клубів), наприклад, поетичні, літературні кружки, клуби книголюбів, любителів історії, музики та живопису, клуби колекціонерів, громадські клуби, карнавальні клуби тощо

Цей клас включає також: діяльність з надання гранту членськими або іншими організаціями, діяльність будинкових комітетів (КЦ), діяльність зі сприяння мисливству та відловлюванню тварин.

З огляду на вказане, ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СПІЛКА ФАХІВЦІВ СОЦІОЛОГІЧНИХ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» не має КВЕД-2005 74.87.0 «Надання інших комерційних послуг» та/або 82.99 «Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.», 69.10 «Діяльність у сфері права Включає надання консультацій щодо судово-правових питань суб`єктами без статусу адвоката» за КВЕД-2010, щоб в свою чергу надавало право проведення соціально-психологічних досліджень.

Таким чином, в межах розгляду даної цивільної справи, суд критично оцінює наданий суду висновок соціально-психологічного дослідження та не застосовує його висновки при визначенні розміру моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивачу протиправними діями ОСОБА_4 , які призвели до дорожньо-транспортної пригоди,було завдано моральну шкоду, яка перебуває у безпосередньому причинному зв`язку із цими діями останнього.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, характер та обсяг моральних страждань, перенесених позивачем у зв`язку із пошкодженням майна, характер немайнових втрат позивача, враховуючи усі встановлені судом обставин по справі, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 130 000 грн. 00 коп. занадто завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що суд не приймає в основу доказування наданий суду висновок соціально-психологічного дослідження, судом не здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних із його проведенням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 701,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані 25.06.2020 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 60162,88 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 701,71 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа Гарант», ЄДРПОУ 32382598, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26.

Повний текст рішення складено: 07.06.2024.

Суддя: