Рішення

від 02.07.2024 по справі 120/18269/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 липня 2024 р. Справа № 120/18269/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі військова частина НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 25.02.2022 він був мобілізований та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Відповідно до довідки від 05.08.2022 № 1362, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , майор ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022 року; з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.

Відтак, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей протягом 80 днів.

Сторона позивача зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168. Пунктом 1 вищезазначеної Постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Разом з тим, як зазначає позивач, командування військової частини НОМЕР_1 виплатили йому за квітень, травень та червень 2022 року додаткову винагороду лише у розмірі 30000 грн., тому ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того даною ухвалою вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військову частину НОМЕР_2 .

21.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Свою позицію мотивує тим, що на виконання вимог п. 2-1 Постанови № 168 та з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та підвищення рівня їх соціального захисту видано наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022№ 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» (далі - Наказ № 164-АГ).

Положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Тобто, Наказ № 164-АГ передбачає активні дії одного суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у складі якого направлені у службові відрядження військовослужбовці приймають участь у бойових діях або заходах, по направленню у встановлені терміни до іншого суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, в якому вказані відряджені військовослужбовці проходять службу і перебувають на фінансовому забезпеченні, документу визначеної форми - списки у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, якою має бути підтверджено факт участі відряджених військовослужбовців у вказаних заходах.

Відповідач вказує, що за період перебування у службовому відрядженні позивача у військовій частині НОМЕР_2 , а саме з 07.04.2022 по 27.06.2022, саме військова частина НОМЕР_2 мала б щомісячно до 5 числа повідомляти військову частину НОМЕР_1 про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ.

Проте, в листах із Списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», які надходили до військової частини НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було.

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що у нього були відсутні правомірні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. зі інші періоди, окрім з 07.04.2022 по 25.06.2022.

22.12.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою від 11.04.2024 вирішено витребувати у військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 докази щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022, зокрема копії таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); наказ (по стройовій частині); журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки; список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань; бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань; книгу служби нарядів та подій, що відбувалися; постову відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.

При цьому, судом зазначено, в ухвалі від 11.04.2024, що у разі неможливості надати копії відповідних документів, необхідно надати суду відомості (витяги з документів тощо) щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.

29.04.2024 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення доказів, на виконання ухвали суду від 11.04.2024. Відповідачем надано довідку від 20.04.2024 №02.5/3896/24-Вн, відповідно до якої за результатами перевірки наявності інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах в журналі бойових дій, в журналі службово-бойових дій НОМЕР_3 відділу прикордонної служби (тип С) ПРИККШР 24 прикз №12 у період з 07.04.2022 по 25.06.2022, щодо ОСОБА_1 відповідних відомостей не обліковано.

Окрім того, відповідачем долучено рапорти першого заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 28.05.2022, від 10.06.2022, від 26.07.2022.

03.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення військової частини НОМЕР_2 , за змістом яких представник третьої особи зазначає, що позивача у відповідності до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 гриф, (володільцем даного бойового розпорядження являється Адміністрація Державної прикордонної служби України), у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до бойового розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2022 № 978/гриф позивач, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону ОСОБА_4 (військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання бойових завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначає представник третьої особи, бойові накази (розпорядження), видавалися стосовно комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (в цілому, за підрозділ, без зазначення прізвищ військовослужбовців). При цьому, бойове розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2022 № 978/гриф, надати не має можливості, оскільки воно має обмежений гриф доступу «Таємно»

Інформую, що копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, журналу ведення оперативної обстановки, бойових донесень (підсумкових, термінових, позатермінових), книги служби нарядів та подій, що відбувалися; постових відомостей під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 надати третя особа також не має можливості, так як їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у 2-му відділі прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ). Оскільки дані документи знаходяться у володінні військової частини НОМЕР_1 , то провести облік фактичного часу участі позивача у бойових діях за період з 07.04.2022 по 25.06.2022 у військової частини НОМЕР_2 не має можливості, так як дані документи до військової частини НОМЕР_2 зі зведеного загону військової частини НОМЕР_1 не надавалися.

Окрім того, третьою особою зазначено, що Списки, передбачені додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» за квітень, травень, червень та липень 2022 року були направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) листом від 26.08.2022 № 22/2658-22-Вих. (додається). Разом з тим, інформація про позивача в даних Списках відсутня (не надана керівництвом зведеного загону військової частини НОМЕР_1 ).

Водночас, рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн., пропорційно iз розрахунку на місяць, військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, за квітень та травень місяць за підписом першого заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 (за квітень 2022 року від 15.06.2022 Вих. №469 ((№2150-22-Вх від 20.06.2022), за травень 2022 року від 11.06.2022 Вих. №455 (№2151-22-Вх від 20.06.2022) направлені до НОМЕР_4 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) супровідним листом від 24.06.2022 №22/157422Вих.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5-вв від 07.04.2022 позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", з 07.04.2022.

ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_5 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", що підтверджується довідкою № 1362 від 05.08.2022, виданою військовою частиною НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 №1362 від 05.08.2022майор ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.

Підстава для видачі довідки: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56 гриф.

На переконання позивача військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"№ 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).

Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби (та деяким іншим передбаченим у постанові категоріям осіб), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (із змінами) та врегулювання правовідносин щодо виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України передбаченого постановою від 28.02.2022 № 168 грошового забезпечення, Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято наказ від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" (далі - Наказ № 164).

Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2 Наказу № 164 - АГ розкрито зміст терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а нормою абзацу 7 пункту 3 Наказу № 164 - АГ передбачено, що з метою підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надають останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Форма довідки затверджена додатком № 1 до Наказу № 164 - АГ.

При цьому, у пункті 3 Наказу №164-АГ встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходів, здійснювати на підставі одного з таких документів:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (додаток 1).

Тобто, пункт 3 Наказу №164-АГ у спірний період передбачав підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі одного з документів, а не при одночасній наявності сукупності документів, що визначені таким пунктом.

Відповідний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №120/4387/23, від 24.05.2024 у справі №120/4967/23.

В межах цієї справи відповідач заперечує наявність підстав для виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022, оскільки, як зазначається у відзиві на позовну заяву, позивачу видано довідку про участь у бойових діях або заходах згідно додатку № 1 до Наказу № 164 - АГ, яка являється персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях і необхідна для формування останнім матеріалів, пов`язаних з отриманням статусу учасника бойових дій, а підставою для проведення виплат є виключно списки за формою згідно додатку № 2 до Наказу № 164 - АГ.

В першу чергу, суд звертає увагу, що підставою для видачі довідки від 05.08.2022 №1362 було бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56 гриф, тобто один із документів, визначений у п. 3 Наказу №164-АГ. Тобто дотримано умову щодо належного документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 як військовослужбовця у бойових діях або заходах.

Що ж до "списків військовослужбовців" на які зіслався відповідач, то суд зауважує, що відповідно до п. 4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

Наказом № 164-АГ механізм реалізації цього права поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

При цьому, фактично єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є не надіслання інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що спричинило порушення прав позивача на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення.

За цих обставин суд не може погодитися із аргументами військової частини НОМЕР_1 , що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Суд зауважує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди.

Позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною НОМЕР_6 формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Державної прикордонною службою України порядку.

Отже, аналізуючи процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ суд доходить висновку, що оформлена та видана на ім`я позивача довідка від 05.08.2022 № 1362, яка видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56 гриф, є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди із 07.04.2022 по 30.04.2022 ; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022.

При цьому, на виконання ухвали при витребування доказів від 11.04.2024, військовою частиною НОМЕР_1 надано суду рапорти першого заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковника ОСОБА_3 від 28.05.2022, від 10.06.2022, подані на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_5 .

За змістом рапорту від 28.05.2022 відповідно до Постанови від 28.02.2022 № 168, Наказу від 31.03.2022 164-АГ, бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56/гриф, бойових розпоряджень ОУВ «Сіверськ» від 07.04.2022 №942т/окп і № 941т/окп та на виконання наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.04.2022 №21-АГ та від 09.04.2022 №23-АГ, бойового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2022 №979/окп, наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 № 21 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» та наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 №23 «Про склад органів та підрозділів, які б/рали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дин», з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців на період дії воєнного стану та відповідно до поданих рапортів начальників структурних підрозділів приккр, перший заступник начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковник ОСОБА_6 клопоче про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн., пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії за квітень місяць, зокрема згідно п. 664 майору ОСОБА_1 за період з 09.04.2022 по 30.04.2022 (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №942Т/окп від 07.04.2022, КПС №4 стр. 16-36).

За змістом рапорту від 10.06.2022 перший заступник начальника загону коменданта прикордонної комендатури НОМЕР_4 прикордонного загону полковник ОСОБА_6 клопотав про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70000,00 грн., пропорційно із розрахунку на місяць військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії за травень місяць, зокрема згідно п. 654 майору ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №942Т/оп від 07.04.2022, КПС №4 стр. 36-66).

Крім того, з наданих суду документів вбачається, що вказані рапорти відповідач направив на адресу військової частини НОМЕР_2 з метою реалізації вимог постанови Кабінету Міністрів України № 168 та з проханням після опрацювання повернути відповідні рапорти до військової частини НОМЕР_1

На думку суду, наведені вище обставини додатково підтверджують право позивача на виплату спірної додаткової винагороди, а також те, що це право залишилось нереалізованим не через неучасть позивача у бойових діях або здійсненні заходів, а виключно через невиконання військовими частинами 2193 та 2253 усіх формальних процедур щодо оформлення необхідних для здійснення виплати документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відтак, узагальнюючи встановлені обставини, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльністі військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022, в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З метою відновлення порушених прав позивача, військову частину НОМЕР_1 належить зобов`язати здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період.

Разом з цим, при формулюванні способу захисту суд не знаходить підстав для зазначення точної суми додаткової винагороди, що підлягає виплаті позивачу, адже рішення суду носить зобов`язальний характер, а тому обчислення її розміру із урахуванням пропорційності встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 відноситься до обов`язків відповідача.

Відтак, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання про його стягнення з відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частиною 5 та 6статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано договір від 04.12.2023 про представництво в адміністративний справі, який укладено між ОСОБА_1 (надалі - Клієнт) та адвокатом Павенським Б.В (надалі -Адвокат).

Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору Адвокат зобов`язується надати правову допомогу та представляти інтереси Клієнта в суді в адміністративній справі за його позовом до військової частини про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, з правами сторони, передбаченими статтями 44, 47 КАС України, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта.

Розділом 4 договору від 04.12.2023 визначено гонорар (вартість послуг) Адвоката. Так, відповідно до п. 4.2 гонорар Адвоката складає суму обумовлену Сторонами 5000 грн.

Окрім того, до позовної заяви долучено квитанцію від 05.12.2023 на суму 5000,00 грн., яка підтверджує, що позивачем сплачено Адвокату ОСОБА_7 гонорар за договором від 04.12.2023.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи те, що гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, надання додаткових документів, які б підтверджували розмір гонорару, обсяг наданих послу, витраченого часу не є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 18.08.2022 у справі № 340/323/21, від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21.

Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також беручи до уваги, що дана категорія спорів набула масового характеру, що свідчить про те, що обсяг правової допомоги по цій справі є також типовим,

суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2500 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022, в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022, в розрахунку до 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

Рішення суду сформовано: 02.07.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна