Рішення

від 01.07.2024 по справі 280/3492/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Справа № 280/3492/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), а саме:

- № Ф -27871-49 від 19.12.2018 року на суму 15819,54 грн,

- № Ф -27871-49 від 16.08.2019 року на суму 21988,72 грн,

- № Ф -27871-49 від 21.10.2019 року на суму 18700,92 грн,

- № Ф -27871-49 від 23.01.2020 року на суму 17704,39 грн,

- № Ф -27871-49 від 18.03.2020 року на суму 17887,67 грн,

- № Ф-27871-49 від 07.02.2022 року на суму 15552,02 грн, а також всі інші рішення Головного управління ГУ ДПС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо проведення коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки за всіма існуючими відносно нього вимогами про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі, що відповідає усім не скасованим вимогам про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті з нього грошові кошти в рамках виконавчого провадження № 72389174 у розмірі 15 048,48 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Стягнути у повному обсязі на користь ОСОБА_1 судові витрати, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Позовну заяву подав до суду представник позивача адвокат Тивоненко Д.Р., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1172256 від 15.04.2024.

Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої виправленої позовної заяви з урахуванням зауважень суду (у примірнику для суду та копії для відповідача) із уточненням змісту позовних вимог у відповідності до ст. 5 КАС України та п. 4 ч.5 ст.160 КАС України, (обов`язково конкретизувати прохальну частину позову та зазначити, які рішення відповідача позивач вважає протиправними, та такими, що порушують його законні права чи інтереси);

- доказів сплати судового збору в сумі 4844,80 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

24 квітня 2024 року представником позивача подану заяву про усунення недоліків, до заяви долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Позивачем сплачений судовий збір у сумі 5813,76 грн.

Згідно виправленої позовної заяви, позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), а саме:

- № Ф-27871-49 від 19.12.2018 на суму 15819,54 грн,

- № Ф-27871-49 від 16.08.2019 на суму 21988,72 грн,

- № Ф-27871-49 від 21.10.2019 на суму 18700,92 грн,

- № Ф-27871-49 від 23.01.2020 на суму 17704,39 грн,

- № Ф-27871-49 від 18.03.2020 на суму 17887,67 грн,

- № Ф-27871-49 від 07.02.2022 на суму 15552,02 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області вчинити дії щодо проведення коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки за вимогами відповідача про сплату боргу (недоїмки), а саме: № Ф-27871-49 від 19.12.2018 на суму 15819,54 грн, № Ф-27871-49 від 16.08.2019 на суму 21988,72 грн, № Ф-27871-49 від 21.10.2019 на суму 18700,92 грн, № Ф-27871-49 від 23.01.2020 на суму 17704,39 грн, № Ф-27871-49 від 18.03.2020 на суму 17887,67 грн, № Ф-27871-49 від 07.02.2022 на суму 15552,02 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті з нього грошові кошти в рамках виконавчого провадження № 72389174 у розмірі 15 048,48 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Стягнути у повному обсязі на користь ОСОБА_1 судові витрати, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки позивач в спірний період підприємницьку діяльність не здійснював, з 16.06.2020 взагалі припинив підприємницьку діяльність, перебував у трудових відносинах, та відрахування єдиного соціального внеску (далі ЄСВ, внесок) здійснювали за нього роботодавці. Вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) прийняті всупереч нормам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Спірні вимоги примусово виконані через орган ДВС, позивач деякі з них не отримував, з усіма з них та рішеннями про застосування штрафних санкцій не погоджувався, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. У зв`язку з тим, що фактично заборгованість у позивача відсутня через примусове виконання виконавчих документів, а також відмовою відповідача у скасуванні вимог про сплату недоїмок (боргу) з ЄСВ та здійсненні коригування даних в інтегрованій картці платника податків, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Головне управління ДПС у Запорізькій області 13.05.2024 надало відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає в повному обсязі з наступного. Згідно інформаційно-комунікаційної системи податкового органу позивач був зареєстрований, як фізична особа - підприємець з 16.07.2014 по 17.06.2020 та перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівська державна податкова інспекція (Олександрівський район м. Запоріжжя) на загальній системі оподаткування. З 2017 по 2020 роки нарахування в ІКП платника єдиного соціального внеску складають 31 371,56 грн. Лише з 01.01.2021 ФОП, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску у місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб. Позивач не відноситься до осіб, які на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільняються від сплати єдиного внеску, також позивач у адміністративному позові не стверджував про наявність обставин такого звільнення та не надав відповідні докази, а отже, відсутні жодні правові підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Враховуючи наявність недоїмки в ІКП ОСОБА_1 з єдиного внеску, в автоматичному режимі були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 19.12.2018 № Ф-27871-49 на суму 15819,54 грн, від 16.08.2019 № Ф-27871-49 на суму 21988,72 грн, від 21.10.2019 № Ф-27871-49 на суму 18700,92 грн, від 23.01.2020 № Ф -27871-49 на суму 17704,39 грн, від 18.03.2020 № Ф-27871-49 на суму 17887,67 грн, від 07.02.2022 № Ф -27871-49 на суму 15552,02 грн. За період 2019 - 2024 роки в межах виконавчого провадження стягнуто та перераховано суму єдиного внеску у розмірі 31 371,56 грн. Станом на 09.05.2024 в ІКП ФОП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 заборгованість з єдиного внеску відсутня. Відсутні жодні правові підстави для визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки). Відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 був зареєстрований, як фізична особа - підприємець 16.07.2014 по 16.06.2020 та перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області.

16.06.2020 позивач припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , позивач з 01.08.2014 був працевлаштований у Приватному акціонерному товаристві «АВТОА».

Згідно інтегрованої картки платника податків, позивачу нараховано єдиний внесок, а саме:

- за 2017 рік ( нарахування відповідно по терміну 09.02.2018 року в сумі 8448,00 грн (мінімальна заробітна плата з січня 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704,0 грн/міс.);

- за 2018 рік відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 - 9 828,72 грн, або 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн/міс.);

- за 2019 рік відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2019, 20.01.2020 - 11016,72 грн, або 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн/міс.);

- за 1 квартал 2020 року по строку 21.04.2020 року - 2078,12 грн (мінімальна заробітна плата 2020 року 4723 х 22 відсотки = 1039,06 грн в місяць. За квартал, з урахуванням карантину з березня 2020 року, відповідно 1039,06 грн. х 2 =2078,12 грн).

З 2017 по 2020 роки нарахування в ІКП платника єдиного соціального внеску складають 31 371,56 грн.

У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки):

- №Ф-27871-49 від 19.12.2018 року на суму 15819,54 грн,

- №Ф-27871-49 від 16.08.2019 року на суму 21988,72 грн,

- №Ф-27871-49 від 21.10.2019 року на суму 18700,92 грн,

- №Ф-27871-49 від 23.01.2020 року на суму 17704,39 грн,

- №Ф-27871-49 від 18.03.2020 року на суму 17887,67 грн,

- №Ф-27871-49 від 07.02.2022 року на суму 15552,02 грн.

Зазначені вимоги надіслані та не вручені позивачу, відправлення повернуті з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання», крім вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-27871-49 від 07.02.2022 року на суму 15552,02 грн, яка отримана 05.04.2024.

Копії вимог про сплату боргу (недоїмки) отримані 27.02.2024 представником позивача разом з відповіддю від 22.02.2024 на адвокатський запит.

28.02.2024 представником позивача на адресу відповідача направлено заяву про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та коригування даних в інтегрованій картці платника податків.

Відповідач надав відповідь №13516/6/08-01-13-04-03 від 28.03.2024 та зазначив, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №280/4363/20 не зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність інтегровану картку платника ОСОБА_1 шляхом зменшення нарахування по єдиному внеску. У межах виконавчого провадження ВДВС перераховано кошти 25.08.2023 в сумі 13251,20 грн та 18.03.2024 року в сумі 2300,82 грн за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2022 № Ф- 27871-49 на суму 15552,02 грн. За даними ІКС «Податковий блок» станом на 28.03.2024 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 відсутній борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску. Також до ВДВС направлено повідомлення про погашення (сплату) боргу (недоїмки) від 28.03.2024 №3808/5/08-01-13-04-04, яким відкликано вимогу від 13.12.2021 року № Ф-27871- 49 на суму 28272,78 грн.

Не погодившись вимогами про сплату боргу (недоїмки) вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

З аналізу викладеного вбачається, що позивач як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ мав сплачувати відповідний внесок під час здійснення підприємницької діяльності.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, та гарантує особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування для фізичних осіб-підприємців є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Суд звертає увагу на те, що згідно наявної в матеріалах справи копії індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5), у 2017 - 2020 роках роботодавець - Приватне акціонерне товариство «АВТОА» (код 03116861) здійснював нарахування позивачу доходу та сплачував страхові внески.

Крім того, у серпні 2017 року, травні 2018 року, серпні 2019 року, серпні 2020 року у відомостях є позначка про сплату страхових внесків - Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАФФ-СЕРВІС» (код 33299841), у жовтні 2020 року Запорізькою міською територіальною виборчою комісією Запорізького району Запорізької області (код 43755490).

З аналізу наведених обставин та приписів Закону № 2464-VI встановлено, що позивач у вказаний період 2017 - 2020 роках є, в розумінні зазначеного закону, застрахованою особою.

При цьому, суд звертає увагу, що такі обставини вже встановлені судом та доводились до відома відповідача у межах розгляду справ №№280/4363/20 та №280/185/22.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №280/4363/20 судом встановлено, позивач працював на підприємстві, що підтверджується трудовою книжкою, та за позивача як за найманого працівника його податковими агентами підприємствами-роботодавцями постійно сплачувався єдиний соціальний внесок, в т.ч. за останні три роки (2017-2020 роки). Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята всупереч нормамЗакону України № 2464-VI, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

Отже, саме на роботодавців як страхувальників у спірний період були покладені обов`язки щодо систематичної сплати єдиного внеску із заробітної плати позивача.

При цьому, як стверджує позивач, у періоди за який відповідачем нарахований єдиний внесок, він, як фізична особа-підприємець, господарської діяльності не здійснював та доходу від такої діяльності не отримував.

Таким чином у спірному періоді за який нарахована недоїмка - 2017 - 2020 рік, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, за позивача сплачено єдиний внесок роботодавцем, а тому він звільняється від обов`язку по сплаті у цей період єдиного внеску.

Доказів зворотного не надано і судом не встановлено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) прийнятих у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску у період 2017 - 2020 роки, а саме: № Ф-27871-49 від 19.12.2018 на суму 15819,54 грн, № Ф-27871-49 від 16.08.2019 на суму 21988,72 грн, № Ф-27871-49 від 21.10.2019 на суму 18700,92 грн, № Ф-27871-49 від 23.01.2020 на суму 17704,39 грн, № Ф-27871-49 від 18.03.2020 на суму 17887,67 грн, № Ф-27871-49 від 07.02.2022 на суму 15552,02 грн, та наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Оскільки суд, дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-27871-49 від 19.12.2018 на суму 15819,54 грн, № Ф-27871-49 від 16.08.2019 на суму 21988,72 грн, № Ф-27871-49 від 21.10.2019 на суму 18700,92 грн, № Ф-27871-49 від 23.01.2020 на суму 17704,39 грн, № Ф-27871-49 від 18.03.2020 на суму 17887,67 грн, № Ф-27871-49 від 07.02.2022 на суму 15552,02 грн є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно цих вимог є належним способом захисту порушеного права позивача.

У позовній заяві позивач також просить стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті з нього грошові кошти в рамках виконавчого провадження № 72389174 у розмірі 15 048,48 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Щодо позовних вимог у цій частині, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, під час виконавчого провадження № 72389174 з позивача у примусовому порядку стягнуто на користь відповідача грошові кошти у сумі 15 048,48 грн.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2023, на примусовому виконанні перебувала вимога № Ф-27871-49 У від 13.12.2021 про стягнення боргу у розмірі 15552,02 грн.

При цьому, Рішенням ДПС України № 504/П/99-00-06-02-01-00 від 14.01.2022скаргу позивача задоволено, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2021 № Ф-27871-49 скасована та відкликана.

Згідно з ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 9, 11 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та п. 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 321 розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 № 417 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1185/36807 (далі - Порядок № 417).

Порядок № 417 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п. 2).

Відповідно до п. 3 Порядку № 417 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);

помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;

рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.

Згідно з п. 5 Порядку № 417 повернення коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;

4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;

5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Пунктом 6 Порядку № 417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

До Заяви Платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.

Суд вказує, що доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з заявою про повернення надміру або помилково сплачених коштів позивачем у належний Порядком №417 спосіб не надано.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також, суд звертає увагу, що представнику позивача відповідачем у листі №13561/6-08-01-13-04-03 від 28.03.2024 повідомлявся порядок звернення з заявою про повернення надміру або помилково сплачених коштів згідно з положеннями Порядку №417.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів дотримання позивачем наведеного порядку щодо звернення до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стягнення з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 стягнуті з нього грошові кошти в рамках виконавчого провадження № 72389174 у розмірі 15 048,48 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області, не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі незгоди з бездіяльністю, діями та/або рішеннями відповідача щодо розгляду заяви про повернення коштів у відповідності до Порядку №417, у випадку її подання, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, якщо таке право по своїй суті і буде порушено.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 5813,76 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач просить також стягнути у повному обсязі витрати на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Представник позивача зазначає про орієнтовний розмір витрат професійну правничу допомогу у розмірі 29 500,00 грн.

На підтвердження надає: ордер від 15.04.2024 на надання правничої (правової) допомоги, договір № 16/02 від 16.02.2024 про надання професійної правничої допомоги, додаток № 1 від 11.04.2024 до договору, акт № 1 від 15.04.2024 року про надані послуги до договору.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Як вже зазначено судом вище, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.

Відповідно до акту, адвокатом надані наступні послуги:

- консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення: судової практики Верховного Суду, формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку- 3 год. - 1000,00 грн,

- складання адвокатського запиту, адресованого ГУ ДПС у Запорізькій області та Центральному ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - 2 год. - 1000,00 грн,

- складання заяви про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та коригування даних в інтегрованій картці платника податків - 2 год. -1000,00 грн,

- складання адміністративного позову (подається в Запорізький окружний адміністративний суд (далі - суд), позивач - Клієнт, відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії), про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії (далі - Позовна заява) - 4 год. - 5000,00 грн,

- підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів - 2 год. - 1500,00 грн,

загальна сума - 9 500,00 грн.

Відповідач заперечив щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, вважає, що вартість послуг і робіт правничої допомоги, зазначених представником позивача є не співмірною з фактично виконаними послугами та роботами, та заявником документально та нормативно не обґрунтована кількість витраченого часу щодо понесення судових витрат, тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу та судового збору задоволенню не підлягають.

Суд враховує, що зазначена справа є справою незначної складності, розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціну позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 9500,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 4000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки), а саме: № Ф-27871-49 від 19.12.2018 на суму 15819,54 грн, № Ф-27871-49 від 16.08.2019 на суму 21988,72 грн, № Ф-27871-49 від 21.10.2019 на суму 18700,92 грн, № Ф-27871-49 від 23.01.2020 на суму 17704,39 грн, № Ф-27871-49 від 18.03.2020 на суму 17887,67 грн, № Ф-27871-49 від 07.02.2022 на суму 15552,02 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки за вимогами відповідача про сплату боргу (недоїмки), а саме: № Ф-27871-49 від 19.12.2018 на суму 15819,54 грн, № Ф-27871-49 від 16.08.2019 на суму 21988,72 грн, № Ф-27871-49 від 21.10.2019 на суму 18700,92 грн, № Ф-27871-49 від 23.01.2020 на суму 17704,39 грн, № Ф-27871-49 від 18.03.2020 на суму 17887,67 грн, № Ф-27871-49 від 07.02.2022 на суму 15552,02 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5813,76 грн (п`ять тисяч вісімсот тринадцять гривень сімдесят шість коп.) та на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663).

Повне судове рішення складено 01.07.2024.

Суддя Б.В. Богатинський