Рішення

від 02.07.2024 по справі 320/46646/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року № 320/46646/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6055224024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6056824024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6055824024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6054824024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6054224024;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6057724024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 183846,43 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6057324024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 510,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 вересня 2023 року №Ф-60576 в сумі 452273,36 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що визначені позивачу грошові зобов`язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою здійснено на основі висновку податкового органу про те, що позивач з 01.10.2017 втратила право на застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку із наданням нею поворотної безпроцентної фінансової допомоги ТОВ «Маркасон» відповідно до договору поворотної фінансової допомоги № 237/08-17/ФД від 22.08.2017.

На думку позивача відповідачем зроблено хибний висновок про те, що фізичні особи-підприємці платники єдиного податку першої-третьої груп не можуть надавати/отримувати безповоротну фінансову допомогу, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.

За твердженням позивача, надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги жодним чином не підпадає під визначення такого виду фінансових послуг як діяльність з фінансового посередництва, оскільки не відповідає основним ознакам як безпосередньо такої діяльності, так і ознакам фінансових послуг в цілому.

Крім того позивач вказує на порушення порядку проведення перевірки, зокрема, безпідставність проведення позапланової невиїзної перевірки, у той час, як призначено податковим органом було позапланову виїзну перевірку.

Ухвалою від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 20.02.2024 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого документа вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №Ф-60576-У про сплату боргу (недоїмки), яка перебуває на примусовому виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до відкритого виконавчого провадження ВП №73626350 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/46646/23.

Відповідачем подано відзив, в якому проти задоволення позову заперечує, вказує, що з метою пред`явлення та ознайомлення з наказом про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки, було здійснено виїзд за фактичним місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків ОСОБА_1 , під час якого встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , двері ніхто не відкрив. У зв`язку з чим контролюючим органом було складено акт про неможливість пред`явлення наказу від 19.07.2023 № 3684-п та направлень від 20.07.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 також надіслано засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника 20.07.2023. Лист про надання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, забезпечення робочими місцями працівників ГУ ДПС у м. Києві та надання інформації де буде проводитись перевірка, надіслано засобами поштового зв`язку на податкову адресу платника 20.07.2023 разом з копією наказу. Відправлення не було вручене під час доставки.

Відповідач вказує, що положення ПК України не ставлять можливість початку проведення перевірки у залежність від факту отримання платником документів, а обов`язковою умовою для того, щоб документи вважались належним чином врученими є лише факт надіслання за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. А тому вважає, що податковим органом виконано вимоги кодексу щодо повідомлення позивача про призначення та проведення перевірки належним чином.

Крім того відповідач зазначив, що ОСОБА_1 порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме, надавала поворотну фінансову допомогу ТОВ «Маркасон» відповідно до договору поворотної фінансової допомоги № 237/08-17/ФД від 22.08.2017. За твердженням податкового органу, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

На цій підставі відповідач вважав, що першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося таке порушення, позивач втратила право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому з 01.10.2017 отримані з 01.10.2017 по 24.06.2022 ОСОБА_1 доходи у сумі 11633403,12 грн слід оподатковувати на загальних умовах.

Ухвалою від 22.04.2024 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, ухвалою суду від 06.05.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, судом за згодою сторін вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ГУ ДПС в м. Києві відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання платником податків вимог валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2017 по 24.06.2022, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 24.07.2017 по 24.06.2022.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 51882/Ж5/26-15-24-02-04/3224414945 від 04.08.2023. Згідно висновків акту відповідачем було встановлено порушення:

-пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 та п.п. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки;

-п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.10.2017 по 24.06.2021 у сумі 2094012,56 грн в т. ч. в періодах: 2017 рік на суму 653570,61 грн; 2018 рік на суму 524036,79 грн; 2019 рік на суму 717888,62 грн; 2020 рік па суму 190818,-62 грн; 2021 рік на суму 7697,92 грн.;

-п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розділ XX ПК України - не нараховано та не сплачено військового збору за період з 01.10.2017 по 24.06.2022 у розмірі 174501,04 гри. в т. ч. по періодах: 2017 рік на суму 54464,22 грн; 2018 рік на суму 43669,73 грн; 2019 рік на суму 59824,05 грн; 2020 рік на суму 15901,55 грн; з 01.01.2021 по 01.1.2021 на суму 641,49 грн.;

-ст. 6 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині подання за невстановленою формою (не вірно вказано код категорії ЗО) звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік (ліквідаційний);

-абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме не нараховано єдиного внеску в сумі 452273,36 грн в. т. ч. по періодам: 2017 рік у сумі 26103,00 грн, 2018 рік у сумі 137602,08 грн, 2019 рік у сумі 154234,08 грн, 2020 рік у сумі 134334,20 грн.;

-п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України в частині ненадання документів на перевірку;

-п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, ст. 187, п. 201.8. ст. 201 ПК України, - не визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1600491 грн, а саме по періодах: 2018 рік - 582264 грн, 2019 рік -797653 грн, 2020 рік -212021 грн, 2021 рік - 8553 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (Т. 1 а.с. 32).

Крім того податковим органом 28.09.2023 на підставі акту перевірки № 51882/Ж5/26-15-24-02-04/3224414945 від 04.08.2023 було винесено вимогу № Ф-60576 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 452273,36 грн (Т. 1 а.с. 33).

Позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №6055224024, №6056824024, №6055824024, №6054824024, №6054224024 в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 20.12.2023 № 37393/6/99-00-06-01-03-06 було відмовлено у задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивачем також було оскаржено в адміністративному порядку рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №6057724024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 183846,43 грн та №6057324024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 510,00 грн.

Рішенням ДПС України від 21.12.2023 № 37556/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №6057724024 залишено без змін, а рішення №6057324024 скасовано.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки відбувається згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77, пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України).

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як установлено в абзаці п`ятому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

При цьому виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.02.2024 у справі №140/3135/19.

Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16.

Встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, фактично, внаслідок відсутності платника податків за адресою, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було складено акт від 25.07.2023 про неможливість пред`явлення наказу від 19.07.2023 № 3684-п та направлень від 20.07.2023 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платнику податків у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за фактичним місцезнаходженням (Т. 1 а.с. 115).

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

Стосовно посилання відповідача на неврахування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України щодо ненадання документів під час проведення перевірки, слід зазначити, що обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Оскільки виїзну документальну перевірку проведено у приміщенні податкового органу, не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки.

Як указувалося вище, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка, в той час як, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Варто відзначити, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.

Крім того, у Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку, у тому числі у разі відсутності платника податків за місцезнаходженням.

При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Однак доказів на підтвердження факту пред`явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки, яка фактично була проведена у даній справі, відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений у ст. 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.1 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями п. 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.6 статті 177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За змістом пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно приписів пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

При цьому відповідно до підпункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Приписами пункту 292.11 статті 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Судовим розглядом встановлено, що висновок про порушення ОСОБА_1 податкового законодавства, а також законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідач обґрунтував доводами про те, що позивач у спірний період порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у ході податкової перевірки встановив, що ОСОБА_1 порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування, встановлені ПК України, а саме, надавала поворотну фінансову допомогу ТОВ «Маркасон» відповідно до договору поворотної фінансової допомоги № 237/08-17/ФД від 22.08.2017. За твердженням податкового органу, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

На цій підставі відповідач вважав, що першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося таке порушення, позивач втратила право перебування на спрощеній системі оподаткування, а тому з 01.10.2017 отримані з 01.10.2017 по 24.06.2022 ОСОБА_1 доходи у сумі 11633403,12 грн слід оподатковувати на загальних умовах.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 3 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (надалі - КВЕД-2010) КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.

Розділом 5 КВЕД-2010 "Структура класифікації видів економічної діяльності" передбачено: фінансова та страхова діяльність (секція - К), надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), грошове посередництво (група - 64.1), інші види грошового посередництва (клас - 64.19).

Отже, лише визначене коло суб`єктів господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності, можуть надавати фінансові послуги.

Як вбачається з акту перевірки, серед обраних ОСОБА_1 видів діяльності, не значились такі її види, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва.

Зі змісту копії договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який був предметом податкової перевірки, встановлено, що за його умовами ФОП ОСОБА_1 , як позикодавець, надавала позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язувався повернути надані грошові кошти в строки, передбачені договором (Т. 1, а.с. 70-71).

Крім того, вищезазначений договір передбачав, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не стягується; поворотна фінансова допомога надається позичальникові на термін до 22.08.2018. Додатковою угодою від 03.10.2017 такий строк було продовжено до 30.06.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що укладення такого договору не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання позивачем фінансових послуг.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що укладення такого договору не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання позивачем послуг з фінансового посередництва.

Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога.

Суд зазначає, що залучені до матеріалів справи копії виписок про рух коштів на рахунках містять відомості про надходження коштів на рахунки позивача з призначенням платежу: повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору.

Тому, суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування нею з 01.10.2017 загальних умов оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що вищезазначене слугувало підставою для донарахування позивачу грошових зобов`язань із сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору, зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), суд вважає податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.09.2023 №6055224024, №6056824024, №6055824024, №6054824024, №6054224024, рішення від 28.09.2023 №6057724024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 вересня 2023 року №Ф-60576 в сумі 452273,36 грн, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, як вбачається з рішення ДПС України від 21.12.2023 № 37556/6/99-00-06-01-03-06 скаргу ОСОБА_1 було частково задоволено, а рішення №6057324024 скасовано. Податковим органом було зазначено, що рішення №6057324024 вважається відкликаним з дня прийняття рішення ДПС України (Т. 1 а.с. 155-157). З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що адміністративний позов задоволено повністю, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 13420 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року №6055224024, №6056824024, №6055824024, №6054824024, №6054224024.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 28 вересня 2023 року № 6057724024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 183846,43 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 вересня 2023 року №Ф-60576 в сумі 452273,36 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43880115) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 13420 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.