Рішення

від 02.07.2024 по справі 640/35167/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Київ № 640/35167/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участі секретаря судового засіданні Короташ О.Б.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

третя особа - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Української військово-медичної академії до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про скасування постанов,

у с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Українська військово-медична академія з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 29.10.2021 про стягнення 24 000 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні № 19727703;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.11.2021 про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у сумі 24 000 грн у виконавчому провадженні № 67373434.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що дії державного виконавця щодо визначення розміру виконавчого збору не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки судове рішення носить майновий характер, а державний виконавець у цих спірних правовідносинах повинен був застосувати саме положення ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню. Крім того, позивач зазначив, що заходів примусу державним виконавцем щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2009 № 4/38 не здійснювалося, а відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору в порушення вимог п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 не була направлена позивачу.

З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 позовну заяву Української військово-медичної академії залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/35167/21 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2023 № 03-19/2722/23.

Адміністративна справа № 640/35167/21 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 4 червня 2024 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання, а також залучено ОСОБА_1 до участі в адміністративній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що дії державного виконавця щодо визначення розміру виконавчого збору відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки судове рішення носить немайновий характер. Отже, дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог законодавства.

Третьою особою надано суду пояснення щодо позову, в яких він зазначив, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.3009 року по справі № 4/38 має немайновий характер є зобов`язальним і в даному випадку відповідач правильно визначив розмір виконавчого збору на підставі ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження".

У судовому засіданні 25.06.2024 представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити, зазначила, що дії державного виконавця щодо визначення розміру виконавчого збору відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки судове рішення носить немайновий характер, не містить вимоги щодо стягнення, а державний виконавець у цих спірних правовідносинах повинен був застосувати саме положення ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження"

У судове засідання 02.07.2024 сторони не прибули, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались. Позивач та третя особа звернулись до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, пояснення по справі, вислухавши представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що у грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української військово-медичної академії, в якому просив визнати дії відповідача протиправними і такими, що не виконують умови контракту, та зобов`язати відповідача компенсувати оплачений ним проїзд у відпустку в межах України за 2007, 2008 роки його та членів сім`ї у сумі 743,58 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2009 № 4/38 зобов`язано Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім`ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім`ї у сумі 465,45 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Української військово-медичної академії на постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, залишено без задоволення; Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2013 касаційні скарги ОСОБА_1 та Української військово-медичної академії залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за оплачений проїзд відпустки - без змін.

11.06.2010 заступником начальника відділу ВДВС Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Чепурним В.М. прийнято Постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 4/38 від 31.05.2010.

За заявою Української військово-медичної академії провадження виконавчих дій відкладено у зв`язку з несвоєчасним отриманням Постанови від 11.06.2010 та поновлено термін для добровільного виконання рішення суду з примусового виконання. При цьому в заяві про відкладення зазначено, що рішення суду, за яким видано виконавчий лист оскаржено до Вищого адміністративного суду.

08.09.2010 Українською військово-медичною академією отримано Вимогу державного виконавця про термінове виконання рішення суду, а саме компенсацію оплаченого проїзду у відпустку в сумі 278,13 грн та 465,45 грн.

За клопотанням Української військово-медичної академії ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.09.2010 виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2009 № 4/38 зупинено та ОСОБА_2 . головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві винесено Постанову від 30.09.2010 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 4/38, виданого 31.05.2010 до розгляду справи по суті.

Постановою Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Штойки Людмили Романівни від 16 лютого 2021 року відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 4/38, виданого 31.05.2010 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім`ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім`ї у сумі 465,45 грн.

Постанову про відновлення виконавчого провадження від 16 лютого 2021 року позивачем отримано у жовтні 2021 року за вх. № 275 від 18.10.2021.

27.10.2021 позивачем було перераховано кошти на виконання Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2009 № 4/38.

29.10.2021 Постановою про стягнення виконавчого збору ВП № 19727703 Головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко Світланою Миколаївною, виконавець постановив стягнути з боржника Української військово-медичної академії виконавчий збір у розмірі 24 000 грн.

Доказів направлення позивачу Постанови про стягнення виконавчого збору від 29.10.2021 ВП № 19727703 відповідачем суду не надано.

05.11.2021 Постановою про відкриття виконавчого провадження, головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) Цапенко Світлани Миколаївни відкрито виконавче провадження з викання постанови № 19727703, виданої 29.10.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000 грн з Української військово-медичної академії

Позивач не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 29.10.2021 та постановою від 05.11.20201 про відкриття виконавчого провадження, вважає їх такими, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Приписами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Роз`яснення щодо визначення характеру позовних вимог викладено у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5, зокрема у вказаній постанові зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

При визначенні характеру адміністративного позову як майнового, необхідно врахувати наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд звертає увагу, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

За практикою Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, безпідставне стягнення податків і зборів є майновою.

Суд зазначає, що при визначенні характеру адміністративного позову як майнового слід врахувати, що майновим характером наділене рішення щодо вимоги права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що піддається грошовій оцінці. Об`єктом рішення немайнового характеру навпаки виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Так, з аналізу положень статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішенням немайнового характеру, порядок виконання якого встановлений у розділі VIII Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення немайнового характеру не має ціни, тому розмір виконавчого збору визначається у залежності від суб`єкта боржника з урахуванням положень статті ч.3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду зокрема від 26.03.2019 у справі № 820/3356/16, від 17.07.2019 у справі № 803/3906/15, від 30.10.2018 у справі № 826/4741/17.

З аналізу вищезазначених постанов випливає, що звернення до суду з вимогами, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов`язаних зі сплатою коштів, є немайновими.

Судом встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2009 № 4/38 зобов`язано Українську військово-медичну академію компенсувати ОСОБА_1 оплачений ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім`ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім`ї у сумі 465,45 грн.

Відповідно до змісту резолютивної частини вказаного рішення судом визначено суму коштів (278,13 грн та 465,45 грн), що підлягає компенсації на користь позивача. Інакше кажучи, воно передбачає звернення стягнення, як захід примусового виконання рішення. Отже, наявна сума, що підлягає примусовому стягненню з боржника, з якої в подальшому відповідач мав би визначити розмір виконавчого збору.

Проте державний виконавець при визначені розміру виконавчого збору в постанові про стягнення виконавчого збору застосував ч.3 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, а саме як за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.

Суд зазначає, що позовні вимоги щодо компенсації ОСОБА_1 оплаченого ним проїзд у відпустку у 2007 році для самого та членів його сім`ї у сумі 278,13 грн та у 2008 році для самого та членів його сім`ї у сумі 465,45 грн містять зміну складу майна позивача, відтак такі вимоги є майновими.

Таким чином, державним виконавцем при визначенні розміру виконавчого збору в постанові про стягнення виконавчого збору помилково застосовано ч.3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", а саме як за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.

Крім того, частиною 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 11.06.2010, постанова про відновлення виконавчого провадження 16.02.2021, натомість постанову про стягнення виконавчого збору винесено 29.10.2021, що суперечить приписам ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки винесено не одночасно з постановою про відкриття або відновлення виконавчого провадження.

З урахуванням встановлених обставин у справі та норм КАС України суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 29.10.2021 про стягнення 24 000 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні № 19727703 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем неправомірно визначено суму виконавчого збору виходячи з того, що рішення у справі має немайновий характер, а також в порушення ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" постанову про стягнення виконавчого збору винесено не одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки суд дійшов висновку, що постанова від 29.10.2021 про стягнення 24 000 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні № 19727703 прийнята в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження", є протиправною та підлягає скасуванню, тому підлягає скасуванню і постанова від 05.11.2021 про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору у сумі 24 000 грн у виконавчому провадженні № 67373434.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятих ним рішень, не спростовано доводи позивача, а тому такі рішення є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження", отже, спірна постанова підлягає скасуванню.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилань позивача на те, що державним виконавцем фактично не було застосовано заходів примусового виконання рішення суду, визначених ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає стягнення виконавчого збору. Суд зазначає таке.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом № 1404-VIII не передбачено.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.

Суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Отже, посилання позивача на те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII прямо передбачений обов`язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору. За позицією Верховного Суду, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 2 270,00 грн, згідно з Платіжним дорученням № 1173 від 14 грудня 2021 року. Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Кив) Цапенко Світлани Миколаївни про стягнення виконавчого збору від 29.10.2021 ВП № 19727703.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) Цапенко Світлани Миколаївни від 05.11.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 67373434.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) (місцезнаходження: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. № 76-Б, код ЄДРПОУ: 35008087) на користь Української військово-медичної академії (місцезнаходження: м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. № 45/1, код ЄДРПОУ: 22998499) судовий збір у розмірі 2 270 грн ( дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяБасай О.В.