Рішення

від 02.07.2024 по справі 320/5110/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року № 320/5110/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу передбаченої Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) та виплаченої 06.12.2022;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) по день її фактичної виплати (06.12.2022) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом від 27.08.2019 № 3-РС звільнений з військової служби, а Наказом від 30.08.2019 № 170 виключений зі списків особового складу. Проте станом на день виключення зі списків особового складу відповідачем не було проведено усіх розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів, чим порушено його права. Позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Проте рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі № 320/1437/20 щодо виплати індексації грошового забезпечення остаточно виконано відповідачем лише 06.12.2022.

Позивач вважає, що оскільки індексація є складовою заробітної плати, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати 06.12.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив. Стверджує, що при звільненні з позивачем було проведено розрахунок по грошовому забезпеченню. Проте позивач не погоджуючись з такими розрахунками звернувся з відповідними позовами до суду. Рішеннями Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20 та від 09.06.2020 у справі №°320/1436/20 позовні вимоги позивача були задоволені. Відповідач, виконуючи зазначені рішення суду, замовив грошові кошти у Департаменті фінансів Міністерства оборони України, які після надходження були одразу перераховані позивачу. Проте, оскільки сума отриманих від МОУ коштів була недостатньою, відповідач додатково замовив ще кошти, які після надходження також були перераховані позивачу. Таким чином, на думку відповідача, ним виконано рішення суду в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач, в свою чергу, у запереченні на відповідь на відзив просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2019 №3-РС, позивач був звільнений з військової служби та наказом від 30.08.2019 №170 виключений зі списків особового складу.

Позивач 12.12.2019 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив надати розрахунок нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2019, також надати відповідну довідку.

Листом від 17.12.2019 №0/1937 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомило позивача про те, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення військовослужбовцям відділення не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з тим, що не була передбачена у бюджеті МО України. Виплата ж індексації грошового забезпечення за минулі роки не передбачена. Також повідомлено, що індексація грошового забезпечення за період з січня 2019 року по 30.08.2019 позивачу виплачена.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року;

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 30.08.2019 по день фактичної виплати індексації.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, позов задоволено частково. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Отже спір між сторонами стосовно питання щодо виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (30.08.2019) врегульовано судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20.

В свою чергу суд у справі № 320/1437/20 відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, виходив з наступного.

«Основною умовою виплати суми компенсації є виплата заборгованості. При цьому, нарахування та виплата компенсації неможлива без виплати самої заборгованості. Розраховується така компенсація саме на день виплати та виплачується вона у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Також суд зазначає, що виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Оскільки між сторонами існує спір про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, сума такої заборгованості на час прийняття судом рішення у даній справі позивачу не виплачена, а тому правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 30.08.2019 по день фактичної виплати індексації відсутні».

Отже в позовних вимогах ОСОБА_1 в частині компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати було відмовлено у зв`язку з їх передчасністю.

Таким чином, суд вважає, що відсутні перешкоди щодо розгляду вказаної позовної вимоги в даній справі.

Водночас, звертаючись з даним позовом позивач вказує, що остаточний розрахунок з ним на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20 з ним проведено лише 06.12.2022.

Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування на картковий рахунок позивача грошового забезпечення за грудень 2022 року грошових коштів у сумі 45 731,92 грн.

Крім того судом встановлено, що невчасне виконання відповідачем рішення від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20 зумовило звернення позивача з заявою про встановлення щодо судового контролю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 320/1437/20 прийнято звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2022 вих. № 30/345 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду 03.06.2020 у справі № 320/1437/20. У вказаній ухвалі суду зазначено наступне:

«У звіті від 07.12.2022 за вих. № 30/345 відповідач повідомив, що виконуючи рішення суду, відповідач замовив грошові кошти у Департаменті фінансів Міністерства оборони України, які після надходження 18.09.2020 були перераховані на картковий рахунок позивача у сумі 69 954, 38 грн. Оскільки перерахована сума не відповідала розрахунку відповідно до рішення від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20, відповідач повторно замовив кошти, які 05.12.2022 перерахував на картковий рахунок позивача у сумі 45 731, 92 грн. Враховуючи зазначене, відповідач повністю виконав рішення суду, що підтверджується копією розпискою позивача від 06.12.2022».

Таким чином остаточне виконання відповідачем рішення суду від 03.06.2020 у справі № 320/1437/20 саме 06.12.2022 підтверджується також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 320/1437/20.

Звертаючись вже з даним позовом до суду позивач вважає, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації 06.12.2022.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Отже, індексація грошового забезпечення є доходом та складовою для повного розрахунку при звільненні особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Виплата індексації грошового забезпечення не в день звільнення позивача сторонами визнана та підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили, та відомостями карткового рахунку позивача.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2020 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок - № 159).

Згідно статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Стаття 4 Закону № 2050-III визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

За змістом пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Так, згідно із абзацом 8 пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 10.04.2019 у справі № 686/13725/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, в постанові від 15.10.2020 вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 12.01.2018. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати індексації - 06.12.2022, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, з подальшим утриманням належних податків і зборів та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, то суд зазначає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на те, що нарахування конкретних сум компенсації втрати частини доходів та здійснення відрахування з нарахованої суми податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 передбаченої Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої за період з 01.01.2016 по день проведення розрахунку - 06.12.2022.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ 24289710) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день проведення розрахунку - 06.12.2022.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.