Рішення

від 01.07.2024 по справі 420/31335/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31335/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області Податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 року №4965073-2410-1533.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 через Електронний кабінет платника податків, було отримано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області від 08.06.2023 року № 4965073-2410-1533, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання з оплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 47 667,01 грн, з яким позивач не погоджується та просить його скасувати.

Позивач вказує, що після отримання в оренду земельної ділянки, ним, згідно положень Закону України «Про фермерське господарство», було засноване Фермерське господарство «ЧАПАЄВЕ», яке було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.04.2015 року, номер запису 1 533 102 0000 000587, та надано ідентифікаційний код 39776169. З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Також позивач зазначає, що оскаржуване ППР, прийняте відповідачем, містить низку недостовірних даних, а саме:

1. Згідно договору оренди землі № 026 від 15.04.2015 року код використання, згідно з класифікатором видів цільового призначення земель: 01.02 для ведення фермерського господарства. В оскаржуваній ППР 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

2. Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 261 363.72 грн. В оскаржуваній ППР 680 957.34 грн.;

3. Згідно положень п. 4.1. договору оренди землі № 026 від 15.04.2015 року розмір орендної плати складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В оскаржуваній ППР 7%.

Таким чином, на переконання позивача, оскаржуване ППР, прийняте відповідачем необґрунтовано, на підставі недостовірних даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, із застосуванням ставки орендної плати, яка не передбачена договором оренди землі №026 від 15.04.2015 року, що є підставою для скасування ППР.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що згідно фактичних обставин справи, позивачу за Договором оренди землі № 026 від 15 квітня 2015 року було передано земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 42000,00 га., у тому числі ріллі 42000,00 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 5121686400:01:002:474. Відповідно до витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №370281247 позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки. На підставі вищевикладеного контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення рішення № 4965073-2410-1533 від 08.06.2023 року та скеровано засобами поштового зв`язку відповідно до ст. 42 ПКУ. Оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що уклала договір оренди на земельну ділянку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що він повністю не визнає заперечення відповідача. В запереченнях відповідача у своєму відзиві на позов щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову відсутні посилання на відповідні докази та норми права. Надані відповідачем документи (розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки та договір оренди землі № 026 від 15.04.2015 року) підтверджують обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги та порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод і інтересів позивача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 15.04.2015 року між ОСОБА_1 , як фізичною особою та Головним управлінням Держземагентсва в Одеській області укладено договір оренди землі № 026, відповідно до п.п. 1.1 якого орендодавець, на підставі наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 15.04.2015 року №15-597/14-15-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, розташовану на території Чапаєвської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Згідно п.п 2.1, 2.2 Договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 42,0000 га, у тому числі: ріллі 42,0000 га. Кадастровий номер земельної ділянки 5121686400:01:002:0474.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 680957, 34 грн. (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Чапаєвської сільської ради в УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області у розмірі 4 (чотири) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2015 року, а саме 27 238, 32 грн. (двадцять сім тисяч двісті тридцять вісім гривень 32 копійки) за 1 (один) рік, що складає 2 269, 86 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 86 копійок) за один місяць.

Орендна плата, визначена пунктом 4.1 цього договору, без внесення змін до договору, індексується станом на 1 січня наступного року, виходячи із індексу споживчих цін за повний минулий календарний рік на коефіцієнт індексації Кі, що визначається за формулою визначеною статтею 289 Податкового кодексу України.

Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 28-го числа кожного місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому пунктом 4.1 договору, за кожен місяць.

Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.04.2015 року, номер запису 9543564. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21050102 від 30.04.2015. Строк дії: 49 років.

Фермерське господарство «ЧАПАЄВЕ» відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.04.2015 року (номер запису: 15331020000000587) займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) як основним видом діяльності та його керівником є ОСОБА_1 .

ФГ «ЧАПАЄВЕ» подавалися до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, де зокрема й зазначалося про земельну ділянку площею 42,0 га, кадастровий номер земельної ділянки 5121686400:01:002:0474 та сума податку за неї, яку сплачено, про що свідчать платіжні інструкції.

На підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 08.06.2023 №4965073-2410-1533, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2023 рік у сумі 47667,01 грн.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування платою за землю є:

об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;

об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. (ст. 271 Податкового кодексу України).

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п. 285.1 ст. 285 ПК України).

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

У той же час, згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Згідно ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Системний аналіз вищевказаних статей Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, фермерське господарство створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, чим це передбачено її цільовим призначенням, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто, після укладення договору оренди фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Вказаний правовий висновок був викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Відповідно до протоколу №1 від 30.04.2015 року позивач є єдиним засновником та головою фермерського господарства «ЧАПАЄВЕ».

Між тим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, громадських об`єднань, ОСОБА_1 є одним з засновників ФГ «ЧАПАЄВЕ» та на теперішній час не є уповноваженою особою підприємства.

Як вже встановлено судом, 30.04.2015 року зареєстровано ФГ «ЧАПАЄВЕ», номер запису 15331020000000587. Вид економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

ФГ «ЧАПАЄВЕ» відобразило передану земельну ділянку у податковій декларації від 03.02.2023 р. з додатком та розрахунком мінімального податкового зобов`язання та у встановленому законодавством порядку здійснило необхідні податкові платежі щодо них, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначено вище, позивачу, на підставі наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 15.04.2015 №15-597/15-15-СГ, надано у строкове платне користування земельну ділянку площею 42,00 га на території Чапаєвської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області для ведення фермерського господарства.

З метою реалізації права на ведення фермерського господарства 30.04.2015 позивачем створено Фермерське господарство «ЧАПАЄВЕ».

Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 (постанова від 23.06.2020) висловлено правову позицію суть якої полягає в тому, що:

законодавством передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ;

ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

У вказаній справі Великою Палатою Верховного Суду також зроблено висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку про те, що фактичним користувачем земельної ділянки площею 42,00 га з кадастровим номером 5121686400:01:002:0474 є ФГ «ЧАПАЄВЕ», яке і має обов`язок сплачувати земельний податок, як плату за користування землею.

З цих підстав суд вважає неправомірним нарахування позивачу орендну плату з фізичних осіб за 2023 рік у спірному випадку.

Крім того, щодо доводів позивача про невірний обрахунок податку суд зазначає, що відповідачем вирахувано земельний податок в розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (680957,34 грн. х 7% = 47667,01 грн.), як суб`єкту господарювання, у якого перебуває земельна ділянка у користуванні.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Згідно ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до до п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Чапаєвської сільської ради в УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області у розмірі 4 (чотири) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2015 року, а саме 27 238, 32 грн. (двадцять сім тисяч двісті тридцять вісім гривень 32 копійки) за 1 (один) рік, що складає 2 269, 86 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 86 копійок) за один місяць.

В свою чергу, ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на адміністративний позов відповідачем не доведено правомірності застосування ставки земельного податку в розмірі 7%.

При цьому позивач не є суб`єктом господарювання в розумінні вказаних норм, а тому застосування спірним податковим повідомленням рішенням ставки земельного податку в розмірі 7% є безпідставним.

Щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок суд зазначає, що відповідно до витягу № НВ-9930053112023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5121686400:01:002:0474 нормативна грошова оцінка складає 1261363,72 грн.

Відповідачем не спростовано той факт, що Головному управлінню відомо про такий розмір нормативної грошової оцінки, що підтверджується доданим до відзиву на адміністративний позов розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Однак, в оскаржуваному рішенні зазначено іншу нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме 680957,34 грн, яка не відповідає дійсності на час складання оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №6446-4227-3657-2042 від 14.11.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області Податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 року №4965073-2410-1533.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5)

Суддя П.П.Марин